СПИСОК БЛОКУ ТИМОШЕНКО: ХТО Є ХТО?

На цих виборах найбільшим дефіцитом серед мас-медіа був список кандидатів у депутати від Блоку Юлії Тимошенко. Почалося все з того, що екс-прем’єрка образилася на пресу за публікації, що під її дахом до нового парламенту піде чимало кучмістів. Відтак усі три з’їзди вона провела в закритому режимі.

Більше того, на відміну від усіх інших фаворитів виборів, Тимошенко не оприлюднила свій список за власної ініціативи. Надбанням журналістів він став тільки після того, як з’явився на сайті Центрвиборчкому.

Слід визнати, що така тактика себе виправдала. Поки всі підраховували число одіозних прізвищ у командах «Нашої України», блоку Литвина і Партії регіонів, БЮТ розсилав прес-релізи про гідних людей, які підуть на вибори. Звичайно, про неоднозначних діячів там не згадувалося.

Аналізувати список кандидатів Тимошенко можна тільки зараз, коли це вже не так актуально. Але все ще цікаво.

Як відомо, перша десятка списку БЮТ була урочисто представлена в Палаці «Україна». У другий десяток потрапили вірні соратники Тимошенко по парламенту та уряду. У третьому цікавим є прізвище Андрія Кожемякіна, який був радником глави СБУ Турчинова.

Крім того, з числа колег Турчинова по службі на 61 місці в списку БЮТ опинився Олександр Скибинецький, звільнення якого з посади заступника голови СБУ супроводжувалося скандалом. Також на 181 місці значиться як помічник глави СБУ Валерій Бебенко – але насправді це багатолітній референт Турчинова, який разом з ним перейшов на Володимирську, а потім разом з ним звідти пішов.

На 31 місці – колишній адвокат Тимошенко Віктор Швець, якого вона працевлаштувала начальником одного з головних управлінь Генпрокуратури часів Піскуна.

Однак не тільки це є свідченням взаємовигідних відносин, які склалися між Тимошенко і екс-генпрокурором. Так, на прохідному 84 місці в списку БЮТ близька до Піскуна людина – Юрій Триндюк.

У 2003 році тодішня керівниця комітету по боротьбі з корупцією Ольга Колінько називала Триндюка родичем Піскуна – що перший начебто є чоловіком сестри дружини другого. Але сам Триндюк це спростував і заявив, що є лише начальником дочки Піскуна Тетяни Іващенко. І ще вона просто як «помічниця» Триндюка була членом наглядових рад на підприємствах «Одеський портовий холодильник» та Чернівецький хлібокомбінат.

Цікаво, що, окрім адвоката, який воював за звільнення Тимошенко з СІЗО, у її списку є й людина, яка випустила її на волю: відносно прохідну 125 позицію посів екс-голова Печерського райсуду Микола Замковенко, відразу знятий з посади за той свій крок.

Усі пам’ятають про чутки, що начебто за списком БЮТ до парламенту піде голова Вищого господарського суду України Дмитро Притика. Як відомо, той обрав Партію регіонів – але, схоже, і з Тимошенко не порвав. Бо її блок поведе в депутати керівника апарату Вищого господарського суду Володимира Толстенка, який став 80 номером списку.

З числа екс-соратників Кучми найвище піднявся Богдан Губський, який посів 27 позицію. Бізнесмени, які до останнього перебували у фракціях кучмістів, у списку БЮТ представлені засновником Брокбізнесбанку Сергієм Буряком (37 місце), власником Запорізького автозаводу Таріелом Васадзе (41), харківським підприємцем, президентом Єврейського фонду України Олександром Фельдманом (43), власником олійного бізнесу Андрієм Веревським (44), тваринником Євгеном Сігалом (47).

Близького друга родини Кучми Василя Хмельницького заховали на 60 місце. Співвласник банку «Фінанси та кредит» Костянтин Жеваго – на 62 позиції. На 69 місці в списку знаходиться банкір-депутат Буряк-молодший, на 74 – екс-соратник Бакая Олександр Абдуллін. Ще два колишніх представники прокучмівських фракцій: Сергій Осика став 51, а Олександр Єдін – 68.

Із представників нової влади у списку є три нинішніх заступники губернаторів – Івано-Франківщини на 35 місці, Полтавщини на 40 та Черкащини на 118.

Несподіванкою стала поява на 70 місці в списку Івана Кириленка – віце-прем’єра в уряді Януковича та міністра сільського господарства в уряді Ющенка. З Тимошенко його поєднує спільне дніпропетровське минуле – в середині 1990-х Кириленко був заступником Павла Лазаренка в обласних органах влади.

Як відомо, сам Михайло Бродський (один з кандидатів на посаду міського голови Києва від блоку Тимошенко) у список не пішов, зате там опинився керівник його підприємства «Венето», у минулому політик Сергій Одарич (107). На 66 місці – Андрій Портнов, адвокат Олександра Зінченка в позовах, висунутих проти нього Порошенком, Третьяковим і Мартиненком, у минулому член Держкомісії цінних паперів та фондового ринку.

