Чому День свободи не став святом для більшості українців?

У ті воістину історичні для України листопадові дні 2004 року, коли мільйони українців стали плечем до плеча, щоб відстояти ідеали свободи та демократії, коли водночас всі позбулися  прищеплюваного віками рабства, тваринного страху, коли аж дух захоплювало від сотень тисяч молодечо-романтичних очей, у яких світилися надія і віра, важко було собі уявити, що вже через якихось два роки рясно проростуть в народі зерна розчарування та зневіри. Бо сподівалися на одне, а вийшло зовсім інше. Бандити не сидять у тюрмах, багаті не поділилися з бідними, бізнес не відокремлений від влади, до керма держави повернулися старі проросійські кучмівські кадри – ті, проти кого й виступив Майдан.

Такі, на жаль, реалії сьогодення. А давню й цілком виправдану фразу, що роблять революцію романтики, а її плодами користуються негідники, так і не вдалося спростувати.

Чому так сталося? Чому День свободи так і не став святом для більшості українців? Які причини різкого падіння рейтингу президентської партії НСНУ?

На ці та інші актуальні питання сьогодення й намагалися відповісти політики та журналісти Рівненщини, які були запрошені 22 листопада на вечірній ефір телеканалу «Рівне-1».

Одразу зауважу, що організаторам програми слід було ретельніше підбирати співрозмовників. Бо, насправді, соромно стає за наш політикум, коли чуєш пустопорожню балаканину з уст лідера місцевих «регіоналів» Ю.Кічатого, або коли голова обласної організації соціалістів Леонтій Самчук не тільки недоречно і з помилками цитує вірш Павла Тичини «Я утверждаюсь», але й приписує рядки з цього твору  І.Франку.  Вам перед школярами не соромно, пане Самчук?

Ще одним характерним штрихом програми стало те, що опонентами голови Рівненської обласної організації Української Народної Партії Василя Червонія були геть усі інші учасники розмови, бо і соціаліст Самчук, і «регіонал» Кічатий, і нашоукраїнець Матчук є союзниками і представляють на сьогодні в області єдину команду. Треба було запросити в студію представника ще однієї союзницької фракції в облраді М.Сороку – і вся помаранчево-біло-голуба кучмівська братія була б у зборі!

Як підкреслив Василь Червоній, зрада ідеалів Майдану помаранчевими і соціалістами, їх неприхований союз з Януковичем, повернення до влади старих збанкрутілих корумпованих прокучмівських кадрів і стали головною причиною розчарування в українському суспільстві. Замість того, щоб виконувати обіцянки, які щедро роздавалися на майданах, помаранчева команда розпочала внутрішні торги та посварилася за портфелі. Усе це завершилося зрадою Майдану і добровільною (без зброї) передачею влади донецькому кримінальному клану Януковича.

Василь Червоній не відкидає і провини Української Народної Партії в тому, що під час останніх парламентських виборів її активісти  так і не змогли достукатися до сердець всіх українців і переконати, щоб ті не вірили дешевим популістським закликам лідерів  бізнес-проектів, у партійні списки яких потрапили не українські патріоти, а інтернаціоналісти-мільйонери-мародери. У результаті ми маємо не лише антиукраїнський парламент за змістом, але й за національним складом – лише 37% народних депутатів назвали себе українцями.

У той же час В.Червоній упевнений у тому, що Майдан не був марним, він справді став історичною подією для України. А члени УНП, як справжні козаки,  а не гречкосії, не розчаровуються, а вірять в остаточну перемогу ідеалів Майдану і будуть за це боротися, поки не усунуть від влади псевдопомаранчевих та біло-голубих.

Голова обласної організації «Нашої України» В.Матчук черговий раз виявив свою національну безхребетність, бо, на його думку, на Майдані не мали жодного значення ні національність, ні мова. І ще раз підкреслив, що він буде працювати під керівництвом Януковича. А як же бути з системною опозицією до нинішнього уряду, оголошеною НСНУ на останньому з’їзді? – спитав В.Червоній. «Це різні речі, - відповів В.Матчук. І додав: - З’їзд такого рішення не приймав».

