Знову панові - кожух, а мужикові - дірка

За радянських часів привілейоване становище в суспільстві займала численна партноменклатура. Хоча про людське око вони нібито мали не дуже високі посадові ставки, але різні надбавки й пільги - так звані лікувальні, санаторні, преміальні - робили їхні фактичні заробітки в 2-3 рази більшими, але про це темний народ не знав. А коли ще врахувати, що кожен перший секретар райкому був місцевим царем і богом, та ще й мав цілий кагал своєї дворової челяді, і можна лише здогадуватися, які потоки дармової сільськогосподарської чи промислової продукції текли до місцевої партноменклатури з колгоспів Ілліча.

На превелике наше горе, та ж партноменклатура, скориставшись під час рухівської революції перевіреним історією каноном, що «революції творять генії, здійснюють фанатики, а використовують пройдисвіти й негідники», підлаштувавшись під рухівські гасла, знову залишилася практично скрізь при кермі, а згодом знову почала здобувати собі привілеї, ділили по-більшовицьки суспільство на чорних і білих, прикриваючись гаслами створення так званої нової еліти, цебто держслужбовців, а насправді - тієї ж привілейованої адміністративної номенклатури.

Особливо грандіозних розмірів ця антинародна акція набула під час кучмізму. Таким чином виник перший парадокс, нехарактерний для справжнього демократичного суспільства, що нагадував швидше дикий азіатський тоталітарний феодалізм, а не європейську цивілізованість. Суспільство поділили на громадян двох, ба й навіть трьох сортів: перший - держслужбовці, другий - усі інші смертні працівники, ну а треті - безробітні. Приміром, я, звичайний педагог, який усе життя пропрацював у державній, а не у приватній школі, став громадянином другого сорту, а клерки з колишнього райкому партії чи з КДБ, які в зародку нищили все українське, не кажучи про ідею самостійності України, стали держслужбовцями, цебто «білими» громадянами першого гатунку. Їм знову привілеї: преміальні, лікувальні та інші номенклатурні надбавки.

І це ще не все! Виявилося, що у «білого» держслужбовця рівень пенсії складає 90 відсотків від його необмеженої зарплати, а в мільйонів «чорних» трударів ледве нашкрябується на злидарський мінімум! То де ж тут хоч якась елементарна справедливість? А що вже казати про тих істинних патріотів України, які все своє січене й мічене життя віддали за її воскресіння, за волю й незалежність України - усіх тих, що знесли політичні гоніння в шістдесяті, хто стояв біля витоків утворення Товариства шанувальників української мови, «Просвіти», Народного Руху і роками переслідувалися антиукраїнською владою. Бо оті, хто їх переслідував, навертав палицею до «світлого комуністичного майбутнього» чи фальшував вибори й обкрадав молоду державу, просто в очі їм сміються з їхньої наївності, маючи нині астрономічні зарплати і не менші пенсії.

Я сам був учасником «шістдесятництва», чотири роки керував районною «Просвітою» і 9 років - районним Народним Рухом, який, до речі, організовувався в мене на квартирі, а мушу, на сміх отих душителів української думки, задовольнятися пенсійним мінімумом. Але я чи мій батько і моя родина боролися не за гроші, не за пенсії, а за українську ідею, і Бог це бачить. Кажуть: життя як колесо - та шпиця, що нині внизу, завтра обов’язково буде зверху. Але й за це треба боротися, бо під лежачий камінь вода не потече.

Отож, коли хочемо побудувати чесну й порядну державу, мусимо до керма її привести таких же чесних і порядних людей. Останнє рішення Верховної Ради України щодо необмеження пенсій високопосадовців обурило до остатку і змусило взятися за перо. Може, й справді росіяни мають рацію, висловлюючись зневажливо про нашу довготерплячість. Бо чим іншим можна пояснити відверте нахабство найвищих державних службовців і далі творити для себе «комунізм» в Україні. Уявіть собі, що пенсія депутата Верховної Ради України чи якогось міністра сягатиме 16-20 тисяч гривень! А скільки є ще трохи нижчих чинів з високими зарплатами! То як же це узгоджується з, приміром, моєю мінімальною пенсією? Це, по-вашому, справедливо? Цікаво, а де ж були в цей час вічні «защітнікі трудящіхся» - комуністи, коли голосувався цей проект закону? Виявилося, що вони лиш на папері «защітнікі», а коли справа доходить до їх особистих пенсій, то своя сорочка стає ближчою до тіла.

