Іван Заєць: У наших списках не було олігархів, кучмістів і космополітів

Розмова з народним депутатом України чотирьох скликань, заступником голови УНП Іваном ЗАЙЦЕМ на радіо “ЕРА-ФМ” 30 квітня 2006 року

- Пане Іване, якщо говорити про попередні результати на виборах до Верховної Ради, то відповідно до них Український Народний Блок Костенка-Плюща, за списком якого Ви балотувалися, набрав 1,87% голосів виборців. Вам, власне, деякі експерти передбачали непрохідний варіант. Ви ризикували. Зараз ви шкодуєте про цей ризик?

- У нас не було вибору, тому що ми хотіли дати нашому народові альтернативу, інший вектор розвитку. 15 років Україна йде шляхом реалізації так званого лібералізму, тобто створення максимально вигідних умов для великого бізнесу, для олігархів. Ми хотіли зробити ставку на формування середнього класу, тобто великої кількості людей, які живуть у достатку й безпеці. Немає іншої політичної сили, яка б інституційно проводила політику національної демократії. Ми просто відповідальні політики і повинні були йти цим шляхом.

- Але Ви працювали в одному електоральному полі з «Нашою Україною», з БЮТ, з ПОРА-ПРП - власне, серед того електорату, тих виборців, які підтримали Віктора Ющенка на президентських виборах. Досить складно було апелювати саме цими критеріями?

- Ні, ми дуже чітко відрізнялися від цих трьох політичних сил, бо всі ці три сили за своєю ідеологію все-таки ліберали, а ми - націонал-демократи. У наших списках не було олігархів, не було космополітів, кучмістів, а в тих списках такі були. Програма наша, людям відомо, чітко орієнтована на середній клас, тому ми дуже чітко упізнавалися людьми.

Трапилося інше – ми недооцінили отої жорстокої боротьби, яку повели з нами так звані мегаблоки, у першу чергу БЮТ і „НУ”. Уже під кінець виборчої кампанії Тимошенко зробила навіть виборчою технологією таке питання, як питання відходу УНП з табору помаранчевих до Партії регіонів. Вона три тижні не випускала з рук листочок, де доводила, що ми начебто підемо в той табір, і це забрало в нас дуже багато наших виборців, і вона наростила дуже багато саме на цьому технологічному прийомі.

- Пане Іване, скажіть, а чи плануєте Ви робити певні висновки після цієї виборчої кампанії, кадрові висновки? От, скажімо, Віктор Медведчук уже заявив про складання з себе повноважень, те ж саме зробив і Каськів. Як Ви бачите цей процес - у вас будуть змінюватися кадри зверху?

- Я думаю, що в нас відбудеться кардинальна модернізація нашої політичної сили. Ми зробимо дуже глибокий аналіз, бо ми чудово розуміємо, що причини нашої невдачі як у принципах ведення самої виборчої кампанії, так і в загальному тлі. Давайте говорити відверто: коли ці вибори підтримали курс на революційні зміни, на глибоку модернізацію українського суспільства, то результати цих виборів показують, що вони не підтримали Президента, коли він зробив ставку на одну політичну силу. Тому тло було створено таким чином, що звелося до боротьби так званих мегаблоків – БЮТ і НУ, і вони за лідерство просто випалювали все навколо себе. Кого? Тих, хто ближче до них був. Тому треба буде розбиратися з такими, будемо говорити, загальнополітичними причинами і аж до того, як була організована наша кампанія. Отже, висновки будуть серйозні.

- Пане Іване, Ви знаєте, сьогодні Прем’єр-міністр Юрій Єхануров, проводячи зустрічі з багатьма лідерами-переможцями нинішніх виборчих перегонів, сказав, що „НУ” збирається провести переговори з ПОРА-ПРП і з УНП з метою об’єднання. Яка буде реакція вашої політичної сили на такий крок назустріч?

- Зрозуміло, що ми підемо на переговори. А в Єханурова просто немає іншого виходу, немає, між іншим, іншого виходу й у Тимошенко. Тому ми будемо очікувати й очікуємо від будь-якої сторони саме прагнення цих переговорів. Чому в них немає виходу? Тому, що трапилася ось яка штука: народ проголосував фактично за національно-демократичний зміст влади, а оформити у відповідну форму, тобто в інституційну форму, тобто у склад депутатів, у склад фракцій – цього не відбулося.

