Володимир ХОМКО довів «Рівнеоблводоканал» до… перемоги

...у конкурсі «сто кращих товарів України»

Булка-рулет, кабінетні меблі, пляшки скляні для харчових рідин, вапно будівельне та комбайновий металодетектор – усе це переможці та лауреати Всеукраїнського конкурсу якості «Сто кращих товарів України», започаткованого три роки тому. Його на регіональному рівні провело державне підприємство «Рівнестандартметрологія».

Ідея проста й геніальна: можливість на інших подивитись та й себе показати, заохотити виробника виробляти якісну продукцію не лише шляхом пільг та дотацій, а й завдяки моральному стимулу.

Чи часто можна побачити, щоб контролюючі органи нагороджували? Не часто, але все-таки можна: кілька днів тому фінішував регіональний етап Всеукраїнського конкурсу якості «Сто кращих товарів України». Визначати переможців конкурсній комісії, яку очолював перший заступник голови облдержадміністрації Олег Ковальчук, довелося в чотирьох номінаціях: «Продовольчі товари», «Промислові товари для населення», «Продукція виробничо-технічного призначення», «Роботи або послуги». Узяти участь у конкурсі було запропоновано сотням підприємств, проте подали заяви лише 18, які, за словами пана Пивоварчука, і формують економічний кістяк Рівненщини.

«Особливо приємно нам визнавати переможцем конкурсу на регіональному рівні Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство «Рівнеоблводоканал», керманичем якого нині є наш майбутній міський голова Володимир Хомко», – стверджує заступник голови конкурсної комісії та директор ДП «Рівнестандартметрологія» Анатолій Пивоварчук.

Зокрема, головний інженер РОВК ВКГ «Рівнеоблводоканал» Тамара Воронцова подякувала конкурсній комісії, що остання дуже високо оцінила роботу підприємства, та запевнила, що якість їхньої продукції (тобто води) буде найкраща в Україні.

Серед підприємств були названі кращі з кращих: ЗАТ «Агроресурс», ВАТ «Поліссяхліб» «Плосківський м’ясоцех», «Острозький завод мінеральної води». Саме вони в майбутньому будуть боротися за нагороди на державному рівні.

 «На жаль, не всі розуміють, що подібні конкурси – це перший крок до визнання не тільки на європейському, а й на світовому рівнях», – переконаний директор «Рівнестандартметрології».

Переможців нагороджено дипломами та цінними подарунками. Ті ж, у свою чергу, запевнили, що попри велику конкуренцію на ринку товарів та послуг, й надалі підтримуватимуть імідж Рівненщини не лише на українському, а й на міждержавному рівнях.

На світлині: Директор ДП «Рівнестандартметрологія» Анатолій Пивоварчук (зліва) і начальник управління промисловості та розвитку інфраструктури ОДА Ігор Грубий вручають нагороду головному інженеру РОВК ВКГ «Рівнеоблводоканал» Тамарі Воронцовій; зразки продукції підприємств-переможців.

 Олександр ДЖИГИРЕЙ

мешканці вулиці ковельської назвали міського голову рівного віктора чайку брехуном

Про вулицю Ковельську рівненські засоби інформації писали не раз. Та навіть спільними зусиллями не змогли переламати байдужість міського голови Віктора Чайки та його, з дозволу сказати, команди до проблем мешканців цієї вулиці. Віктор Чайка побував тут і, як свідчать мешканці, урочисто пообіцяв спорудити каналізаційний колектор. Та далі порожніх слів справа не дійшла.

Мешканці вул.Ковельської неодноразово зверталися до інстанцій різного рівня, і навіть отримали листа про те, що кошти на будівництво каналізаційного колектора будуть передбачені в міському бюджеті-2006. Вони дійсно передбачені, але в резервному фонді, і далеко не в повному обсязі. Тобто навіть ці 200 тисяч гривень (а для будівництва каналізаційного колектора необхідно щонайменше 500 тисяч) навряд чи пощастить одержати для впорядкування вул.Ковельської. Коли мешканці вулиці звернулися за роз’ясненням до відповідних служб міської виконавчої влади, то з подивом довідалися, що кошти передбачені не для каналізаційного колектора, а для будівництва системи водовідведення. Виявляється, виконавець п.Дмитрук «забула», що це мала бути система фекальної каналізації.

