Олігархи здирають маски

Одразу після закінчення сесії депутат обласної ради від фракції Української Народної Партії, голова Рівненської обласної державної адміністрації Василь Червоній прокоментував результати роботи установчої сесії Рівненської обласної ради:

- Те, що відбулося на сесії, – це ілюстрація всіх недоліків нової для України системи виборів на пропорційній основі. Як то кажуть, перший млинець завжди невдалий. Народ ще не до кінця усвідомив, що передбачають вибори на пропорційній основі, тому на Рівненщині, як практично й у більшості областей, більшість в облраді сформували представники великого капіталу. Голосування за претендента на посаду голови облради продемонструвало, що сьогодні в цю більшість входять «Наша Україна», БЮТ, аграрії Литвина, Партія регіонів і соціалісти. Такий абсолютно неприродний симбіоз помаранчевих і біло-блакитних сил пояснюється легко: в кожній з перелічених партій багато людей, які легко міняють партійну ідеологію в залежності від політичного вітру, тому сьогодні всім їм не важко дійти спільної мови.  Склад обласної ради практично не змінився, якщо, звісно, не брати до уваги деяких представників від бізнесу, які чомусь називають себе націонал-демократами, а насправді є власниками ринків, ресторанів тощо.

Сьогодні новоствореній більшості вдалося без особливих проблем протягнути на посаду голови облради кандидатуру, запропоновану центральним штабом БЮТ – голову ООО «Т-Транс» Олександра Данильчука. Цей претендент є спільним висуванцем від «Нашої України» та БЮТ. Пана Данильчука в політичних колах України називають довіреною особою сумнозвісного керівника ДУСі Ігоря Бакая, оскільки вони разом з ним стояли біля витоків створення комерційної структури «Інтергаз». Як бачимо, сьогоднішню більшість облради такий факт зовсім не зупинив: запропоновану кандидатуру прийняли навіть без попереднього обговорення. Звісно, фракція Української Народної Партії не могла змиритися з таким перебігом подій, бо вважає його зрадою ідеалів Майдану і зрадою сподівань людей на патріотичну, відокремлену від бізнесу владу. Те, що Данильчука обрали з грубим порушенням процедури голосування, змусило нас озвучити офіційну заяву фракції про те, що вибори голови облради пройшли недемократично й неконституційно. І свою позицію ми до кінця відстоюватимемо всіма законними методами.

По-перше, я абсолютно впевнений, що виборців «Нашої України», БЮТ та СПУ глибоко обурить таке голосування. Чим більше таких дій вони вчинять, тим більшим буде обвал їхнього партійного рейтингу. Усе поступово стає на свої місця: тепер люди бачать, що є лише одна послідовна, національно зорієнтована сила, здатна відстоювати їхні сподівання на чесну, відокремлену від бізнесу владу. Сьогодні почався процес зривання масок з обличчя тих політиків, що йшли на вибори, експлуатуючи імена Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко та Олександра Мороза. Учорашні демократи насправді виявилися «солдатами Бакая». Думаю, побачивши, хто є хто, наш народ більше не зробить помилки і наступного разу підтримає насправді патріотичні  сили. Як на мене, Україна сьогодні повторює досвід сусідньої Польщі, де праві сили, не потрапивши до парламенту, уже на наступних виборах здобули понад 50% голосів народної підтримки і сьогодні мають власного Президента, Прем’єр-міністра і більшість у парламенті. До того ж часу Українська Народна Партія боротиметься з представниками олігархічних кланів так, як боролася проти них протягом 15 років.

ПРО ЩО МОВЧИТЬ ОЛЕКСАНДР ДАНИЛЬЧУК

У своїй біографії новообраний голова Рівненської обласної ради Олександр Юрійович Данильчук особливо наголошує, що він народився 17 жовтня 1959 року в с.Білка Березнівського району Рівненської області.

 Та й трудовий шлях розпочав у рідних краях – уже в 18 років став тренером з класичної боротьби ДСТ «Колос» у м.Березне – мав звання майстер спорту СРСР з греко-римської боротьби. Цей спортивний досвід через багато років стався у пригоді під час організації бійки у військовому шпиталі Києва. Але про це пізніше…

Відчув юнак, і що таке робітнича про-фесія, - у 1978-1979 роках працював слюсарем-ремонтником Березнівського фарфорового заводу. Але зрозумів: працювати руками - не для нього. Тож у 1979-1986 роках навчався в Українській сільськогосподарській академії, де здобув «хлібну» професію - інженер лісово-го господарства. До 1990 року набував «життєвого» досвіду в лісництвах Київської та Рівненської областей та в Республіканському дослідно-показовому господарстві квіткових і декоративних культур. Цей час був плідним – з’явилися потрібні зв’язки, ділові друзі.

