Русь з оселедцем, у шароварах і без матюків

Очевидно, що «шароварщина» була популярною на території України задовго до виникнення Запорізької Січі

Для істориків буває досить корисним відновити деталі побуту предків. Це дає аргументи для розуміння середовища та культурних і політичних впливів, що відбувалися в давнину. Цікавою ця тема може бути й для простих громадян. Адже, як правило, сімейні фотографії розглядаються з особливим пієтетом, або, принаймні, уважно.

Візантійський мемуарист Лев Диякон про князя Святослава (970-ті роки), якого сам бачив, пише, що його зовнішність можна назвати архітиповою для українських козаків, а сам Святослав говорив з імператором не надто шанобливо, сидячи:

«Показався і Святослав, що приплив на ріці на скіфському човні; він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його (князя Святослава) зовнішність: помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся – ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених тільки чистотою. Сидячи в човні на лавці для веслярів, він поговорив трохи з імператором про умови миру і поїхав. Так закінчилася війна ромеїв зі скіфами».

Щодо одягу русів існує чимало археологічних та літописних свідчень. Арабський мандрівник Ібн-Омар Ібн-Даст (930-ті роки) фіксує наявність у русів Наддніпрянщини шароварів – одягу, який став національним для українців: «шаровари носять вони (руси) широкі: сто ліктів матерії йде на кожні. Надягаючи такі шаровари, збирають вони їх у збори коло колін, до яких потім прив‘язують». Дані про шаровари як властивий для русів одяг у Х столітті підтверджується досить частими письмовими згадками. Так Ібн-Фалдан у своїй «Мандрівці Ібн-Фалдана на Волгу» пише про обряд поховання знатного купця в русів, які приплили на Волгу зі своєї країни на Дніпрі через купецькі справи: «Отже, вони наділи на нього (покійного) шаровари, і гетри, і чоботи». Цими та іншими численними повідомленнями щодо одягу русів спростовується теорія про пізнє запозичення українцями шароварів у татар чи турків. Водночас, досить популярна нині гіпотеза, що ранні руси були недоасимільованим уламком сарматів, підтверджує теорію, що така частина національного українського одягу, як шаровари, має степове походження. Тільки запозичили її у степовиків набагато раніше – і не в татар, а, швидше за все, у скіфів або сарматів.

Як пише український історик Михайло Грушевський, «в убранні сарматів античні автори вбачали повну подібність з персидським убранням. Вони (сармати) носили широкі штани, і взагалі їхня одіж була широка, фалдиста».

Римський поет Овідій, якого було заслано імператором Августом у 8 р.н.е. до містечка Томи поблизу гирла Дунаю, у своїх «Сумних піснях» пише, що місцеві сармати носили «широкі штани, просторі штани». У листі він так відгукується про своїх вимушених сусідів-сарматів: «Якщо навіть їх не боятися, то можна зненавидіти, побачивши груди, прикриті шкурами і довгим волоссям. Та й ті, хто, як вважають, походять з грецького міста, також носять замість вітчизняного костюма перські шаровари».

Існує безліч зображень скіфів, одягнутих у просторі шаровари, як верхівців, так і піших. Очевидно, що така «шароварщина» були популярною на території України задовго до виникнення Запорізької Січі.

За повідомленням істориків, «руси, одержавши плату, міцно зав‘язують її в пояси свої». Такий метод перенесення грошей превалював у Київській Русі і вповні зберігся до козацьких часів.

Що стосується мови, то російський історик Ключевський відзначав три особливості вимови Київської Русі: 1) говір на о (окання); 2) звуки ц і ч змішувалися, заміщали один одного; 3) в поєднанні голосних і приголосних зберігалася певна фонетична гармонія: звуки гортанні г, к і х поєднувалися з твердими голосними а, о, и, у, е, а шиплячі ж, ч, свистячі з, ц, і с – з м‘якими голосними я, є, і, ю; а також м‘яке закінчення дієслів у третій особі обох чисел («говорить», «імуть»). Ця древня фонетика збереглася в мові українців, котрі говорять: «на полянці», «козаче» тощо. За його словами, в українській мові збереглися особливості мови Київської Русі, які втрачені в Росії: «г вимовляється як придихальне латинське h, існує м‘яке закінчення 3 особи дієслів (ть). Ключевський підтримував Даля, який вважав, що «акаючі діалекти Великоросії з‘явилися при обрусінні чудських (тобто фіно-угорських) племен».

