Чому щира «майданівка» ставить палиці в колеса уряду з Майдану

Існують різні версії того, чому Юлія Володимирівна, починаючи з часу своєї відставки, раз по раз уперто демонструє антагонізм у стосунках з колишніми побратимами по революційному Майдану. Найпоширеніша – емоційна - думка: це - елементарна помста бізнесвумен, відставленої від пирога. Люди, які звикли оперувати системними уявленнями, кажуть, що лідерка БЮТ не тільки керується мстивими бажаннями, а й сама є керованою мстивими бажаннями інших політиків з-за меж України. Злі язики стверджують, що пані Юлія має цілком конкретні бізнесові інтереси з розпорядниками російського газу.

Народний депутат Іван Заєць (УНП), наприклад, вважає: відставка уряду Єханурова стала третім етапом «у ланцюжку політики Москви й п’ятої колони проти Української держави». Перший етап, на його думку, мав місце у вересні й ознаменувався гучним так званим корупційним конфліктом усередині влади. «Однак народ не збився з дороги Майдану, - каже пан Заєць, - і це не задовольнило кремлівських амбіцій». Другим етапом, на його переконання, став газовий конфлікт, який теж планувався на вересень, але відставка Тимошенко сплутала ці карти й реалізацію задуму перенесли на зимовий період. Другий етап потягнув за собою третій - спробу розбалансувати передвиборчу ситуацію через відставку уряду.

Є політики, які дещо інакше класифікують хроніку «етапів великого шляху». Вони пригадують послідовну впродовж тривалого часу лінію «газової» поведінки колишньої прем’єрки, акцентовану на просування на цей ринок структур з-під її «даху». Сюди ж додають її несподівану поїздку до Москви після відставки, а потім - несподіване закриття її кримінальної справи, за якою вже не один рік дивляться на синє небо крізь густі грати російські воєначальники. Схоже, у цьому випадку діє стара істина: у великій політиці немає нічого випадкового.

Цікаво, що чимало з тих нардепів, які проголосували за відставку уряду Єханурова, перед тим надали українським переговорникам істотну моральну підтримку, проголосувавши за ухвалення держбюджету-2006. Та й тоді БЮТ серед них не було. Потім стало ясно, що замість моральної підтримки готувався протилежний сценарій.

Однак із цим сценарієм погодилися не всі БЮТівці. Уже наступного дня після відставки уряду Єханурова двоє з них вийшли з іменної фракції Тимошенко з принципових міркувань. Це - народні депутати Сергій Кіроянц та Ігор Насалик. В обох є певні претензії до діяльності керівників паливно-енергетичної галузі, однак брати участь у дестабілізації ситуації напередодні виборів вони як порядні люди вважали для себе неможливим. При цьому роздруківка результатів голосування показує, що Кіроянц «був відсутній», а Насалик начебто проголосував «за», хоча він запевняє, що на знак незгоди з рішенням фракції вийшов із зали.

 Пересічного спостерігача за діями українського політикуму мало що здатне здивувати. Та все ще дивуються самі політики. Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який пліч-о-пліч з Юлією Тимошенко рік тому стояв на Майдані, тепер змушений констатувати: «Мені щиро боляче через позицію вчорашніх союзників по антикримінальній революції з БЮТ. Можна розповідати байки про співробітництво Єханурова із «Радою олігархів», але факт - річ уперта. А факт свідчить, що саме ці олігархи в союзі з БЮТ намагалися скинути український уряд».

Завдяки БЮТ став можливим політичний феномен створення у Верховній Раді нового «більшовицько»-антипрезидентського альянсу сил, які за жодних інших умов не подали би одна одній руки. Відразу ж після своєї «піррової» перемоги вони публічно почали відхрещуватися одна від одної. Але висновок зафіксований: у чому не можна відмовити Юлії Володимирівні - так це в таланті перелицьовуватися в разі потреби в шати різних кольорів.

РАХІВНИЦЯ

Проста арифметика підказує: якби 10 січня серед 250 голосів, поданих за відставку уряду Єханурова, не було б 36 БЮТівських, спроба дестабілізувати політичну ситуацію в розпал парламентських виборів провалилася б.

 Лада МИХАЙЛОВА,

«Україна молода».

Василь Яременко: Пробудження моєї національної свідомості відбулося на Рівненщині

16 січня Рівне відвідав відомий науковець, автор відомої публікації на єврейську тематику в газеті «Сільські вісті» під назвою «Євреї в Україні сьогодні: реальність без міфів». Попри те, що візит не рекламувався, на зустріч з київським гостем у недільний вечір зібралося більше сотні рівнян.

Пан Яременко зізнався, що коли випала нагода поїздити країною і поспілкуватися з українцями, він не вагаючись, обрав Рівне, оскільки вважає Рівненщину своєю другою малою батьківщиною.

- Річ у тім, що свій трудовий шлях я розпочинав учителем математики в середній школі Зарічненського району, і там відбулося пробудження моєї національної свідомості, - розповідає Яременко.

Значна частина розмови стосувалася насущних політичних проблем. Яременко висловив жаль з того приводу, що у Верховній Раді будь-який проукраїнський закон здатен набрати максимум 120-130 голосів. А тим політичним силам, які після наступних виборів сформують у парламенті більшість, Яременко порадив прийняти Закон про корінну націю, адже Закон про національні меншини є, і склалася ситуація, коли українці у власній країні мають лише обов’язки, а прав не мають.