Лукавить п.Матчук, бо насправді, перебуваючи одразу в двох кріслах – голови ОДА та голови обласної організації НСНУ, у нього є лише два варіанти: покинути або першу посаду, або другу з обов’язковим виходом з членів «Нашої України».  Зрозуміло, що він такого мужнього кроку не зробить ніколи, бо тримається за свою державну та партійну посади обома руками.

Нещирий він і в питаннях кадрової політики, бо вже вдруге не може чітко відповісти на запитання, чому він звільняє з посад патріотів-професіоналів, а на їх місце ставить заступників М.Сороки. Може, тому, що вони для нього були, є і будуть завжди близькими, що їх об’єднує бізнесовий інтерес і ніколи не цікавила доля України та рівень життя українців. А ідеали Майдану і для Матчука, і для всіх них – лише засіб приходу до влади. Як тут не пригадати, що бізнесмен Матчук, на відміну від сотень українських підприємців-патріотів, не пожертвував на помаранчеву революцію  жодної копійки, як не хоче поповнювати обласний фонд «Допомога» ні половиною своєї зарплати, ні половиною прибутків мережі фірми «Реноме».

І ті 50 відсотків телеглядачів, які за інтерактивним опитуванням вважають святкування другої річниці помаранчевої революції зрадою, у першу чергу таким чином оцінюють діяльність всієї помаранчевої команди, до якої належить і В.Матчук, яка не поважала, не поважає і не буде поважати пересічних українців. І це теж один з уроків Майдану.

Зрештою, розчарування й зневіра минуться, як минулася й постмайданна ейфорія, а дух свободи залишиться в серцях українців назавжди. Саме він є предтечею формування політично свідомої української нації і приходу до влади нової патріотичної, по українськи мислячої еліти.

 Сергій Степанишин

Пропозиція голові Рівненської обласної організації «Народний союз «Наша Україна» пану Віктору Матчуку про зустріч у прямому ефірі телеканалу «Рівне-1»

У минулий понеділок під час зустрічі з журналістами області в ефірі телеканалу «Рівне-1», відповідаючи на запитання кореспондента часопису «Волинь» про причини звільнення керівників з команди Червонія та повернення на посади заступників Сороки – Благодира, Лавренчука, Новака, п.В.Матчук заявив, що ним було звільнено дилетантів, а призначено на їх місце фахівців. Така оцінка діяльності керівників – членів Української Народної Партії, більшість з яких очолювали виборчі штаби Віктора Ющенка в області або були його довіреними особами, є відвертою образою.

Звинувачення в некомпетентності керівників з команди В.Червонія, висунуті п.В.Матчуком, є лише спробою виправдати безпідставні та незаконні звільнення цих людей - патріотів та фахівців. Свідченням їх професіоналізму є позитивні показники соціально-економічного розвитку Рівненської області у 2005 році та в першому кварталі 2006 року. Натомість нові призначення в команду п.В.Матчука здійснювалися з порушенням чинного законодавства та свідчать про перевищення службових повноважень головою ОДА.

У зв’язку з цим Провід Рівненської обласної організації Української Народної Партії запрошує голову Рівненської обласної організації «Народний союз «Наша Україна» п.В.Матчука, який очолює Рівненську облдержадміністрацію, на зустріч у прямому ефірі телеканалу «Рівне-1», щоб відкрито, на очах у телеглядачів обговорити у найближчі дні питання політичного, соціально-економічного та духовного життя Рівненщини. Сподіваємося, що чинний голова області цього разу не шукатиме надуманих причин, аби уникнути теледебатів.

Пропонуємо, щоб кожну зі сторін представляло по три особи (голова, перший заступник та заступник голови з економічних питань), а дату проведення зустрічі визначити разом з керівництвом телеканалу «Рівне-1».