Нині вчені сходяться на думці, що у мові полян, на яких у Х-ХІ століттях поширилася назва Русь, була відсутня груба лайка. За даними літописця, «(усі племена) мали ж свої обичаї, і закони предків своїх, і заповіти, кожне - свій норов. Так, поляни мали звичай своїх предків, тихий і лагідний, і поштивість до невісток своїх, і до сестер, і до матерів своїх, а невістки до свекрів своїх і до діверів велику пошану мали. І весільний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили (її) ввечері; а на завтра приносили (для її родини те), що за неї дадуть». В українському державному гімні й досі вороги називаються лагідно – «вороженьками».

Слід відзначити, що Київський літописець не був занадто політкоректним в описові сусідів: «А радимичі, і вятичі, і сіверяни один обичай мали: жили вони в лісі, як ото всякий звір, їли все нечисте, і срамослів’я (було) в них перед батьками і перед невістками. І весіль не бувало в них, а ігрища межи селами. І сходилися вони на ігрища, на пляси і на всякі бісівські пісні, і тут умикали жінок собі,- з якою ото хто умовився. Мали ж вони по дві і по три жони. А коли хто вмирав - чинили вони тризну над ним, а потім розводили великий вогонь і, поклавши на вогонь мерця, спалювали (його). А після цього, зібравши кості, вкладали (їх) у невеликий посуд і ставили на придорожньому стовпі, як (це) роблять вятичі й нині. Сей же обичай держали і кривичі, й інші погани, не відаючи закону Божого, бо творили вони самі собі закон».

Олександр ПАЛІЙ,

історик

 НЕБЕЗПЕКА змішаних шлюбів

Радянська державна ідеологія, а нині глобалісти стверджують, що в змішаних (міжнаціональних) шлюбах народжуються здоровіші, більші й талановитіші діти. Частково це так. Коли йдеться про расово-етнічно дуже різних чоловіків та жінок, то й справді, їхні діти можуть бути і більшими, і життєздатнішими. Однак ця особливість є характерною лише для першого покоління. До того, якщо генетичні лінії подружжя надто далеко «відбігли» один від одного, то через наявність у дитини батькових генів у неї може виникнути внутрішньоутробний «конфлікт з матір’ю». У такому разі діти не лише не будуть більшими та життєздатнішими, а можливі всі негативи в розвитку плоду - аж до хвороб нервової системи і розумової відсталості.

Добре відомо, що шлюби між родичами - несприятливі для нащадків, однак те саме можна сказати і про генетично віддалених людей. Це показали генетичні дослідження в селищах Америки, де спільно проживають корінні індіанці й нинішні мешканці континенту - афроамериканці та білі переселенці. Тут серед дітей спостерігається велика кількість спадкових захворювань, вони у 1,5 рази частіше, ніж їхні підлітки в інших регіонах, відстають у своїм розвитку.

Завідувач кафедри педіатрії Московської медичної академії ім.І.М.Сєченова, доктор медичних наук, професор О.К Ботвіньєв пояснює цей феномен тим, що у змішаних шлюбах усталений комплекс генів руйнується, а новий комплекс виявляється біологічно слабшим, адже він не пройшов тисячолітню «обкатку». Як наслідок, зростають захворюваність, дитяча смертність, зменшується тривалість життя... До того ж, чим більше відмінностей між расами, чим далі одна від одної їхні історичні території, тим більше ускладнень матимуть шлюби між їхніми представниками.