Я твердо переконаний, що пора закінчувати з отим ганебним поділом суспільства на «білих» і «чорних». І взагалі незрозуміло: при чім тут оті карколомні пенсії для держслужбовців, коли Конституція України проголошує рівність усіх громадян держави?! Бо виходить, що той, хто жирував замолоду, жируватиме й до старості, а той, хто все життя ледь зводив кінці з кінцями, і на старість злиднюватиме. Дивна мораль. Згадаймо, як за правління Кучми Героями України ставали хто завгодно, лишень не справжні її борці й патріоти.

Працюючи саме над цією статтею, прочитав у «Волині» нарешті і втішну з цього приводу вістку про вимогу фракції УНП у Верховній Раді ліквідувати несправедливі диспропорції зарплат і пенсій. Дуже радий, що саме фракція моєї рідної партії підняла цю злободенну проблему. Я абсолютно переконаний, і це думка переважної більшості людей, з якими довелося спілкуватися: потрібно не лише обмежити розмір пенсій - і не до 4000 гривень (бо це ж все одно 10-разова перевага над пересічним пенсіонером), а взагалі привести їх до розумних меж, виходячи з економічного стану країни, значно зблизивши так звану межу між максимумом і мінімумом, забезпечивши на старість достойне життя всім людям похилого віку. Та найголовніше, слід взагалі ліквідувати ганебний поділ суспільства на громадян двох сортів: держслужбовців і не держслужбовців. Було б добре, якби ці заходи проходили під прапором Української Народної Партії, котра стала ініціатором перших кроків у цьому напрямку у Верховній Раді України.

 Святослав ПРАСК,

голова депутатської фракції Віктора Ющенка в Костопільській районній раді, член Національної спілки письменників України

 Телебачення знову дурить

Одного суботнього ранку, подивившись передачу «Православний міръ», яку транслювала ТРК «Ера», мені здалося, що ми знову потрапили в ті часи, не такі вже й далекі, коли преса та всі канали проводили одностороннє висвітлення подій і фактів, і до того ж перекручуючи їх.

У передачі йшла мова про конфлікт або, правильніше сказати, провокацію, яка відбулася в Острозі. Жителям Рівненщини істинний хід подій відомий завдяки газеті «Волинь» та спілкуванню з рідними і знайомими, які проживають в місті Острог. Але передача транслювалася на всю Україну, і глядачі, не знайомі з реальним станом подій, отримали неправдиву інформацію.

У передачі говорилося, що настоятель храму без згоди громади таємно перереєстрував парафії Української Православної Церкви в УПЦ Київського Патріархату. А насправді для цього були законні підстави - цілком природне бажання прилучитися до рідної Церкви особистими підписами засвідчили 96 відсотків парафіян. До речі, автори програми, мабуть, зумисне уникали повної назви - Українська Православна Церква Московського Патріархату, а натомість звучала «канонічна УПЦ», що вводить в оману не зовсім обізнаних слухачів.

Глядачам було б цікаво послухати інтерв’ю з настоятелем Свято-Воскресенського храму. Адже відомо, що Острог з давніх-давен був потужним центром української духовної культури, тут видавалися перші вітчизняні книжки. Тож годилося б у такій передачі хоча б згадати про діяльність князів Костянтина і Федора Острозьких, адже ми так мало знаємо про подвижників нашого народу і духовний поступ рідної держави.

Натомість події висвітлювалися однобоко, інтерв’ю взяли тільки у прихильників УПЦ МП. Хотілося б почути думки і розповідь парафіян, які підтримують УПЦ КП, адже в цій громаді їх переважна більшість.

Висвітлення подій у такий спосіб пояснюється тим, що Московський Патріархат був не в захваті від втрати парафії, та ще в такому стратегічному місті, як Острог. Служителі московської церкви, вочевидь, чудово розуміють, що жодних законних підстав нарікати не мають. Цим і пояснюються їхні дії, до яких вони вже звикли вдаватися в Україні, - учиняти провокації.

