УКРАЇНА ВШАНОВУЄ ПАМ’ЯТЬ СИМОНА ПЕТЛЮРИ

Оголошено програму заходів, присвячених 80 річниці з дня смерті лідера Української Народної Республіки Симона ПЕТЛЮРИ

16 травня минулого року Президент Віктор Ющенко підписав указ «Про увіковічнення пам’яті видатних діячів Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки», у числі яких був названий і Симон Петлюра.

Для виконання указу був створений організаційний комітет, що займеться організацією всіх заходів. Його главою призначений міністр культури і туризму Ігор Лиховий.

Протягом декількох днів, аж до 25 травня - дня смерті Симона Петлюри, - у Києві пройде відразу кілька заходів, присвячених його пам’яті. Так, у Національній опері відбудеться художня акція, на якій планується присутність Віктора Ющенка.

Крім цього, відбудеться «круглий стіл» «Симон Петлюра - громадський, політичний і військовий діяч України», відкриється виставка «Лицар української революції», будуть презентовані кілька книг. Завершаться заходи панахидою, яку відправить глава Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарет.

«Особистість Петлюри в Україні ще не знашла, на жаль, відповідного місця  в українській державі, яке би відповідало його внеску у будівництво української нації, і тому прийняте рішення зробити все для того, щоб на Україні більше не лякали дітей Симоном Петлюрою, як це було впродовж тривалого часу», - сказав міністр культури Ігор Лиховий.

Директор бібліотеки імені Ольжича Олександр Кучерук повідомив, що незабаром у Києві відкриють пам’ятник лідеру УНР. За його словами, монумент планується встановити на перехресті вулиці Володимирської і бульвару Тараса Шевченка. «Сподіваємося, що 1 грудня цього року пам’ятник буде відкритий»,- сказав пан Кучерук.

На Рівненщині, де встановлено  перший у світі пам’ятник  Симону Петлюрі, Рівненською ОДА прийнято програму заходів, присвячених 80 річниці з дня смерті лідера УНР.  

РОЗПОРЯДЖЕННЯ голови обласної державної адміністрації

Про обласні заходи у зв’язку з 80-ю річницею трагічної загибелі Голови Директорії, Головного Отамана військ УНР С.Петлюри

 1. Впорядкувати територію навколо пам’ятника С.Петлюрі в м. Рівне.

2. Підготувати сценарій та здійснити режисерське втілення заходів у зв’язку з 80-ю річницею трагічної загибелі С.Петлюри, придбати вінки для покладання до пам’ятника С.Петлюрі.

3. Забезпечити участь у заходах учнів загальноосвітніх навчальних закладів та студентів вищих навчальних закладів Рівного.

4. Забезпечити участь у заходах салютної групи та духового оркестру 13-го Армійського корпусу.

5. Забезпечити почесну варту біля пам’ятника С.Петлюрі в м. Рівне.

6. Організувати проведення в навчальних закладах області тематичних уроків пам’яті, виховних годин, культурно-просвітницьких заходів.

7. Забезпечити проведення в закладах культури області тематичних експозицій, присвячених життєвому шляху та громадсько-політичній діяльності С.Петлюри.

8. Провести тематичний загальнообласний «День інформування населення».

9. Організувати в засобах масової інформації широке висвітлення життєвого шляху та громадсько-політичної діяльності С.Петлюри.

10. Забезпечити розміщення на WEB-сторінці облдержадміністрації інформаційних матеріалів про життєвий шлях та громадсько-політичну діяльність С.Петлюри.

Сім куль вбивці вразили Симона Петлюру

У ці весняні травневі дні український народ відзначає сумну дату – 80-річчя з часу трагічної загибелі визначного діяча України Симона Петлюри. Життю і державотворчій діяльності Головного отамана належить провідне місце в історії боротьби українського народу за незалежну державу.

