Олег СКРИПКА: «Чи голосуватиму я за «Нашу Україну» - величезне питання»

Для більшості пересічних мешканців нашого краю вибори – то не лише обклеєні агітками стіни, безперервні політичні дебати на телебаченні й посилені роздуми на тему, кого підтримати. Це ще й чудова можливість задарма послухати улюблених виконавців, які в час політичних баталій активно гастролюють країною на гроші політичних партій та блоків. 24 лютого блок «Наша Україна» привіз до Рівного  найпатріотичніші вітчизняні гурти «ВВ» і «Тартак». 

Мимоволі спливають у пам’яті агітаційні тури на підтримку Кучми та Януковича: зірки дають прес-конференцію, награно посміхаються і з не менш награною щирістю розповідають, як вони дійшли до епохальної думки проголосувати за того чи того. На щастя, тепер часи таки змінилися. Ні Олег Скрипка, ні Сашко Положинський на прес-конференції подібним словоблудством не займалися. Щиро сказали, що, підтримавши помаранчеві сили минулого року, не зневірилися в них. Тому, мовляв, і виступають. Вашій увазі деякі витяги із зіркової конференції:

- Які ваші враження від Рівненщини?

- С.П.: Мене особисто надзвичайно приємно вразив плакат на в’їзді у вашу область: «Ти проїжджаєш територією древньої Волині. Полюби цю землю або ж не зупиняйся» (плакат Української Народної Партії – прим. авт.). Хіба ми могли бачити щось подібне півтора роки тому? Уже саме те, що на наших дорогах з’явилися такі написи – свідчення того, що ми живемо в іншій країні. Саме відношення до національної ідеї змінилося, а це таки багато про що говорить.

- О.С.: Я навчався в університеті з трьома волиняками: двома з Луцька і одним з Рівного. Саме останній (звали його Сашко) передав мені текст пісні «Каліфорнія». Пам’ятаєте, там слова про об’єднання «Азот», ресторан «Сайгон» - усе це писалося у вашому рідному місті. На жаль, сьогодні «ВВ» у Рівному виступає дуже рідко, навіть рідше, ніж у деяких містах Росії. Якщо нас і запрошують до вашого міста, то пропонують виступати фактично безкоштовно. Складається враження, що Рівне сьогодні є фінансово слабким. Тому, мабуть, і платити тут немає чим. До того ж, велику сцену у нас з більшою охотою віддають російськомовним сусідам з Півночі. На жаль, вони для наших організаторів поки що привабливіші за українські колективи.

- Що ви сьогодні збираєтеся говорити людям, що прийдуть на ваш виступ?

- О.С.: Ну, я особисто сьогодні не виступаю на підтримку конкретно «Нашої України». Ми збираємося сьогодні агітувати не за цю партію, а за помаранчеві сили взагалі. Одного разу вже переможений ворог сьогодні знову піднімає голову і намагається контратакувати. Вважаю власним обов’язком допомогти нашій владі його перемогти.

- С.П. : Особливо гострого політичного контенту ми, мабуть, уникатимемо. Сьогодні, як на мене, у ньому немає настільки гострої потреби, як у 2004 році. А взагалі, ми ніколи не вигадуємо наперед, що будемо казати. У цьому питанні віддаю перевагу спонтанності.

- А як ставитеся до колег по сцені, які сьогодні вступили в боротьбу за депутатський мандат? Хоча б до тої ж Руслани, що йде за списками «Нашої України»?

- О. С.: Якщо Руслана, ставши депутатом Верховної Ради, припинить співочу кар’єру, то я лише «за»: українська музика від цього однозначно виграє (загальний сміх – прим. авт.). Хіба це не логічно: не вистачає «сільонок» у музиці – піду в політику. Хоча це, звісно, жарти. Взагалі, до нефахівців у політиці я ставлюся категорично негативно. Кожен мусить займатися справою, у якій є професіоналом. Інакше в нас ніколи не буде ладу в державі. До речі, політичні списки із зірковими обличчями мені дуже несимпатичні. Тому наразі те, чи проголосую я за «Нашу Україну», - величезне питання.

- С.П.: Йти чи не йти в політику – особиста справа Руслани. Мені також пропонували місце у списку однієї з партій. Я подумав і вирішив, що то не для мене. Сьогодні мене однозначно більше приваблює сцена, і в політику я не хочу. Однак скажу точно: якби я пішов у політику, то займатися музикою припинив би і з головою поринув у законотворчість. Побачимо, чи зробить так Руслана.