До 100-річчя першого музею в м.Рівне

25 - 26 жовтня 2006 року в Рівненському обласному краєзнавчому музеї було відзначено 100-літній ювілей першого музею в м.Рівне, який дав початок роботі зі збереження, вивчення та представлення для широкого загалу історико-мистецької спадщини Волинського краю.

Перший рівненський музей організовано у 1906 році при сільськогосподарському товаристві міста. Він складався з відділів: археології, етнографії, нумізматики, природи, старовинних книг, і саме він став передвісником теперішнього Рівненського обласного краєзнавчого музею.

Сучасний музей Рівного має окремі предмети зі старих колекцій, намагається зберігати та примножувати музейні традиції, що закладалися в місті ще на початку XX ст. Відзначення 100-літнього ювілею стало віхою в розвитку музейної справи на Рівненщині, до якої Рівненський обласний краєзнавчий музей прийшов з певними здобутками, котрі обговорювалися на науковій історико-краєзнавчій конференції, у якій взяли участь музейні працівники та краєзнавці України.

На урочистостях з приводу поважного ювілею зазначалося, що сьогодні музей став серйозним науково-методичним, просвітницьким, мистецьким, навчально-виховним центром, потужним осередком культурного життя Рівненщини. Численні гості з різних областей України відзначали значний поступ у діяльності музею в останні роки. Директор музею Олександр Балога упевнений, що в музейної справи на Рівненщині велике майбутнє, а сам музей має стати генератором ідей для розвитку туристичної справи.

Звичайно, у такий день не обійшлося без нагород і подарунків. Були відзначені кращі працівники музею, гості теж прийшли не з пустими руками. Особливо жваво відреагували присутні на подарунок, який від імені Рівненської обласної організації Української Народної партії вручив музею голова Рівненської міської організації УНП, депутат міської ради Юрій Ширко. Він зауважив, що для УНП історія краю, відкриття її забутих сторінок, відновлення історичної справедливості завжди було першочерговим завданням, тому співпраця з музеєм і підтримка таким необхідним сучасним знаряддям праці – цілком логічний крок.

Урочистості продовжила наукова конференція, якою почався новий етап роботи рівненського музею. Бажаємо, щоб цей етап був багатим на відкриття та знахідки.

 Лариса Кітова

Покликав — відкликав

З дитинства мене вчили писати заяви. Справа виявилась нескладною. Пишеш у правому куточку «начальнику такому-то» від «такого-то», який проживає «там-то». Потім йде по центру слово «заява», а далі зліва направо короткий зміст твого звернення до керівника. Заяв цих я за життя понаписував сотні. Особливо запам’ятав заяви у міліції, які чомусь слід було адресувати начальнику міського відділу, хоча вище дільничного чи слідчого ці заяви ніколи не доходили. Так само було і з багатьма іншими документами, які замість тих, кому вони написані, читали їхні підлеглі. Інколи заяви були помилковими або дуже швидко втрачали актуальність. Наприклад, просиш письмово у начальника ЖЕКу виділити тобі необхідну в роботі нову мітлу замість старої, що розвалилася, а на складі вже ті мітли лежать завезені й назавтра їх усім роздадуть. Заява у такому випадку сама по собі анулюється і не розглядається. Ми ж не бюрократи якісь. Хоча не виключено, що на зареєстрованій заяві секретарка напише «видано мітлу в кількості 1(одна) шт». І в архів ту заяву. Складніше із заявами про прийом на роботу та звільнення з неї. Реально ця заява — формальність. Якщо начальник домовився з майбутнім працівником, він каже — пиши заяву. Коли хоче його звільнити — каже те ж саме. Коли працівник не хоче більше працювати, заява теж не має значення. Хіба що для розрахунку. На заявах цих, ясна річ, стоїть підпис заявника. Закарлючка, яка засвідчує, що документ написаний власноруч і з доброї волі. Оце, здається, і все, що я знаю про заяви та підписи під ними. Точніше, знав. Тепер, як виявилось, заяви та підписи набули нової, нечуваної раніше динаміки. Документ, виявляється, можна написати і підписати, а потім «відкликати» назад. Що цікаво, ніякого «відликання» у жодному з кодексів чи законів немає. Від Кримінального до Цивільного. Заява, вона і є заява. Підпис, він і є підпис. Якщо не згоден зі старою заявою, пиши нову. Але спочатку виконай всі зобов’язання по старій. Так само і з підписом. Якщо вже підписався — відповідай. Це все, як мені досі здавалося, було очевидним і жодному обговоренню не підлягало. Але ж ні — все частіше ми чуємо від політиків та інших діячів про те, що вони «відкликали» свої підписи чи заяви. Причому роблять це вони у будь-який момент. Точніше, одразу після того, як порушать те, що заявляли і під чим підписувались. Вчора пообіцяв — сьогодні порушив. А порушником кому хочеться бути? Тому віднині наші політики не бувають зрадниками і не дають брехливих обіцянок. Вони просто «відкликають» свої заяви чи підписи. Нечесно виходить. Ми ж бо не можемо «відкликати» свої голоси, віддані на виборах за тих брехунів. Так і сидимо обдурені й слухаємо, як славний міністр Луценко періодично потопає у власній брехні то по коліна, то по пояс, то по шию. Але не тоне зовсім, завжди випливаючи і аргументовано пояснюючи, чому він вчора збрехав. Робить це віртуозно, не гірше за свого вчителя Мороза, який за п’ять хвилин обдурив всю українську політику. То, може, і нам у них повчитися? Аби самому брехати перед народом не червоніючи, як ті політики. Видається мені, що вчитися вже пізно. Це треба було робити ще в дитинстві, коли вчився писати і відповідати за написане. Не ховаючись і нічого не «відкликаючи». Аби потім жити спокійно і ходити без охорони. Бо ті, що добре вміють «відкликати» заяви, самостійно пересуваються хіба що до хатньої вбиральні. Тепер перед Морозом та Луценком возять рамки металошукачів, щоб пропускати через них бажаючих підійти до видатних політиків. І правильно роблять. Мало на що можуть піти ті, кому ці пани наобіцяли всього, а потім свої обіцянки «відкликали».

