Новим секретарем РНБО може стати голова Української Народної Партії Юрій Костенко

ПРО ЦЕ ПИШЕ ГАЗЕТА «ДЕЛО» З ПОСИЛАННЯМ НА СВОЇ ДЖЕРЕЛА.

Як повідомила прес-секретар Президента Ірина Геращенко, зараз йде обговорення декількох можливих кандидатур на цю посаду, однак називати прізвища вона відмовилася.

Геращенко підкреслила, що призначення глави РНБО відбудеться незалежно від результату переговорів зі створення парламентської коаліції та формування уряду.

«Конституція чітко регламентує порядок призначення на посади силового блоку уряду і секретаря РНБО. Це право Основний Закон закріплює за Президентом, і торг тут недоречний», — підкреслила Геращенко.

У той же час, за інформацією «Дела», серед кандидатів на посаду секретаря РНБО як основної називається кандидатура Юрія Костенка.

Його призначення, пише видання, лобіює радник Президента Віра Ульянченко.

За словами Костенка, з ним у секретаріаті призначення в Радбез ще не обговорювали. «Я нічого не знаю про це», — сказав він «Делу».

У той же час член БЮТ Олег Білорус вважає, що призначення Костенка на посаду секретаря РНБО може відбутися. «Костенко — це серйозна кандидатура», — сказав він.

Білорус говорить, що БЮТ, у свою чергу, може висунути власну кандидатуру на посаду секретаря РНБО. «Це політична посада, і я не бачу причин виключати її з переговорів про створення коаліції», — сказав він.

БІЛЬ НАШ - ГУРБИ

У квітні 1944-го я ще не народився, але вже був під серцем матері. Моєму батькові Євгену Блащуку було всього 22 роки, коли перед Великоднем принесли мобілізаційний припис з’явитися в Гурбенські ліси. Він був членом ОУН, а тому наказ не підлягав обговоренню. Удома залишалася молода дружина, матір та двоє малолітніх дітей. А він був єдиним годувальником сім’ї.

Нинішні дослідники тих подій можуть дискутувати - була це справжня мобілізація чи велика провокація. Але в той момент усі, хто рушив на Гурби, були впевнені, що йдуть на бій за незалежну Українську державу. Кажуть, що вони були без зброї, з одними лишень полотняними торбинами з їжею. Не зовсім правда. Вони мали найкращу зброю - ідеологію Українського націоналізму. Допускаю, що молоді селяни не знали досконало праць Донцова чи Міхновського, але знали твердо, що Українську державу можна збудувати руками українців, коли кожен українець скаже перш за все самому собі: «Здобуду Українську державу, або згину в боротьбі за неї». Як не вистачає нинішнім політикам в Україні віри простих селянських хлопців у їх святу місію державотворців!

Селяни не сприймали більшовицьку безбожницьку ідеологію, радянську колективізацію, не бажали жити під сталінським чоботом.

Батькові вдалося вирватися з гурбенського пекла. Таємно повернувшись до рідної домівки, сказав матері: «Видно, я народився в сорочці. Треба дочекатися спадкоємця, а там можна і помирати». Дев’ятьох односельчан рідні привезли в село Кунин, що на Здолбунівщині, і таємно поховали. Багатьох навіки накрила гурбенська земля.

Про бій УПА з енкаведистами в Гурбенських лісах написано немало. Знаю зі слів очевидців, що багатьом односельчанам допоміг Василь Коренюк - зять кунинського священика, який був заступником шефа розвідки групи УПА «Південь». Він підказав, куди слід добиратися беззбройним людям, де буде здійснено прорив з оточення.

Батько таки дочекався спадкоємця. Але в листопаді 1944-го непереборне бажання побачити сина привело його в рідну хату. За доносом сексота він був затриманий енкаведистами. Його, беззбройного, жорстоко побили. Потім тюрма в Рівному, Дніпропетровську, катування. Витримав, не зрадив. А далі - Карагандинські табори і смерть у травні 1945 року.

Перебуваючи на посаді представника Президента України у Здолбунівському районі на початку 90-х років уже минулого сторіччя, я був серед тих, хто започаткував вшанування загиблих повстанців. Згадую перші дослідницькі групи, визначення місць поховання повстанців, як насипалися перші могили, як любовно їх впорядковували українські патріоти. Дещо пізніше було збудовано скромну лісову капличку, яка стоїть і донині. Тоді нас було декілька десятків людей. Ми щиро вірили в те, що дуже швидко збудуємо Українську державу, клялися на могилах повстанцям, що їхня мрія нарешті буде здійснена.

Пам’ять про батька, спогади про ці події і нинішня політична ситуація в Україні спонукають мене до гірких і сумних висновків. Ми не виправдали надій і сподівань загиблих героїв. Більше того, ми зрадили їх. Сьогодні ті, хто називають себе українськими патріотами, відкинули найголовнішу зброю українського державотворення - ідеологію українського націоналізму. Ми записали в Основному Законі - Конституції, що ніяка ідеологія не може бути панівною, а тому всі патріоти, виходячи з цієї тези, пішли під «дах» націонал-демократії, цієї розмитої тези, яка немовби дає можливість об’єднати Україну, об’єднати українську націю. Ми жорстоко помилилися. 15 років існування де-юре незалежної України не дали нам справжньої Української держави. У нас немає нічого самодостатньо українського - ні економіки, ні політики, ні єдності нації, ні єдності влади. Ми не маємо впевненості в завтрашньому дні - і це найстрашніше.

Сьогодні українські націоналісти роз’єднані і через це програють політичні битви. Свідомий того, що й надалі їхній шлях буде дуже тернистим, але за ними майбутнє України. Ми досить довго терпимо наших вождів, які або запитують, яку ж державу ми хочемо збудувати, або констатують, що щось не так. Ідеологія українського націоналізму дає чітку відповідь на ці питання. Тільки об’єднанням націоналістичних сил можна добитися потужного поступу в українському державотворенні.

 Мирослав БЛАЩУК, м. Рівне.

Голова обласної ради Данильчук незаконний???

18 травня 2006 року Рівненський міський суд намагався розпочати розгляд адміністративного позову депутатів Рівненської обласної ради, членів Української Народної Партії Л.Кузьмук та М.Семаніва, які стали на заваді порушенню Конституції України та законів України і звернулися до суду із позовом про визнання незаконним обрання голови обласної ради. З боку коаліції «псевдопомаранчевих» та вдаваної опозиції «біло-голубих» під час обрання голови обласної ради були порушенні основні права людини – право висловлювати свою думку, права депутата на участь в обговоренні кандидатури на посаду обласної ради. Проти цього свавілля і виступили депутати-патріоти.

Розгляд справи так і не розпочався. Депутатами-членами УНП у зв’язку з сумнівами щодо неупередженого та незалежного розгляду справи було заявлено відвід складу суду.

Рівненський міський суд прийняв рішення, яким заяву про відвід складу суду задовольнив. Мотивами такого рішення стало намагання забезпечити неупереджений та безсторонній судовий розгляд.

Тож до розгляду позову законність обрання головою обласної ради друга Бакая О.Данильчука та його заступників під великим питанням.