ПАМ’ЯТІ НАШОГО МИТРОПОЛИТА

Ось уже минає сороковий день з часу преставлення великого Митрополита Даниїла, який всім своїм життям явив зразок, як належить служити Святій Христовій Церкві. Здобувши вищу богословську освіту, довгий час перебуваючи на церковних керівних посадах, він міг і далі трудитися у винограднику Христовому. Проте, коли виникла потреба заступити Рівненську кафедру, він не став радитися, як сказано у Святому Письмі, «з плоттю та кров’ю», а відразу ж пішов туди, куди було потрібно Церкві.

Перебуваючи на посаді керуючого Рівненською єпархією, митрополит Даниїл приклав усі зусилля, щоб єпархія жила повнокровним життям, щоб опінія УПЦ Київського Патріархату була найвищою серед усіх верств громадян України, а Рівненська духовна семінарія славилася своїм високим рівнем на цілу Україну та за її межами.

Владика Даниїл, окрім високого богословського та духовного рівня, був і великим патріотом Української Держави. Усі його проповіді, виступи на різноманітних конференціях, круглих столах та інших поважних зібраннях просякнуті цією любов’ю до України, вірою в те, що держава Україна займе гідне місце серед держав світового співтовариства, а Помісна Українська Православна Церква стане ще однією визнаною в цілому світі і займе почесне місце в диптиху Православних Церков.

У своїй повсякденній нелегкій праці Митрополит не мав часу навіть на те, щоб подбати за своє фізичне здоров’я. Справедливо про це сказав предстоятель нашої Церкви Святійший Патріарх Філарет: «Ми радили владиці Даниїлу: «Владико, полікуйтеся». А він за своїми єпархійними клопотами та працею навіть не мав коли це зробити. Тож пам’ятайте про нього, бо він зробив для вас усе. Завжди моліться за упокій його душі, бо це був великий архієрей, яких є небагато. Він зробив для вас усе…».

Пам’ятаймо завжди велику історичну та церковну постать Високопреосвященнійшого Митрополита Даниїла. Нехай його життя стане для нас зразком для наслідування, як належить служити та працювати на благо Святої Української Помісної Православної Церкви та українського народу.

 Протоієрей Борис ОПЛАКАНЕЦЬ.

РОЗПОРЯДОК ПАМ’ЯТНИХ ЗАХОДІВ з нагоди сорокового дня від часу упокоєння митрополита Рівненського і Острозького Даниїла у понеділок, 16 січня 2006р.

10.00 – Божественна Літургія у Свято-Покровському соборі м.Рівне.

12.00 – панахида пам’яті митрополита Рівненського і Острозького Даниїла біля могили спочилого Владики.

Літургію та панахиду очолить керуючий Рівненською єпархією УПЦ-Київський Патріархат митрополит Рівненський і Острозький Євсевій у співслужінні з архієреями та священиками.

А ЩО ДРУГИЙ ПРАЗНИК...

 Традиційно на день Святого Василя ми святкуємо так званий старий Новий рік, щедруємо, віншуючи один одного новорічними привітаннями, але зазвичай мало знаємо про самого Василя Кесарійського, або Великого. Натомість його життя було дуже насиченим і цікавим, а духовна праця дала багато плодів, що стали в пригоді Церкві – поколінням християн аж до наших днів.

Василь народився у християнській родині, серед членів якої були мученики й люди, що мали нахил до споглядального життя. Це не завадило молодій людині, сину відомого оратора, відвідувати кращі навчальні заклади, зокрема, університет в Афінах, де він познайомився з відомим богословом та філософом Григорієм Назианзином. Здобувши прекрасні світські знання, св.Василь пише працю «Шестоднев», присвячену створенню світу, де використовує наукові знання свого часу, а також «Поради молоді про те, як отримати найбільшу користь від читання язичницьких авторів». Згодом з-під пера св.Василя Кесарійського вийшли сотні богословських творів, що склали багатотомне зібрання його праць.

У 356 році, не відмовляючись від придбаного культурного багажу, але йдучи за непереборним покликом до монашества, святий Василь розпочинає мандрівку пустельними монастирями Сирії, Месопотамії та Єгипту в пошуках духовних прикладів та наставників.

Повернувшись на батьківщину, у Каппадокію – сильно елінізовану провінцію Малої Азії, він поселяється в усамітненні і разом зі своїм другом Григорієм складає перший варіант «Добротолюбія» – антології духовних текстів Оригена, які стали духовною поживою для всіх наступних поколінь християн.

У 364 році св.Василь починає розробляти монастирські правила, над якими буде працювати не покладаючи рук. Тут йдеться не тільки про аскетичні подвиги, а й про повернення до апостольського життя першохристиянської общини, про спільне життя істинних християн, що не знають іншого покликання, окрім життя, заснованого на милосердній любові, турботі про ближнього, праці, соціальній допомозі, молитві й роздумах над Священним Писанням.

З 362 року Церква послідовно покладає на св.Василя (проти його волі) виконання обов’язків священика, помічника єпископа, єпископа Кесарії і митрополита Каппадокії (370 р.).

