УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПАРТІЯ ВИМАГАЄ ЗАБОРОНИТИ КОМУНІСТИЧНУ ІДЕОЛОГІЮ В УКРАЇНІ ТА ПРОВЕСТИ МIЖНАРОДНИЙ СУД НАД КПСС-КПУ

ЗАЯВА Української Народної Партії про необхідність заборони комуністичної ідеології в Україні та проведення Мiжнародного суду над КПСС-КПУ за злочини тоталiтарного режиму (Нюрнберг-2)

У 2007 році виповнюється 90 років з дня більшовицького заколоту в Петрограді, що став початком найтрагічнішої, найкривавішої епохи в історії людства, яку розпалила комуно-більшовицька зграя на чолі з найбільшим світовим тираном – Ульяновим-Леніним. Від тієї страшної дати йде відлік часу, коли на одній шостій частині земної суші, яку охоплювала Російська імперія, розпочав криваві злочини комуністичний режим.

 З перших днів панування московські комуністи всю свою ненависть спрямували проти української нації. Уже в 1918 році вони вчинили збройний напад на молоду Українську Народну Республіку. Щоб знищити опір українців, московськими більшовиками було організовано масові репресії, колективізацію та голодомори, які забрали 20 мільйонів життів українців.

Саме більшовицький режим спровокував Другу світову війну, у якій українці стали гарматним м’ясом для більшовицьких воєначальників, керованих людиноненависником Сталіним. Уся Україна була віддана на поталу фашистам. Загинуло чи було вивезено до Росії та Німеччини понад десять мільйонів наших співвітчизників. І якби не мужність вояків Української Повстанчої Армії, котра стала на захист Батьківщини, число жертв було б набагато більшим.

Не менш трагічною була й повоєнна історія України – на каторгах, у засланні опинилися герої УПА, українські священики, представники української інтелігенції. Було продовжено процес зросійщення української нації. Комуністичний режим вів нещадну боротьбу з усім українським. Ті, хто зберігав у серці любов до України, оголошувалися буржуазними націоналістами і зазнавали репресій.

Лише із здобуттям незалежності в Україні почали відкрито говорити про злочини комуністичного режиму, з’явилися наукові праці, у яких досліджується цей трагічний відтинок української історії, було створено Український Національний Комітет з організації Міжнародного суду (Нюрнберг-2) над КПСС-КПУ за злочини тоталітарного режиму. Цим комітетом була проведена вагома робота зі збору документів та організації громадських слухань, що засуджували злочинну діяльність комуністичної партії. Представники нашої держави брали участь у міжнародних громадських слуханнях з цього питання в Литві.

Проте всі ці дії забезпечили лише політичну оцінку злочинної діяльності КПСС-КПУ, зроблену на рівні демократичної громадськості, і жодних юридично-правових наслідків вони не мають.

Мало того, парламентська фракція комуністів входить до складу урядової Антикризової коаліції у Верховній Раді України, у багатьох містах і селах бовваніють пам’ятники Леніну чи Дзержинському, фасади будівель прикрашають серпи та молоти, серед назв вулиць зберігаються імена Леніна, Фрунзе, Кірова, Постишева та інших осіб, що є символами найкривавіших часів історії України – періоду голодоморів, політичних репресій, масового знищення українців, кати українського народу отримують персональні пенсії та користуються різноманітними пільгами, а на колишні радянські свята бряцають орденами та медалями.

Настав час на державному рівні надати політико-правову оцінку злочинній діяльності КПСС-КПУ, як це було зроблено стосовно Голодомору 1932-33 років. Українська нація, як нація найбільш постраждала від впровадження комуністичної ідеології, заслужила на проведення судового процесу над комунізмом, а будь-які прояви комуністичної ідеології в Україні мають бути заборонені. Така заборона відповідає рекомендаціям Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 січня 2006 року для країн Східної Європи.

