Чому бездіяльна прокуратура, а В.Цехмістренко і досі кандидат у депутати?

Свого народного депутата, голову Рівненської обласної організації НСНУ Віталія Цехмістренка мешканці південних районів нашого краю можуть побачити вкрай рідко, бо в основному сидить за кордоном. Його представники виправдовуються, пояснюючи виборцям, що Цехмістренко дуже зайнята людина, великий бізнесмен, так що не лише у свій округ, а навіть у залу парламенту не завжди встигає попасти. Патріотична громадськість лише хитала головою і прощала - адже, мабуть, на Україну працює, справно податки платить і чесною працею на життя заробляє. Але, як виявилося, подібно яблуні і яблуку, Цехмістренко від Матчука теж далеко не впав.

У всеукраїнській газеті «Робітнича газета» обурені пайовики звинуватили Цехмістренка у привласненні їхніх земельних ділянок і звернулися до Ющенка з проханням про захист своїх прав.

Річ у тому, що в 1999-2002 рр. нами були придбані земельні ділянки загальною площею 1,5 га поруч з Вами в с.Нові Безрадичі Обухівського району Київської області, що підтверджується Державними актами на право приватної власності на землю, виданими Старобезрадичівською сільською радою. У 2003 році ми вирішили передати свої земельні ділянки господарському підприємству, але й досі не можемо офіційно оформити Державні акти на право приватної власності підприємства на землю, незважаючи на те, що весь цей час воно сплачує податок на землю. А заважає нам в оформленні Державних актів Старобезрадичівська сільська рада, яка організувала в межах належної їй території вторинний ринок продажу землі. Скориставшись тим, що при старій владі в державі панував безлад і всі питання вирішувалися на користь того, хто заплатить більше грошей, голова Старорадичівської сільської ради Павло Марченко через чотири роки після передання нами земель підприємству продав наші земельні ділянки керівникові ЗАТ «РАЙЗ» Віталію Цехмістренку. Дізналися ми про це зовсім випадково: після подачі документів на оформлення Державних актів на право приватної власності на землю у ТОВ «Земельно-кадастровий офіс» працівники цього товариства, розмістивши координати наших ділянок на карті с.Нові Безрадичі, виявили, що ці земельні ділянки давно вже зареєстровані на іншу людину. А потім цю інформацію підтвердив колишній голова сільради П.Марченко, заявивши, що він не зміг відмовити такій поважній і впливовій людині, як В.Цехмістренко, що є народним депутатом України, членом партії «Наша Україна» та ще й головою підкомітету Комітету з аграрної політики та земельних відносин. Нам же за весь цей час сільрада в переоформленні всіляко заважала: спочатку не видавали для переоформлення оригінали актів, які повинні зберігатися в сільській раді, а потім повідомили, що вони взагалі загублені, довелося завіряти ксерокопії цих актів.

Таким чином, наші земельні ділянки були двічі продані. Не викликає сумніву й те, що такі авантюрні вчинки безкоштовно не робляться.

Ми передали свою землю підприємству, щоб побудувати в цьому місці православний храм, створити зону відпочинку для монахів.

Доводимо до Вашого відома, що ми купували землі саме на березі водойми. Ця водойма має велике дренажне значення і тому не може бути знищеною, адже це призведе до швидкого заболочення ґрунту. Тому не викликає сумніву, що водойма слугуватиме ще багатьом поколінням жителів села. Але В.Цехмістренко, користуючись тим, що цей водний об’єкт не зареєстрований у Державному водному кадастрі, фактично придбав дно водойми у приватну власність. У селі Нові Безрадичі всі знають про цю водойму. З того часу, як вона з’явилася, там народилися й виросли діти, стали дорослими. Ця водойма не повинна нікому належати. Вона має отримати особливий статус та підлягати державній охороні. Усі води (водні об’єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку й соціального добробуту. Якщо депутат В.Цехмістренко хоче претендувати на повагу людей, прагне, щоб його називали чесною та достойною людиною, то він не повинен змінювати і знищувати окрасу тих земель.

