Замість орлів Кравченка мутанти Луценка?

Не щастить країні з міністрами внутрішніх справ! Жодному з них не вдалося зарекомендувати себе професіоналом у боротьбі зі злочинністю, ніхто з них не зміг скоротити корумпованість системи внутрішніх справ, відповідно всі вони приклалися до падіння загальної довіри до міліції. Зате кожний з міністрів прагнув грати провідну роль в українській політиці. При Кучмі використання правоохоронних органів у політичній боротьбі стало звичним явищем.

Після перемоги Майдану, після безславної загибелі генерала Кравченка і ганебної втечі генерала Білоконя міліція, здавалося, перестане виконувати функції карального підрозділу партії влади. Але Юрій Луценко досить успішно пройшов короткий курс «білоконізації», і тепер за рівнем втручання в політичні процеси «мутанти Луценка» обігнали «орлів Кравченка» і «жеребців Білоконя».

Потрібно визнати, «мутанти Луценка» діють «цивілізованішими» методами, ніж «орли Кравченка»: політиків сьогодні не б’ють металевою трубою по голові, як Єльяшкевича, або гумовою палицею, як Валентину Семенюк. Їхні бандитські прийоми трансформувалися в білокомірцеві, але суть залишилася тією ж, - втручання правоохоронних органів у політичну боротьбу. Тільки масштаби виросли. Наприклад, навіть у страшному сні не могло приснитися, щоб генерал Кравченко коментував виборчі списки на парламентських виборах в 1998 році, Смірнов - в 2002-му, або Білокінь в 2004 році дозволив би публічно робити якісь заяви на адресу опозиційних кандидатів у президенти. А Луценко дозволяє собі це. Газети і Інтернет-ресурси переповнені повідомленнями Юрія Віталійовича про те, що у списках всіх партій є кандидати, які мають проблеми із законом... за винятком СПУ (зрозуміло, соціалістичне походження пана міністра тут ні при чому).

Присутність Шкіля у знаменитих «списках Луценка» - яскравий показник всієї глибини політичної мутації Юрія Луценка. Варто нагадати, що Юрій Віталійович теж брав участь в антикучмівській акції 9 березня, і тоді, в 2001-му, на «громадянина Луценка» слідчим СБУ був виписаний ордер на арешт. Арешту Луценко уникнув, і у мене є вагомі підозри, що на волі майбутній міністр і колишній наш соратник залишився лише завдяки свідченням, які він дав проти соратників по акції.

Чи потрібно нам сьогодні дивуватися, що з такою кадровою політикою, з такими підходами реформа правоохоронної системи до цього часу залишилася тільки на папері. Реальних успіхів у боротьбі зі злочинністю у МВС під керівництвом Луценка не досягли.

Принцип «Бандитам - тюрми» так і залишився на папері, даїшники як брали хабарі, так і беруть, а проста людина і далі почувається незахищеною.

Провали ж у боротьбі з бандитами Луценко традиційно списує на Піскуна. Проте Піскуна вже півроку як немає в Гепрокуратурі, а новим главою Генпрокуратури Президент на паях з Януковичем призначив вихідця з Донецька Медведька.

Окрім того, проблема ще полягає в тому, що не Луценко реформував МВС, а традиції Кравченка-Білоконя вплинули на мутацію Луценка. Один з останніх, але яскравих прикладів – присвоєння на день міліції 12 генеральських звань.

При всіх попередніх міністрах військові звання присвоювалися виключно на День незалежності, вважалося поганим тоном робити подання до інших дат. Луценко змінив традицію. Втім я не вірю, що причиною стало прагнення отримати хабара в 300-500 тис. доларів за кожну пару генеральських погон.

Хоча весь бруд старого режиму постреволюційна міліція зберегла. Наприклад, тільки один з міліцейських підрозділів «Титан» збирає дохід до 40 мільйонів на місяць. Половина цих грошей раніше щомісячно передавалася готівкою попередникові Луценка Білоконю, які потім відмивалися через страхові компанії.

Куди діваються ці гроші сьогодні? Особисто я категорично відмовляюся пояснювати призначення багатьох одіозних генералів на високі посади інакше як збереженням порочної практики продажу посад, як це було при Кучмі?

Можна виглядати героєм на порожніх і брехливих прес-конференціях, але куди поділася «принциповість» міністра в VІP-ДТП на чернігівській трасі? Коли машина з кортежу Петра Порошенка убила молоду матір, і виявилось, що спецавтомобіль знаходився у супроводі незаконно, Порошенко не мав права на машину супроводу. Те ДТП зі смертельним наслідком не записали в міліцейські звіти, вважається, що взагалі цього вбивства не було...

