МАТЧУК і ДАНІЛОВ – два чоботи пара

Відслідковуючи на сторінках «Волині» досить дивний зв’язок голови Рівненської міської організації НСНУ і фактичного власника фірми «Реноме» з відвертими ворогами Віктора Ющенка - ще з поки що діючим головою м.Рівне В.Чайкою, нардепом-зрадником Сулковським, головою обласної організації Партії регіонів Берташем, - ми постійно наголошуємо на яскраво вираженій бізнесовій складовій цих стосунків. Але зрозуміло, що контакти Матчука з донецькими розпочалися не вчора і виникли вони не на порожньому місці. Його друг і однопартієць, власник видавничого дому «ОГО» Віктор Данілов під час президентської виборчої кампанії, так само як і зараз Матчук, запевняв у своїй відданості В.Ющенку і «Нашій Україні», а його власність - видавничий дім «ОГО» - на повну потужність обслуговував команду Януковича. Нагадаємо нашим читачам, яким чином була здійснена ця незаконна й антиморальна афера. Щоб не забували про те, з ким насправді є мільйонери з «Нашої України» і чиї інтереси вони відстоювали і відстоюють. Бо «донецькі вуха» стирчать у них і до сьогодні.

ГРОШІ НЕ ПАХНУТЬ Про донецькі кримінальні вуха, які стирчать з видавничого дому «ОГО»

Навколо масових фальсифікацій на президентських виборах було поламано немало списів, пред’явлено не одне звинувачення, заведено тисячі кримінальних справ, сотні з яких уже передано до суду. На жаль, на лаві підсудних, як правило, опиняються рядові виконавці, а високопосадовці - замовники так і залишаються непокараними. І це зрозуміло, бо колишня влада зробила усе можливе, аби якнайретельніше приховати сліди своїх злочинів.

Але, як кажуть, усе таємне рано чи пізно стає явним. Нашій редакції, приміром, стали відомі суперцікаві факти підпільної виборчої діяльності відомого у Рівному видавничого дому «ОГО», власником якого є депутат обласної ради Віктор Данілов.

На рівненському медійному ринку вже кілька років відбувається його перерозподіл на користь лише однієї структури - видавничого дому «ОГО». Вікторові Данілову наразі належать газети «Ого», «Провінційна газета», «Безкоштовні оголошення», «Рівненська газета», телеканал «Рівне-1» і рівненська філія «Нашого радіо» та ціла мережа створених за сприяння Чайки кіосків «ОГО-прес». Такий ріст бізнесмена можна було б тільки вітати, якби його видиме процвітання не мало купи підводних каменів. Але про все поступово.

З’явившись на Рівненщині в середині вісімдесятих за комсомольською путівкою, закарпатець з донецьким корінням (саме цей факт, очевидно, зіграє свою роль у подальшій долі бізнесу Данілова) спочатку проявляв певну активність на комсомольській ниві, а потім, як більшість мешканців Рівненщини, долучився до лав Народного Руху України.

Згодом Данілов зник з політичного обрію і дав про себе знати спочатку діяльністю фірми «Марк», потім газетою «ОГО» і видавничим домом «ОГО». Його бізнес був безпосередньо пов’язаний з бурхливою діяльністю сумновідомого Колі Несенюка і його газети «Рівне вечірнє». У цей період складалося враження, що Данілов розпочав освоєння рекламного газетного ринку й до політики більше не повернеться. У цьому були свої резони, бо справді газета «ОГО» стала лідером серед рекламних видань області.

І ось коли здавалося, що прийшов перший успіх, Данілов різко міняє обличчя газети «ОГО», поступово перетворюючи її на політичне видання. Його не зупиняє навіть втрата рекламного ринку, а з ним і фінансові збитки. Мало того, він «закручує» збитковий проект «Рівненської газети». Зміна курсу супроводжується незрозумілою кадровою політикою: на ключові посади ставляться родичі керівника, звільняються досвідчені журналісти, на зміну їм приходять випадкові молоді люди, які навіть писати не вміють. Наклади газет видавничого дому «ОГО» (окрім «Провінційної газети», яка стала успішною лише тому, що нею безпосередньо Данілов не займався) різко пішли вниз, відбувається також прямий обман рекламодавця, бо наклад «ОГО» «світиться» один (15 тис. прим.), а в реальності він зовсім інший (4,5-5 тис. прим.).

