Василь ЧЕРВОНІЙ закликав праві партії об’єднатися вже восени

16 червня у переповненому приміщенні Українського дому, що в Києві, відбулася Всеукраїнська Народна Рада громадських організацій і партій правого національно-демократичного спрямування. Головний результат з’їзду – створення координаційного штабу «Захистимо Україну», який може стати початком акцій протесту і породити новий, уже не помаранчевий, а жовто-блакитний Майдан.

 Голова Української Народної Партії Юрій Костенко переконаний, що такі дії будуть ефективними, адже «вуличні акції сильніші за парламентську трибуну». Серед першочергових завдань нового об’єднання - звільнити інформаційний простір України від російської експансії, забезпечити захист української мови на законодавчому рівні, домогтися посилення влади Президента на противагу парламентській.

 Голова Рівненської обласної організації УНП Василь Червоній прокоментував створення координаційного штабу «Захистимо Україну!» таким чином:

 - Українці завжди програвали національно-визвольні змагання за відновлення державності. Головна причина - роз’єднаність і відсутність єдиної національної політичної піраміди, яка б ефективно діяла як в умовах опозиції (бездержавності), так і в умовах приходу до влади. Не дарма виникло прислів’я: «Де два українці - там три гетьмани». Цей синдром нам необхідно подолати, інакше ми завжди будемо бездержавною нацією.

 Необхідно усвідомити просту річ, яку вже давно зрозуміли, наприклад, народи Прибалтики і Польщі. Нам не потрібна інтернаціональна демократія, ми потребуємо національної демократії і національної влади, як єдиного гаранта та інструментарію реалізації національних сподівань і тих ідей, за які боролися і полягли кращі сини й дочки України.

 Носіями національних ідей є праві партії, у тому числі Українська Народна Партія, які мусять об’єднатися в єдину сильну українську національно-демократичну партію правого спрямування. І саме таке об’єднання я запропонував провести 21 вересня. Усі партії мають розпуститися й об’єднатися в єдиний кулак, влитися в одну праву українську партію.

 Ігор ГОШОВСЬКИЙ.

 РЕЗОЛЮЦІЯ Всеукраїнської Народної Ради громадських організацій і партій національно-державницького спрямування

 Перейняті найбільшою тривогою за долю України, ми, учасники Всеукраїнської Народної Ради громадських організацій і партій національно-державницького спрямування, представники творчої, науково-технічної, медичної, військової інтелігенції, духовенства, молодіжних об’єднань, посланці від робітництва, селянства, сфери підприємництва, привертаємо увагу влади та всього українського суспільства до крайньої небезпеки, в якій опинилася сьогодні Батьківщина. Фактично Україна перебуває у стані війни, яка ведеться проти неї у різних напрямках — економічному, політичному, інформаційному, мовному, релігійному. Домагання неоімперських сил Росії зруйнувати незалежність України, перетворити її на свій домініон набули нині особливо цинічно-судомного, украй загрозливого характеру. На послугах у цих сил — заохочувана й фінансована ними «п’ята колона» в Україні, і ми всі бачимо сьогодні, які шалені атаки здійснюють об’єднані сили реґіональників, вітренківців, есдеків, комуністів та інших на нашу державність, на конституційний лад, на Президента.

 У країні різко посилюються прояви некерованості, безладу, беззаконня. Нахабно підняли голови так і непокарані корупціонери та політичні пройдисвіти. За спинами небагатьох чесних громадських діячів, артистів, журналістів до Верховної Ради дісталися старі й новоявлені скоробагатьки, їхні куми, брати, свати, доньки й сини, племінники. Продовжується дерибан національного багатства, у т. ч. землі. Донищується колиска і перспектива України — село. На сході і півдні України зухвало-виклично втілюються у життя ідеї сепаратизму, зокрема мовного, робиться усе можливе, щоб не допустити євроінтеграції країни. Ворожі до незалежної України сили (і зовнішні, і внутрішні) рвуть її сьогодні на частини, і ми маємо ситуацію, за якої на карту поставлено соборність України, саму її державність.

