Як Сулковський з Берташем та Матчуком поділився

Після опублікування в газеті «Волинь» статті «Не зрадь Майдан! Не обдурюй державу, як Матчук», у якій йдеться про контрабандне походження прибутків фірми «Реноме» та її сателітів, головний фігурант цього компромату Віктор Матчук терміново скликав прес-конференцію, у якій зробив спробу перекласти все з хворої голови на здорову, звинувативши Рівненську ОДА в замовленні цієї кримінальної справи. А про свою фірму він сказав так: «Я думаю, що на території Рівненської області не знайдеться жодної фірми, яка працює відкритіше, ніж фірма «Реноме-Смарт».

Якщо під відкритістю і прозорістю розуміти відпрацьовані схеми заниження вартості контрабандних гральних автоматів та побутової техніки, то тут, звичайно, усе в порядку. Немає сумніву в тому, що „Реноме” Матчука роками обкрадало державу, але робило це майже відкрито, бо було під захистом кучмівського олігархічно-кланового режиму Сороки і Чайки.

Але контрабанда - це лише одна складова злочинної діяльності підконтрольних Матчукові фірм. До вашої уваги інформація щодо заробітної плати на окремих підприємствах м.Рівне.

Середня зарплата по м.Рівне за грудень 2005 року складає 1011,43 гривні. У той же час на фірмах Матчука середня зарплата за той же грудень 2005 року є такою: «Реноме-Євробуд» - 647 грн., ЗАТ «Реноме» - 627 грн., «Реноме-Комфорт» - 366 грн., «Реноме-Смарт» - 864 грн., «Реноме-партнер» - 364 грн., ТзОВ ТД «ОГО» - 415 грн.

Як бачимо, згідно з офіційними даними, жоден працівник матчуківських підприємств не отримує навіть середньорівненської зарплати, а деякі з них не дотягують навіть до мінімального прожиткового мінімуму, який на сьогодні складає 453 грн.

Не відстає від свого однопартійця по НСНУ заступник голови обласної організації цієї партії Анатолій Жуковський. При середньомісячній зарплаті в м.Кузнецовск 1718,64 грн. (грудень 2005 р.) його фірма «Імбекс» та «Імбекс-Люкс» звітують про середньомісячну зарплату на рівні 418 грн. і 345 грн. відповідно, що не лише менше прожиткового мінімуму, а й нинішньої мінімальної зарплати, яка на сьогодні складає 350 грн.

Безумовно, важко повірити в те, що велика кількість людей погодилася працювати на Матчука і Жуковського майже задарма. Зрозуміло, що більша частина грошей виплачується працівникам у конвертах, що не лише суперечить антикорупційній програмі Віктора Ющенка, а й позбавляє сотні людей їхнього майбутнього, залишаючи їх без належних пенсій.

Та начхати і Матчуку, і Жуковському і на інтереси людей, і на інтереси України, і на Програму Президента, бо їх цікавить лише одне - тугіше набити власні гаманці й заховати їх в іноземних офшорах. Задля цієї «найвищої» для них мети всі методи згодяться - будь-які корупційні схеми підходять, і навіть тісна співпраця з ворожими до Президента партіями.

Відомий в усій державі своєю цинічною зрадою «Нашій Україні» нардеп-регіонал з фракції двічі судимого Януковича Павло Сулковський правдами і неправдами вибив з державного бюджету на так званий капітальний ремонт (чого і для чого - невідомо) сіл Рівненського району Біла Криниця - 2 млн. 412 тис.грн., Шубків - 2 млн.372 тис.грн., Зоря - 1 млн.грн., Тучин - 1 млн. 374 тис.грн. Усі ці гроші відразу були перераховані будівельним фірмам «Реноме-Євробуд» В.Матчука і ТзОВ «Регіони» В.Берташа. Дурню зрозуміло, що за такі гроші можна було б кілька сотень нових будинків побудувати, а на капітальні ремонти потрібно коштів у сто разів менше. Куди поділися бюджетні мільйони? Осіли в кишенях Сулковського, Матчука і Берташа? І це факт, яким зобов’язана зацікавитися обласна прокуратура.

Ось так через контрабанду, «конвертовану» зарплату та будівельні сфери очільники обласного блоку «Нашої України» В.Матчук, А.Жуковський, В.Цехмістренко наживають свої мільйони, афішуючи при цьому свою відданість Президентові і безсоромно використовуючи його ім’я. І ні слова про те, що Віктор Ющенко вже давно відмежувався від НСНУ і заборонив «Нашій Україні» використовувати президентський бренд. Гадаю, рівненські виборці також уже розібралися в тому, хто насправді спекулює помаранчевими гаслами, обдираючи при цьому власний народ, і 26 березня виставлять їм гідну оцінку.

