Без селянина немає держави...

Український селянин доведений до відчаю. Цінова ситуація, що склалася на ринках агропродукції, фактично призвела більшість господарств до банкрутства.

Саме тому 1 грудня біля стін Верховної Ради України селяни розпочали безстрокову всеукраїнську акцію протесту «Без селянина немає держави, без фермера - майбутнього». Тисячі селян з усіх куточків України взяли в облогу парламентську будівлю. Та ще й усякої живності з собою принесли - кури, гуси, поросята, на рожевих боках яких красувалися написи: олігарх, чиновник тощо.

Зібралися біля Верховної Ради тому, що «всі політичні партії - під цим куполом», - пояснив голова Комітету Верховної Ради з питань агропромислової політики та земельних відносин, президент Асоціації фермерів України, він же і голова Партії вільних селян і підприємців України Іван Томич.

Основними вимогами пікетуючих були: збереження спеціального режиму оподаткування та фіксованого сільськогосподарського податку у 2006 році, законодавче встановлення розміру єдиного земельного податку та мораторію на внесення змін до нього протягом 10 років. Коментуючи ці вимоги, Іван Томич зазначив, що в разі невиконання вказаних заходів «будемо мати не тільки непоправні наслідки для сільськогосподарського виробництва, але й для людського фактору.

Серед вимог селян також прозора, пряма підтримка сільгоспвиробників різних форм господарювання в обсязі 10 відсотків Держбюджету 2006 р. При цьому використання цих коштів має здійснюватися за новим принципом - як дотація на одиницю виробленої продукції (на один гектар посівів, одну голову великої рогатої худоби, свиней, птиці тощо).

Наразі кошти державної підтримки отримують лише 6% від загальної кількості сільгоспвиробників. А тим часом ті, що виробляють дві третини обсягу аграрної продукції - фермери, особисті селянські господарства, власники земельних паїв, що самостійно господарюють, - не отримують ані копійки!

2006 рік Президентом України Віктором Ющенком проголошено роком села, але якщо селянство не отримує обіцяних коштів державної підтримки, то ідею Президента буде дискредитовано. Саме тому цього аж ніяк не можна допустити. І це звучало як з вуст народних депутатів, які виступали перед учасниками пікетування, так і у виступах самих пікетуючих.

Приємно відзначити, що серед пікетуючих була делегація від Рівненщини, майже з усіх районів області - близько 100 представників фермерських, особистих, колективних сільгосппідприємств.

 Дмитро УКРАЇНЕЦЬ,

голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Рівненської області.

Казав пан: “Кожух дам...”

Вельми раді були свого часу колишні районні можновладці появі в числі претендентів на депутатський мандат від виборців Володимиреччини такого собі київського журналіста Сашка Абдулліна, а насправді партнера по бізнесу Бакая.

Захоплені його фігурою, тутешні правителі буквально зі шкури лізли, аби показати місцевому електорату винятковість новоявленого месії, його необмежені можливості для створення ледве не раю на теренах північних районів Рівненської області. Не дуже обтяжуючись, пан Олександр відразу ж почав формувати пакет соціальних замовлень, які мали б лягти в основу його передвиборної програми. Насамперед, звичайно, найбільш громіздкі проекти: добудова четвертого енергоблоку Рівненської АЕС, газифікація району, реконструкція пологового та капремонт дитячого відділень Володимирецької центральної районної лікарні, завершення будівництва харчоблоку поліклініки в Рафалівці, створення культурно-освітнього комплексу села Мульчиці. Власне кажучи, важко повірити, що столичному журналістові (хай навіть і з професійними заслугами) по плечу цей воістину титанічний труд. Думаю, що „примазався” він з люб’язного дозволу районних керманичів до вже існуючої програми соціального й економічного розвитку району та й пішов „вішати локшину” на вуха виборцям. І не тільки Володимирецького району. Схоже, саме слово „газ” для поліщуків стало тим „кожухом”, який привів би до Верховної Ради будь-якого обіцяльника. Та й добудова четвертого блоку АЕС, я впевнений, вирішувалася аж ніяк не в апартаментах Олександра Абдулліна і не завдяки його настирливості.