 Поглибленню кризи в країні особливо сприяє т. зв. «політична реформа Мороза—Медведчука», за якої в державі відсутній будь-хто, хто несе персональну відповідальність за все, що в ній діється. Передбачений «політичною реформою» пріоритет колективної безвідповідальності Верховної Ради та обмеженість прав і можливостей виконавчої влади — це реальна загроза елементарному порядку в країні, не кажучи вже про державо- і націєтворчі процеси. Не випадково все більшу актуалізацію дістає в суспільстві ідея розпуску парламенту, на дві третини сформованого з товстосумів-мільйонерів, та запровадження на певний час прямого президентського правління.

 Протестуючи проти нищівних для України тенденцій і домагань, ми, учасники Всеукраїнської Народної Ради, заявляємо: державність України, її незалежність, її європейський вибір, повносиле утвердження української мови та культури — це той рубіж, з якого свідоме українське громадянство за жодних обставин не зійде. І цей рубіж ми боронитимемо всіма можливими способами, включаючи найрадикальніші.

 Ми не допустимо завернення України в новітнє імперське стійло.

 Ми не дозволимо зруйнувати унітарність Української держави.

 Ми не дамо олігархічним кланам прибрати до своїх рук найбільше багатство нашого народу — його землю.

 Ми змусимо забезпечити в країні порядок і законність.

 Ми все зробимо для того, щоб відродження української мови, культури, духовності набуло історично справедливого, незворотного розвитку.

 ВСЕУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РАДА  ВИМАГАЄ:

 Від Президента України В. А. Ющенка — пройнятися розумінням повноти своєї відповідальності за все, що діється у країні; з огляду на те, що нинішній розподіл влади між різними гілками обернувся тотальною безвідповідальністю та безконтрольністю, взяти курс на посутні корективи конституційного устрою країни і піти назустріч сподіванням суспільства мати в Україні сильну президентську владу — на взір тієї, що була у Франції в часи де Голля; значно рішучіше використовуючи свої повноваження як гаранта Конституції, нейтралізувати антидержавні, сепаратистські тенденції унеможливити антиукраїнську кадрову політику в Україні.

 Від депутатів Верховної Ради України, обраних від політичних сил, що здійснили Помаранчеву революцію, — зважаючи на політичну нестабільність, відсутність сконсолідованості депутатських сил, відмовитися від смертельно небезпечного для держави перетягування ковдри влади на парламент, дати принципову оцінку діяльності тих лідерів, які фактично домагаються ліквідації президентської влади.

 Від органів виконавчої влади України — неухильно та послідовно дбати про повноту використання владних важелів в управлінні країною, наведенні у ній порядку та спокою, дотриманні міцної виконавської дисципліни від найвищих поверхів влади до найнижчих.

 Від Генеральної Прокуратури України — забезпечити чітке дотримання законності, зі всією строгістю притягувати до відповідальності всіх, хто посягає на суверенітет України, хто чинить дії, спрямовані на ослаблення нашої державності, зокрема дії тих, хто цинічно розігрує карту «захисту» російськомовного населення.

  ВСЕУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РАДА  ВВАЖАЄ ЗА НЕОБХІДНЕ  НЕВІДКЛАДНО ЗДІЙСНИТИ ТАКІ ЗАХОДИ:

 1. В інформаційній сфері. Звільнити інформаційний простір України (телебачення, радіо, книговидання, періодику тощо) від окупації ідеологією та мовою російської держави. Домогтися, щоб усі ЗМІ в Україні, незалежно від форм власності, працювали на зміцнення Української держави, утвердження її гідності й авторитету. Ужити ліцензійних та інших санкцій до ЗМІ, які систематично паплюжать Українську державу й українську націю.

 2. У мовній сфері. Забезпечити повносиле і всебічне утвердження української мови як першоважливе стратегічне завдання Української держави, як запоруку самого її існування. Домогтися повноти виконання мовного законодавства в країні, встановивши чітку адміністративну відповідальність за його порушення та невідкладно створивши відповідну вертикаль виконавчої влади. Прийняти окремий закон про українську мову як державну мову України.