І знову, повертаючись до питання єдиної Помісної Української Церкви, потрібно сказати, що її утворення позбавить Московський Патріархат підстав претендувати на особливе місце у православ’ї. Адже Російська Церква налічує 22 тисячі громад, 9 тисяч з яких розташовані в Україні. Додайте до останньої цифри ще 3 тисячі громад Київського Патріархату, і вийде, що коли утвориться єдина Українська Православна Церква, то за кількістю громад вона буде не меншою, ніж Російська. Московський Патріархат втратить не лише храми, а й вплив у світі.

Звідси випливає пояснення того, чому звучать звинувачення на адресу Київського Патріархату в «неканонічності» та «неблагодатності», - Москва посилює психологічний тиск. І, поза сумнівами, вона просто так не здасть своїх позицій.

«Російська Православна Церква - це, по суті, авангард російського впливу в Україні», - говорить академік Іван Дзюба. Він вважає, що створити єдину Помісну Українську Православну Церкву важливо, щоб позбутися політичного впливу, щоб чужа Церква перестала бути знаряддям антиукраїнської політики, щоб Україна могла зосередитись на своїх релігійних питаннях.

 Лариса ЦИМБАЛЮК.

м.Березне

 ТК «Рівне-1»: незалежні ЗМІ чи дрібні шулери?

Що ближче до виборів, то більше бруду виливається функціонерами так званих опозиційних партій на нову владу. «Демократичні» й «незалежні» ЗМІ, виконуючи замовлення своїх хазяїв, не гребують будь-якими засобами - від дешевих провокацій до відвертої брехні.

Не  став тут винятком і один з місцевих претендентів на звання «рупора демократів» - ТК «Рівне-1». Виявилося, що навіть цілком здорові ідеї, закладені в потенційно об’єктивну передачу прямого ефіру «На часі», куди запрошуються опоненти для висвітлення різних точок зору і ведеться «інтерактивне опитування» телеглядачів щодо їхньої позиції з того чи іншого питання, цілком можна використати для втілення брудних політтехнологій.

Яскравим зразком таких методів роботи телеканалу став прямий ефір за участю першого заступника голови облдержадміністрації Олега Ковальчука, який відбувся в середу. Упереджене ставлення ведучої програми О.Ільчук просто кидалося в очі. Журналіст «не чула» незручних питань телеглядачів, адресованих керівнику колишнього кучмівського режиму, а нині «опозиціонеру» Ю.Кічатому. Натомість п.Ковальчуку не давали можливості завершити свою думку, а, простіше кажучи, намагалися брутально «затулити рота».

Особливою «об’єктивністю» відзначалося інтерактивне опитування, коли рівнянам було запропоновано визначитись, робота якої влади була їм більше до вподоби - старої чи нової. Глядачі, які бажали взяти участь в опитуванні, набирали один з трьох номерів телефонів і в такий спосіб ставили «плюс» новій чи старій владі або повідомляли, що не визначилися з вибором.

Саме це телефонне голосування і стало об’єктом політичного шулерства. Понад 10 хвилин (з 30, які тривала передача!) з моменту оголошення початку прийому телефонних дзвінків, лінія, за якою можна було позитивно оцінити роботу нової влади, не працювала буцімто з технічних причин. Принаймні, таким поясненням працівники телеканалу намагалися заспокоїти обурених глядачів.

На тлі такої відвертої фальсифікації підведення підсумків опитування адресована Олегу Ковальчуку пропозиція прокоментувати його результати виглядала і зовсім цинічно.

- Я вважаю, - зауважив Олег Ковальчук, - враховуючи інформацію, що телефонна лінія не працювала, і таким чином, результати опитування мають неправдивий характер, журналіст повинна була б анулювати їх і не коментувати. А тим, хто і після подібної організації ТК «Рівне-1» передачі наважиться взяти участь у прямому ефірі, рекомендую взяти з собою незалежних фахівців з комп’ютерної техніки і телефонного зв’язку. Тільки в такий спосіб вони зможуть убезпечитися від можливої фальсифікаційної пастки, підготовленої їм так званим незалежним телеканалом «Рівне-1».

- З огляду на події у студії, - додав О.Ковальчук, - зрозуміло, що до об’єктивності зазначеному телеканалу далеко. Напевне, так само, як колись перераховували «донецьким» кошти від реструктуризованого боргу за електроенергію, оплачуючи виборчу кампанію Януковича, так і нині певні сили продовжують їх обслуговувати вже на ниві політичних провокацій.

Віктор Матійчук