Суд над КПСС-КПУ необхідний для вироблення в суспільстві стійкого імунітету проти комуністичної ідеології, яка була і залишається антилюдською за своєю суттю, для того щоб усунути найбільшу перешкоду на шляху розбудови незалежної України. Разом з тим мають бути покарані як ідеологи, так і виконавці злочинів проти української нації.

На підставі вищевикладеного вимагаємо від Президента України та Верховної Ради України:

1. Скасувати як незаконну юридичну реєстрацію КПУ;

2. Провести у 2007 році судове розслідування злочинів КПСС-КПУ на території України, позивачем у якому виступатиме український народ;

3. На законодавчому рівні вирішити питання про заборону будь-яких політичних партій, програми яких базуються на марксистсько-ленінській ідеології, а її пропагування визнати антидержавною діяльністю;

4. Прийняти закон «Про люстрацію», яким заборонити колишнім партійним функціонерам працювати в державних установах, організаціях, підприємствах;

5. У законах про вибори депутатів усіх рівнів визначити, що депутатами не можуть бути керівники та ідеологічні працівники КПСС-КПУ;

6. Визнати УПА воюючою стороною, яка боролась з фашизмом та комунізмом за незалежність України;

7. Прийняти закон «Про ліквідацію символів тоталітарного режиму колишнього СРСР, радянських республік та КПСС на території України»;

8. Скасувати всі пільги для колишніх керівників КПСС-КПУ та працівників ВЧК-ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ;

9. Порушити кримінальні справи проти конкретних осіб – ідеологів та виконавців злочинів проти української нації.

Фракція БЮТ боїться публікацій УНП

На останньому засіданні сесії Рівненської районної ради голова РРО УНП Сергій Свисталюк озвучив пропозицію фракції УНП, за якою кожній фракції райради має бути надана безкоштовна квота для публікацій партійних матеріалів у районній газеті «Слово і час».

Х  оча така ініціатива є цілком обґрунтованою, бо районка видається за бюджетні кошти, але вона чомусь не знайшла підтримки в першу чергу серед депутатів фракції БЮТ.

Чому голова фракції БЮТ п.Миронюк так категорично налаштований проти? Очевидно, через те, що лише в однієї фракції Української Народної Партії є підстави звітувати перед виборцями про реальні справи. 

Зрештою, депутати вирішили подумати і повернутися до цього питання на наступній сесії.

 О.Набочук,

депутат Рівненської районної ради

ЯК МІСЬКА ВЛАДА ВВОДИТЬ В ОМАНУ ДЕПУТАТІВ ...і все заради Матчука

22 листопада 2006 року Рівнерада прийняла рішення про відведення земельної ділянки орієнтовною площею 47 тисяч квадратних метрів на розі вулиць Костромської та Гагаріна Товариству з обмеженою відповідальністю «Аванті-Житлобуд» для розміщення житлового адміністративно-торгового комплексу.

Минулого понеділка (11 грудня) на останній сесії міської ради, маючи на меті скасувати це рішення, В.Чайка накладає на рішення вето і виносить його на повторний розгляд сесії Рівнеради. Проте, найцікавіше почалося тоді, коли депутати з фракції Української Народної Партії, переглянувши рішення Рівнеради річної давнини, виявили, що на цю земельну ділянку в районі перехрестя вулиць Гагаріна і Костромської вже було прийнято три рішення Рівнеради від 26 січня 2005 року за №№ 1189, 1190, 1191, причому шляхом проведення відповідно аукціону та конкурсів.

Коментуючи цей парадокс, заступник голови фракції УНП в Рівнераді Іван Турко доречно зауважив:

– Першочергово необхідно пана Чайку запитати: а чому рішення міськради минулого скликання від 26 січня 2005 року до цього часу ніхто так і не виконав? Чому під рішенням від 22 листопада про відведення землі в тому районі в користування ТзОВ «Аванті-Житлобуд» стоять підписи першого заступника міського голови Хмилецького, начальника управління земельних ресурсів Греська, начальника відділу регулювання земельних відносин Мельничука, але всі як один відмовляються признавати свою некомпетентність, яка призвела до виділення однієї й тієї ж землі АЖ ЧОТИРИ РАЗИ. Усе як у Києві з історією про «Еліта-центр».