Усі ці більш ніж дивні речі супроводжувалися незрозумілою поведінкою депутата облради Данілова, який дуже часто кардинально міняв свою політичну позицію. Уже тоді, напередодні президентських виборів, виникали небезпідставні підозри. Погодьтеся, навряд чи хоч один бізнесмен працюватиме собі у збиток. А якщо працює, то «хтось» більш могутній відшкодовує ці збитки. І, безумовно, не задарма.

Підозри переросли у майже упевненість, коли розпочалася виборча кампанія. У газетах тодішнього голови фракції «Наша Україна» у Рівненській обласній раді Віктора Данілова почала з’являтися потужна агітаційна реклама на підтримку кандидата у Президенти від влади Віктора Януковича (?!) з кричущими заголовками типу «Соціальний прорив», «Україна буде з власним хлібом», «Підвищення рівня життя - це реальність» тощо. На неодноразові обурені зауваження і центрального, і обласного штабів Віктора Ющенка Віктор Данілов лише знизував плечима і пояснював свою зрадницьку позицію фінансовою доцільністю та умовами ринкової конкуренції.

Заради вищої мети - перемоги Віктора Ющенка - цей гучний скандал вирішили не роздувати і дали шанс Данілову виправитись. Як виявилося - даремно, тоді ще ніхто не знав масштабів скоєного.

З надійних джерел нашій редакції стали відомі сенсаційні факти діяльності видавничого дому «ОГО» під час президентської виборчої кампанії. З’ясувалося, що видавничий дім «ОГО» став одним з інформаційних центрів штабу Віктора Януковича у Західній Україні (таким собі електронним сервером), через який надсилалися агітаційні матеріали за Януковича в усі районні та обласні державні (і не лише) ЗМІ Рівненської, Волинської та Чернівецької областей, а в штаб «донецьких» - звіти за виконану роботу. Згідно з усними угодами з редакторами цих видань, вони зобов’язувалися друкувати вислану їм продукцію, а за це отримували відповідну грошову винагороду. Один раз на місяць до видавничого дому «ОГО» з’їжджалися редактори й шикувалися у чергу до працівниці рекламного відділу і отримували кругленькі суми. Там можна було помітити головних редакторів Острозької районної газети Оксану Доброжанську, Рівненської - Василя Бойчука, Дубенської - Віталія Пилипчука та інших. У редакції знаходиться офіційне свідчення головного редактора газети «Володимирецький вісник» О.Городного про те, що існувала усна домовленість між районною газетою і рекламною службою видавничого дому «ОГО» про публікацію агітаційних матеріалів за Януковича за ціною 0,5 гривень за 1 см2. О.Городний готовий засвідчити цей факт у суді.

Мережа працювала безперебійно практично цілий рік, аж до завершення другого туру виборів. І, звичайно, усі фігуранти цієї справи сподівалися, що їхня підпільна й незаконна діяльність залишиться у таємниці.

Але не так сталося, як їм гадалося. Завдяки чесним людям, які не продалися мамоні за ламаний гріш, ми зараз маємо достатньо інформації, щоб не лише підтвердити вищенаведені факти, а й дати роботу слідчим органам.

А у тому, що кримінальну справу таки необхідно порушувати, переконав нас ще один свіжий факт. У ніч з суботи на неділю, 20 березня, невідомими було здійснено проникнення у головний офіс видавничого дому «ОГО», що на вулиці Короленка. При цьому було зламано усі замки, сейфи та внутрішню решітку у приміщенні і викрадено...не гроші, не музичний центр, а системні блоки комп’ютерів видавця і головного бухгалтера. Дивне пограбування, чи не так?

Дозволимо собі висунути власну версію нічного грабунку. Дізнавшись про те, що над видавничим домом «ОГО» нависла небезпека викриття його діяльності під час виборчої кампанії, було вирішено (у Рівному, Києві чи Донецьку - невідомо) знищити усю доказову базу. Для цього й було інспіровано нахабне пограбування.

