МОВНА ЕКСПАНСІЯ

21 лютого цього року ми відзначили День захисту державної української мови. З цього приводу я хочу висловити свою думку. Харківська міська рада на чолі з лідером партійного списку «Нашої України» Шумілкіним підтримала впровадження російської мови в державних установах Харкова. Ганьба Порошенку і Шумілкіну!

За національністю я українець і тому свою рідну мову дуже-дуже люблю і буду любити й захищати її до кінця свого життя. Отже, закликаю всіх патріотів України рішуче заперечувати надання Верховною Радою України російській мові статусу другої державної. Вважаю, що вимоги громадян російської нації і наших українофобів-перевертнів є антидержавними й безпідставними. Адже росіяни добре розуміють і знають українську мову, власне, як і українці російську, але розмовляти і спілкуватися українською не бажають. Де ж ми бачили, щоб росіянин принизив себе, користуючись чужою мовою, - так вони вважають.

Візьмемо до уваги окупанта № 1 - Російську Федерацію. Оскільки Росія тепер не може фізично знищити українську націю (як це робить у Чечні), вона вирішила всілякими методами, політичними, економічними, релігійними задушити нас. А наші доморощені яничари-українофоби називають росіяни «добрими» сусідами і слов’янськими братами. Які це «брати», коли вони століттями гнобили український народ тяжкою працею, всілякими знущаннями й фізичним знищенням української нації. Усі російські імператори, царі, вожді вважали російський народ на голову вищими за всі народи світу - так, як Адольф Гітлер арійську расу. І тому свою агресивну політику спрямовували на світову експансію.

У 1992 році молдавський політолог Ніколає Балдеску письмово звертався до президента Єльцина і російського народу з приводу припинення окупації інших держав. Теперішній російський вождь «товаріщ» Путін продовжує проводити агресивну політику своїх попередників і таким чином скеровує своїх агентів, таких як Черномирдін, Жириновський та інших для здійснення втручання у внутрішні справи нашої держави Україна. Усім нам відомо, що робиться для того, аби розбалансувати українську економіку, посіяти розбрат у Верховній Раді, збурити й розпорошити український народ, а тоді вже легко буде Україну підкорити.

Для наших українофобів або ж москвофілів, таких як Янукович, Чорновіл, Шуфрич, Симоненко, Сулковський, Вітренко, Богатирьова та багато інших, я хочу дати таку пораду: якщо їм уже така люба Росія і така мила її мова, будь ласка, їдьте туди. Цей типовий диктатор тов.Путін завжди прийме таких, як сам. Якби таке здійснилося, то український народ легко б зітхнув. Позбутися таких страшних перевертнів для України було б великим щастям.

Отже, закликаю своїх співвітчизників, кому дорога наша держава Україна і її мила співуча мова, єднатися і давати рішучу відсіч тим силам, які пропагують антиукраїнську політику, а також вимагають статусу державної для чужої мови. І ще хочу побажати майбутнім новообраним депутатам бути розумнішими і культурнішими від своїх попередників.

Слава Україні!

 Дмитро БОНЯК

НЕБЕЗПЕЧНІ М’ЯСОПРОДУКТИ на безпечний корм перетворює Костопільський ветсанзавод

Зараз тут проводиться утилізація понад п’ятдесяти тонн неякісних м’ясних продуктів. Вони надійшли на підприємство зі столиці, де були вилучені працівниками київського УБОЗу зі складів однієї з тамтешніх фірм. У міліціонерів викликало підозру те, що документація на цю продукцію була підроблена, а маркування на упаковках зроблене іноземною мовою або ж взагалі відсутнє. Власника продукції встановити не вдалося, звідки вона походить – теж. Очевидно, була завезена з-за кордону. Зокрема, яловича печінка, судячи з етикеток, американська. Оскільки умови виробництва, транспортування та зберігання м’ясопродукції встановити достеменно не вдалося, Державна протиепізоотична комісія Київради винесла рішення про утилізацію підозрілого вантажу.

- Така продукція останнім часом надходить до нас регулярно, - говорить директор Костопільського ветсанзаводу Юрій Мусій. – Ми переробляємо її у спеціальних казанах при високій температурі та під високим тиском. За рік доводиться переробляти кілька сотень тонн такої сировини.

Отож, підозрілу печінку та курячі стегенця, котрі споживати людям було б надто ризиковано, перетворяться на м’ясо-кісткове борошно – цілком безпечний корм для тварин. А за виконанням, так би мовити, вироку слідкує ветеринарна міліція.

- Перед працівниками ветеринарної міліції стоїть конкретне завдання – забезпечити охорону продукції, що підлягає утилізації, прослідкувати, щоб жоден кілограм її не потрапив у торгову мережу і не був спожитий людьми, - наголосив начальник відділу ветеринарної міліції УМВС Олександр Троцюк.

 Ігор МОМОТЮК  

КВК юних інспекторів руху

Прищеплення ще в шкільному віці поваги до дорожньої грамоти - одне з головних завдань як освітян, так і правоохоронців. Спільну справу вони об’єднали у Клуб веселих і кмітливих юних інспекторів руху.    