Як відомо, в силу певних обставин, які склалися на той час в Україні, Петлюра змушений був залишити батьківщину і емігрувати спочатку до Польщі, а згодом, в жовтні 1924 року, переїхав до Франції. Він поселився у Парижі, де продовжував свою діяльність. А між тим Сталін, знаючи про те, що Петлюра є визнаним національним діячем українського народу, до голосу якого прислухаються мільйони людей, вирішив за будь-яку ціну фізично знищити його. 25 травня 1926 року, о 14 годині 15 хвилин, Петлюра вийшов з ресторану «Шартьє», що на вулиці Расін, де обідав, і попрямував до бульвару Сен-Мішель. Коли він порівнявся з книгарнею «Жібер», до нього підійшов чоловік, одягнений у білу сорочку, і запитав: «Пан Петлюра?». Не дочекавшись відповіді, він додав: «Боронись, каналья!», витягнув з кишені револьвер і вистрелив в Головного отамана. Петлюра впав на землю і закричав: «Боже мій, досить, досить». Та чоловік продовжував стріляти, повторюючи кожного разу: «Це за погроми, це за вбивства!». Перші чотири кулі, які вразили С.Петлюру, не завдали смертельних поранень, але вбивця продовжував стріляти. П’ята куля виявилася смертельною - вона потрапила в груди, викликавши велику втрату крові. Револьвер калібру 7 мм 35 мм марки «Меліор» і шість гільз було знайдено на бруківці. Зброя була налагоджена на вісім пострілів... Після сьомого пострілу вбивцю затримала поліція, якій він з гордістю заявив: «Я вбив убивцю».

Симона Петлюру було доставлено до шпиталю, де він через короткий час помер. Довідавшись про це, вбивця виявив велику радість з приводу того, що йому вдалося здійснити задумане.

Вбивцею виявився 32-річний Самуїл Шварцбард, єврей за національністю. Він народився в Росії, в Смоленську, а виріс в українському місті Балті. Під час Першої світової війни вступив до французького чужоземного легіону. Після поранення на фронті повернувся в Україну. В Одесі, де деякий час жив, йому розповіли, що Головний отаман є нібито організатором всіх єврейських погромів. Але це була неправда. Відразу після закінчення військових дій в Україні була організована слідча комісія, яка займалась виявленням винуватців єврейських погромів. Окрему комісію створив уряд для вивчення обставин, які призвели до погрому, що стався у Проскурові. В уряді був також секретар з єврейських справ. Співпрацівники С. Петлюри зберегли пам’ять про його шляхетні вчинки, спрямовані на захист єврейського населення в Україні. Звинувачення С. Петлюри в антисемітизмі були спростовані.

18 жовтня 1927 року в Паризькому палаці справедливості почався суд над Самуїлом Шварцбардом - вбивцем Симона Петлюри. Під час судового процесу, який, як відомо, привернув до себе увагу світової громадськості, редакція Паризької україномовної газети «Тризуб» почала випускати надзвичайне щоденне видання.

Всього вийшло десять чисел, які сьогодні стали великою бібліографічною рідкістю. У цих невеликих за розміром числах часопису вміщені звіти про щоденні засідання суду, а також коментарі журналістів, рідкі фотографії Головного отамана, його посмертна маска, будинок ресторану, біля якого сталося вбивство, а також портретні змальовання адвокатів. Нижче подаємо огляд публікацій, «Тризуба» про вбивство Петлюри і хід судового процесу.

Перше число надзвичайного видання  «Тризуба» появилося на світ 19 жовтня 1927року, на другий день після початку паризького суду. Газета надає перевагу фактам, а не думкам.

Суд присяжних у Парижі приступив до розгляду справи вбивці Головного отамана. Цей процес, який має наскрізь політичний характер, набув великого значення. «Великі труднощі, - визнає «Тризуб», - стали перед нами. Труднощі ускладнює те, що на боці злочинця, в його обороні, стало все єврейство, яке створило єдиний фронт захисту Шварцбарда. А в руках його земляків - значні фінансові засоби, чимала кількість газет та радіостанцій. А за червоною Москвою - біла і чорна російська емігрантська преса... Таким чином, проти нас - страшна сила, проти нас намагаються мобілізувати світову опозицію».

Та завітаємо до зали, до якої була прикута увага багатьох людей світу. Перше враження досить незвичне: здається, що всі говорять разом, кричать, перебивають один одного, сперечаються без всякого порядку. Проходить деякий час, поки звикнеш до неспокійних вигуків потужного баритона адвоката Тореза, нервової скоромовки адвоката Вільми чи вирізьбленої дзвінкоти реплік адвоката Кампіньки.