Якось трапився мені один з номерів районної газети „Володимирецький вісник” з доволі цікавим поетичним підлабузництвом до тодішнього кандидата в нардепи Олександра Рафкатовича. Так О.Швець з Дубровиці у своєму дифірамбі возвів Абдулліна ледве не до рангу спасителя душ наших і тіл. Чого лише варті слова про „чорне прокляття” над Поліссям, яке зникне водночас з обранням Абдулліна депутатом. Або, наприклад, інша фраза – „... вручи Абдулліну мандат – й засяє сонце над тобою, й вернеться сміх до наших хат”. Інша людина луснула б від сорому, якби почула про себе щось подібне, але нашому депутату померти від скромності, мабуть, не доведеться.

Та не Сашко Абдуллін зняв чорне прокляття з нашого краю, не він розбудив Україну від летаргічного сну, а всеукраїнський Майдан, народжена ним нова влада. Зрештою, і усміх надії до наших домівок теж ця влада нам вертає.

Нині ж наш дорогий обранець Олександр Абдуллін вирішив з журналіста перекваліфікуватися в адвокати, ставши рішучим противником адміністративного тиску, що його нібито чинять держадміністрації окремих районів Рівненщини на членів партії „Всеукраїнське об’єднання „Батьківщина”. На це, зокрема, вказує його спільна з бюро Рівненської обласної організації цієї партії заява, опублікована не так давно все в тому ж „Володимирецькому віснику” (можливо, що і ще десь). І тут добродій Абдуллін теж злукавив, оскільки керівники нинішньої влади в області (названі авторами заяви недолугими) борються якраз проти тих, хто ще не так давно й був порушником конституційних прав громадян на свободу політичних переконань, перешкоджав виборчому праву людей. Сьогодні вчорашні порушники озброїлися „ангельськими крильцями”, сховалися „під дахами” різних політичних формувань, які відстоювали свою людську гідність у лавах патріотів Майдану. Тепер же вони чужі заслуги ставлять собі на карб, маскуються ними. Тож і хоче влада чимшвидше очиститися від тієї тлі, що вже встигла міцно присмоктатися до здобутків патріотичних сил.

Свої роздуми я б хотів завершити аналізом статті „Як працює ваш депутат”, опублікованій в газеті „Вісті Рівненщини”. Цікава, їй-право, статистика наведена тут. І доводить вона, що марне нам вистежувати обличчя нашого обранця в телерепортажах із зали засідань Верховної Ради, тим паче почути його з трибуни. Бо за три з половиною роки свого депутатства спромоглися Олександр Рафкатович аж на ... два виступи з трибуни, зовсім проігнорувавши таку форму депутатської роботи, як „виступи з місця”. Не на користь активності депутата-мажоритарника Абдулліна і єдиний поданий ним запит. Та й серед законодавчих ініціаторів Олександр Абдуллін далекий навіть від „середняків”. І хоч дехто з його помічників мотивує цю законотворчу пасивність активною діяльністю в округах, серед виборців, тут теж негарно тхне лукавством. Бо з’являється нардеп перед нами не частіше одного разу у квартал, аби не забули в окрузі його обличчя, потішить декого благодійною подачкою - та й по всьому.

 Юрій Козярець,

член УНП, голова управи Володимирецької РО УНП

Лелеки в Клевань уже не повертаються

Нещодавно я прочитала в газеті “Рівне Ракурс” факти, наведені її редактором. Цитую: “Екологічна криза перетворила значну територію України в небезпечну для життя і здоров’я людей зону”… “За даними Інституту екогігієни і токсології АМН України, щорічно на кожного українця припадає 85 кг шкідливих речовин”.

Це вразило мене. Як же потрібно нам, українцям, не любити землю, щоб так її забруднити. Заспокоювало в цей момент лише те, що в авторах газети я побачила своїх однодумців, які торкнулися цієї важливої проблеми і прагнуть, як і я, її розв’язати.

