ПРОЩАННЯ З МИТРОПОЛИТОМ

У суботу, 10 грудня 2005 року Божого, упокоївся у Господі Високопреосвященнійший митрополит Рівненський і Острозький Даниїл.

Божественну літургію та чин похорону відслужив Патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет у співслужінні православних архієреїв і священства з України та Греції. Поховали сина Буковини у волинській землі – на території Свято-Покровського кафедрального собору в Рівному.

У богослужінні нашої Церкви, коли звучать молитви перед літургією, царські врата залишаються зачиненими. Потім починається Божественна літургія: врата відчиняються, священик виголошує благословення. Саме цей момент релігійний філософ, князь Євген Трубецькой пригадував перед смертю. Останніми його словами були: «Царські врата відчиняються! Починається Велика Літургія». Для нього смерть була не зачиненням врат, не кінцем, а початком. Так само, як і ранні християни, він сприйняв свою смерть як народження.

Митрополит Даниїл був добрим архіпастирем, молитвеником, талановитим керівником, але найголовніше - людиною, яка вміє любити.

Провести владику в останню земну путь прийшла сила-силенна народу. Там я бачив різні очі й різні обличчя, але найсильніше закарбувалися в пам’яті сльози семінаристів - дорослих сильних хлопців. Владику любили. Багато хто казав, що такого керуючого єпархією у нас ще не було.

Я вперше зустрівся з ним у Свято-Михайлівському монастирі в Києві перед його призначенням на Рівненську кафедру. Тоді здалося, що молодий єпископ занадто суворий. Потім, познайомившись ближче, зрозумів, що це не так. Владика зовні був стриманим, але мав добре серце, був відкритим до чужих проблем і бід.

З ним легко було вирішувати всі питання, які стосувалися і поточних робочих проблем, і стратегічних завдань, які стоять перед Церквою.

За його благословення і безпосередньої підтримки розбудовано Рівненську духовну семінарію, відроджено Свято-Георгіївський монастир на Козацьких Могилах, закладено підвалини Свято-Воскресенського монастиря на Гурбах, створено єпархіальний місійний відділ та відділ у справах молоді, засновано газету «Духовна нива» - єдину багатотиражну православну газету в області, і цей перелік далеко не повний.

Владика Даниїл велику увагу приділяв допомозі людям з особливими потребами - сиротам, хворим, інвалідам - завжди благословляв і брав участь у благодійних заходах Церкви, сприяв збору коштів для потребуючих.

Він був однією з ключових постатей на переговорах із Вселенським Патріархом Варфоломеєм і Константинопольською Церквою з питання визнання автокефалії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Владика завжди навчав, що треба зберігати чистоту нашої православної віри, уповати на Бога і постійно працювати для Церкви, бо, крім нас, ніхто нам Церкви не збудує.

Разом з тим, ніхто ніколи не чув, щоб він з ворожістю чи ненавистю щось казав про наших братів і сестер з Московського патріархату.

Востаннє я бачив владику на єпархіальній раді. Після засідання залишився узгодити з ним деякі робочі питання. І в цей час до кабінету зайшов молодий мандрівний монах одного з монастирів Московського патріархату. Сказав, що хоче поспілкуватися з владикою. І почав розпитувати про нашу Церкву, про українську мову в богослужінні, про автокефалію і справу об’єднання. Під час спілкування владика, дізнавшись, що отець не має жодної освіти, порадив йому навчатися, бо, мовляв, мандрування добре, але й освіта не завадить, допоміг коштами, благословив за його проханням і подарував декілька богословських книг. Чернець, попрощавшись, сказав про себе: «А в нас кажуть, що не благодатний, а сповідує все по-православному. Дивина якась».

Смерть - це розлука, яка не розлучає. Цій тезі православна традиція надає найбільшого значення. Живі й померлі належать до однієї сім’ї. Провалля смерті не є нездоланним, бо ми всі можемо зустрітися навколо Божого вівтаря.

Молімося ж один за одного, молімося за спокій душі раба Божого митрополита Даниїла.

Диякон Віталій ПОРОВЧУК.

Митрополит Рiвненський i Острозький ДАНИЇЛ

(в миру ЧОКАЛЮК Богдан Михайлович)

Народився 22 серпня 1958 р. в селi Верхні Станiвці Кiцманського району Чернівецької областi в родинi православного священика.

Закінчив Одеську Духовну Семiнарiю та Московську Духовну Академiю. У 1987-1990 рр. навчався в аспірантурі богословського факультету університету в Салоніках (Греція). Кандидат богослів’я, доцент.

Чернечий постриг прийняв 10 березня 1985 р. в Одеському Свято-Успенському чоловiчому монастирi.

У 1986 р. нагороджений орденом преподобного Сергія Радонезького.

У липні 1990 р. призначений секретарем Правління Київської Духовної Семiнарiї.

У квітні 1991 р. возведений у сан iгумена митрополитом Київським i всiєї Руси-України Фiларетом.

У 1991 р. призначений ректором Київської Духовної Семiнарiї з возведенням у сан архімандрита. У складних умовах боротьби противників автокефалії Української Церкви з її прихильниками, провів перший випуск цього навчального закладу.

Починаючи з 1990 року, бере діяльну участь у всіх процесах становлення Української Православної Церкви Київського Патріархату.

З утворенням Української Православної Церкви Київського Патріархату разом з групою викладачів архімандрит Даниїл реорганізував семінарію у структурі Київського Патріархату (вересень 1992 р.).

У 1993 р. ректор Київської Духовної Семiнарiї архімандрит Даниїл призначається намiсником Свято-Михайлiвського Золотоверхого монастиря мiста Києва. Йому поталанило пройти шлях в часі від пустиря до повного відтворення цієї славнозвісної обителі, одночасно відроджуючи і чернече життя на цьому святому місці.

У жовтні 1993 р. призначається ректором Київської Духовної Академiї.

Згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату 23 січня 1994 р. возведений в сан єпископа з титулом Вишгородського за Божественною лiтургiєю у Володимирському кафедральному соборi мiста Києва.

У 1999 р. нагороджений орденом Святого Архістратига Михаїла.

За церковно-патріотичну діяльність в 1999 році нагороджений відзнакою Президента України орденом «За заслуги» III ступеня.

У квітні 2000 р. призначається єпископом Рiвненським i Острозьким, керуючим Рiвненською єпархiєю.

21 жовтня 2000 р. пiднесений до сану архієпископа.

23 січня 2004 р. піднесений до сану митрополита.