Обличчям до найменших

27 січня голова Рівненської облдержадміністрації Василь Червоній відвідав Рівненський будинок малюка, де ознайомився з умовами функціонування цього медичного закладу та поспілкувався з колективом працівників. Візит керівника області став насправді знаковою подією для закладу: попередній обласний керівник Микола Сорока за довгі роки керування областю не був тут жодного разу.

Коридор Будинку малюка заповнений малечею. Майже всі вони тут щойно вчаться ходити, роблять перші, ще невпевнені кроки. Маленький сіроокий хлопчик, задивившись на незнайомих дядь і тьоть з диктофонами, раптом спіткнувся й кумедно беркицьнувся на долівку. Співчутлива журналістка одразу ж кинулася його піднімати. «Не займайте, - несподівано твердо пролунав голос начальника медичної частини Віри Кобилянської, - ці діти мусять навчитися допомагати собі самотужки. Кому-кому, а їм це в житті ще й як знадобиться».

Сьогодні в Рівненському будинку малюка проживають 125 маленьких вихованців віком від 5 днів до 3 місяців. Загалом це діти з неблагополучних родин, а також діти з порушенням опорно-рухового апарату, психічними розладами, ВІЛ-інфекцією... «Наш Будинок малюка чи не єдиний в області приймає найменших дітей, - розповідає Віра Кобилянська. - Тут з ними працюють 17 лікарів-педіатрів, що мають вищу категорію, та 41 вихователь. Вони фактично замінили цим дітям батьків: учать їх ходити, розмовляти і, зрештою, прививають перші навички виживання в нашому жорстокому світі. Людський фактор – далеко не єдиний плюс закладу. На сьогодні тут уже повністю перейшли на індивідуальне харчування кожного маленького пацієнта (для кожного підбирається окремий, найбільш сприятливий раціон), та й показники смертності в нас мінімальні: за останні п’ять років, дякувати Богу, не зафіксовано жодного летального випадку».

Спілкування Василя Червонія з працівниками закладу показало, що, попри все, проблем у Рівненського будинку малюка на сьогодні вистачає. Керівник області запевнив, що обласна адміністрація усіляко сприятиме у їх вирішенні, адже здоров’я дитини є одним із програмних принципів діяльності нової української влади. У першу чергу, пан Червоній пообіцяв розібратися з проблемами газопостачання закладу. Окрім того, він посприяє залученню будинку до державної фінансової програми з нагоди 20-річчя Чорнобильської трагедії, що дозволить отримати кошти на придбання нового обладнання для тутешнього фізкабінету.

Голова також запевнив колектив медиків у тому, що надалі їхню зарплатню виплачуватимуть без затримок, до того ж у найближчій перспективі її ще й суттєво підвищать.

Максим КОЛОМИС  

ЗАГИНЕЙ ХОЧЕ скасуваТИ ПІЛЬГИ?

Коли йдеться про розподіл бюджетних коштів, слово обов’язково бере керівник «Рівнеелектроавтотрансу» Степан Загиней і у черговий раз бідкається з приводу скрутного фінансового становища підприємства. Підкреслюючи при цьому, що тролейбусники є чи не єдиними у місті, хто перевозить пільгові категорії населення. А кошти для перевезення пенсіонерів та інших осіб, хто має право на безкоштовний проїзд, держава компенсує не особливо охоче.

Цього разу керівник «Рівнеелектроавтотрансу» озброївся доволі великим листом від імені трудового колективу, підписаним головою профспілки тролейбусників. Відчувалося, що цього разу бухгалтерія підприємства попрацювала потужно й підготувала великого обсягу довідку, щоб вплинути цифрами. Зокрема, зазначено було, що протягом минулого року тролейбуси підприємства перевезли близько 17 мільйонів пасажирів-пільговиків. А з огляду на те, що держава такі витрати систематично компенсує на 40-70 відсотків, «Рівнеелектроавтотранс» працює собі на збиток.

Але скаргами на недостатні субвенції з держбюджету С.Загиней цього разу не обмежився. Велике незадоволення викликало в нього рішення міськвиконкому про перевезення школярів та студентів за пільговим тарифом. За підрахунками минулого року втрати від перевезення учнівської молоді вилилися в суму понад 800 тисяч гривень, а в міському бюджеті було закладено всього 400 тисяч гривень компенсації.

Закінчилося перерахування цифр тим, що керівник «Рівнеелектроавтотрансу» попросив виділити з бюджету 400 тисяч додаткових коштів, пообіцявши, що використає їх на придбання нових тролейбусів, адже переважна більшість машин тролейбусного парку вже пішла на четвертий термін свого робочого «життя», а це не дозволяє гарантувати ані безперебійного транспортного сполучення, ані комфорту і безпеки пасажирам.

Олег ТУМАНОВСЬКИЙ

Діти з особливими потребами чекають нашої любові

Минулого тижня поставлено крапку у справі про оренду приміщення по вулиці Крушельницької, 44.

Порівняно велика площа і зручне розташування робили його привабливим для багатьох. Після переїзду міського управління охорони здоров’я в новий будинок по вул.Драгоманова, міська влада оголосила конкурс на право оренди приміщення на вул.С.Крушельницької, незважаючи на те, що міський Територіальний центр інвалідів із захворюваннями опорно-рухового апарату вже давно гостро потребував приміщень для проведення медико-соціальної реабілітації дітей, у тому числі прикутих до ліжка та візочників.