Почався допит свідків, першим до зали запрошено поліцая Мерсьє, який заарештував Шварцбарда. Свідок заявив, що вбивця стріляв у свою жертву, коли той вже знаходився на землі. Новий свідок пан Сміот теж бачив, як вбивця стріляв у Петлюру, який лежав на землі.

Судовий урядовець запрошує до зали комісара поліції Одеона, до якого привели Шварцбарда після злочину, скоєного проти Головного отамана. Комісар повторив свої зізнання, які давав на попередньому слідстві.

Оглядач «Тризуба» Олександр Шульгін, завершуючи аналіз другого дня судового процесу, висловив таку думку:

«Ні ми, ні уряд, ні Петлюра не творили погроми. Вони прийшли до нас разом з червоною більшовицькою примарою з півночі. Ми не можемо говорити лише про погроми євреїв, ми мусимо на увесь світ сказати правду про погроми цілої України. Нехай це страшний акт, ця мученицька смерть Симона Петлюри не пропаде даремно. Нехай його кров, пролита на вулицях Парижа, розкриє очі темним, скажемо їм правду про страшні наші страждання».

На початку наступного засідання суду слова попросив генеральний прокурор Рейно. Він заявив, що має бажання зачитати лист, який надійшов на його адресу від свідка Добковського. Одержавши від судді дозвіл, прокурор ознайомив присяжних та адвокатів із змістом листа. У ньому говориться, що Шварцбард не є «месником» єврейського народу, а звичайним агентом, який посланий для огидного вбивства С. Петлюри. Добковський, який сам єврей, хоче зняти з єврейського народу відповідальність за смерть Головного отамана.

Коли головуючий запитав вбивцю, яка його реакція на заяву свідка, то Шварцбард відповів:

«Це єврей, який грає роль Юди по відношенні до єврейського народу. Він зрадив єврейський народ».

Адвокат підсудного пан Торес, який, між іншим, через кілька років став Генеральним секретарем Комуністичної партії Франції, зазначив, що Добковський є провокатор, а він вважає, що не варто витрачати час на таких свідків.

У наступних числах «Тризуба» подаються докладні звіти про хід судових засідань, про свідчення свідків, одні з яких виступали на захист Петлюри, а інші виправдовували вбивцю. Свідок оборони професор Лянжов стверджував, що Петлюра, як шеф держави, несе відповідальність за те, що не покарав отаманів, які були причетні до організації погромів.

На допиті після вчинення вбивства Шварцбард заявив, що думка вбити Головного отамана у нього зміцніла після того, як він прочитав у «Тризубі» статті Петлюри, в яких той начебто закликав до погромів і повного знищення євреїв. А коли головний редактор «Тризубу» Прокопович давав свої зізнання, адвокат Торес почав йому докоряти цими статтями. І що ж вийшло? На вимогу редактора Торес міг тільки процитувати надрукований у часописі лист з України, в якому оповідається, що радянська колонізація України викликає у місцевого населення почуття антисемітизму.

Вже перші дні судового процесу довели, що оборона Шварцбарда змушена була покинути первісні позиції і визнати, що Петлюра не відповідає персонально за погроми, а лише, як голова держави, несе відповідальність за підлеглі йому війська і його командирів.

На заключному засіданні суду слово було надане адвокатам. Після них з великою промовою виступив генеральний прокурор пан Рейно. Не маючи можливості докладно подати його промову, наведу лише кілька висловлених ним думок.

«Ніколи пан Петлюра не був ворогом єврейського народу. Він не був погромщиком, ніколи не був антисемітом, навпаки - він був філантропом. Душогубство з такими обтяжливими діями злочинця карається смертю. Якщо є пом’якшуючі обставини, кара неодмінно знижується на ступінь, що замінюється каторжними роботами на вічність або на два ступні - перебування у в’язниці».

Закінчуючи свою промову, прокурор Рейно, звертаючись до присяжних, сказав:

«Я розглянув цю справу із щирим серцем. Я розглянув її пильно, дбаючи про правду. З моїх вуст ви чули все, що було моїм обов’язком сказати вам і тепер ви будете суддями моїх слів, а я буду свідком вашого вироку і сподіваюсь, що мені доведеться вас за нього поздоровити».

На цьому закінчуються публікації надзвичайного видання паризької україномовної газети «Тризуб».

Підготував

Зиновій ПОЛИВАЙКО.