А насправді все просто: серед трьох претендентів на землю у вищезгаданому районі була і фірма голови ОДА Віктора Матчука ТОВ «Реноме-Євробуд», що, вірогідно, і змусило В.Чайку винести це рішення на повторний розгляд, наклавши вето.

А найголовніше, що Рівнерада так і не розглянула повторно те саме рішення від 22 листопада 2006 року № 385, чим було грубо порушено п. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого «... рада зобов’язана... повторно розглянути рішення» і підтвердити попереднє рішення двома третинами депутатів.

А чи не корупція це, панове, коли на одну й ту ж земельну ділянку було чотири рішення? Хто ж понесе за це відповідальність? І тому фракція Української Народної Партії на минулій позачерговій сесії відмовилася брати участь у голосуванні, де присутні елементи порушення регламенту та ознаки корупції.

 Олександр ДЖИГИРЕЙ

 УНП і «Свобода» обговорюють перспективи об’єднання

28 листопада відбулася зустріч керівних органів львівських міських організацій Української Народної Партії та ВО «Свобода», на якій обговорювалися перспективи створення Української правиці.

Підсумовуючи результати зустрічі, голова Львівської міської організації Української Народної Партії, голова фракції УНП у Львівській міській раді Юрій Кужелюк наголосив, що «УНП і «Свобода» дуже тісно співпрацюють як у питаннях господарства міста, так і в ідеологічних та політичних проектах». «Ми дійшли згоди, що суттєвих ідеологічних розбіжностей у програмах УНП та ВО «Свобода», а також НРУ, з міською організацією якого ми зустрічалися на минулому тижні, немає, і, на нашу думку, необхідно якнайшвидше започаткувати процес об’єднання, спочатку на засадах блокування. Зашкодити цьому процесу можуть лише неузгодженості на вищому рівні», – завважив він.

Тим часом уже 30 листопада в Києві у Будинку кіно відбулося спільне засідання керівних органів Української Народної Партії та ВО «Свобода» – відповідно, Правління та Політради. Участь у ньому взяли голови партій Юрій Костенко та Олег Тягнибок. Під час засідання, яке тривало близько трьох годин, учасники обговорили питання об’єднання національно-патріотичних сил України.

Відкритий лист авторам законопроекту «Про парламентську опозицію»

Юлії Тимошенко, Миколі Томенку, Олександру Турчинову

Прагнення справедливості та бажання мати патріотичну, чесну і прозору владу вивело мільйони українців на майдани міст і сіл по всій Україні восени 2004 року. Ви були серед тих, хто очолював народний поклик до національного відродження та демократизації суспільства, який отримав назву «помаранчева революція».

На жаль, після парламенських виборів 2006 року амбіції лідерів коаліції «Сила народу» перемогли здоровий глузд і, як наслідок, владу в Україні без бою захопила антиукраїнська т.з. «Антикризова коаліція». Відтак парламентські фракції Блоку Юлії Тимошенко та «Наша Україна» опинилися в опозиції до цієї коаліції та сформованого нею уряду В.Януковича.

Проте в західних областях України, зокрема на Рівненщині, ситуація інша.

У Рівненській обласній раді фракції Блоку Юлії Тимошенко та «Наша Україна» разом з фракціями Народної партії Литвина, Партії регіонів, партії «Відродження» та Соціалістичної партії України створили більшість, яка нараховує 69 депутатів з 80. Обласну раду очолює представник БЮТ, його заступниками є представники «Нашої України» та Соціалістичної партії, а на посаді голови облдержадміністрації перебуває член Народного Союзу «Наша Україна» В.Матчук. Останній дуже тісно співпрацює з Партією регіонів, зробивши своїми заступниками активних представників режиму Кучми-Януковича – таких як А.Лавренчук, В.Новак, Ю.Благодир.