Ще одне цікаве прізвище – на 72 місці стоїть Костенко Павло Іванович, якого названо головою наглядової ради Благодійного фонду «Щира турбота». Пошук у базі даних Держкомстату знайшов лише одного «Костенка Павла Івановича». Можливо, це просто збіг прізвища, імені та по-батькові, утім, виявлений нами Костенко Павло Іванович є співзасновником ТОВ «Українська продовольча компанія». Іншими її акціонерами є Ігор Суркіс, Валентин Згурський, Юрій Карпенко та інші структури, близькі до Медведчука.

Провела до списку Тимошенко і представника свого родинного бізнесу – 130 місце в списку посів Ігор Жиденко, який названий старшим юрисконсультом ТОВ «Беютага». Ця фірма, яка займається видобуванням граніту, належить матері Юлії Тимошенко, її тітці та рідній доньці Євгенії.

ПроФФесіонали

10 січня 2006 року справді був історичний день.

У перший же пленарний день після набуття чинності конституційними нормами про істотне розширення повноважень парламенту Верховна Рада України відправила уряд Юрія Єханурова у відставку.

Подивимося ж, якими мотивами при цьому керувалася найпотужніша сила, яка підтримала цю відставку.

Фракція «Регіони України» – аж 59 голосів (комуністи дали 55, «народники» – 40, інші – ще менше). Від імені цієї фракції в обговоренні проблем, пов’язаних із «газовою війною» та діяльністю уряду, виступав депутат Володимир Бронніков, отже, його позиція є позицією всіх «регіоналів».

По-перше, Бронніков звинуватив керівництво України в наявності «особистих зобов’язань перед США» та в «русофобстві». Підставою для цього, очевидно, стали непослідовні і не надто професійні, але ж реальні спроби частини урядовців обстоювати перед Кремлем українську гідність.

По-друге, речник «регіоналів» заявив, що нинішня газова домовленість з Росією злочинна тому, що «промисловість втрачає шанс провести структурну перебудову з упровадженням енергоекономних технологій, отже, на черзі скорочення робочих місць, ріст безробіття і злидні мас».

У всьому світі було навпаки – саме зростання цін на енергоносії спонукало до структурної перебудови економіки, до енергозбереження; утім, за логікою пана Броннікова, структурна перебудова промисловості України повинна була відбутися за минулі 15 років, коли газ був дешевим.

По-третє, угода, виявляється, злочинна тому, що «веде до різкого погіршення екології, оскільки перехід на альтернативні види палива пов’язаний з ростом викидів у навколишнє середовище». Екологія, між іншим – це наука; а перехід до використання біогазу, підземної газифікації вугілля, вітроенергетики тощо повсюдно зменшує забруднення довкілля.

По-четверте, «угода злочинна, оскільки закріплює васальне становище України перед Сполученими Штатами і НАТО» (очевидно, саме Вашингтон і Брюссель диктують нам несусвітне підвищення цін на газ).

І, головне, ця угода – «зрада стратегічних інтересів України», оскільки, виявляється, США вогнем і мечем, а Європа – «хитрою політикою» відключають Україну від Росії, «в якій зосереджені 50% світових енергетичних ресурсів».

Зупинимося і поаплодуємо всесвітньо-історичному відкриттю депутата Броннікова. Досі вважалося, що Росія має приблизно 18% світових ресурсів газу - і це справді дуже багато, хоча, з іншого боку, Україна теж не бідна сирота – 5% світового обсягу корисних копалин, серед яких п’ята частина запасу залізної руди на Землі; Україна – на другому місці у світі за покладами марганцю та ртуті.

Досі світовим лідером за покладами і видобутком кам’яного вугілля вважався Китай, чемпіонами за запасами нафти були країни Перської затоки. Але – відтепер усе це дивним чином перемістилося в Росію, чи, може, за час новорічно-різдвяних свят, поки планета відпочивала, російські вояки таки омили чоботи в Індійському океані і приєднали до себе півсвіту?

А якщо серйозно, то вся «аргументація» речника фракції «Регіони України» Володимира Броннікова виглядає гримучою сумішшю відвертої демагогії, алогічних нісенітниць та брутального невігластва.

Реальні обсяги ресурсів енергоносіїв Росії знає кожен школяр десятого класу, який кинув бодай побіжний погляд на наведені в підручнику та атласі відповідні схеми.

Не треба навіть на цифри дивитися – досить графічного зображення, щоб уявити собі загальні співвідношення запасів енергоносіїв. Але хіба шкільні підручники писані для АпОзиційних проФФесорів?

Нагадаємо, 59 депутатів «Регіонів України» і на загал 250 парламентаріїв з різних фракцій дружно солідаризувалися з «аргументами» депутата Броннікова, до речі, високопоставленого енергетика-ядерника (бідна ядерна енергетика!), котрий закінчив виступ закликом «поповнити Кабмін професіоналами, патріотами України».

