ЗРОСЛО, ЩО ПОСІЯВ…

Патріотична громадськість Рівненщини урочисто вшанувала Уласа САМЧУКА

20 лютого, у 101 річницю від дня народження, до пам’ятника Уласу САМЧУКУ, що на Театральному майдані Рівного, лягли квіти. Патріотична громадськість вшановувала свого земляка, письменника зі світовим ім’ям, якого по праву називають Волинським Гомером.

З плином часу, з пізнанням цієї непересічної особистості, з усе глибшим знайомством з його творчістю, яка довгі роки була недоступною для читачів на його Батьківщині, усе виразнішим стає для нас цей величний образ людини, яка знайшла в собі сили не схибити, не зрадити, залишитися вірною своїм переконанням і вилити свої гарячі почуття в мистецькі шедеври, котрими захоплюється світ.

Відзначити 101 річницю з дня народження письменника зібралися люди, котрі розділяють його почуття палкої любові до рідної землі, яку прагнув бачити вільною та незалежною Улас Самчук. Тому щирою була спільна молитва в молебні, якій відправив митрополит Рівненський та Острозький Євсевій, і мудро та повчально звучали його слова, сказані про Уласа Самчука: найбільший подвиг цієї людини в тому, що вона за будь-яких обставин лишилася чесною перш за все перед собою і перед Богом, не пішла на ганебний компроміс, яким би брудом її не обливали впродовж довгих років на рідній землі, зуміла прислужитися Україні і на чужині. Як у біблійній притчі, Улас Самчук був вірний у малому – і постав тепер над многими як дороговказ, як приклад для наслідування.

Символічно, що звучала біля пам’ятника бандура: кобзар Володимир Горбатюк розповів, що в Уласа Самчука є велике дослідження, присвячене кобзарству в Україні – «Живі струни». А заспівав Володимир Горбатюк баладу «Чужина», авторами якої є побратими У.Самчука по канадській еміграції Г.Китастий та О.Підсуха.

Ще з однією невідомою сторінкою творчості Уласа Самчука обіцяв познайомити рівнян письменник Євген Шморгун: рівненське видавництво має на меті випуск часопису, де буде публікуватися невідомий в Україні роман У.Самчука.

Народний депутат України, голова Рівненської обласної організації Української Народної Партії Сергій Олексіюк нагадав ще зовсім недавні події, коли у Верховній Раді пропозиція вшанувати видатного українського письменника викликала ледь не паніку, і знайшлася тільки сотня справжніх патріотів, для яких відродження України, повернення її величі та незалежності є справжньою метою. Такі постаті, як Улас Самчук, як вояки УПА, є тим лакмусовим папірцем, за яким проявляється справжня сутність наших депутатів: ще багатьох з них лякає сама ідея національного відродження України, а багатьом, крім власного збагачення, більше нічого не потрібно. Тож треба бути пильними на майбутніх виборах і не допустити до влади пристосуванців, яким байдуже до проблем держави.

Директор Рівненського обласного академічного драматичного театру Володимир Петрів нагадав, що наш театр уперше в світі поставив виставу «Сльози Божої матері» за романом У.Самчука «Марія», яку побачили тисячі глядачів не тільки Рівненщини. А на Східній Україні саме з цієї вистави зросійщене населення взнало про страшні факти голодомору 1932-33 років. В.Петрів звернувся до громади з проханням підтримати звернення до обласної влади про присвоєння театру імені нашого славного земляка.

Голова Рівненської обласної державної адміністрації Василь Червоній наголосив на тому, що вшанування пам’яті українських героїв – святий обов’язок кожного, кому дорога Україна. Ми свідомі того, що історична пам’ять, мова і Церква є тою складовою, без якої не може існувати держава. Тому патріоти України зблизька та здалеку, члени Української Народної Партії власним коштом споруджують і будуть споруджувати пам’ятники національним героям, відроджувати храми, плекати рідну мову і зроблять усе, щоб стати справжніми господарями на своїй землі.

Сьогодні порушено питання про створення музею У.Самчука в Рівному, як хотів того сам письменник. Ведуться переговори з канадською стороною та розпорядниками творчої спадщини письменника Оксаною та Ярославом Соколиками про перепоховання митця в його рідному Дермані.

Сьогоднішнє вшанування пам’яті Уласа Самчука є свідченням того, що все, чим він жив, чого прагнув – одвічні цінності: людина, нація, держава, - котрі неможливо знищити. Вони живуть у душі, як здорове насіння, і проростають міцними пагонами навіть за найтяжчих умов.

Олександр Казимирський.