Йому доводилося діяти в умовах подвійної кризи в суспільстві – соціальної та духовної, що вимагало від нього твердості у стосунках з владою і самозречення на духовній ниві. У державі загострювалися соціальні контрасти. Політична верхівка дбала лише про збагачення і займалася сапопоборюванням та самолюбуванням, а народ потерпав від матеріальних нестатків. Євангельські принципи самопожертви й любові багатьма були забуті або сповідувалися тільки на словах. Ситуація була подібна до тієї, що є зараз у нашому суспільстві. У своїх бесідах і проповідях того часу св.Василь підкреслював рівну гідність усіх людей і необхідність допомоги один одному (своєрідна концепція соціального партнерства).

Неподалік Кесарії він організував справжнє місто – прихисток, який обслуговували монахи і який отримав у народі назву Василіада. Там були житла для безпритульних, лікарня та їдальня з безкоштовним харчуванням для потребуючих. 

Одночасно святий Василь сприяв збільшенню кількості монастирів – зачатків общинного життя та розвитку літургики (літургія святого Василя Великого дотепер звершується в Православній Церкві).

Великий подвижник казав: «Не ти стяжав Христа своїми чеснотами, але Христос стяжав тебе Своїм пришестям». Св.Василь як богослов суворо засуджував євноміан, які  стверджували, що людський розум може цілком пізнати Бога. Він же вважав, що Бога можна пізнати, відкривши Йому своє серце.

Кволий здоров’ям і виснажений життєвими труднощами, св.Василь упокоївся у віці 50 років.

З його життя ми можемо взяти для себе багато для наслідування. Подивімося довкола себе. Скільки є суспільних негараздів у нашій країні! Народ споюють горілкою. У кожному селі підпільно продають на «точках» - просто в магазинах чи в кафе горілку, одночасно її рекламують на телебаченні. У містах, нічних клубах та дискотеках – наркотики. Найпопулярніший спосіб так званого планування сім’ї – аборти, вбивства ненароджених дітей. Сім’ї розпадаються, а блуд стає нормою. Вартісних книг друкується обмаль, а справжнє кіно не знімають зовсім. Люди в особливій потребі – інваліди, сироти – не мають духовної та матеріальної опіки. Усе це відбувається при  одночасному фантастичному збагаченні невеликої купки людей, які постійно воюють за владу, а від примітивної політичної реклами вже мерехтить в очах. Але нійприкріше, що при  цьому всьому голосу Церкви майже не чути. А Церква – це не тільки духовенство, це весь народ, ті, хто вважає себе православним, але найперше – інтелігенція, представники влади. Саме ці люди спільно зі священиками можуть і повинні робити те, що 1600 років тому робив св.Василь Великий. Але для цього потрібно зустріти Христа і прийняти Його у своє серце.

Диякон Віталій Поровчук.

СВЯТО ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЬОГО

6 січня (14 січня за новим стилем) Церква святкує Богоявлення Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа.

Під Богоявленням розуміється свято, у якому згадується і прославляється Хрещення Ісуса Христа від Іоанна на річці Іордан.Саме в цій річці, яка символізує собою очищення від гріхів, Господь виконав усе, що було сказано пророком за декілька століть до його народження.

Богоявленням це свято називається тому, що під час хрещення Господа з’явилася Божественна Пресвята Трійця: Бог Отець говорив з неба про Сина, Син Божий христився від Іоанна і Дух Святий зійшов на Сина у вигляді голуба.

Окрім того, древня Церква в цей час згадувала й інші події, а зокрема, поклоніння волхвів, як одкровення Ісуса Христа язичницькому світу через Вифлиємську Зірку і народження Спасителя

Свято Богоявлення бере свій початок з апостольських часів. Про нього згадується в апостольських постановах, а з другого століття збереглося свідчення Климента Олександрійського про святкування Хрещення Господнього і про здійснюване перед цим нічне бдіння з читанням Святого Писання.

Церква, святкуючи Хрещення Господнє, навчає нас сповідувати і прославляти Святу Трійцю Єдиносущну і Нероздільну.

Під час Богоявлення звершується велике освячення води. Обряд великого водоосвячення виник від звичаю хрестити напередодні Богоявлення оглашенних (тих, хто готується до хрещення). А сама молитва Богоявленського водоосвячення взята з обряду хрещення і є пізнішою її редакцією.

СВЯТКОВІ БОГОСЛУЖІННЯ У СВЯТО-ПОКРОВСЬКОМУ ТА СВЯТО-ВОСКРЕСЕНСЬКОМУ СОБОРАХ м.РІВНЕ У ДЕНЬ БОГОЯВЛЕННЯ

 18 січня, середа – НАВЕЧІР’Я БОГОЯВЛЕННЯ

– Царські години, літургія, велике освячення води у Свято-Покровському храмі  о 07.30 та о 08.00 у Свято-Воскресенському соборі.

– Святкова всенічна о 16.00 у Свято-Покровському та о 17.00 у Свято-Воскресенському соборах.

 19 січня, четвер – БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ

– Літургія, велике освячення води у Свято-Покровському храмі о 06.30 та о 07.00 у Свято-Воскресенському соборі.

– Літургія о 9.30 у Свято-Покровському та о 10.00 у Свято-Воскресенському соборах.

–  ВЕЛИКЕ ОСВЯЧЕННЯ ВОДИ на території Покровського собору о 12.00, на Майдані Короленка (біля обласної бібліотеки) о 12.00.