Очевидно, і фракція академіка Литвина, і переповнена патріотами фракція БЮТ, і «міжкрапельковий» Кравчук зі своїми «нетаками» не проти бронніковського розуміння патріотизму, його ледь завуальованих закликів повернутися під омофор Росії та грандіозних «наукових» відкриттів.

«Верховна Рада фактично зробила те, що почав вимагати народ на вулицях», - наголосив Герой України Левко Лук’яненко.

Невже ж народ вимагав стати на позицію тих політичних діячів, яких на основі цілком реальних підстав можна назвати «справжніми проФФесіоналами»?

 Сергій ГРАБОВСЬКИЙ,

заступник головного редактора журналу «Сучасність».  

ДОНОС

Коли «Народний Союз «Наша Україна», чи, як правильніше називають їх в народі «несуни», стали «підгрібати» втікачів від Януковича, усі зрозуміли – з’явилися певні люди, які під помаранчевими гаслами прагнуть забезпечити власні інтереси. І для задоволення цих амбіцій здатні на все.

Ще минулого року виконком Рівненської обласної організації «НСНУ» (В.Матчук, А.Жуковський) звернувся до управління боротьби з організованою злочинністю УМВС України в Рівненській області зі скаргою про те, що на території краю, буцімто, незаконно розміщено рекламу (ні, не Януковича, Литвина чи Кравчука!), а Української Народної Партії та Українського Народного Блоку Костенка і Плюща (саме так зазначено в документах). І, уявіть собі, що міліція з радістю вхопилася за цю справу, замість того, щоб боротися з організованою злочинністю.

У результаті особа, що займалася «розслідуванням», встановила, що на території Рівненської області на дев’яти рекламних носіях зображено голову УНП Юрія Костенка та емблеми партії без погодження зі службою автомобільних доріг у Рівненській області та рішень територіальних органів місцевого самоврядування. Саме так ситуацію було змальовано в рапорті офіцера міліції, який мав би займатися боротьбою з організованою (!!!) злочинністю.

До речі, навряд чи дорогами області в пошуках символіки УНП та Блоку Костенка-Плюща-Червонія він мандрував самостійно. Отож, можна тільки уявити, скільки працівників правоохоронних органів було відірвано від розслідування нагальних справ задля чиїхось політичних амбіцій. А заразом і ту кількість злочинців, які отримали додатковий час волі завдяки примхам «НСНУ». І цікаво було б дізнатися, чи знає міністр Луценко, який дуже палко говорить про аполітичність органів внутрішніх справ, про те, як використовують підконтрольних йому міліціонерів у політичних провокаціях, замовниками якої є навіть не Сулковський, а ті, хто вже переплюнув його.

 О.СЕМЕНІВ.

ДЕЩО ПРО ЧЕСТЬ І ГІДНІСТЬ

Стоячи на помаранчевих майданах, претенденти на посади в новому уряді намагалися виглядати ідеальними, як, скажімо, соціаліст Луценко, котрий згодом очолив Управління внутрішніх справ. Пообіцявши реформувати міліцію й очистити її від корупціонерів, міністр начебто взявся до справи. А що вийшло?

Дев’ятого грудня Рівненська обласна організація Спілки офіцерів України змушена була звернутися до Президента Віктора Ющенка з листом щодо призначення на посаду начальника МРЕВ ДАІ в Рівненській області підполковника міліції Кравчені. Адже саме цей офіцер під час виборчих перегонів-2004 двічі особисто в місті Рівному та на кордоні Рівненської та Житомирської областей зупиняв автобус зі спостерігачами від Блоку Віктора Ющенка, які мали працювати на виборчих дільницях Сумщини. Більше того, він, за словами учасників зборів Спілки, погрожував водієві та членам СОУ, які були в автобусі, ув’язненням після перемоги Януковича, сподіваючись, напевне, відродити сумнозвісні «сталінські трійки», які виносили вироки людям без суду й слідства.

Як пишуть офіцери у своєму листі, вони неодноразово зверталися до міністра внутрішніх справ Ю.Луценка - і усно, і письмово - щодо злочинних дій підполковника Кравчені та інших посадових міліцейських осіб, які заплямували свою офіцерську честь. Та жодної реакції міністра не дочекалися.

«Що змінилося в міліції, пане Президенте? – запитують у своєму листі члени СОУ. І самі ж відповідають. – Нічого. Довіра до МВС України, згідно з результатами інтерактивного опитування громадян України, яке проводилося на 5 телеканалі, не тільки не підвищилась, а ще впала та складає 82 відсотки недовіри».

Рівненські офіцери висловили свою стурбованість таким станом справ і запевнили Президента, що всіма силами боротимуться з нечесною корумпованою міліцейською владою, а також попросили його вплинути на міністра, аби той не призначав на керівні посади людей, які своєю поведінкою зганьбили честь офіцерського мундиру.

О.СЕМЕНІВ.