Якщо ви проаналізуєте склад фракції, наприклад, БЮТ чи „НУ”, то побачите, що немає тепер у Верховній Раді фракції, яка могла б заявляти ідеологію національної демократії, яка мала б можливість її заявляти окремо чи запропонувати свою програму. А ті представники націонал-демократії, які сьогодні вкраплені в БЮТ, чи наприклад, у „НУ”, то вони перебувають на правах діаспори і ніякої ролі там відігравати не будуть, тобто інституційно національна демократія сьогодні не представлена в парламенті. Це те, про що ми застерігали на багатьох наших зустрічах: є загроза того, що вперше за такий великий час національна демократія не буде інституційно представлена в парламенті, хоча народ як раз прагне реалізувати ідеологію націонал-демократії. Це дуже складне протиріччя, яке спонукає сьогодні і Президента, і Єханурова шукати з нами зв’язку як із силою, яка інституційно сповідує саме цю ідеологію.

- Скажіть, а чим Ви можете фактично допомогти, коли ви зараз не є учасниками і не можете брати участь, скажімо, формально в кількісному складі в цих переговорах? Я маю на увазі, що ви не присутні вже в новій Верховній Раді. Ви можете давати поради?

- Ви знаєте, ми так звикли у нас в Україні, що вся політика в нас сьогодні зводиться тільки до Верховної Ради. Ні, у нас є позапарламентське життя політичної сили, і якщо нас не будуть задовольняти якісь рішення уряду, незважаючи на те, чиїми вони будуть, чи це буде уряд помаранчевий, чи буде уряд якоїсь іншої конфігурації, ми будемо навіть людей виводити на мітинги і будемо людей кликати на дуже рішучі дії, тобто є позапарламентські методи політичної боротьби і треба, щоб українці опанували й цими методами. Сьогодні ж ми є аргумент. Я ще раз кажу – сьогодні немає нікого інституційно у Верховній Раді, хто б відбивав би націонал-демократію, а очікування як раз електорату таке, що давайте, покажіть, як ви сьогодні будете стверджувати українську мову у статусі державної мови, як ви будете реалізовувати курс, наприклад, на євроінтеграцію, як ви будете вирішувати проблеми села... Народ буде цього вимагати, бо олігархам на це начхати.

СЛУХАЧ: Руслан, Тернопіль. Шановний Іване Олександровичу, я голосував за блок Костенка-Плюща. А питання в мене таке: чи є поступом до демократії той факт, що каденція Верховної Ради буде зараз 5 років? Я, наприклад як громадянин хотів би через 3-4 роки знову вибирати владу, як то кажуть. Чи є демократична практика в Європі - така ж каденція в 5 років?

- Дякую вам за те, що ви нас підтримували, і я дякую всім тим виборцям, а це півмільйона, які віддали голоси за нашу політичну силу. І хочу запевнити вас, що ваш голос не пропав, що ви врятували УНП як єдиного представника національної демократії, і що політика не зводиться тільки до парламентських методів, а є і позапарламентська площина. Тому я дуже вдячний вам, що ви виявили саме таке глибинне розуміння ситуації в Україні і не пішли за фішками, за якими у Верховну Раду проникла через табір помаранчевих маса кучмістів і олігархів, які сьогодні вже не можуть домовитися про помаранчеву коаліцію.

А тепер відносно каденції 5 років. Я був проти змін у Конституції, де б Верховна Рада обиралася на 5 років, бо вважаю, що в цей час встановлення української державності вибори треба проводити частіше, бо вибори - це справжній діалог влади з громадянами, а не такий, як між виборами. Тому це дуже погано, що ця пропозиція Мороза пройшла і сьогодні Верховна Рада обирається на 5 років. І ви вийшли ще на одну проблему: треба обов’язково розводити вибори до місцевих органів влади і до Верховної Ради. Люди врешті-решт повинні розуміти, що діалог під час виборів - це дуже серйозний діалог між владою і виборцями.

МОВОЮ ДОКУМЕНТА

На противагу розповсюдженій у ЗМІ дезінформації про якесь таємниче подання Кабміну на звільнення голів Київської, Кіровоградської і Рівненської облдержадміністрацій, друкуємо постанову-оригінал Кабінету Міністрів України. Як ви можете переконатися, документ має суто діловий і рекомендаційний зміст і розрахований на подальшу співпрацю Кабінету Міністрів з головою Рівненської обласної державної адміністрації Василем Червонієм.

P.S. Отримавши за допомогою друганів-бізнесменів «свого в дошку» голову обласної ради Данильчука, сподіваючись на милість зверхників нашоукраїнців-олігархів і мріючи й собі хлібну посаду урвати, Віктор Матчук уже будує «повітряні замки», пообіцявши племіннику Литвина Ю.Благодиру посаду заступника голови облдержадміністрації. Недарма М.Сорока від радості, що його соратники за допомогою мільйонерів-«нашоукраїнців» знову повертаються до влади, так розщедрився, що замовив за власний кошт шикарну вечерю в ресторані «Фараон» на кільканадцять депутатів з фракції регіонів та фракції Литвина в облраді. Чи не зарано ділити шкуру невбитого ведмедя?