ТРЕТІЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД СТАВ ПЕРЕМОЖНИМ

Сучасний вигляд  Базару – невеликого містечка в Чорнобильській зоні Житомирщини, де 84 роки тому після відчайдушної спроби продовжити збройну боротьбу проти червоних окупантів були розстріляні 359 козаків Української Повстанчої Армії Юрія Тютюнника – дуже пригнічує. Українських патріотів, які 19 листопада завітали сюди, аби вшанувати чергову річницю кривавої події, зустрічали зруйновані хатки з повибиваними шибками, поросла мохом церковця, розбиті паркани - одне слово, похмура, напівніма пустка, по якій, здавалося, лише вчора пройшла жахлива військова навала. Насправді все це – моторошний відгомін Чорнобильської катастрофи. Більше половини місцевих мешканців переїхало подалі від радіаційної зони, інші відмовилися покидати рідну, нехай і забруднену батьківщину. Так і живуть, кожного дня спостерігаючи похмурі, відлюдні вулиці – сумний наочний доказ непоправної екологічної трагедії.

Над усім цим височіє величний гранітний пам’ятник воїнам армії УНР – учасникам вікопомного ІІ Зимового походу. Його спорудили ще у 2002 році. Тоді на відкриття завітав нині діючий Президент Віктор Ющенко. Це – пам’ять про те, як у кінці 1921 року війська армії УНР, перетнувши радянсько-польський кордон, вирушили вглиб України з метою звільнити власну державу від червоної окупації. Переважаючі сили ворога під командуванням Котовського завдали нищівної поразки українським патріотам і зупинили їхній героїчний наступ біля села Міньки. Полонених героїв судив кривавий комуністичний суд. Вояки відкинули останній шанс лишитися в живих, перейшовши до лав Червоної армії. «Ми не боїмося смерті і до вас служити не підемо, - сказав козак Щербак, - за нас помститься увесь український народ». І заспівали вони «Ще не вмерла Україна». Останні слова перервав гуркіт кулеметів… Утім, втопивши у крові чергову спробу українців відстояти національну самовизначеність, ворожа потуга усе ж не змогла задушити наше споконвічне прагнення волі. І саме воно через багато років вилилося спочатку в проголошення незалежності нашої держави, а згодом і  в демократичну помаранчеву революцію.

Майбутнє неможливе без минулого. Саме тому пам’ять про трагічні сторінки власної історії є настільки важливою. Не погоджуватися з цим може лише бездуховний, відірваний від звичних людських цінностей манкурт. Таких 19 листопада у Базарі не було. Натомість вшанувати героїв приїхало більше тисячі патріотів з різних куточків України - представників партій націонал-патріотичного спрямування – Української Народної Партії, Конгресу Українських Націоналістів, Народного руху України, Всеукраїнського об’єднання «Свобода», Республіканської партії України та інших. Дивно, але серед барвистого розмаїття прапорів чомусь не виявилося помаранчевої символіки партії любові до Ющенка – «Народного Союзу Наша Україна», що на словах дуже полюбляє переконувати у своїй проукраїнській сутності, а насправді віддає перевагу спілкуванню з народом через об’єктиви телекамер. Не з’явився перед присутніми і обласний голова Житомирщини, член «НСНУ» Павло Жебрівський – в минулому один із заступників голови партії «Солідарність» Петра Порошенка.

На відміну від свого житомирського колеги, керівник Рівненщини Василь Червоній на урочистості завітав. Приїхали сюди також перший заступник голови Української Народної Партії Іван Заєць і голова Української Національної Асамблеї Юрій Шухевич - син легендарного командира УПА. Присутні слухали проникливі вірші про жахи українського голодомору у виконанні народної артистки України Галини Яблонської, насолоджувалися думами українських кобзарів Василя Нечепи, Назара Волощука та Володимира Горбатюка і гаряче аплодували запальним виступам політиків правого спрямування.

Представники УНП Іван Заєць та Василь Червоній у своїх промовах укотре наголосили на безальтернативності націонал-демократичного вибору України. «Нині подіям минулорічного Майдану намагаються надати якогось сентиментального відтінку. Це абсолютно не відповідає дійсності, - сказав Іван Заєць. - Насправді Майдан був киплячим  котлом національної свідомості, що несподівано прокинулася в більшості українців, і саме в цьому найбільша його велич. На жаль, сьогодні доводиться  констатувати, що далеко не всі представники нової влади, які в ті дні поруч з Віктором Ющенком слухали Майдан, змогли його почути. Минув майже рік, а влада й до сьогодні не покарала фальсифікаторів президентських виборів, не поставила крапки в розслідуванні резонансних кримінальних справ, не звільнила з посад абсолютну більшість корумпованих чиновників, не визнала на офіційному рівні подвиг воїнів Української Повстанчої Армії. Іспит Майданом змогли пройти далеко не всі його лідери. Хтось погруз у передвиборчих чварах, хтось одразу ж кинувся красуватися та піаритися перед телекамерами. Усе це дає нам великий урок – влада може бути насправді духовною лише тоді, коли вона – національна та патріотична. Лише привівши до Парламенту справжні проукраїнські політичні сили, ми зможемо ефективно допомогти нашому Президенту до кінця втілити в життя всі його передвиборчі обіцянки».

Василь Червоній відзначив, що трагедію Базару цьогоріч уперше відзначають на державному рівні, і згадав, що Другий Зимовий похід розпочався саме із Рівненщини – батьківщини Української Повстанчої Армії. «Лад у країні настане лише тоді, коли владу очолять справжні патріоти – гідні нащадки полеглих героїв; лише тоді, коли останнього перевертня-лицеміра буде прибрано з керівних органів».

Присутні гаряче реагували на слова політиків. Пенсіонери і молодь, східняки і західняки в єдиному пориві вигукували «Слава Україні!» після кожного нового виступу. І майбутнє саме за ними – за тим народом, котрий, раніше приспаний кучмівською депресією, врешті прокинувся від сну, усвідомивши власну силу. Такий народ більше не дозволить маніпулювати собою. Він навчився відстоювати власну гідність, а значить, заслуговує на гідне, заможне майбутнє. І саме це – яскраве свідчення того, що справа героїв Базару не була марною. Мабуть, таки не випадково у датах Другий Зимовий похід майже день у день збігся із помаранчевою революцією 2004 року. Історична правда завжди торжествує. Швидше за все, події листопада минулого року можна сміливо вважати Третім Зимовим походом українських патріотів, походом, який нарешті став переможним.

Максим КОЛОМИС.