 Сергій СТЕПАНИШИН

Матчук виправдовується.., але правди не приховаєш

Народна мудрість говорить: „Ловіть злодія!” зазвичай першим кричить сам злодій. Те, як намагається побудувати на Рівненщині власну виборчу кампанію керований Порошенком блок «Наша Україна» переконливо демонструє істинність цього спостереження. Лідер НСНУ Віктор Матчук, перш ніж коментувати відкриття прокуратурою кримінальної справи проти власної фірми «Реноме-Смарт», називає прізвища представників «криміналітету» в оточенні Василя Червонія. До умовного «чорного списку» потрапили звільнений В.Червонієм ще влітку заступник голови РОДА Дмитро Крючков та чинні заступники Іван Турко і Степан Жданюк.

Утім, він не говорить про те, що насправді Крючков ніколи в оточення Червонія не входив і одразу після скандальчику, пов’язаного з купівлею у вільний від роботи час акцій, був звільнений. На запитання, членом чиєї команди він є, відповідає факт балотування Крючкова у списку блоку Тимошенко під номером 74.

Іван Турко перебував тривалий час під слідством, інспірованим старим режимом, оскільки брав участь у відомому пікетуванні газети «Рівне вечірнє», яка опублікувала ганебний пасквіль на Тараса Шевченка. Степан Жданюк у 17 років, як справжній козак, зумів за себе постояти, давши прочухана супернику. Наприкінці 70 років у Радянському союзі всі села «ходили» походами «село на село», і читачі це добре пам’ятають. Але постає запитання: чи Турко і Жданюк вкрали щось у держави чи громади? Нічого не вкрали. А от фірма Матчука, який кричить: «Ловіть злодія!» звинувачується далеко не в хуліганстві, а в контрабанді та крадіжці на суму більш ніж пів мільйона гривень.

З приводу криміналу дивує твердження Матчука про те, що справу було заведено одразу після того, як обласна конференція блоку «Наша Україна» висунула його на посаду голови обласної ради. Але ж слідство триває вже давно, і навіть його директор стверджує, що кримінальні справи проти «Реноме» заводилися неодноразово й раніше, проте при старій владі свого логічного завершення чомусь не знаходили.

 Юрко Очевидець  

Порошенко знову обманює, стверджуючи, що ніколи не подавав на затвердження Верховною Радою законопроект про захист російської мови

16 лютого, виступаючи перед рівнянами в кінопалаці «Україна», шеф Віктора Матчука Петро Порошенко заявив, що чутки про те, що він реєстрував у парламенті законопроект про захист російської мови – це брудна провокація, і попросив назвати конкретний номер цього законопроекту.

Газета «Волинь» нагадує члену НСНУ з партквитком №2, що ця подія трапилася 13 жовтня 2004 року. Саме тоді він разом зі своїм приятелем Віктором Королем виступив з законодавчою ініціативою з приводу вільного розвитку, використання і захисту російської та інших мов національних меншин України. Відповідний законопроект зареєстровано у Верховній Раді під номером 6254.

Ігор Гошовський.

Чому Порошенко так не любить «Волинь»?

Попри те, що заснований Уласом Самчуком часопис «Волинь» має лише регіональну реєстрацію, він уже давно міцно утвердився настільною газетою в столичних владних кабінетах, а політики реагують на нього як на засіб масової інформації всеукраїнського масштабу з мільйонним накладом. У результаті мало яка прес-конферецнія за участю гостей з Києва обходиться без обговорення публікацій у «Волині». Причина такого успіху проста: ми не боїмося писати правду і називати речі своїми іменами. Так було і за часів режиму Кучми, так є і тепер.

На відміну від інших газет, ми не стали конформістами (пристосуванцями), ми не женемося за довгим рублем і журналістику не сприймаємо як засіб для самозбагачення. Ми, наслідуючи Уласа Самчука, розповідаємо патріотичній громадськості краю про те, що відбувається довкола української влади, вистражданої мільйонами українців, які загинули в її ім’я по концтаборах, від голодомору чи зі зброєю в руках.

Про «Волинь» говорять, а отже, вона комусь очі коле. А говорять здебільшого ті, для кого поняття українство та патріотизм – вихолощені анахронізми, ті, хто марширує в ногу з теперішнім невтішним часом, вважаючи, що українська влада – це джерело для підживлення особистого бізнесу. Ми протистоїмо цьому, можливо, єдині в області. Принаймні, публічно – точно єдині.