Ми просимо, щоб В.Цехмістренко не тільки повернув нам наші 1,5 га землі, а й не претендував ні на водойму, ні на її берег, адже протягом усіх років, що земля належала нам, водойма фактично проходила через нашу територію. Якщо В.Цехмістренко вважає себе гідним звання депутата, то він має сприяти реєстрації цієї водойми Державним комітетом по водному господарству як об’єкта, що відноситься до фонду України. Ми вже літні люди і, крім Вас, нам немає до кого звернутися з проханням. Ми навіть не розуміємо, як Ваша партія могла допустити у свої ряди таку недостойну людину. Ми вірили Вашим словам, сподівались, що Ви справді народний Президент, який зможе захистити інтереси простого народу. Ви неодноразово заявляли, що в оновленій Україні не буде корупції і зловживання владою. Але виходить, що подолати ці негативні явища так же нереально для нової влади, як і для старого режиму.

Просимо Вас, не залишайте наш випадок без уваги. Допоможіть нам повернути те, що вже давно нам належить, бо наш випадок не єдиний, і він свідчить про те, що з часів старої влади ще лишилися корупційні елементи, яких не повинна містити нова влада.

З повагою

В. ІГНАТЬЄВА та інші власники актів на землю за № 2043, №2324, № 2325, № 2326, № 2164, № 2035 від 1999-2002 р.

 „Робітнича газета” від 17 січня 2006 р.  

Юрій Луценко вже громадянин Ізраїлю?

Для уникнення майбутніх катаклізмів після перемоги на виборах Партії регіонів нинішній міністр МВС Юрій Луценко про всяк випадок обзавівся ізраїльським громадянством, - стверджує відомий сайт Компромат.ру. Як доказ приводиться копія цього самого паспорту з англо-івритським текстом.

Сенсація розігрілася також статтею, опублікованою на цьому ж сайті під промовистим заголовком «Израиль — резервный аэродром принципиального министра». Наводимо витяги з цього матеріалу зі збереженням мови оригіналу:

«Пламенный борец с режимом Кучмы «оранжевый» министр внутренних дел Украины Юрий Луценко оказался гражданином Израиля. К нам в редакцию попал документ, это подтверждающий. И это после того, как он с пеной у рта осуждал своих политических противников, бежавших от новой оранжевой власти, в получении российского гражданства. Напомним, бывший мэр Одессы Боделан – официально работает в Петербурге, а, по слухам, бывший управделами администрации Президента Украины Бакай — в Москве, бывший начальник управления разведки МВД Украины Пукач – в Израиле. А сам Луценко куда собрался? Может, Пукача ловить на святой земле?

Но с ними понятно, — Бакай и Боделан могли получить второе гражданство задним числом уже после победы Ющенко на выборах. Но вот теперешний министр Луценко, очевидно, побеспокоился об этом заранее.

Ведь дальше громких заявлений «посадить всех бандитов в тюрьмы» Луценко так и не продвинулся. Единственное, что ему удается хорошо, это почти ежедневно делать громкие заявления об открытии новых уголовных дел, или о нахождении «бандитов» в предвыборных списках партий и блоков. Но ищет он почему-то только в списках своих политических противников. Когда его журналисты спрашивают, почему не говорит о списке Блока «Наша Украина» и СПУ , он отвечает, что там не искал.

Зачем же ему израильский паспорт? Неужели Луценко боится мести? Возможно ли, что огромное усиление власти своих политических противников после выборов может привести его самого за решетку?

О том, что ему есть чего опасаться и он хочет подстраховаться со всех сторон, говорит и его решение баллотироваться сразу и в Киевский городской совет, и в Ривненский областной. В Украине с недавнего времени депутаты местных советов получили неприкосновенность. А если уж совсем придется туго – можно всегда убежать в Израиль”.