«Ви пишіть прямо, - говорили люди на зборах, які днями відбулися просто неба, – що Віктор Чайка – брехун. Він дав нам слово позитивно вирішити наші проблеми і мав його виконати. Але так не сталося». Хоча під час свого минулорічного візиту міський голова й стверджував, що 200 метрів вулиці Ковельської «ето пустякі». Спроби переконати міського голову Рівного Віктора Чайку придивитися до потреб мешканців обласного центру тут ведуться вже давно. У 2002 році, коли він знову обирався на посаду керівника міста, мешканці Ковельської навіть письмово висловили йому недовіру, сподіваючись у такий спосіб привернути його увагу до проблеми. Не допомогло.

Присутні на зборах розповідали, що коли мова заходить про проблеми їхньої вулиці, їм подекуди нагадують, що це приватний сектор. І це їх дивує, адже 50 відсотків будинків ще й нині перебувають у державній власності. До речі, минулого року якісь кошти на впорядкування вулиці таки виділили. Але, скажімо, одним з пунктів їх призначення стало фарбування паркана вартістю… 8,5 тисяч гривень. Хоча фактично, стверджують мешканці вулиці, витрачено було аж… три банки фарби.

Та це не всі проблеми, які турбують мешканців Ковельської. Нині вони поговорюють про необхідність встановити намет на Театральному майдані обласного центру, щоб усі мали можливість дізнатися, що у ХХІ столітті в європейському місті люди живуть, як у часи середньовіччя. Судіть самі: каналізації немає, вулиця освітлюється однією лише лампочкою. Та й та з’явилася тільки після того, як одна з мешканок вулиці впала в пітьмі й зламала собі ногу. Не радує людей і нинішня весна: ґрунт та щебінь, які після кожного дощу несе вулицею, спричинилися до того, що нині будинки стоять у своєрідних ямах. А тому розталий сніг вже нині підтоплює підвали, псує фундаменти. Сам стан вулиці такий, що проїхати нею можна лише з великими проблемами. Не так давно швидка півгодини не могла дістатися до хворого малюка. В іншому випадку лікарі говорили, що «мало не повбивалися» на Ковельській.

А аварійний будинок № 4, який міська влада давно мала б знести через небезпеку для оточуючих? Тут полюбляють гратися діти, і в грудні балка перекриття, що обвалилася, ледь не стала причиною справжньої трагедії. А лікар Людмила Сістук, яка мешкає в сусідньому будинку, розповіла, що коли до неї приїхали знайомі з Польщі, то пані, вийшовши з машини і побачивши стан покриття вулиці, здивовано запитала: «І як по цьому йти?»

«Ми не вимагаємо нічого, окрім захисту наших конституційних прав на гідне життя, – говорять мешканці Ковельської. – Нехай прокладуть каналізацію, належним чином заасфальтують вулицю, зроблять нормальне освітлення…» До речі, керівництву «Рівнеоблводоканалу» тут вдячні: проблеми з водопостачанням вирішили оперативно. Однак… «Ми вже нікому не віримо, - від імені сусідів сказала одна з жінок. – Немає жодного бажання брати участь в наступних виборах. Хіба що з нами особисто зустрінуться голова облдержадміністрації Василь Червоній та кандидат на посаду міського голови Віктор Хомко і дадуть письмові гарантії, що нашу проблему буде вирішено. Наша позиція однозначна – за Віктора Чайку ми не голосуватимемо».

 Олег ТУМАНОВСЬКИЙ

ВІДПИСКИ «ПІД КОПІРКУ»

Коли міський голова Рівного Віктор Чайка розповідає байки, який він господар, мимоволі дивуєшся, наскільки слова здатні розходитися з ділом. Втім, справжню позицію міського голови видно із серій бюрократичних відписок, які тиражуються буквально слово в слово. Ось і постає питання: чому нинішній міський голова не хоче працювати для блага мешканців обласного центру?

Те, що в Рівному соціального житла не будують, знають всі. Та не всім відомо, в яких умовах проживають люди, які цього житла потребують. Ось рядки із заяви, направленої голові Рівненської облдержадміністрації матір’ю-героїнею Ніною Єремейчук, яка народила сімох дітей: «…наша квартира по вулиці Замковій знаходиться в аварійному стані, будинок на відселенні, і ми змушені проживати вже довгий час на квартирі. Міська влада зволікає в наданні належного житла». (Стиль і орфографію автора збережено). З аналогічною заявою звернулася інша мати-героїня (9 дітей, двоє – інваліди дитинства і відсутність пільг). Жінка просила надати матеріальну допомогу – придбати холодильник, меблі та допомогти у виділенні земельної ділянки під забудову.