1 березня в Городоцькій загальноосвітній школі Рівненського району відбувся КВК юних інспекторів руху. У змаганні брали участь 6 команд. Одним з головних завдань учасників було змістовно розкрити тему «На перехресті двох доріг».

До складу журі увійшли представники 1 міжрайонного відділення ДАІ, головний спеціаліст та методисти відділу освіти райдержадміністрації. Підсумовуючи побачене, журі визначило 3 найкращі команди, які й посіли призові місця. Третє місце виборола команда «Гоп-стоп» з Городка, друге – команда «пішохід» із Гориньграда-1 та перше – команда «Патруль» з Квасилова (на фото). Слова щирої подяки працівникам першого міжрайонного відділення ДАІ, а особливо його керівнику, Володимиру Дубинецькому, виголосила головний спеціаліст відділу освіти райдержадміністрації Людмила Ткач.               

 Світлана ДРОЗДЮК

Ні вода, ні газ на користь не пішли

Працівники Державної служби боротьби з економічними злочинами Рівненського міськвідділу міліції виявили черговий об’єкт розкрадання тепловодоресурсів. Цим займалися в товаристві з обмеженою відповідальністю «Бісмут ЛТД», що знаходиться в обласному центрі на вулиці Курчатова, 34. Потужні два котли спалювали щодоби чималу кількість газу для обігріву триповерхової будівлі, в якій розміщувалися адміністративні приміщення цієї фірми, де облаштовується в даний час не один десяток кабінетів. І хоча через борги за надані послуги тепловодопостачання було обмежене – це не заважало ділкам злочинним шляхом у повному обсязі використовувати тепло і воду, не сплачуючи державі жодної копійки. Несанкціонована врізка з’явилася не лише в газовій, а й водотрубі, отож сотні й тисячі кубометрів дорогих на сьогодні ресурсів обминали лічильники, які мовчазно показували давно зупинені цифри.

Не дивно, чому так рішуче були настроєні охоронці фірми, коли під ворітьми з’явилися міліцейські автомашини та люди в цивільному одязі. Мовляв, керівництва немає, а ми нічого не знаємо. Однак працівники міліції все ретельно задокументували і тепер мають з’ясувати, як довго тривав процес розкрадання газових і водоресурсів, а головне - кому належить ця інженерна ідея і хто впровадив у дію злочинний механізм втілення її в практику. Сподіваємось, що збитки, завдані державі, підрахує не лише міліція…

 Юрій КОРНІЙЧУК

До 50-річчя хрущовської відлиги

Я вирішив описати страхіття сталінського терору 1943-1953 років на західних землях України, бо наша сучасна молодь нічого не знає про ті роки.

Минуло вже більше 60 років, як на землі Галичини та Волині прийшов терор МГБ СРСР. Вояки УПА, не маючи достатньо зброї, відбивалися, як могли, а останній патрон чи гранату залишали для себе, щоб не потрапити до катівні МГБ живими. У ті роки на західних землях діяли війська МГБ, які називалися «Красная метла». У більших селах стояли гарнізони, які влаштовували облави у лісах та прилісових селах. Без кінця робили засідки. А вже якщо хтось потрапляв у руки катів, то так і знай, що знущання змусять декого зламатися й видати ще когось. Кожного дня були нові жертви. Трупи вбитих виставляли на опізнання, і тут дуже часто невидиме око виявляло матерів, дружин, наречених чи братів убитого повстанця.

Тюрми були переповнені тими, хто випадково потрапляв у руки нелюдів. А там уже вміли підшити статтю, за якою давали багато років таборів. Указ Верховної Ради СРСР від 26 травня 1947 року карав смертю.

У Львові було спеціально збудовано багатокорпусний пересильний табір. Через цей табір на схід ще кілька місяців відправлялися етапи з багатолітніми в’язнями. Табори комунізму поповнювалися дармовою робочою силою: Воркута, Інта, Норильськ, Краслаг, Колима, Караганда й інші - місця цього страшного Гулагу. У той час на схід вивозили людей з рідної землі і на виселення. Їх везли в ліси Сибіру: Омськ, Томськ, Красноярський край, в Іркутську область, у Хабаровський край, Комі АРСР, а також у степи Казахстану - Кустанайська та Карагандинська області.

І я не знаю, скільки б це ще продовжувалося, якби не смерть Сталіна 5 березня 1953 року. І вже після його смерті, 24 квітня 1954 року, вийшов перший Указ Президії Верховної Ради СРСР про зменшення на дві третини строку кари для в’язнів з меншими термінами ув’язнення. В’язні з меншими строками поїхали додому, а 25-літні строки були зменшені до 8 років і 4 місяців.

А після цього указу був найвизначніший указ про перегляд усіх справ арештованих весною 1956 р., коли комісії Верховної Ради СРСР буквально відкрили ворота Гулагу СРСР по всій території. І нарешті десятки, а може, й сотні тисяч в’язнів вийшли на волю й поїхали додому. А ще через деякий час, приблизно у 1958 році, повернулися додому виселенці.