Голова Рівненської обласної організації

Української Народної Партії Василь ЧЕРВОНІЙ

 свято старовинної церкви

21 листопада в селі Тростянець, що на Костопільщині, відбулося святкове богослужіння та урочистості з нагоди свята Архістратига Михаїла. Нагадаємо, що 254 роки тому в цьому селі було зведено Свято-Михайлівську церкву, яка, незважаючи на час та війни, збереглася донині.

Привітати Тростянецьку громаду й побажати доброго здоров’я на многії літа приїхали в той день депутат Рівненської обласної ради, голова Рівненської обласної організації Української Народної Партії Василь Червоній та депутат Рівнеради з фракції УНП Сергій Кричильський, який, до речі, у цьому селі й народився.

Цікавою є історія побудови самого храму. Відомий український історик Олександр Цинкаловський згадує у своїх історичних працях ім’я майстра, який звів цей храм. Це були часи, коли московські царі знищували українську культуру та духовність, впроваджували закон про заборону друкування релігійної літератури українською мовою та забороняли будувати храми в українському стилі. Саме тоді в селі Тростянець у травні 1752 року Іваном Гойським і був закладений храм, а вже на свято Архістратига Михаїла, 21 листопада того ж року, відбулося освячення престолу.

Важливу роль Свято-Михайлівська церква відігравала в період національно-визвольних змагань ХХ сторіччя. У 1921 році, перед початком Другого Зимового походу, що починався з цих місць, храм відвідували козаки та старшини військ УНР на чолі з Юрієм Тютюнником. А в період Другої світової війни храм відвідували українські повстанці та головна команда Української Повстанчої Армії, постій котрої розташовувався на прилеглих Гутвинських хуторах. На службі в храмі були Головний командир УПА Клим Савур (Дмитро Клячківський), шеф Головного штабу УПА Леонід Ступницький та командир групи «Заграва» полковник «Дубовий» (Іван Литвинчук). Саме в цьому храмі, як свідчать історичні факти, було освячено бойовий прапор УПА, у минулому прапор Холодноярської Республіки, що його зберіг і привіз із собою до Головного штабу УПА Леонід Ступницький. А на Великдень у 1943 році біля храму перший випуск курсантів старшинської школи УПА складав урочисту присягу. Біля церкви – старовинні поховання козаків, там же поховані й вояки Української Повстанчої Армії, що робить це місце справжньою святинею для кожного свідомого українця, який шанує своїх предків та свою історію.

На фото: депутат облради, голова РОО УНП Василь Червоній та жителі Тростянця на могилі вояків УПА – молодих хлопців, котрі загинули від рук московських катів.

 Олександр ДЖИГИРЕЙ

«Бідному» генералу надайте квартиру...

Нарешті добігає закінчення квартирне питання головного міліціонера області. Міські чиновники вирішуватимуть, чи вони з народом і простими міліціонерами, чи вони лише за інтереси небідних начальників.

Як з’ясувалося, генерал міліції Піддубний С.М. на квартирному обліку не перебуває, а квартиру загальною площею 144,1 метрів квадратних він має бажання отримати лише як службову. При цьому на його сім’ю в складі чотирьох осіб дозволено квартиру житловою площею не більше за 54,6 метрів квадратних. Однак міські чиновники, всупереч положенням Житлового кодексу України, в порушення статті 121 ЖК України, надали йому квартиру житловою площею 56,5 метрів. Здається сумнівним і незрозумілим, що решта площі – 87,6 квадратів - це туалет, ванна та кухня.

Цікаво й інше: де ж весь цей час, не маючи службової квартири, жив пан генерал?

За документами, з березня 2006 року генерал-майор міліції живе в гуртожитку тролейбусників по вулиці С.Бендери, 62 в кімнаті № 134! Отож, шановні водії тролейбусів, кондуктори та інші мешканці цього гуртожитку, ви можете на загальній кухні чи у вбиральні зустрітися з самим генералом міліції Піддубним.