Але яким же був мій подив, коли, гортаючи сторінки цієї ж газети, я прочитала іншу статтю під назвою “Політика прийшла і постукала до мене” щодо екологічної ситуації і проблеми навколо неї в селищі Клевань. Хочеться запитати Вас, шановний редактор газети “Рівне Ракурс”: де ж Ваша послідовність? Чому Ви, не розібравшись по суті, екологічну проблему в Клевані перевели в русло політичної боротьби? Чому за півроку не спромоглися приїхати в Клевань, зустрітися з так званими “певними політичними силами”, а точніше, з жителями Клеваня, та провести журналістське розслідування?

Я переконана, що справжній журналіст, якому небайдужа доля своїх земляків, поцікавився б істинною проблемою протистояння клеванців і представників великого Дніпропетровського бізнесу.

Ви пишете: “…ДП “Оптіма-770р” подарувало Рівненській центральній районній лікарні, що знаходиться в Клевані, новітній Вошер-аппарат, … за власний кошт заасфальтувало й провело освітлення трьох з половиною кілометрів центральної вулиці селища…”

А чи знаєте Ви, що, за результатами перевірки контрольно-ревізійної комісії, до бюджету Клеванської селищної ради не потрапили значні кошти від використовуваної “Оптимою-770р” земельної ділянки в розмірі 4,2 га, за які можна було б не тільки прокласти 3,5 км асфальту, а заасфальтувати всі дороги селища? Що за 1 гектар орендованої земельної ділянки, розташованої на території Клеванської селищної ради, ДП “Оптіма” 3 роки платила до бюджету по 1 копійці за 1кв.м, а клеванські підприємці сплачують від 0,2 до 2,5 гривень за той же 1кв.м. Що майже чотири роки ДП “Оптіма”, використовуючи земельну ділянку, до травня 2005 року не сплатила жодної копійки за її оренду до селищної ради! А дорогу та освітлення “Оптіма” провела до своєї нафтобази, щоб зручніше та видніше було їздити їхнім бензовозам. А центральні дороги в Клевані як були з ямами, так і залишилися такими.

 У своїй статті Ви пишете про благодійність “Оптіми”. Хочеться зауважити: зробили на гріш, а розрекламували по всіх газетах та телеканалах.

 А можливо, нам і не потрібна була б їхня допомога, аби екологічна ситуація в Клевані була кращою. Якби вони своєю токсичною речовиною, яку важко назвати бензином, не труїли б людей. Біда в тому, що від недоброякісного пального потерпають не тільки машини, але й природа та люди. Мені часто доводиться їздити за кермом свого автомобіля. За моїм спостереженням, збої в роботі мого авто та багатьох автомобілів, які їздять нашими дорогами, обумовлені саме неякісним бензином, який не витримує ніякої критики. На моє запитання до працівників автомайстерень, де можна заправити своє авто якісним пальним, вони тільки знизують плечима. От і платять наші водії шалені гроші за так званий бензин, а потім ще більші гроші за промивку паливної системи свого авто.

 Але машина - це метал. Можна розібрати, прочистити і зібрати. А як прочистити людський організм від важких металів, які потрапляють до нашої печінки, нирок, легень через токсичні викиди таких нафтопродуктів?

 У своїй статті, шановний редакторе, Ви всіляко намагаєтеся запевнити читачів, що екологічної проблеми в Клевані не існує, натомість переводите всю проблему в політичну площину, стверджуючи, що в такий спосіб “постійно діюча” ініціативна група заробляє політичні дивіденди.

 Хтось дуже добре зманіпулював інформацією, коли подав неправдиві факти щодо провалу акції біля Рівненської райдержадміністрації 18 листопада цього року та 20 листопада цього року в селищі Клевань проти розбудови Клеванської нафтобази.

Хочу пояснити читачам, що 18 листопада цього року планувалася акція, яка мала б потужний інформаційний резонанс. Основною її метою мала бути публічна вимога до голови Рівненської райдержадміністрації П.Поліщука розірвати договір оренди землі з ДП “Оптіма-770р”, на якій знаходиться нафтобаза, на основі рішень Клеванської селищної ради про скасування своїх рішень щодо погодження місця розташування земельних ділянок під будівництво складу світлих нафтопродуктів як таких, що не відповідають чинному законодавству.