Так що цього року весною виповнюється 50 років хрущовського потепління.

Люди повернулися на рідну землю, щоб продовжити життя після страшного терору. Багатьох людей не прописували на рідній землі, тому доводилося переїжджати в Донбас, у Дніпропетровськ чи в південні області України. Дуже багато наших людей не дожили до цих святочних днів, коли було проголошено державу Україна, але життя продовжується - і треба жити.

Треба будувати рідну Україну!

 Петро КАТАМАЙ,

с.В.Межирічи Корецького району Рівненської області

Не вірте злодіям!

Цей лист надійшов з Київщини на адресу нашої партії.

«Шановні рівняни! Хочемо звернутися до вас з попередженням: не вірте злодіям! Сховавшись за мандатом народного депутата України і обліковуючись в комітеті з питань аграрної політики Верховної Ради України, Віктор Цехмістренко вкрав 6 гектарів землі в нашому рідному селі Нові Безрадичі, що на Київщині. «Народний депутат» формує закони під себе, «нарізає» нашу землю, як йому заманеться. І навіть річку в нашому рідному селі оформив, як власну земельну ділянку, зареєструвавши «під себе» її дно.

Мине небагато часу, і ви побачите, що Цехмістренко не виконує жодної зі своїх обіцянок, а владу, яку він може отримати у випадку, коли віддасте за нього свої голоси, використає на користь бандитів. Президент Віктор Ющенко обіцяв посадити бандитів за грати, але Віталій Цехмістренко сьогодні очолює штаб «Нашої України» на Рівненщині. І, напевне, мріє й далі грабувати українські землі та український народ.

Мешканці села, Нові Безрадичі Обухівського району Київської області».

До Рівненської обласної організації Української Республіканської Партії «Собор» звертаються виборці Дубенського та інших районів області щодо зухвалих дій В.Цехмістренка, який нині знову вже за партійним списком прагне стати народним депутатам і обіцяє виборцям золоті гори. Але ми прекрасно знаємо, що обіцянки В.Цехмістренка забудуться одразу, як тільки в кишені його знову опиниться депутатський мандат. І тому впевнено говоримо – таким не місце у народному парламенті, який вперше у нинішньому році буде сформовано на правових засадах, а на гроші багатіїв.

 Віктор ЦИБА,

голова Рівненської обласної організації УРП «Собор».

Знайте правду і думайте про майбутнє

Хочу розповісти те, що взнав у 1958 році, коли повертався у рідні місця після реабілітації.

Отож, з довідкою про звільнення я поїхав у район, щоб отримати паспорт. Начальник паспортного столу подивився на мої документи, і перепитав, чи я бува не з Корнина? Пригадав наш клуб, і мою хату, і про брата мого запитав. А коли я спитав, звідки він тут, перебуваючи у Сибіру, це все знає, той лише усміхнувся і сказав, щоб я прийшов до нього ввечері на розмову. Під кінець робочого дня я прийшов до нього знову, отримав паспорт, і він запросив мене до себе додому, сказав, що йому треба дещо розповісти. І от про що він мені розказав.

Виявилося, що він служив у місті Рівне у військах МВД у групі Черепанова, а в нашому селі з групою в 25 чоловік ловив бандерівців. Ввечері ця група чіпляла на головні убори тризуби, а вранці знову переодягалися і чіпляли зірочки. Сказав, що мені дуже пощастило, що мене відправили до Сибіру, бо тим, хто потрапив до їхніх рук, було набагато гірше: їх в’язали дротом – і старих, і малих - та живими кидали в колодязь. Він нічого не міг зробити, адже був солдатом, і якщо б не виконав наказу, то його б розстріляли. Тепер не спить ночами, а уві сні кричить від жаху. Дружина божевільним називає. А вирішив мені все це розповісти, сподіваючись, що полегшає на душі. Не може більше в таємниці все тримати, дуже вже багато людей у колодязях страчено, страшно згадувати. Оце побачив, що я їду на Захід, то вирішив мені відкритися, щоб я там людям все розповів. Бо в кожному селі була така група, що діяла під виглядом бандерівців і вбивала людей. Вдень відсипалися по горищах, а вночі це все робили. Не відпускали навіть переодягтися, щоб ніхто не взнав, що то совєти. Їм наказали вбивати молодь зі східної України і писати, що це зробили бандерівці.

Так що, мої дорогенькі українці, знайте це. І дуже прошу вас не голосувати за ці бандитські регіони і за тих, хто до Москви хилиться, бо вони хочуть здати нас усіх Москві без бою. А вона ж ламала і ще хоче ламати наші кісточки, ті, що не доламала за імперії. Тож дуже добре подумайте, за кого голосувати, щоб не помилитися і не зробити собі на шкоду.

Микола КОЧАНІВСЬКИЙ, смт Квасилів.