Незрозуміло правда, де мешкав пан Піддубний з жовтня 2005 по березень 2006 року.

Прокуратурою Рівненської області внесено протест на рішення виконавчого комітету Рівнеради від 14 листопада 2006 року про надання квартири генералу Піддубному С.М.

Якщо міські чиновники дотримаються букви Закону і скасують незаконне рішення, то сім’ї простих міліціонерів, котрі потребують житла, можуть звернутися в Житлово-побутову комісію УМВС України в Рівненській області.

 Юрко Славутич

УНП захистила селян

22 листопада, у середу, відбулося чергове засідання сесії Рівнеради. Крім того, 22 листопада – це ще й День Свободи. Напередодні «помаранчеві»в Рівнераді намагалися звернутися до Президента, Кабміну і Верховної Ради з пропозицією події дворічної давнини офіційно визнати революцією, писати її назву з великої літери.

Проте звернення НСНУ не пройшло, але одна з Рівненських газет вже встигла «розтрубити», що депутати Рівнеради звернулися до Президента України з пропозицією визнати 22 листопада державним святом, чим дезінформувала населення міста й області.

Натомість заступник голови фракції Української Народної Партії Іван Турко зачитав звернення до депутатів, у якому йшлося, що День свободи для УНП має гіркий присмак, оскільки боролися проти Януковича, а він нині при владі. Хоча, може для НСНУ це дійсно свято, але тільки не для УНП!

А найголовнішим досягненням для депутатів від фракції УНП цієї сесії було те, що вони відстояли права пайовиків КСП «Волинь» щодо передачі їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (нагадаємо, що Рівнерада в липні цього року, всупереч проханням людей, прийняла рішення щодо передачі земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що унеможливлювало власникам здійснювати володіння паями). На вимогу членів фракції УНП у Рівнераді та завдяки активній підтримці селян з боку голови Рівненської обласної організації УНП Василя Червонія постійна комісія з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування Рівнеради, розглянувши заяви громадян – власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) в КСП «Волинь» щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, вирішила внести зміни в пункти 1; 2 та в додаток до рішення міської ради від 13 липня 2006 року № 61 «Про затвердження технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам – власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай)», замінивши слова «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на слова «для ведення особистого селянського господарства».

 Олександр ДЖИГИРЕЙ

ЧАЙКА ВЧЕТВЕРТЕ ВІДКРИВАТИМЕ «МЕТРОГРАД» …а це вже не смішно

«Рівненський Метроград відкриють 20 березня» - саме такі пафосні обіцянки міського голови Рівного Чайки були надруковані в одній з наближених йому газет близько 9 місяців тому.

У матеріалі мер усіх часів та народів тріумфально віщував, що 20 березня в місті відбудеться урочисте відкриття підземного торговельного комплексу, який буде розташований у підземному переході, що споруджувався тоді вздовж вулиці Соборної на відрізку від центрального продовольчого ринку до Театральної площі. Саме тоді Чайка в 45 раз запевнив рівнян, що тут буде обладнано кілька сотень робочих місць для підприємців, що, на його думку, дозволить остаточно ліквідувати в Рівному вуличну торгівлю.

Чи варто нагадувати, що після того подібні публікації не раз з’являлися у пресі ще разів п’ять, а саме, на День міста, на Покрову, на День Незалежності тощо. А чому? Та тому, що відкривати нашому меру, крім пам’ятника Несвицькій та підземного базару, більше нічого.

І ось 18 листопада 2006 року Костопільська газета «Вічеве слово» друкує матеріал під назвою «Рівненський Метроград відкриють через місяць». Подякуємо колегам, що хоч дату точну не вказали, бо в міського голови, як видно, місяць може містити не 30 днів, а усі 150.

Як каже помаранчева партія Чайки-Матчука-Проршенка, «Не словом, а ділом!»...

Олександр ДЖИГИРЕЙ