Хотілося б знати, чи правда, що в той трагічний день разом з Порошенком був заступник міністра МВС Олександр Бондаренко. А куди вони їздили - це взагалі окрема розмова.

Ще одна пікантна тема - це поява у пана Луценка нової квартири вартістю понад 800 000 доларів. Сам міністр каже, що для її купівлі довелося продати старе житло.

Таке пояснення нагадує анекдот, коли у єврея запитали: а де ви узяли гроші на цей «Мерседес»? Він говорить, я до цього їздив на «Тойоті», продав, доклав трохи, і купив «Мерседес». А до цього? А до цього я їздив на «Волзі», продав, доклав трохи і купив «Тойоту». А до цього? А до цього їздив на «Запорожцеві». А до цього? А до цього я їздив на триколісному велосипеді, але за це я вже відсидів.

Так от, коли Луценко розповідає, що продав квартиру на Лесі Українки, 50 або 60 квадратних метрів, за ціною менше 2 тисяч доларів за метр, і купив 170 квадратних метрів на Старонаводницькій, де квадратний метр коштує більше 5 тисяч доларів - це нагадує подібний анекдот. Тільки міністр за це поки що не відсидів.

Поки ж точно відоме походження 2 773 000 гривень, які «бездомний» народний депутат Луценко вилучив з бюджету як компенсацію на житло.

До речі, цікаво, а на які кошти це нове житло облаштовувалося, і чим обставлялося: чи не меблями вартістю в сотні тисяч доларів? Луценку не завадило б запросити до себе додому журналістів і продемонструвати, чи живе він на свої доходи.

Тоді, можливо, і припинилися б розмови про особистий інтерес голови МВС до «Київстару», або про його давнє пристрасне бажання отримати призначення на Держкомітет зв’язку. Який існував раніше.

Зате пояснити свою поведінку стосовно молодшого Деркача, що став недавно ідейним соціалістом, Луценко навряд чи зможе. Після того, як на з’їзді СПУ Луценко сказав, що відповідає за Андрія Деркача, будь-якій порядній людині мутації Юрія Віталійовича виявилися очевидними.

Відповівши за Деркача, улюбленого хрещеника Кучми, Луценко взяв на себе відповідальність за все, що зробили Деркачі, і молодший, і старший! А може, Андрій Леонідович і вчить Юрія Віталійовича, як боротися з політичними опонентами, як стати другим Кравченком? Але вже не в чорному есесівському мундирі, а в білому псевдодемократичному сюртуку?

І якщо вже говорити відверто, то Юрію Віталійовичу слід було б розповісти і про те, як його сім’я разом з Валентиною Семенюк літала на службовому вертольоті в туристичні вояжі по Криму. І хто заплатив за це - Луценко чи український платник податків?

Варто розповісти про чартери, якими міністр літає за рахунок бюджету, і про те, як голова МВС, разом з пані Білозір, ставши міністрами, сказали, що не можуть жити в таких «слабеньких» дачах, і побудували собі нові.

Заразом, Юрій Віталійович міг би повідати про долю тих 10 мільйонів доларів від Березовського, що невідомо куди поділися після другого туру президентських виборів.

Колись я, та і не тільки я, давав опозиціонерові Луценку раз на місяць пухкі конверти і теки. Хотілося б, щоб він це пригадав, як пригадав і те, за що йому їх давали. Сьогоднішня поведінка Юрія, його нескінченні натяки свідчать, що, напевно, він хоче знову отримувати конверти.

Поки Луценко ще новачок в юриспруденції, і йому варто пояснити: коли даєш гроші опозиції - це називається «громадянський вчинок», а коли даєш гроші владі - це називається по-іншому - корупція.

Так, бізнес повинен допомагати опозиції, щоб побудувати нормальну демократичну країну, але ніколи не можна допускати, щоб влада «доїла» бізнес. Тому для Юрія не бажано продовжувати освоювати методи, проти яких в 2004-му повстала вся країна.

Сьогодні я переживаю велике розчарування: людина, що подавала великі надії, ганьбить тих, хто їй повірив. З одного боку, він не втомлюється демонструвати свою відданість Президентові, і виконує його політичні замовлення, з іншого - піарить соціалістів і балотується відразу до двох місцевих рад.

Мій вчорашній соратник сьогодні бореться не з Януковичем, а зі Шкілем, а політичного притулку за кордоном шукають не Кушнарьов з Тихоновим, а голова опозиційного видавництва «Такі справи» Данілов.

