Зрада...

Терпець мій урвався. Більше не можу чути, бачити, як усе змінилося після демократичної й мирної помаранчевої революції.

Думав, що серце не витримає, коли почув, що Ющенко подав на посаду Прем’єр-міністра двічі судимого Януковича. Це була зрада. А звільнення В.Червонія з посади голови облдержадміністрації спонукало багатьох до думки про потребу повернення в криївки на шістнадцятому році незалежності! То хто ж здає Україну і скільки можна знущатися з цього народу?! Мовчати і терпіти більше не можна!

А те, що відбувається на нашій Здолбунівщині, взагалі якийсь маразм. У краї, де було найбільше повстанців, де проходив найбільший бій між вояками УПА і НКВД, руками НСНУ і БЮТу головою райдержадміністрації хочуть призначити представника «регіонів». Той, що колись голодував у наметі біля райдержадміністрації, швидко й успішно здає Україну: це ви, Любомире Кінаху, внесли на сесію обласної ради питання про недовіру Червонію. Це ви привели до керівництва Здолбунівською районною радою, об’єднавшись з «регіоналами», кучмівську владу. Це ви пофарбували свої «меценатські» магазини в помаранчево-синій колір. Це ви хочете взяти в оренду клуб у с.Святе, щоб розвивати свій бізнес. Це ви ворохобите депутатів, уже півроку намагаючись організувати голосування щодо недовіри С.Ніколіній, щоб розчистити дорогу «регіоналам».

У той час, коли помаранчевих міністрів відсторонюють від влади, готують імпічмент В.Ющенку, НСНУ бореться з УНП, яка була всі роки основою «Нашої України». То на кого працюєте, панове?

Гордий, що на Рівненщині є такі борці, як Василь Червоній. Віримо, що всі разом переможемо зрадників, якими б кольорами вони не фарбувалися.

 Микола Тихий,

прихильник УНП

 Конгресмени від націоналізму

Шановне українське панство, язик не повертається назвати вас друзями. Переглянув номер 46 газети «Нація і Держава» від 5 грудня 2006 року, стало дивно та незрозуміло.

Ваше зібрання у місті Львові було для того, щоб зробити аналіз провалу на виборах блоку «Наша Україна», в якому ви були і є, чи відбілити вашого шефа – «головного націоналіста» Олексія Івченка? Аж диву даєшся, який він у вас хороший, чесний, принциповий і незаплямований політик. Так ніби і не було тіньових схем «Нафтогазу України» за пана Івченка, а чому тоді газ підскочив від з 50 дол. до 90 дол. за тисячу м3 ? Не було мільйонних « Мерседесів», які міняються щорічно, а діти – українські діти не можуть пролікуватися за кордоном? Так як ніби й не було київських дач з дорогими повіями під новий 2006 рік? Чи до цього часу не навчилися ви вести себе з українськими журналістами? Сьогодні, саме через вас, всіх людей, які сповідують українську національну ідею і є націоналістами-патріотами, порівнюють з вами.

Шановне панство, що і кого ви відбілюєте? Подумайте! Чи не є це провокацією з боку пана Івченка, який під брендом українських націоналістів має «кишенькову партію», яка нічого спільного з націоналізмом не має. Партія йому потрібна для того, щоб певну кількість людей тримати під «ковпаком» і по можливості пройти у Верховну Раду. Так і сталося під час кампанії 2006 року. Ну прийшли ви, стали «любими друзями» Президента, якому до націоналізму, як до зірок. Чи не Президент говорив у США перед єврейською громадою: «У нас націоналізму в Україні не існує»? Але партія конгресменів від націоналізму у нас є і ця партія не є зразка Бандери-Шухевича. Нічого спільного, крім «гордої назви», як сказав пан Гірник у своєму виступі.

А, можливо, ви - партія нафтовиків і газовиків, ось чому ви захищаєте керівника УМГ («Прикарпаттрансгаз») Романа Яковину, Романа Дідуся керівника управління «Газвидобування». І саме для цього Івченку потрібна «кишенькова партія» конгресменів від націоналізму. А не ідея, не чин, не боротьба за Українську Самостійну Соборну державу, за яку поклали голови сотні українських патріотів.

Ви, пане Івченко, прикриваючись націоналізмом, закликаєте до захисту вас і тих, хто постраждав від приходу Януковича. Але скажіть, можливо, саме ви і команда «Нашої України» на чолі з Президентом привели цю банду до влади. Задумайтесь! Захищати вас і ваші мільйонні статки повинні обдурені члени Конгресу Українських Націоналістів і українська громада. На вашому місці націоналіст-патріот знав, що має зробити. «Криївка», оточена з усіх сторін ворогом, і останній патрон. Це було б чесно по відношенню до себе і до своїх побратимів, яких ви зрадили. Подумайте!

Маю честь! Слава Україні!

 Роман КОВАЛЬ, м.Рівне

Україна давно чекає свого Піночета

У неділю, 10 грудня, на 92 році життя у Військовому госпіталі Сантьяго помер колишній чилійський президент Аугусто Піночет, який правив цією південноамериканською країною в 1973-90 роках.