І хоча міський голова Рівного обіцяв припинити конкурс та передати об’єкт для потреб дітей-інвалідів, цього не було зроблено. Конкурс відбувся, і в ньому змушений був взяти участь Територіальний центр інвалідів. Згідно з чинним законодавством, перевага в таких випадках надається державним або комунальним організаціям та установам. Тому Терцентр, який знаходиться у структурі міського управління соціального захисту населення, цілком законно виграв конкурс.

Але тут починається найцікавіше - з’являється громадська організація «Українська спілка інвалідів», яка подає позов у господарський суд Рівненської області з вимогою визнати конкурс недійсним, оскільки «УСІ» запропонувала кращі умови оренди - велику плату, невід’ємне поліпшення, капітальний ремонт приміщення.

У багатьох відразу виникло запитання: за рахунок чого громадська організація, створена у 2005 році, може оперувати такими коштами, у той час як інші подібні організації, що існують уже не один рік, ледве зводять кінці з кінцями. Подейкують, що за нею стояли впливові приватні структури.

Суддя господарського суду Рівненської області А.Маціщук винесла рішення на користь «УСІ», хоча справа була «шита білими нитками». І це довело рішення Львівського апеляційного господарського суду, який прийняв остаточне рішення на користь Територіального центру інвалідів.

За часів Радянського Союзу дії суддів узгоджувалися з їхньою «радянською правосвідомістю», а не з правом. Цікаво, а з чим зараз узгоджуються дії А.Маціщук? Можливо, вона помилилася, то в такому випадку варто було б вибачитися...

Судова тяганина тривала півроку, приміщення стояло порожнє, у той час коли тисячі хворих потребували допомоги.

Диякон Віталій ПОРОВЧУК,

депутат Рівнеради.  

АЛЧЕВСЬК ПОВТОРИТЬСЯ В РІВНОМУ?

Міського голову Віктора Чайку по праву нині можна називати «міфічним». Адже вся його так звана господарська діяльність якраз і відноситься до легенд. Можливо, за радянських часів, коли працювали такі потужні підприємства, як «Газотрон», Радіозавод, РЗТА, які наповнювали міську казну, він міг щось зробити, та нині ми спостерігаємо повну його безпомічність.

Місто всупереч запевненням і керівника комунальників Ю.Собчука, і самого міського голови Віктора Чайки виявилося не готовим до того, що випаде сніг. По-перше, на вулицях цієї зими особисто автори цих рядків не бачили спеціальної снігозбиральної техніки. Більше того, навіть посипання снігового покриву піском, яким займаються двірники, стало проблемним – внаслідок морозів пісок замерз, і для того, щоб набрати його у відро чи ящик, доводилося рубати сокирами. Це не дивує, адже в місті практично немає приміщень для зберігання піску, відсіву тощо, якими узимку посипають тротуари.

Загалом можна сказати, що в Рівному вже існує «філія» Алчевська. Принаймні в одному з міських будинків – на вулиці Студентській, 14. Він був придбаний як майно однією з фірм міста Запоріжжя, і відтоді у мешканців з’явилися проблеми. За словами тих, хто тут мешкає, вони вже й не пам’ятають, коли тут востаннє працювали ліфти чи вивозилося сміття. Є проблеми з газопостачанням. Бо хоча мешканці гуртожитку за всі комунальні послуги сплачують, запорізькі «господарі», на рахунок яких надходять кошти, перераховувати їх тим, хто ці послуги постачає, не поспішають.

Про критичну ситуацію, що склалася довкола будинку, міському голові відомо. Однак жодних практичних дій, щоб допомогти, він так і не вжив. У результаті в середу мешканці будинку змушені були вийти на вулицю мітингувати, аби привернути до себе увагу преси. Поспілкувавшись із громадянами, ми попросили прокоментувати ситуацію у заступника голови Рівненської облдержадміністрації Степана Жданюка.

- Запорізька компанія «Солчелмед», котра нині зареєстрована як власник цього будинку, за законом мусила б сплачувати за спожиті мешканцями енергоносії. На жаль, сьогодні ці обов’язки ігноруються: борг за електроенергію складає близько 69 тис. грн. Пояснити це, швидше за все, можна тим, що будинок вони придбали не як житловий фонд, а як звичайнісіньке майно. Упевнений, що під час продажу про мешканців думали в останню чергу. Так само, як і під час продажу гуртожитків «Азоту», «Льонокомбінату», РЗТА тощо.

Обласна влада сьогодні налаштована остаточно розібратися із ситуацією. Особисто я вже спілкувався з прокуратурою. Будемо шукати механізми, як перевести цей будинок на баланс міста. З «Рівнеенерго» ми домовлятимемося про введення індивідуального обліку спожитої електроенергії для кожного мешканця, тож уже незабаром мешканці розраховуватимуться з цим підприємством напряму, так, як і з «Облводоканалом». Зазначу, що до керівництва «Рівнеенерго» у мене особисто сьогодні виникає чимало запитань. Як можна, знаючи проблеми будинку, відключати електроенергію на три дні в холодну пору року? Чому владу і людей про це завчасу не повідомили? Такі дії я вважаю некоректними як по відношенню до влади, так і по відношенню до людей.

Не варто забувати ще й про те, що чимало квартир у будинку на Студентській, 14 уже викуплено мешканцями. Цим людям я би порадив об’єднатися в колектив власників житла, таким чином абстрагувавшись від будь-яких зв’язків із «Солчелмедом».

Олег ТУМАНОВСЬКИЙ,

Максим КОЛОМИС