З ЧИСТИХ ДЖЕРЕЛ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ

У кого були сумніви в тому, що козацькому роду нема переводу, мали змогу переконатися, що це не так, на І Всеукраїнському фестивалі козацьких бойових та традиційних мистецтв «Волинська Січ», який зібрав у Рівному представників шкіл Бойового Гопака та Спасу з усієї України. Але не тільки вправності, силі та витривалості сучасних козаків дивувалися глядачі - доповненням і окрасою концертно-показової програми фестивалю, яка з успіхом пройшла в Рівненському палаці культури «Текстильник», стала демонстрація колекції сучасного одягу «Нова традиція» Наталії Пражмовської.

Якщо козаченьки демонстрували силу та спритність, то дівчата з модельної агенції «Панна», одягнуті в авторські моделі Наталі Пражмовської, були уособленням красти та ніжності - саме тих якостей, які традиційно притаманні українській жінці.

І так, як шукають витоки бойових мистецтв у сивій давнині, витоки сучасної вишуканості та елегантності жіночого вбрання молодий модельєр Наталя Пражмовська  запозичила в традиційних народних строях, які ще подекуди добре збереглися на Рівненщині. І перш за все зацікавлені панянки звернули увагу на те, що сама тканина, з якою працює майстриня, - наш традиційний, зараз у нас дещо занедбаний, але такий шанований у всьому світі льон.

Наталя Пражмовська з захопленням говорить про чудові властивості лляної тканини, яка не тільки добре оберігає від спеки, а навіть лікує. Тому було б дуже добре повернути льон у повсякденне використання. Колекція, запропонована майстринею для показу, – наочний приклад того, що лляна тканина годиться і для повсякденного одягу, і для вбрання для урочистих подій.  А надто – оздоблене вишивкою, витоки якої теж губляться у глибині віків. Цікаво, що орнаменти, якими давні майстрині оздоблювали тканину, мали символічне значення: не тільки прикрашали тканину, а й слугували оберегами. От тільки знання ці майже втрачені, і відновити їх – одне з непростих завдань сучасних вишивальниць. Наталя з вдячність згадує уроки з народознавства в Оржівській школі, шкільний музей «Бабусина світлиця», де вперше дізналася про символіку української вишивки. З тієї пори досліджує це питання, знаходить літературу, а знання застосовує на практиці. А ще опановує різні техніки вишивання, яких безліч: відомі всім хрестик та гладь, занизування, набирування, вирізування... 

Сучасні силуети суконь, костюмів, блузок, оздоблені традиційною вишивкою та бісером, справляли неабияке враження. А якщо врахувати, що в усі вироби вкладено багато душі та праці майстрині, а до цього – досліджено та застосовано техніку виконання та орнаменти, притаманні нашому регіону, то цінність їх виростає ще більше. Та й взагалі, чи може бути щось цінніше за своє, рідне, перевірене тисячолітнім досвідом? Людство все більше розуміє його вартісність, а українцям таки є чим пишатися і є чим подивувати, треба тільки не цуратися свого, а з гідністю демонструвати надбання національної культури. Саме це в Україні, яка по-новому відкривається світові, роблять такі майстрині, як Наталя Пражмовська..                                                                                                                                                                                                                            

Вдало проведений фестиваль засвідчив, що програма розвитку національних бойових мистецтв «Козацькому роду нема переводу», яку впроваджує обласна державна адміністрація та голова ОДА Василь Червоній, органічно доповнюється  програмою відродження льонарства, і поєднання це природне й перспективне...

Лариса КІТОВА.