А ось матір одинадцяти дітей Марія Сільковська звернулася з проханням виділити земельну ділянку та надати безвідсотковий кредит на будівництво або ж вирішити квартирне питання, оскільки у черзі на розширення стоїть з 1987 року. Вона також просила допомогти придбати холодильник. Напевне, кожен пам’ятає, яку рекламу влаштував міський голова навколо своєї допомоги дитячому будинку сімейного типу. А ось у цьому випадку міський голова вирішив відбутися відверто знущальними відписками:

«Для вирішення Вашої (добре, хоч звернення до багатодітних матерів спромоглися написати з великої літери!) житлової проблеми виконавчий комітет… пропонує Вам укласти договір дольової участі у будівництві квартири в багатоповерховому житловому будинку або у будівництві індивідуального житлового будинку.

Вартість 1 м2 житлової площі в багатоповерховому житловому будинку становить 2 765 грн.

Договір на будівництво індивідуального житлового будинку Ви можете укласти на наступних умовах: Вам буде необхідно профінансувати за власний рахунок (окрім будинку) проектування та будівництво інженерних мереж, а саме: водопровід, каналізація, газ, електромережі, зовнішнє освітлення, дороги, проїзди, тротуари та телефонізація. Орієнтовна вартість мереж становить 75-100 тис. грн.»

Всі три відписки різняться тільки адресатами, а в іншому все під копірку. Очевидно, так само «під копірку» розтиражовано й байдужість міського голови до потреб матерів-героїнь та їхніх родин. Адже очевидно, що таку суму багатодітним жінкам зібрати просто неможливо. От і стає зрозуміло – нинішнього міського голову давно вже час поміняти.

 О.СЕМЕНІВ  

ЛАД У РІВНОМУ НАВОДИТИМЕ ОБЛАСНА АДМІНІСТРАЦІЯ

Голова Верховної Ради України Володимир Литвин надіслав голові Рівненської обласної державної адміністрації Василю Червонію депутатський запит народного депутата України Володимира Зайця, оголошений на засіданні Верховної ради 8 лютого 2006 року, для розгляду і надання відповіді автору запиту. У листі зазначено, що до громадської приймальні депутатської фракції СДПУ(о) у Верховній Раді України при Рівненській обласній організації СДПУ(о) надійшло колективне звернення жителів будинку №10 та №14 вулиці Набережної Рівного.

 Річ у тім, що на вулиці Набережній створено зону відпочинку, але жителі будинків вкрай занепокоєні тим, що реальна ситуація далека від стандартів безпечного для життя і здоров’я довкілля. Щодня цією вулицею рухається безперервний потік автомобільного транспорту, а також 296 рейсів маршрутних таксі у день. Зупинка, а з нею вихлопні гази, сморід і шум, знаходяться просто під вікнами мешканців вищезгаданих будинків. Для пасажирів та відвідувачів ринку, що знаходиться теж поруч, громадських туалетів на вул. Набережній та прилеглій території не встановлено. У кінці робочого дня біля будинків після від’їзду людей з ринку та зупинки в районі цієї вулиці залишаються купи сміття та нечистот. Крім цього, поряд зробили стоянку для автомобілів.

 Зважаючи на те, що міське керівництво не переймається подібними проблемами та враховуючи неможливість вирішення цієї проблеми на рівні міськвиконкому, мешканці горе-будинків звернулися за допомогою до Верховної Ради України. І тепер проблеми вивезення сміття і прибирання у Рівному будуть вирішувати народні депутати та обласна державна адміністрація, а не місцеві комунальні служби на чолі з міським головою.

Прес-служба облдержадміністрації.  

А ДЕ Ж СПРАВЕДЛИВІСТЬ?

Коли ми публікували матеріал «Від міста Рівне – другу Чайки?» про надання матеріальної допомоги на спорудження надгробка комуністу-чиновнику Сергію Бернацькому, уже тоді було зрозуміло, що іншим рівнянам у наданні такої допомоги відмовлятимуть. Хоча багато хто з мешканців обласного центру не має коштів на те, щоб впорядкувати могили покійних близьких.