З огляду на сказане, найсприятливішими шлюбами є ті, у яких чоловік і дружина належать до близько родинних народів. Що ж до начебто вищих розумових здібностей або талановитості дітей у змішаних шлюбах, то це просто міфи. Генетиці невідомі гени, які через змішання давали б ефект особистісного характеру.

Тому не дивно, що в багатонаціональній державі США більшість шкільних програм на рівні наших шкіл для дітей з фізичними та психічними вадами.

Наші діти, які з батьками емігрують за океан, виявляють знання на кілька щаблів вищі за американські, а інтелектуальний потенціал влада США черпає за рахунок щорічних квот емігрантів з інших країн, зокрема з України.

У деяких країнах міжнаціональні шлюби заборонено або такі не заохочуються. Це один з об’єктивних чинників того, що середній термін життя в Японії найвищий у світі - 90 років.

Знав про цю закономірність комуністичний режим (Берія та Каганович), який нищив коріння нашої нації - сільське населення, де на противагу міському населенню не було міжетнічних шлюбів. Тільки в 1932-1933 роках він знищив більше як 10 мільйонів корінних українців.

На жаль, за роки незалежності України зникли з лиця землі тисячі сіл – отже, генофонд нації зникає. Хто і коли відповість за український Голокост? Для кого «розчищаються» наші землі?

Є. РОМАНИШИН,

заслужений лікар України м. Івано-Франківськ.

До 2015 року Росія розпадеться на 6-8 держав

2 січня 2006 року в ефірі «5 каналу» перший заступник голови МІДу Антон Бутейко заявив, що Росія рано чи пізно розпадеться: «Усі імперії розпадаються, як це було з Римською імперією. Тому Російська імперія теж розпадеться, але не так швидко. А поки це не відбулося, ми повинні вибудовувати свої відносини з Росією»...

Більшість людей поставилися до цієї заяви несерйозно. А дарма. Західні експерти пророкують нашому північному сусідові саме таке майбутнє. Мало хто знає, що ЦРУ вже рік тому пророчило розпад Росії. Про це говориться в доповіді провідних аналітичних центрів, що розміщений на сайті Центрального Розвідувального Управління США.

До 2015 року Росія розпадеться на 6-8 держав. Причиною розпаду стане повне зношування промислового устаткування, електроенергетики й житлово-комунальної сфери, а також можливе падіння цін на нафту. Нові держави стануть зоною нестабільності й будуть розділені на сфери економічного впливу США, Євросоюзу, Китаю та Японії.

Більшості росіян навіть думка про майбутній розпад РФ може здатися дикою. Але давайте згадаємо минуле. У 1985 році мало хто з нас замислювався про майбутнє СРСР, а західна преса в цей час уже сурмила про майбутній розпад Союзу. Така вже психологія. Навіть переживши епоху більших змін, люди думають: «От, пронеслася буря - і новий порядок установився надовго». Але життя в наш час непередбачуване. І потрібно бути готовим до всього.

Важко оцінити, наскільки праві американські експерти, прогнозуючи повний розпад Росії. Але те, що Росія ВЖЕ стала сировинною колонією Заходу, очевидний факт.

Російський уряд своїми руками душить усі наукомісткі виробництва. Зовсім недавно Михайло Фрадков заявив, що літаки Іл-96, Ту-204 і Ан-148 перестануть робити зовсім. Їх замінить Russіan Regіonal Jet (RRJ), що на 80% складається з закордонних комплектуючих. Від Росії в ньому залишилася тільки назва. Цим рішенням країна повністю позбавляє себе можливості робити літаки, залишаючи за собою лише роль їхнього складання.

Російське пароплавство активно закуповує за нафтодолари південнокорейські й норвезькі судна. Напевно, 20 років тому ніхто не міг собі таке навіть уявити (не вірите - зайдіть на сайт Російського пароплавства).

Інші наукомісткі виробництва РФ у такому ж стані. Тому зовсім не дивують сьогодні заяви західних експертів, які обґрунтовано вважають, що країна із сировинною економікою не зможе втримати навколо себе одну сьому частину суходолу.

Микола ТИМОШЕНКО