Особливо не люблять «Волинь» лідер НСНУ Віктор Матчук та його патрон Петро Порошенко, яничари Павло Сулковський та Тарас Чорновіл. Вони скуповують інші газети, радіо, телебачення, намагаються домінувати в інформаційному просторі, монополізувати регіональний медіа-ринок… Але залишаються ні з чим, бо Ви, наші читачі, знову і знову доводите, що вірите в нашу спільну боротьбу і, як результат, саме «Волинь» виходить на Рівненщині з найбільшим накладом – 20 тисяч примірників.

Газеті «Волинь» була частково присвячена і прес-конференція Петра Порошенка, який відвідав Рівне 16 лютого. Прикриваючи свого друга Віктора Матчука від нашої критики, він безапеляційно заявив, що «Волинь» пише брехню і працюють у ній люди, яких не можна називати журналістами, бо справжні б журналісти обов’язково повстали б проти Червонія… Мабуть, так само, як Порошенко, пишучи кляузи Ющенку. Далі шоколадний король відпрацював за зазубреною ще з часів революції тезою: «Ні - тиску на засоби масової інформації! Ні - адміністративному тиску!». При цьому він не уточнив, що міф про адміністративний тиск на Рівненщині роздуває не громадськість, а його ж однопартійці. Що ж до тиску на журналістів, то наші колеги від здивування тільки рот розкрили. Як можна голослівно заявляти про такі абсурдні речі, адже при Сороці голову РОДА критикувала лише одна газета, а тепер критикують усі. Відверто кажучи, саме присвячений журналістам «Волині» спіч Порошенка можна розцінити як тиск на свободу слова. А про те, як вміє екс-голова РНБО застосовувати ще задовго до виборів адмінресурс, добре знає вся Україна. Ющенко Порошенка саме за це і звільнив.

 Ігор Гошовський

Візит Порошенка провалився... Рівняни скандували «Ганьба!»

Надвечір у кінопалаці «Україна» НСНУ організувало Порошенку зустріч з виборцями. На вході до глядацької зали молоді люди в помаранчевих шарфах тримали власноруч написані плакати: «Порошенко, ми тобі віримо так, як вірили на Майдані». Таке одкровення від Матчука здивувало найбільше, адже, виявляється, керівник «Реноме» від самого початку вірив не Ющенку і навіть не Тимошенко, а своєму патрону на ім’я Петро.

Після демонстрації агітаційного фільму «Загартовані революцією», де НСНУ фактично «прихватизовує» як Майдан, так і його здобутки, а постать Юлії Тимошенко і взагалі демонізується в яскраво вираженому негативі, настав час явити народу самого «Петра Великого». Той зі шкіри ліз, щоб переконати народ у безальтернативності їх вибору на користь НСНУ, бо всі інші, мовляв, непрохідні. Але Рівненщина Порошенка зустріла далеко не з відкритими обіймами, і коли мова зайшла про підтримку Матчуком і компанією Віктора Чайки, половина зали обурено заскандувала: «Ганьба!», друга половина – здебільшого, працівники фірм лідерів списку – навпаки, вибухнула оваціями, близькими до екстазу: «Слава Порошенку!».

P.S. Ще більшого облизня Порошенко дістав у Здолбунові, де у напівпорожньому залі змушений був відповідати на незручні запитання на кшталт: чому обливає брудом В.Червонія і Ю.Тимошенко?

Мер Черкас вийшов з НСНУ

Мер Черкас Анатолій Волошин припинив своє членство в партії «Народний союз «Наша Україна». Про це повідомив сам Волошин. «Це я зробив після того, як побачив, що за люди знаходяться в партійних списках «Нашої України», - сказав він. За його словами, він написав заяву про вихід із НСНУ, і політвиконком обласної організації партії вже задовольнив його прохання. Волошин вступив до НСНУ в березні 2005 року.

Для НСНУ закони не писані

Під таким заголовком у минулому числі «Волині» було надруковано матеріал, де йшлося про те, що лідер здолбунівських «несунів» Л. Кінах (всупереч здоровому глузду і чинному законодавству), звернувся до начальника районного відділу освіти В. Карпетченка, аби той… сприяв в організації публічних зустрічей з виборцями у трудових колективах, навчальних закладах Здолбунівського району з метою здійснення політичної агітації виборчого блоку «Наша Україна». Звісно, пан Карпетченко, як і гласить закон про заборону участі органів державної влади у передвиборній агітації, - відмовив Кінаху.

І ось, після газетної публікації, «ображений» Л. Кінах до того знахабнів, що зателефонував В.Карпетченку і заявив, аби він… готувався до звільнення. Отакої! Як кажуть у народі, ще корова й води не пила, а Кінах вже посади у Здолбунові ділить.

Воістину гласить мудрість - не кажи гоп!