«РВ» №80, 26-10-2006

Бузину не пустять на книжковий ярмарок

МІЖНАРОДНИЙ книжковий ярмарок «Медвін: Книжковий свІт-2006» відкриється 9 листопада в київському експоцентрі «Спортивний». На ярмарку будуть майже 300 книжкових видавництв. Письменник та редактор українського альманаху «Київська Русь» Дмитро Стус вручить на ньому премію «Нестора Літописця» двом письменникам і журналісту.

- Книжки на виставці продаватимуть за видавничою ціною, — запевняє головний редактор видавництва «Факт» Леонід Фінкельштейн. — Наша вимога до учасників ярмарку — повага до України. Письменників, які її зневажають, ігноруватимемо.

Фінкельштейн згадав, як колись з’ясовував стосунки з письменником та журналістом Олесем Бузиною, ганебна стаття якого про Тараса Шевченка образила патріотичні почуття українців та викликала обурення громадськості. До речі, цю статтю, як пригадують рівняни, передрукувала газета Несенюка «Рівне Вечірнє».

- Хотів набити писок цьому збоченцю,- розповідає кореспонденту «Газети по-українськи» Леонід Фінкельштейн. – Але передумав, бо вирішив, що я, старий, його, молодого, не подужаю.

А варто було б...

ЮНІ ЧИТЦІ КРАЮ ВШАНУВАЛИ ЮВІЛЯРА

У Рівненському обласному ліцеї-інтернаті відбувся заключний етап конкурсу юних читців-декламаторів «Огонь в одежі слова...», присвячений ювілею Івана Франка.

У  конкурсі взяли участь 36 учнів шкіл, ліцеїв, гімназій, позашкільних закладів, професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів 1-11 рівнів акредитації. У репертуарі юних декламаторів були твори Івана Франка, поезії інших авторів про Великого Каменяра та власні поетичні доробки з присвятою Франкові.

Слухачів приємно вразило майстерне виконання Франкових поезій із збірки «Зів’яле листя», уривків із поем «Мойсей», « Іван Вишенський», « Лис Микита», мудрих поетичних притч, прози письменника.

Серед переможців конкурсу як знані серед школярського загалу читці - Юрій Татарин (Новомощаницька ЗОШ Здолбунівського району), Ілля Лаба (Здолбунівська ЗОШ № 6), Андрій Логащук (Рівненський ліцей «Елітар»), так і новаки, які дебютували на обласній сцені досить вдало - Валентин Колонтай з Рівненського обласного ліцею-інтернату, Тетяна Магрело з Костополя, Юрій Мізюк з Великого Вербча Сарненського району, Катерина Матвеюк з ВПУ 1 м.Рівне, Вікторія Ковальчук з Радивилівського будинку школяра.

Організатором конкурсу виступило управління освіти і науки облдержадміністрації. Керівник проекту Катерина Сіверс - методист обласного центру естетичного виховання учнівської молоді.

Усім учасникам заходу було вручено ювілейне видання книги «Іван Франко. Повісті та оповідання», підготовлене до друку невтомним книголюбом Михайлом Борейком, з післясловом професора, доктора філологічних наук Володимира Шанюка.

 Наталія Савчук,

член журі конкурсу, член обласного правління товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка.

«Донецькі» пропонують «сплавити» 24 держпідприємства

Уряд має намір найближчим часом продати 24 підприємства хімії, деякі з них - з додатковими інвестиційними зобов’язаннями.

Відповідний список наступного дня після того, як стали відомі нові ціни «РосУкрЕнерго» на природний газ, оприлюднив заступник міністра промислової політики Костянтин Кучер, пише газета «Дело».

- Зволікання з приватизацією більшості хімічних підприємств призведе до їх неплатоспроможності і ліквідації, - запевняє Кучер.

На думку експертів, справжнім ініціатором великої хімічної приватизації є співвласник компанії «РосУкрЕнерго» Дмитро Фірташ.

- Цей розпродаж необхідний Дмитру Фірташу. Він прагне стати хімічним монополістом на території СНД. Продаж хімії міг бути елементом останніх російсько-українських переговорів, - зазначає високопоставлений чиновник Кабміну.

Фірташ контролює в Україні значні активи в хімічній галузі: Кримський содовий завод, «Рівнеазот», «Кримський Титан», а також декількох виробників мінеральних добрив в Естонії, Росії і Таджикистані.                                                                                 

 «Українська правда».