 3. В освітній сфері. Звільнити освіту від керівників різних рівнів, які не дотримуються українських державницьких позицій. Вважати за першочергове покликання усіх освітніх закладів утвердження засад національного виховання підростаючого покоління за спільною для всієї країни програмою. Поставити вимогу перед Міносвіти та науки розірвати контракти з ректорами, які саботують переведення ВНЗ на державну мову викладання. Домогтися безумовного виконання тих вимог у ділянці освіти (стосовно її змісту, українознавчої спрямованості, недопустимості скорочення українознавчих кафедр тощо), що їх вже неодноразово формулювала українська громадськість.

 4. У сфері культури та духовності. Забезпечуючи культурний розвиток усіх етносів в Україні, зажадати реального утвердження українських національних пріоритетів у всіх напрямках культури та духовності країни. Вважати руйнівним для Української держави насаджування у ній так званої «мультикультурності». Відновити у паспортах графу «національність». Покінчити із засиллям в Україні тих форм «культури» переважно західного та російського походження, що руйнують естетичні смаки, насаджують цинізм і насильство. Піднести на високий державний рівень справу підтримки та утвердження традиційних українських церков, які, маючи свої центри в Києві, послідовно зміцнюють Українську державність. Посилити роз’яснювальну роботу серед населення стосовно деструктивної ролі УПЦ Московського патріархату в Україні.

 Учасники Всеукраїнської Народної Ради громадських організацій і партій національно-державницького спрямування заявляють про створення на основі Оргкомітету постійно діючого координаційного штабу «Захистимо Україну!», мета якого — об’єднувати всі несконсолідовані на сьогодні громадські патріотичні сили, які над усе ставлять інтереси Української Держави, честь і гідність Української Нації, у тому числі представників інших етносів, які розуміють неминучість і необхідність утвердження України як національної держави. Наше найближче завдання — проведення перманентних акцій «Захистимо Україну!» у столиці і синхронно в областях. Запропонувати провести у вересні 2006 року спільний з’їзд партій національно-державницького спрямування для досягнення реальних об’єднавчих дій.

 Нехай із новою силою зазвучить в Україні знамените гасло Майдану: «Ми разом, нас багато і нас не подолати!»

16 червня 2006 року, м. Київ

«Український дім»

ОБ’ЄДНАТИСЯ І ДІЯТИ

Ми не маємо ніякого морального права забувати або принижувати гідність тих людей, які стояли біля витоків нашої державності в кінці 80 і на початку 90 років. То були нелегкі часи. На «рухівців» принишклі партократи дивилися із злобою, а то й з відкритою ворожістю. Тоді, як і сьогодні, деякі чиновники, державні мужі мовчки крадькома спостерігали за подіями, на Рівненщині в ті роки першим почав пропагувати національну ідею Василь Червоній. Пам’ятаю, як він виступив в Острозі з палкою патріотичною промовою, коли на райкомі партії висів ще червоний прапор.

 Українська Народна Партія сьогодні об’єднала людей, які були ядром колишнього РУХу, представляє тих політичних діячів, які готували референдум 1991 року. Вона послідовно відстоює національні інтереси, ні на крок не відступаючи від своїх ідеалів. А поразку на виборах не слід сприймати як трагедію. Причиною цього є те, що нинішня пропаганда національної ідеї на державному рівні вкрай занедбана.

 На виборах Президента мені спостерігач із Запоріжжя (козацький край!) сказала, що «украинский язык возник недавно, а запорожские казаки были во времена Екатерины ІІ». Отож, вони там не тільки про УНП нічого не знають, а й мають мізерне уявлення про історію своєї Батьківщини.

 В останні роки в південно-східних регіонах України посилилися антиукраїнські настрої, виступи. Чого ж дивуватися, коли, наприклад, на телебаченні, яке є основним джерелом інформації, усе змосковщено. Навіть гумор є прерогативою північного сусіда. Це чи не основна наша біда, яку потрібно негайно вимітати зі своєї хати?

Нині зрозуміло, що з багатьох партій демократичного спрямування необхідно створити одну потужну організацію, яка б могла протистояти антиукраїнським випадам і об’єднала б справжніх українців. Ця ідея вже на часі. І хотілося б, щоб наша партія мала відповідну її завданням назву – наприклад, Український патріотичний РУХ.

Іван ЖИГАЛЬСЬКИЙ,

с.Тесів Острозького району