Та шила в мішку не приховаєш. Тепер, після цієї публікації, громадськість області буде знати про справжню роль видавничого дому «ОГО», яку він відіграв під час президентської виборчої кампанії, і про зрадливу сутність його власника Віктора Данілова.

Будемо сподіватися також, що наведені у статті факти зацікавлять відповідні правоохоронні органи, і в цій непривабливій історії буде поставлено жирну крапку.

 Сергій СТЕПАНИШИН  

...ЩОБ НЕ БУТИ В НАКЛАДІ, або Як керівник «Нашої України» в Здолбунові власний бізнес розвиває

Де ви чули, щоб бізнесмен працював собі на збиток? Навіть якщо він і політик? Навіть якщо він і займається передвиборчою рекламою свого блоку?

Ні-і-і, гроші, які йдуть на цей піар, він мусить «відбити». Причому не чекаючи результатів майбутніх виборів. Як, скажімо, лідер здолбунівських «несунів», керівник районного штабу «Нашої України» Любомир Кінах. Як власник мережі продуктових магазинів у Здолбунові, вирішив він трішки розкошелитись – щось на випуск газетки витратив, дещицю агітаторам дав, на благодійність підкинув тощо.

І ось, щоб не бути в «накладі», цей пан вирішив «накрутити» ціни на основні продукти харчування у своїх торговельних закладах. Для прикладу: всюди в Здолбунові батон коштує 1,90 грн., а в магазинах Любомира Кінаха – 2.10 грн. І це при відпускній ціні 1,70 грн. Одне слово, звичайні підприємці мають на одному виробі 20 копійок, а помаранчевий бізнесмен-«патріот» і «благодійник» – аж 40 копійок. Звісно, при таких «розкладах» і з таким підходом до комерції невдовзі можна ще магазин відкрити і декілька квартир купити.

 Віктор МАТІЙЧУК

РОБОТОЮ КОМПАНІЙ ГРУПИ «РЕНОМЕ» ЗАЦІКАВИЛАСЯ СБУ

Фактів незаконної діяльності «Реноме» вистачає. І читачам часопису «Волинь», які мешкають в селах Біла Криниця, Шубків, Тучин та Зоря Рівненського району буде особливо цікаво дізнатися про те, що «славнозвісна» фірма «Реноме» завдяки нардепу-зраднику Сулковському ще у 2004 році в їхніх населених пунктах завзято наживалася під час проведення капітальних ремонтів житлових будинків за бюджетні кошти. Отже, прибутки «Реноме» мають кримінальне походження…

Наразі редакції часопису «Волинь» стали відомі факти про те, що слідчим відділом УСБУ в Рівненській області порушено кримінальну справу за фактом скоєння посадовими особами ТзОВ «Реноме-Євробуд» злочину, передбаченого частиною 5 статтею 191 Кримінального кодексу України «привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» під час проведення у 2004 році капітального ремонту житлових будинків у селі Біла Криниця Рівненського району за бюджетні кошти.

Причому, у процесі досудового слідства були порушені кримінальні справи стосовно директора товариства «Реноме-Євробуд» Давидчука та провідного спеціаліста управління капітального будівництва Рівненської ОДА п.Клепач за статтею 367 (Службова недбалість) частина 2, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Був суд. Згідно з вироком якого 1 лютого 2006 року громадянка Клепач визнана винною у вчинені злочину і засуджена до двох років позбавлення волі із встановленням іспитового строку терміном на один рік. Дійсно, за вчинення подібних злочинів українським законодавством передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років. При чому, без права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Парадоксом у цій ситуації є те, що пані Клепач й нині обіймає ту ж посаду і, певне, ніскільки цим не переймається.

Між тим, за даними прокуратури Рівненської області, упродовж 2004-2005 років контрольно-ревізійним управлінням в області проведено перевірки цільового та законного використання коштів, виділених з держбюджету під час проведення ремонту житлових будинків у селі Шубків Рівненського району та села Тучин Гощанського району, а також капітального ремонту теплових і каналізаційних мереж у селі Зоря Рівненського району.