Тож не дивно, що у 1991-1996 роках Сашко, якого вже дехто почав називати Олександром, і навіть Юрійовичем, подався в комерцію - головний спеціаліст, інженер ТОВ «Блок», генеральний директор СП «Либідь», директор СП «Натуралменте» і СП «Континенталь», і все це у столиці, у Києві.

Таланти земляка помітив кримінальний олігарх Ігор Бакай, який разом з Олександром Абдулліним саме в той час створював акціонерне товариство «Інтергаз» на базі злочинної корпорації «Республіка», що вкрала в держави на газових оборудках  з туркменським газом понад 500 млн. долларів США. ЗАО «Інтергаз» об’єднувало цілий ряд фірм: «Укргазсервіс», «АДІ», СП «Барі», «Нафтагазснабенерго» та ін.

На роботу у ТОВ «Укргазсервіс» Ігорю Бакаю була потрібна «своя» людина. І в 1996 році президентом «Укргазсервісу» став Олександр Данильчук. Мав повну довіру в Ігорька, як його звали в «ділових» колах Л.Кучми. Саме тому до нього в заступники був влаштований молодший з братів Бакаїв – Олег, який обійняв посаду віце-президента «Укргазсервісу». Сімейно-клановий бізнес процвітав.

Так сформувався союз з братів Бакаїв, Абдулліна та Данильчука. 

Цей союз дав змогу О.Данильчуку стати першим керівником спільної російсько-української «Промтек Групп», що займалася спекуляціями на штучно створених «газових» боргах України перед Росією. Схема була проста – борги за газ сплачувалися продукцією, виробленою в Україні за контрактними цінами, які були значно вищі за ті, що виплачувалися українським товаровиробникам. Про цей факт біографії новоспечений голова облради чомусь розповідати не любить.

Бурхлива комерційна діяльність Бакаїв, Абдулліна, Данильчука вимагала політичного прикриття.  На той час лише І.Бакай забезпечив собі депутатську недоторканність. У 1998 році О.Данильчуку вдається «наздогнати» свого боса – місце у Верховній Раді було «куплене» у виборців Березнівського, Сарненського, Костопільського районів. У парламенті України знайшлася й «криша» -  «Демократичний союз» Олександра Волкова – олігархічного фаворита Л.Кучми. Побував разом з іншими і у фракції Медведчука СДПУ(о) та ін.

І ось тут щуку кинули у річку – О.Данильчук став членом Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю та корупцією, а згодом членом Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Який потрібний поворот долі!

«Демократичний союз» висунув усю цю компанію кандидатами в народні депутати України й у 2002 році в Рівненській області. Абдуллін на пакети з гречкою та борошном для мешканців північних районів Рівненщини не поскупився – депутатське місце того варте! А от обидва Бакаї та Данильчук з тріском програли. Подейкують, що заплатили не тим, та й мало. І, як кажуть, біда не ходить одна. Довкола Бакаїв почали скупчуватися хмари – навіть за кучмівськими мірками «хлопці» зарвалися.

Олександр Данильчук це відчув вчасно. І подався у… «військові». Став цивільним заступником міністра оборони Є.Марчука. Проте і тут вийшов «облом». 4 жовтня 2003 року, хильнувши оковитої, о 23 годині 30 хвилин О.Данильчук на своєму мерсі намагався в’їхати на територію Центрального військового шпиталю, щоб нанести «візит дружби» одній з медсестер. Сторож, черговий по шпиталю та його помічник Іван Кузьмук спробували пояснити йому, що час для відвідин не підходящий. Натомість О.Данильчук, викорис-товуючи спортивний досвід (вдарив капітана Кузьмука) та нецензурну лайку, на територію шпиталю таки увірвався. І все б зійшло високопосадовцю, та не зважив він, що І.Кузьмук - то син колишнього міністра оборони Олександра Кузьмука. Тож цивільним заступником міністра оборони О.Данильчук встиг пробути лише… 4 дні. Добре, що карну справу не відкрили, – Генеральний прокурор Васильєв пригальмував, а в І.Кузьмука з’явилася іномарка. Про ці деталі О.Данильчук також не любить теревенити.