***

Як заявив Юрій Луценко, „відбріхуватись кожен раз не збираюсь, спростовувати цю інформацію буду, але без особливої помпи”. Водночас керівник Нацбюро Інтерполу Кирило Куликов, присутній на цій прес-конференції, зазначив, що має офіційну відповідь ізраїльського посольства, що Луценко не має громадянства цієї країни.

Постає три цікаві питання:

1.Чому журналістам не роздали копій відповіді ізраїльського посольства?

2. Чому Луценко не звернувся до прокуратури з проханням порушити кримінальну справу і знайти той документ, який він назвав фальшивим паспортом?

3. Чому не подає до суду, адже звинувачення у подвійному громадянстві для посадової особи такого рівня, погодьтеся, занадто серйозне?

За матеріалами Інтернет-газет

Правда.com.ua та Компромат.ру

Павло Лозовий.  

Пророк і провокація

Наближена до Ріната Ахметова газета передрукувала скандальні карикатури пророка Мухаммеда. Це данина свободі слова чи провокаційна самореклама?

Справжню релігійну війну між мусульманським світом та Європою спричинили карикатурні зображення пророка Мухаммеда, надруковані у данській газеті «Юландс постен». Тим часом українська преса теж не стоїть осторонь релігійного скандалу. Приміром, газета «Сегодня» надрукувала «ті самі карикатури», через які ображені мусульмани трощать все на своєму шляху.

Звісно (це зазначає й саме видання), в Україні подібних «фізичних» хвилювань серед мусульман на грунті карикатур не буде — представників цієї релігії у нас не так уже й багато. Проте вчинок української газети під час справжньої істерії у мусульманському світі видається багатьом дещо дивним і по-журналістськи сумнівним — з етичної точки зору. «Сегодня» прямо асоціюється з опозиційною політичною силою — відомо, що газета наближена до відомого бізнесмена, етнічного татарина Ріната Ахметова — в його особі опору має не тільки Партія регіонів, а й Партіїя мусульман України, яка увійшла повним складом до ПР. Інтернет-видання «Майдан-інформ», наприклад, публікацію у цій газеті розцінює як «свідому провокацію, спрямовану на псування іміджу України в ісламському світі». «Очевидним є також і те, що ПР та її спонсори мають нести повну відповідальність, у тому числі матеріальну, за можливі негативні наслідки цієї події», — зазначає видання.

 Марина ТКАЧУК, «Україна молода»

Газ для людей чи для російських власників “Рівнеазоту”, або Як забрехалася Світлана Богатирчук, яка не думає про рівнян

Одним з питань, що порушувалося на останній сесії обласної ради, стало підвищення лімітів споживання газу для ВАТ «Рівнеазот». Своєрідною преамбулою до голосування з цього питання стала гучна заява заступниці міського голови Рівного і однієї з лідерів блоку Литвина на Рівненщині Світлани Богатирчук-Кривко, у якій вона піддала критиці дії Рівненської облдержадміністрації щодо примусового зменшення обсягів споживання газу для цього підприємства на початку лютого поточного року. Це рішення начебто спровокувало «соціальну напругу» серед мешканців міста і суттєво вплинуло на розмір надходжень до міського бюджету. За словами пані Богатирчук-Кривко, доля надходжень від ВАТ «Рівнеазот» буцімто складає близько 54% міського бюджету. Хоча, за твердженнями податківців, доля «Азоту» в надходженнях до бюджетів усіх рівнів – 2,7% до загальної суми збору податків, у тому числі до місцевих -5,8% від загального, у тому числі від податку з доходів фізичних осіб – 7,7%, у тому числі до бюджету м.Рівне – 6 млн.763 тис.грн., що становить 9,1%. Крім того, на 2005 рік «Азот» отримав 24 млн.750 тис.грн. з держбюджету відшкодувань. За 2005 рік «Азот» задекларував збитки 33млн.699тис.грн. Отакої!