Таким чином, єдиною опозиційною політичною силою в обласній раді є фракція Української Народної Партії, котра налічує 11 депутатів. Проте депутатська більшість у Рівненській обласній раді повністю проігнорувала права опозиційної фракції УНП, яка не одержала права очолювати жодну з комісій обласної ради. Мало того, депутати від більшості висловили недовіру голові Рівненської облдержадміністрації, керівнику обласного штабу коаліції «Сила народу», члену УНП Василю Червонію, а призначений на його місце В.Матчук усю свою діяльність спрямував на звільнення керівників районів, обласних управлінь та установ, призначених на ці посади за рекомендацією УНП. Будь-які пропозиції фракції УНП одразу блокуються, а проект рішення облради про захист прав опозиції ігнорується більшістю, у т.ч. депутатами від БЮТ.

Особливо яскраво це проявилося стосовно поіменного голосування щодо рішень, які приймає Рівненська облрада. Нагадаємо, що одразу після формування нинішнього складу Рівненської обласної ради фракція УНП на кожній сесії вносила питання про зміни до регламенту ради в частині поіменного голосування, адже така практика – запорука прозорості й чесності депутатських рішень і взагалі влади як такої. Крім того, і Верховна Рада України, і деякі обласні ради вже працюють у режимі поіменного (фіксованого) голосування.

Складається враження, що депутати, у першу чергу з фракцій БЮТ, «Нашої України» та СПУ, забули, як перед виборами говорили про прозорість та чесність влади, про те, що кожен виборець має знати, як голосує його депутат. Що ж вийшло на ділі? Чергова зрада Майдану? Чи всі заяви лідерів БЮТ відтепер можна сприймати як політичне фарисейство?

Позиція депутатів облради від БЮТ та «Нашої України» видається дивною, адже представники саме цих фракцій у Верховній Раді України стали розробниками проекту Закону України «Про парламентську опозицію», який передбачає, що парламентська опозиція має право на заміщення посади заступника голови Верховної Ради; їй віддається керівництво 12 комітетів і представники опозиції отримують право на посади перших заступників інших комітетів. І робиться це для того, щоб опозиція мала можливість здійснювати парламентський контроль за діяльністю парламентської більшості, Кабінету Міністрів України, органів державної влади та їх посадових осіб.

Відмова депутатів від фракції БЮТ обрати на вакантну посаду голови постійної комісії з питань бюджету, фінансів та податків члена УНП С.Жданюка і обрання (за попередньою змовою з НСНУ) на цю посаду БЮТівця є відвертим проявом неперебірливості та подвійних стандартів у політиці.

Переконані, що такі дії представників депутатської фракції БЮТ у Рівненській обласній раді дискредитують демократію і опозиційні сили в Україні та послаблюють їх політичні позиції, бо в Україні БЮТ заявляє про свою опозиційність і вимагає захисту прав опозиції, а на Рівненщині створює більшість з Партією регіонів та представниками старої влади і зневажає ці права. Замість того, щоб стати прикладом для інших областей нашої держави, де владу захопила комуно-олігархічна донецька зграя, депутати з фракцій БЮТ у Рівненській облраді демонструють найгірші зразки політичної всеїдності та нетерпимості.

А тому звертаємося до Вас з проханням дати публічну відповідь через ЗМІ Рівненщини щодо подвійних стандартів у політиці членів партії «Батьківщина» та БЮТ – депутатів Верховної Ради України та Рівненської обласної ради.

Депутати Рівненської обласної ради, члени фракції Української Народної Партії

Степан ЖДАНЮК, Олег КОВАЛЬЧУК, Олександр КОЗАК, Лідія КУЗЬМУК, Георгій ЛЕБЕДЮК, Сергій ОЛЕКСІЮК,

Руслан ПОСТОЛОВСЬКИЙ, В’ячеслав ПУГАЙКО, Мирослав СЕМАНІВ, Василь ЧЕРВОНІЙ, Ігор ШВЕЦЬ