УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ БЛОК КОСТЕНКА І ПЛЮЩА ВШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ, ХУДОЖНИКА-ГРАФІКА НІЛА ХАСЕВИЧА

Травень 1951 року... З Москви в усі управління МГБ західних областей України терміново розіслані фотокопії альбому «Волинь у боротьбі», що потрапив до рук енкаведистів. «Цілком таємно. Обласним управлінням МГБ. Ці малюнки підкидають до посольств делегатам сесії Генеральної Асамблеї ООН та міжнародним журналістам. Задум провокаторів - переконати громадську думку Заходу, що на Україні немовби йде масова збройна боротьба проти радянської влади. Ваше завдання: розшукати автора малюнків і припинити його антирадянську діяльність».

У таких умовах творив художник-борець Ніл Хасевич, трагічна й унікальна доля якого й досі змушує вивчати його героїчну боротьбу з більшовицьким свавіллям...

Уже стало традицією в день героїчної смерті вшановувати вояка Української Повстанчої Армії, художника-борця Ніла Хасевича, який загинув у нерівному бою зі спецпідрозділом НКВД в селі Сухівці неподалік Клеваня 4 березня 1952 року.

В урочистому мітингу  з нагоди 54 річниці від дня загибелі полум’яного борця за незалежність та талановитого українського графіка взяв участь народний депутат України, голова обласної організації Української Народної Партії Сергій Олексіюк, депутат районної ради, голова районної організації Української Народної Партії Сергій Свисталюк, заступник голови райдержадміністрації Ірина Максимчук та очевидець тогочасних подій Іван Юрчук, учасники національно-визвольних змагань та  громадськість.

Виступаючи перед присутніми, Сергій Олексіюк зазначив, що нині серед політичних сил точиться багато розмов навколо вшанування пам’яті героїв, які віддали своє життя заради того, щоб, ми, українці, мали сьогодні мирне небо та незалежну Українську державу. Вони закликають досліджувати «білі плями» української історії та вшановувати людей, які своїм життям довели, що патріотизм і самопожертва - це не просто слова. То де ж нині ті «патріоти», які понавішували всюди свою атрибутику і кричать: «Не зрадь Майдан!». Чому ж їхні прапори не майорять сьогодні на місцях вшанування тих героїв, які ціною свого життя дали їм можливість звільнитися від комуністичного ярма та мирно накопичувати чималі капітали і викладати їх у рекламу власного клану. Чому вони не підтримають українську ідею, націю, мову, Церкву та Українську Повстанчу Армію?

  На мітингу також виступив очевидець подій та уродженець села Сухівці Іван Юрчук, який розповів, що в багатьох друкованих матеріалах автори допускають помилки при відтворенні тих страшних подій. Зокрема, пан Юрчук уточнив деякі деталі про двох побратимів Ніла Хасевича, які до останнього подиху боролися із загоном МГБ. Одного звали Антон Мельничук (житель села Плоска, псевдо «Павло», 1932 р.н.), а про іншого відомо тільки те, що його псевдо «Богдан». Щоб не потрапити до рук енкаведистів, спаливши документи та помолившись Богу, хлопці застрелились. Вони загинули героїчно, як і належить справжньому українцеві...

Олександр ДЖИГИРЕЙ.