- Луценко повинен зрозуміти, що кращим виходом для нього було б подати у відставку і піти зі всіх виборчих списків. На завершення скажу: у будь-якої людини, що йде на службу в міліцію, є дві моделі поведінки: або стати справжнім офіцером, зі всіма атрибутами - честю, гідністю, відповідальністю; або стати злочинцем, навчившись всьому злочинному на рівні вищого пілотажу - брати хабарі, тиснути на неугодних, покривати компаньйонів.

Михайло Бродський,

«Українська правда»

Турчинов хоче довести в суді, що Луценко стукач і брехун

Керівник центрального штабу Блоку Юлії Тимошенко Олександр Турчинов подає до суду на міністра внутрішніх справ Юлія Луценка за заяви про незаконне прослуховування.

Про це говориться в коментарі Турчинова з приводу інтерв’ю Луценка «Дзеркалу тижня», поширеному прес-службою БЮТ.

Як повідомлялося, Луценко заявляв, що Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом прослуховування міждержавних переговорів між керівництвом України і Росії. Луценко стверджував також, що СБУ під керівництвом Турчинова прослуховувала його особисто.

Турчинов зазначає, що не здивований «черговою маячнею» Луценка. «Я не буду також дивуватися, коли виявиться, що генеральна прокуратура дійсно сфабрикувала чергову справу щодо начебто незаконного прослуховування телефонних розмов під час мого керівництва Службою безпеки України», - сказав він.

«Коментар Луценка щодо мене свідчить не так про його цілковиту непрофесійність та некомпетентність, але, в першу чергу про його моральний рівень, а вірніше - про відсутність моралі», - говориться в заяві Турчинова.

На його думку, «безпідставні і абсурдні звинувачення» на адресу БЮТ, «голослівні заяви, безглузді коментарі та відверта брехня в.о.міністра на замовлення влади - це ті форми роботи, які повністю споріднюють діяльність МВС під керівництвом Луценка з гідними його попередниками - Кравченком та Білоконем».

Турчинов заявляє, що СБУ під його керівництвом працювала в межах закону та Конституції України і не займалася незаконним прослуховуванням ані політиків, ані державних діячів, ані міждержавних розмов. «Усе це - звичайна брехня та передвиборча провокація», - упевнений він.

«Я готовий публічно довести в прямому ефірі будь-якого телеканалу у присутності пана Луценка, що він стукач, брехун і провокатор», - заявляє Турчинов.

«Хочу заявити, що я не дозволю брехливим стукачам принижувати честь і гідність офіцерів СБУ, які сумлінно виконували свій професійний обов’язок. Тому подаю відповідний позов до суду щодо пана Луценка», - підсумував він.

«Українська правда».

 У Жуковського дебет з кредитом не сходиться

Одним із наріжних принципів, виголошених на Майдані у листопаді-грудні 2004 року, був принцип відокремлення влади від бізнесу. Воно й не дивно, адже лобіювання інтересів власних фірм для бізнесменів є чи не найбільш заманливою перспективою для висування у депутати: там, зверху, лобіювати інтереси власного підприємства куди легше. Втім реалії сьогодення демонструють, що, незважаючи на позицію Президента Віктора Ющенка, багато депутатів-бізнесменів, в тому числі і зі списків начебто пропрезидентської партії «Народний союз «Наша Україна», не поспішають втілювати цей лозунг у життя. За прикладами далеко ходити не доводиться. Взяти хоча б того таки Петра Порошенка. Сьогодні він невтомно повторює, що за весь минулий рік не заробив ні копійки і раптом ні сіло, ні впало опиняється у сотні найбагатших людей центральної і східної Європи, оприлюдненій журналом «Forbes».

Порошенко, на жаль, далеко не єдиний бізнесмен, який, намагаючись ввести в оману виборців, розповідає про власну фінансову незаангажованість. Подібним чином приховують реальний розмір доходів і чимало кандидатів у депутати різних рівнів від НСНУ. Так, наприклад, цікаві результати показує декларація про доходи кандидата в депутати Рівненської обласної ради Анатолія Жуковського. Так за 2004 рік ним задекларовано суму доходу у розмірі лише 8709 грн. Якщо ж прочитати далі, то бачимо, що, маючи такий не високий розмір прибутків, вказаний пан спромігся внести до статутних фондів підприємств і організацій аж 486400 грн.. Звідки у середньостатистичного платника податків взялися такі гроші, не зрозуміло. Мабуть, таки за прикладом найвищого партійного керівництва злукавив, заповнюючи декларацію. І після цього у нього ще повертається язик закликати «не зрадити Майдан»?!

Микола ІВАНИЦЬКИЙ