Дізнавшись про виділення коштів на пам’ятник С.Бернацькому (а це чималенька сума, понад 8 тисяч гривень), з аналогічним проханням до міського голови Рівного Віктора Чайки звернулася І.Чудак. Сама реабілітована й визнана учасником Другої світової війни, жінка просила надати кошти на побудову пам’ятника мамі – також учасниці війни, репресованій та реабілітованій, яка стала інвалідом, втративши вісімдесят відсотків здоров’я. До речі, репресована й досі не отримала компенсації за конфісковане майно – ані обіцяної двокімнатної квартири, ані 80 мінімальних зарплат…

Однак звернення до міського голови Віктора Чайки продемонструвало І.Чудак, що на допомогу з його боку розраховувати не можна. Адже бюрократичний апарат поки що чинного керівника міста переправив її до управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому. Тамтешнє керівництво, у свою чергу, дало звичайну відписку: «…Ваша заява буде розглянута при надходженні коштів». Тобто ніколи, з огляду на те, що міська скарбничка нині схожа на діряву кишеню – там не вистачає коштів навіть на найнеобхідніше. Міський же голова, якому фракція Української Народної Партії в міській раді неодноразово пропонували поліпшити бюджетний стан за рахунок проведення земельних аукціонів, працювати в цьому плані не хоче. Замість цього він рекламує себе як прекрасного господарника в засобах масової інформації. Але реалії сьогодення вимагають термінової заміни його людиною, яка дійсно працюватиме на користь обласного центру. Саме тому патріотичні сили висунули кандидатом на посаду міського голови діючого керівника «Рівнеоблводоканалу» Володимира Хомка. У перемозі останнього сумніватися не випадає, адже він уже наочно продемонстрував рівнянам, що добре вміє працювати, а не приписувати собі заслуги інших.

   О.СЕМЕНІВ

ЧАЙКУ ПІКЕТУВАЛИ

Практика діяльності Віктора Чайки на посаді міського голови переконливо свідчить, що проблемами тих рівнян, хто мешкає у гуртожитках, він починає перейматись, коли вони, наприклад, перекривають вулиці або вдаються до інших виявів масового протесту. Так, наприклад, зробили це мешканці гуртожитку по вулиці Відінській, 10, які минулого вівторка пікетували Віктора Чайку.

Близько вісімдесят з 326 мешканців разом з малими дітьми прийшли під стіни міськвиконкому, щоб висловити свої претензії до бездіяльності міського голови. Плакати свідчили самі за себе: «Будинок продали разом з людьми!!! (як худобу!!!)», «Бізнесменам - офіси, а людям палатки». Біля міської ради люди поставили намет, у якому збираються ночувати, поки їм не дадуть можливості спокійно жити в їхньому будинку. Адже в сім’ях, що мешкають в тутешніх кімнатах, - 116 дітей, 17 пенсіонерів та інвалідів різних категорій.

У серпні 2003 року АТ «Житлобуд-6», якому належав гуртожиток, утворив нову фірму ТзОВ «Житлобуд-В», до статутного фонду цього товариства. І почалося. Деяких мешканців за час їхньої відсутності було незаконно виселено – виламували двері, заселяли нових людей. Все це робилося без рішення суду, описування майна, що виносилося з кімнат. Та цього виявилося замало: стали завищувати площу кімнат, встановили завищені ціни. Люди платять за послуги, але чомусь у них виникають борги.

Між тим умови проживання в гуртожитку жахливі: 2 умивальники на 16 сімей, ванні кімнати відсутні зовсім. У мешканців вимагали по 50 гривень з кімнати нібито на ремонт даху, але потім кошти кудись зникли. Отож людям знову довелося їх збирати і вже власними силами робити ремонт.

Нині гуртожиток перебуває у власності вже третьої особи – ТзОВ «Бізнес-Центр-Рівне». Подейкують, що заснували цю фірму вахтер міськвиконкому Шкаралевич та працівник «Реноме» Сікорський. Адміністрація гуртожитку нині говорить прямо у вічі: «Ви живете тут до виборів». Про це все люди навперебій намагалися розповісти міському голові, коли ж стали показувати на дітей, серед яких були й зовсім крихітки, яких батьки привезли у візочках, єдине, що почули від Віктора Чайки – «крічітє, крічітє…» Розповідають, що обличчя в нього при цьому зазнало суттєвого почервоніння. Врешті-решт міський голова заявив, що вдіяти нічого не може, а проблему слід вирішувати на найвищому рівні. Хоча мешканці самі підказують вихід – повернути гуртожиток у Фонд державного майна та відновити законність, справедливість, а також конституційні права його мешканців.

Лесь НЕБАЙДУЖИЙ