Яременко заявив також, що проукраїнські політичні сили повинні об’єднуватися не довкола Тимошенко, Литвина чи «НСНУ», а довкола найпотужнішої політичної сили – українського народу.

   Ігор Гошовський  

Володимир Яворівський: Я пішов у БЮТ, бо вони пройдуть... але молюся за УНП

У Партії Регіонів та Блоку Юлії Тимошенко є гарна традиція. Після кожного проголосованого ними недержавницького рішення посилати на Рівненщину гінців для роз’яснення.

Нелегкий тягар коментувати газові переговори і спроби відставку уряду Єханурова випало на долю відомому українському письменнику Володимиру Яворівському. На запитання, чи має він достатню фахову кваліфікацію, щоб коментувати питання газопостачання, пан Яворівський щиро зізнався, що спеціалістом не є, і вся Україна про це знає. Але продовжувати звинувачувати команду Ющенка в підписанні «антидержавного соглашенія» йому це не завадило – завдання шефині треба виконувати.

Також пан Яворівський прокоментував появу у Верховній Раді т.зв. союзу ТЛЯ (Тимошенко, Литвин, Янукович). Спершу він спробував заперечити тезу про те, що БЮТ уже давно голосує, як і Партія Регіонів, але пізніше в цьому звинуватив самих регіоналів - мовляв, то вони голосують так, як Блок Юлі Тимошенко.

Верховну Раду він назвав рахітичною, розхристаною й антидержавною, але, з відставкою дієвого Кабінету Міністрів, зазначив Яворівський, полюс влади змістився в бік парламенту. Насамкінець, Яворівський закинув журналістам, що вони начебто навмисно роздмухують пристрасті довкола такої «буденної» і «незначної» події, як відставка уряду. Коли його запитали, чи не роздмухує ці пристрасті, навпаки, сама команда Тимошенко, аби додатково попіаритись напередодні виборів, київський гість несподівано відповів: «А що, це добре, коли про нас говорять. Я спеціально це роблю, мені приємно, коли про БЮТ говорять».

По завершенні прес-конференції Яворівський в ексклюзивному коментарі «Волині» зізнався, що пішов у БЮТ, «бо вони пройдуть». І додав, що дуже переживає, аби до парламенту потрапила Українська Народна Партія Костенка. «Я давно знаю цих людей як послідовних патріотів і професіоналів і постійно молю Бога (хрестячись - ред.), щоб вони потрапили до Верховної Ради наступного скликання». На запитання, як могло статися, що прапор національно-демократичних сил – Яворівський – пішов у політичну силу з невиразною ідеологічною платформою і став соратником Бродського, Фельдмана, Баграєва, Абдулліна та інших, Яворівський наївно відповів, що разом з собою він приніс туди свою ідеологію. Та, на жаль, у БЮТ ця ідеологія поки що поступається ідеології «грошових мішків».

 Р.S. Повеселив Яворівський рівнян і після прес-конференції, подарувавши кожній редакції по примірнику книги «Заграва», присвяченій боротьбі УПА, «авторства» Олександра Абдулліна, того самого олігарха, що скуповував під час минулої виборчої кампанії голоси виборців Рівненського Полісся. Усвідомивши нинішню безперспективність СДПУ(о), «поборник визнання УПА» Абдуллін перейшов у БЮТ, а таким, як він, там завжди раді. Як сталося, що в Абдулліна раптом прокинувся «письменницький» талант і настало прозріння, – тема глибшого дослідження. Очевидно, нова посада голови обласного штабу БЮТ у колисці УПА - Рівненській області - зобов’язує.

А запитання до Яворівського, чому ж тоді під час голосування за визнання УПА фракція БЮТ віддала лише 8 з 40 голосів, так і залишилося без відповіді.

 Ігор Гошовський,

Максим Коломис

 ЗАЯВА представників керівництва Рівненського міського виборчого штабу БЮТ 10.01.2006р м.Рівне

Ми, представники керівних органів Рівненського міського виборчого штабу БЮТ, висловлюємо глибоке співчуття всім тим українським патріотам, які мали пряме і безпосереднє відношення до партії «Батьківщина», активно займалися розбудовою її партійних рядів, зміцнювали авторитет партії та її політичного лідера серед всього українського населення.

Вважаємо, що з моменту відставки уряду Єханурова для кожного українського патріота такої партії, як «Батьківщина», більше не існує. Вона померла як у прямому, так і в переносному значенні цього слова.

Засуджуємо відставку уряду Єханурова, як спланований і добре організований акт антиукраїнських сил.

Засуджуємо БЮТ як безпосереднього учасника і організатора цієї антиукраїнської акції.

Засуджуємо гучні і лицемірні заяви про відданість ідеалам і цінностям Майдану, які служать лише ширмою і прикриттям для повної і чітко спланованої зради національних інтересів України.

Засуджуємо лідера БЮТ, яка вступила у відверту змову проти народу України з Януковичем, комуністами та найреакційнішими антиукраїнськими колами Росії.

Вважаємо, що після всього цього кожному українському патріоту нічого робити в цій партії. Це - не наша «батьківщина»!

Сергій Пандрак,

перший заступник начальника Рівненського міського штабу БЮТ;

Олесь Бабій,

заступник начальника Рівненського міського штабу БЮТ;

О. Мержук,

голова первинної

організації №21;

О.Джумига,

голова первинної

організації;

п.Романюк,

голова первинної

організації;

Є.Січенко,

голова первинної

організації;

В.Касянчук,

голова первинної

організації № 19.