 За проханнями депутата обласної ради М.Семаніва ми не стали проводити вищезгадану акцію, а провели зустріч представників громади Клеваня з головою райдержадміністрації П.Поліщуком та головою облдержадміністрації В.Червонієм з тим, щоб ще раз обговорити проблему нафтобази та спільно скласти план дій в цьому напрямку. Що нам і вдалося зробити.

 І до честі нашого голови ОДА Василя Червонія, він уважно вислухав представників ініціативної групи, дійсно перейнявся цією проблемою і зараз активно допомагає вирішувати її у правовому полі, для чого виділив кращих юристів. Два адвокати від громадськості Клеваня та ОДА ретельно вивчають первинну документацію по ДП “Оптіма-770р” з тим, щоб вийти з судовим позовом до цієї компанії.

 Щодо зустрічі клеванців 20 листопада цього року, то ця зустріч носила інформаційний характер. На ній були присутні близько 200 мешканців Клеваня, а не 25, як Ви написали. Ми поінформували клеванців, які живуть навколо нафтобази, про результати своєї роботи.

Ось і виходить, що інформація в газеті “Рівне Ракурс” викладена, як у кривому дзеркалі: правда стає неправдою, а проблема висвітлена однобоко, на користь багатих бізнесменів з Дніпропетровська.

І коли подивишся на це все, так боляче стає на душі за нас, українців. Видно голодомор у 33-му не навчив нас нічому. Ми своїми ж руками робимо екологічну кризу в Україні. Когось купують за 30 срібників, як Іуду, когось обдурять, когось підставили і шантажують. Так, маніпулюючи людьми, окремі представники бізнесу отримують дозволи і будують екологічно небезпечні підприємства, захоронюють під фундаментами українських шкіл токсичні відходи, ввозять в Україну небезпечну хімічну отруту, яку цивілізовані країни не хочуть зберігати на своїй території.

Ось чому нас, українців, за статистикою, щомісячно зменшується на 90 тисяч, а лікарні переповнені онкохворими; ось чому наші діти хворіють недитячими хворобами, а чоловіки мають середню тривалість життя 62 роки. Мені хочеться голосно закликати: схаменіться, Українці! Зупиніться та замисліться, що ви залишаєте у спадок своїм дітям та онукам - отруєне повітря, понівечену землю, забруднену воду! Хіба наші діти не варті жити в чистому середовищі, у нормальній, спокійній, красивій державі?

А поки ми, люди, дискутуємо про екологічні проблеми в Україні, лелеки в Клевань уже не повертаються.

Вікторія Гребінець,

голова громадськоїорганізації “Екологія і світ”,жителька смт.Клевань

В.Ющенко відмовився бути у списку “НСНУ”

Президент України Віктор Ющенко заявляє, що його ім’я не буде на чолі списку партії «Народний Союз «Наша Україна» на виборах до парламенту. Про це він заявив у вівторок в інтерв’ю журналістам у Білій Церкві (Київська обл.).

Ющенко пояснив це тим, що хоче мати можливість відстоювати інтереси всіх демократичних сил в Україні.

«Я хочу сказати, що, звичайно ж, не скористаюся цією можливістю, оскільки я хочу, щоб інші демократичні сили, які б приходили в український парламент у коаліції з «Нашою Україною», у коаліції з блоком «помаранчевих сил», відчували також увагу Президента», - заявив Ющенко.

«Щоб прізвище президента не розколювало наших політичних партнерів», - додав він.

«Я хочу сказати, що спрямую всі свої зусилля, щоб демократичний блок політичних сил, які сповідують ідеали помаранчевої революції, сповідують демократію для України, відчули підтримку президента. Вона буде від мене. Вона буде в моїй президентській позиції, оскільки це система моїх цінностей, для яких я служив, незалежно від назви партії, я готовий це продовжити», - сказав він.

Що стосується списку, то, за словами Ющенка, «очевидною річчю» є те, що «президент повинен представляти широке коло демократичних сил, а не бути представником якоїсь однієї партії. Упевнений, що від цього українська демократія тільки виграє», - заявив глава держави.

Нагадаємо, делегати другого з’їзду партії «Народний Союз «Наша Україна» 3 грудня в Києві затвердили список кандидатів у блок Ющенка «Наша Україна». Список очолює Президент України Віктор Ющенко.