Так, перевіркою встановлено, що товариством «Реноме-Євробуд», яке виступало у ролі генпідрядника, придбано та використано при виконанні будівельних робіт матеріали по завищених цінах на об’єктах «Житлові будинки у селі Шубків» на суму понад 30 тисяч гривень. Отже, коштів вистачає, хоча б з огляду на те, що у 2004 році обсяг робіт «Реноме-Євробуду», за даними Асоціації міст України, склав 25 млн. гривень…

 Федір ПОГРЕБНЯК

Партія регіонів підтримає Віктора Матчука

Куратор Рівненської та Волинської областей від Партії регіонів зрадник Ющенка Павло Сулковський під час прес-конференції, що відбулася в Рівному 3 березня, заявив про намір його політичної сили підтримати на посаду голови Рівненської обласної ради кандидатуру Віктора Матчука. Утім, він уточнив, що підтримка першого номера списку блоку «Наша Україна» Партією регіонів стане реальність лише за умови, якщо «янучари» не зможуть створити більшості самотужки. Оскільки навіть казкар Сулковський не дає «регіоналам» на майбутніх виборах більше 15%, можна з упевненістю стверджувати, що ставки зроблено і Янукович ставить на Матчука. Ми спробували дізнатися, чому на перший погляд абсурдний союз між «регіоналами» та «несунами» в Рівненській області став цілком логічним.

Реванш під помаранчевим брендом

Список Блоку «Наша Україна» на виборах до Рівненської обласної ради яскраво засвідчив: ті, кому за старої влади жилося краще, ніж за нинішньої, намагаються під помаранчевим брендом повернути втрачені позиції. І не лише захистити свій капітал, але й значно його примножити.

Лідер блоку Віктор Матчук сколотив свій капітал під крилом попереднього рівненського губернатора Миколи Сороки, його першого заступника Василя Берташа та міського голови Рівного Віктора Чайки, тож особисто зацікавлений у збереженні своїх покровителів. Це пояснює, чому «Наша Україна» підтримала скомпрометованого кучміста Віктора Чайку в його спробі оволодіти кріслом міського голови Рівного, а також чому Віктор Матчук перебуває в опозиції до нової завойованої Майданом влади – звичайно, йому не подобається існування контролюючих органів, які усе до копійки та ще й у прокуратурі запитують про джерела накопиченого багатства.

Саме тому, відтіснивши безперспективного Миколу Сороку подалі від «прохідних» партій, прихильники старої влади Богатирчук-Матчук-Чайка йдуть на вибори об’єднаним фронтом.

Відразу після помаранчевої революції мешканці Рівненщини мали можливість спостерігати за надзвичайно цікавим дійством: саморозпуском фракції кучмістів-янучар в Рівнераді і утворенням на її базі відразу трьох фракцій: «Наша Україна», «Батьківщина» (Грещук, Загиней) та фракції Литвина. Мабуть, кращої ілюстрації для терміну «перефарбуванці» знайти неможливо. Аналогічні процеси відбулися і в Рівненській обласній раді.

 Ігор МАКСИМІВ

Партії різні – бізнес однаковий

У тому, що стара влада кучмістів на Рівненщині зуміла успішно перефарбуватися і віднайти сили для контрнаступу, є логічне пояснення. І Берташа, і Матчука, і Чайку поєднує спільний фінансовий інтерес. Ми вже говорили про те, що фірма «Реноме» значною мірою «піднялася», виконуючи замовлення з держбюджету. Цікаво, що капітальний ремонт житлових будинків у селах Рівненського та Гощанського районів виконували чомусь лише дві фірми: «Реноме» Матчука на пару з «Регіоном» Берташа. Причому Служба Безпеки України стверджує, що посадові особи ТзОВ «Реноме-Євробуд», виконуючи ці роботи, шляхом зловживання службовим становищем привласнили кошти, у зв’язку з чим 4 травня 2005 року було відкрито кримінальну справу.

Тож у підтримці Партії регіонів Віктора Матчука немає нічого дивного – просто свій свого криє.