Заяву заступниці мера Рівного ми попросили прокоментувати заступника голови Рівненської облдержадміністрації Степана Жданюка:

-Керівництво облдержадміністрації прекрасно розуміє, що газ є сировиною для виробничого процесу на ВАТ «Рівнеазот». Свідченням цьому є хоча б те, що буквально ще 2 січня селекторній нараді Василь Червоній особисто підняв питання про підвищення лімітів споживання газу для «Рівнеазоту» перед прем’єр-міністром України Юрієм Єхануровим. Однак вимушене зменшення подачі газу на ВАТ «Рівнеазот» було єдиним кроком, який було зроблено, аби уникнути загрози замерзання міста. На цьому, між іншим, на сесії обласної ради наголосив і голова правління ВАТ «Рівнегаз» Петро Дубас. На початку поточного місяця, як усі пам’ятають, у Рівному стояли сильні морози, і температура повітря сягала -30о. У цей час через низький тиск газу в місті почалося самовідключення котелень, бо ВАТ «Рівнеазот» шляхом бездумного відбору понизив, як заявив П.Дубас, тиск у місті Рівне аж до 0,1 атмосфер, що в кінцевому підсумку могло призвести до ситуації, схожої до тої, що недавно трапилася в Алчевську. Цей висновок, до речі, зробив не я, а обласна комісія з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Тому в заяві Богатирчук-Кривко я не бачу жодних ознак турботи про мешканців Рівного. Швидше за все, вона турбується про бариші російських власників ВАТ «Рівнеазот».

У таких умовах керівництво облдержадміністрації прийняло рішення звернутися до підприємств області з проханням обмежити споживання газу. Так, наприклад, акціонерне товариство «Волинь-цемент», власниками якого, до речі, є німці, без жодних проблем пішли нам назустріч і добровільно погодилися скоротити на 30% споживання газу. З «Рівнеазотом», на жаль, ситуація була іншою.

Хочу також сказати, що те, що надходження від ВАТ «Рівнеазот» на 54% склададають міський бюджет Рівного, є ніщо інше, як міф. І хто-хто, а заступник міського голови мусив би про це знати. Протягом 2005 року місто отримало близько 10 млн.грн. від цього підприємства, і цю суму, головним чином, склали надходження від екологічного збору, податків на землю та доходи фізичних осіб. Між тим, «Рівнеазот» як підприємство, що постійно декларує збитки, за цей же час отримало від державного бюджету відшкодувань майже на 24 млн.грн., що на 13 млн.грн. більше суми, сплаченої ним до бюджетів всіх рівнів. З огляду на все це я не можу назвати заяву, виголошену пані Богатирчук-Кривко, інакше, як безпідставною і такою, що має на меті підняти політичні дивіденди політичній силі колишніх кучмістів, яких очолює в Рівному С.Богатирчук.

   Максим КОЛОМИС

Для Януковича світ далі Ахметова не сягає

Політики з демократичного табору, коментуючи відмову лідера “регіоналів” поїхати до Європарламенту, зауважили: дивно, що його взагалі було запрошено до Брюсселя. Адже вся Україна його добре знає. Проте європейські традиції теж зрозумілі. Там хочуть знати, хто є хто. Тож європейські парламентарії могли б на власні очі побачити інтелектуальний, освітній та культурний рівень Януковича. Не кажучи вже про звичайну безграмотність проФФесора. А також про його зеківський жаргон, від якого вуха в’януть. Ось і нещодавно, виступаючи в Одесі, Янукович відому поетесу Анну Ахматову назвав Анною Ахметовою... Для нього світ, як бачимо, далі Ахметова не сягає.

А нахабство в тому, що Янукович пообіцяв прибути до Європарламенту після завершення парламентських виборів - тобто, як він, певно, хоче сказати, уже в ролі прем‘єр-міністра. Саме для подібних випадків українці мають гарне та відоме прислів‘я: не кажи гоп, поки не перескочиш!

За матеріалами інтернет-видань.