А шкода! Виборці Рівненщини повинні знати «своїх героїв» не лише в обличчя.

І настали для О.Данильчука важкі часи. Ігор Бакай, ховаючись від правосуддя, утік за кордон. Віктор Ющенко переміг на президентських виборах, і Олександр Юрійович прорахувався, не зробивши жодного кроку в бік помаранчевої команди – ані грошей не дав, ані слова на підтримку народного Президента не вимовив, ані на Майдан не вийшов. Тож змушений був перебиватися пан Данильчук на скромних посадах у Києві.

Аж ось і нові вибори нагодилися. На пропор-ційній основі. І тут інтуїція не підвела нашого земляка, та й друг Абдуллін допоміг – опинився О.Данильчук у списках кандидатів у депутати обласної ради від Блоку Ю.Тимошенко. Після того, як Левко Лук’яненко, який очолював список БЮТ в облраду, написав заяву про складання депутутських повноважень, Данильчук став депутатом облради. А далі все просто – досвід поразки на виборах 2002 року засвоїв: платити треба. А за 5 років на посаді голови обласної ради будь-які «інвестиції» повернути декілька разів можна.

Якщо ми дозволимо!

За матеріалами газет

«Сегодня», «Известия»,

 інтернет-видань «Україна кримінальна», «Українська правда»,

сайтів http://www.podrobnosti.ua,

http://www.trud.ukrbiz.net,

http://ukrinform.info,

http://www.zerkalo-nedeli.com

P.S. Гучно відсвяткував пан О.Данильчук своє обрання на посаду голови Рівненської облради разом з начальником УМВС С.Піддубним та головою обласної організації НРУ, власником ринку та «Магнату» В.Королюком та зе двадцятьма обранцями у поминальну суботу в ресторані «Магнат» на вул.С.Бандери. Так відсвяткував, що в ніч з суботи на неділю, перебуваючи під впливом улюбленої оковитої, розтрощив своїм «мерседесом» огорожу на вул.Київській біля магазину «Спорттовари».

Головою Рівненської облради обрана «людина Бакая»

Головою Рівненської обласної ради обраний представник Блоку Юлії Тимошенко бізнесмен Олександр Данильчук. Як передає кореспондент From-UA, за нього проголосував 51 депутат облради з 79, які прийшли на сесію. І лише фракція УНП у складі 11 чоловік не брала участі в голосуванні.

У 1998-2002 роках Данильчук був народним депутатом України від Рівненщини. Він очолював комерційну структуру «Інтергаз», де його заступником був рідний брат Ігоря Бакая - Олег Бакай.

Інтрига навколо виборів голови облради зберігалася до останнього. Головний претендент на цю посаду, котрим був перший заступник голови облради Валентин Крока, якого напередодні майже одностайно підтримали представники помаранчевих, зненацька «вийшов із гри». Він попросив колег-депутатів своєї фракції підтримати кандидатуру Олександра Данильчука на пост голови облради. Крока зізнався, що в нього була розмова з Юлією Тимошенко, і вона нібито попросила Кроку «заради забезпечення стабільності в області й політичній доцільності» зняти свою кандидатуру.

Тим часом представники Блоку Костенка-Плюща в облраді негативно поставилися до обрання Данильчука. А Рівненський голова Василь Червоній, фракція якого не стала членом «помаранчевої коаліції» в Рівненській обласній раді, розгнівався не на жарт і навіть має намір обрання голови облради оскаржити. Голова Рівненської ОДА В.Червоній так прокоментував цю сесію:

«Рівненська область повторила результат більшості областей України з проходження у вищі представницькі органи влади представників тіньового й олігархічного бізнесу. Дивний симбіоз, який ми прогнозували, відбувся. Створено більшість - помаранчево-синю. І вся ця вчорашня більшість, що старанно видає себе за нову, підтримала, я думаю, не «за просто так», спільну кандидатуру від фракцій «Наша Україна» і БЮТ, рекомендовану центральним штабом БЮТ, - Олександра Данильчука, що був народним депутатом, який класифікується в українському політикумі як «людина Бакая».

За його словами, засідання сесії відбулося із грубими порушеннями регламенту, вибори голови обласної ради пройшли недемократично, антиконституційно. Депутатів позбавили права висловити свою думку в обговоренні.

За матеріалами

інтернет-видання «From-UA»