Як стверджують прогресивні демократичні історики, повалення соціалістичного режиму президента Сальвадора Альєнде в 1973 році було необхідним кроком, що дозволив запобігти розпаду Чилі і зробив країну головним гравцем в Латинській Америці. А рішучість військових на чолі з генералом Піночетом перетворила Чилі в найбагатшу країну регіону. Вони врятували Чилі від тоталітаризму і привели країну до перемоги демократії, благами якої користуються всі громадяни країни.

Тож, можливо, і правий був відомий оглядач Юзьо Обсерватор, коли писав:  «... Я хочу Піночета. Щоб прийшов і склеїв розколоту країну‚ насадив квадратно-гніздовим способом національну ідею‚ раз і назавжди заборонив компартію‚ позносив би всі ленінські бовдури‚ стер з лиця землі всі сліди савєтської ідеології‚ ввів кримінальну відповідальність за носіння портретів Нікалая Втарова‚ Лєніна і Сталіна‚ за антиукраїнську пропаганду в українських ЗМІ‚ покінчив із п’ятою колоною у вигляді Московського патріархату‚ а потім сам пішов у відставку. Так‚ як це зробив чилійський диктатор.

Смішно звучали звинувачення на адресу генерала Піночета. Виявляється, за його наказом було створено спеціальний підрозділ з грізною назвою «Караван смерті», який виловлював комуняк і замість того, аби оздобити ними гілляки‚ скидав з гелікоптера в океан. Загинуло таким чином аж... 75 осіб. Але завдяки Піночетові Чилі не стало на шлях Куби, бо тоді б загинули сотні тисяч, не рахуючи того, у яких би злиднях довелося потім жити.

Що таке 75 осіб? У нас в одній лише армії щороку гине понад сотню юнаків. І нічого. Ніхто не б’є на сполох‚ і ще жоден генерал за це не сів. А скільки шахтарів загинуло на Донбасі? А ще жоден тамтешній піночетик-власник шахти не опинився за ґратами. За влади Кучми політиків‚ журналістів і бізнесменів загинуло не менше‚ а то й більше. І все якось Рудому Панькові зійшло з рук.

Можливо‚ якби до влади прийшов наш український Піночет‚ то теж загинуло б 75 осіб. І кожен з нас міг би навіть скласти їхній список. І я так думаю‚ що коли б цей список звести докупи‚ то цифра б щонайменше подвоїлася. Але яка б тоді благодать нарешті настала!»

Національну безпеку України буде захищати мільярдер Хорошковський

Ми вже звикли, що протягом останнього року значна кількість кадрових рішень Президента суперечить його власним запевненням, які він щедро роздавав на Майдані-2004. Але призначення Валерія Хорошковського на посаду заступника голови РНБО обурило всю націонал-демократичну громадськість України.

По-перше, цим рішенням у черговий раз зраджується гасло «Влада повинна бути відділена від бізнесу». Адже Хорошковський – мільярдер, власник холдингу «Євразгруп», виробника меблів «Меркс Інтернешнл», у його власності перебуває контрольний пакет акцій телеканалу «Інтер».

По-друге, Хорошковський, незважаючи на свої буцімто ліберальні економічні погляди, завжди був у команді Л.Кучми і є другом його зятя-мільярдера В.Пінчука.

По-третє, новий заступник голови РНБО ніколи не був прихильником української України, він виховувався в російськомовній сім’ї, а його батько, подейкують, служив у КГБ,

По-четверте, бізнес Хорошковського тісно пов’язаний з Росією, його холдинг «Євразгруп» базується в Москві. А кремлівські правителі, як відомо, іноземців просто так у свій бізнес не пускають. За таку милість Кремлю треба платити – чи то грішми, чи то політичною лояльністю.

І ніхто тепер не може бути впевнений у тому, що за вказівками Росії Хорошковський не буде діяти в інтересах іншої держави.

Одне слово, не зрадь Майдан!

Юрко Славутич.

 Цирк поїхав, а клоуни залишились

Призначення члена СДПУ(о) Нестора Шуфрича міністром з надзвичайних ситуацій не пройшло непоміченим серед журналістського корпусу. Бо буде тепер чим потішити читачів. Адже всі пам’ятають, що своєю сліпою відданістю Медведчуку та винятковою безграмотністю він не раз примушував сміятися над своїми витівками і висловлюваннями пів-України. Від одної згадки про Шуфрича в Закарпатті люди починають реготати і плюватися.

І вже на першій своїй прес-конференції Шуфрич підтвердив свою репутацію. Він мало не ввів журналістів у шок, коли повідомив, що в Києві радіаційний фон становить кілька мілірентген, що дорівнює вибуху ядерної бомби. А радіаційний фон оцінюється в мікрорентгенах.

Але про що говорити, коли українською столицею керує натуральний клоун Л.Черновецький. Тепер з’явився ще один у кріслі міністра з надзвичайних ситуацій. І якщо так піде далі, то керуватимуть Україною виключно комедіанти. А це вже не смішно.

Сергій Степанишин.