Шануємо національних героїв – думаємо про майбутнє України

 Минає вже 15 років з дня проголошення незалежності України, а українці так і не дочекалися відновлення історичної справедливості щодо національних героїв. Навпаки, Україна, мабуть, єдина держава у світі, де справжні герої, поборники свободи нації, перебувають у забутті, а їхні кати-енкаведисти-кагебісти, колишні секретарі обкомів та райкомів у пошані, користуються державними пільгами, отримують колосальні пенсії.

 Таку жахливу ситуацію намагалися не раз виправити представники фракції УНП у Верховній Раді, пропонуючи визнати вояків УПА учасниками національно-визвольних змагань. Але олігархи, проросійськи налаштовані депутати з інших фракцій (комуністи, соціалісти, регіонали, литвинівці, есдешники, велика частина БЮТівців і навіть нашоукраїнців) надовго заблокували це вкрай важливе питання.

 Розуміючи, що далі так тривати не може, що треба поспішати, бо вже вмирають ті, кому в 1943 році було лише 15, народний депутат України чотирьох скликань, голова Рівненської організації УНП Василь Червоній пропонував Верховній Раді законопроект «Про статус учасників національно-визвольного руху». Прийняття цього документа не лише вшанує тих, хто віддав життя за визволення України від окупантів, а й дасть можливість їх онукам та правнукам пишатися подвигами своїх дідів і прадідів. До вашої уваги проект закону «Про статус учасників національно-визвольного руху».

Проект пропонується народним депутатом

України І, ІІ, ІІІ, ІV скликань

В.Червонієм

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про статус учасників національно-визвольного руху»

  Верховна Рада України,  захищаючи Право і Справедливість на території держави Україна,  дбаючи про зміцнення громадянської злагоди в державі Україна,  сприяючи консолідації та розвиткові Української Нації, її історичної свідомості, традицій і культури,  прагнучи розвивати й зміцнювати демократичну, соціальну правову державу,  дотримуючись взятих на себе міжнародних зобов’язань як член Організації Об’єднаних Націй, що визнала законність національно-визвольної боротьби, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю за вшанування всіх поколінь борців за свободу і незалежність України, приймає цей Закон України.

 РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

 СТАТТЯ 1. Визначення термінів, що вживаються в цьому законі:

 - Нація (лат. natіo - плем’я, народ) – соціально-етнічна спільність людей, об’єднаних єдиною мовою, територією, глибокими внутрішніми економічними зв’язками, специфічними рисами культури та характеру;

 - Українська Нація – нація, яка належить до найдавніших історичних націй Європи, які сформували в І тисячолітті н.е. етно-демографічне обличчя континенту і яка має тисячолітню традицію державотворення;

 - Україна - термін, що означає країну і державу, заселену Українською Нацією на своїй прадавній етнічній території;

 - Національно-визвольний рух – сукупність різних адекватних гнобленню форм боротьби нації за визволення від чужоземного панування, національного й колоніального гноблення, досягнення національної незалежності та реалізацію невід’ємного права нації на самовизначення.

 СТАТТЯ 2. Мета й завдання цього Закону.

 Метою цього Закону є відновлення історичної справедливості стосовно учасників національно-визвольного руху у ХХ столітті.

 Завданнями цього Закону є визнання права Української Нації на збройну боротьбу проти поневолювачів, ушанування всіх борців за свободу і незалежність держави Україна, соціальний захист учасників національно-визвольного руху.

 СТАТТЯ 3. Невід’ємні права українців.

 Невід’ємними правами українців були і є:

 право на самовизначення без втручання ззовні;

 право на національну незалежність і суверенітет;

 право на створення національної незалежної держави як засобу захисту від зовнішніх посягань;

 право на територіальну цілісність і національну єдність;

 право українців на свої домівки і власність, звідки вони були депортовані, переміщені або вигнані;

 право українців на беззастережний контроль над своїми природними ресурсами;

 право українців на Українську освіту і Українську культуру та засоби доступу до них, а також на збереження своєї національної самобутності;

 право українців на захист своїх природних прав всіма засобами, включаючи право на збройну боротьбу протягом всього часу існування Української Нації.

 РОЗДІЛ ІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ НЕВІД’ЄМНИХ ПРАВ УКРАЇНЦІВ І НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ

 СТАТТЯ 3. Національне гноблення і поневолення.

  Національним гнобленням і поневоленням визнається примушування насильницькими методами однією нацією іншої до відмови від національної мови, національного способу життя, національної культури, національної історії та національної віри та прийняття мови, способу життя, культури, історії та віри нації-поневолювача, ужиття репресивних заходів за відмову від прийняття нав’язуваного способу життя.

 СТАТТЯ 4. Злочинність національного гноблення й поневолення.

 Гноблення й поневолення однією нацією іншої визнається злочином, який повинен тягнути за собою відповідальність.

 СТАТТЯ 5. Право нації на збройну боротьбу проти національного гноблення й поневолення.

 Кожна нація має право на збройну боротьбу проти національного гноблення і поневолення.

 Держава підтримує й гарантує правовий і соціальний захист учасникам національно-визвольної боротьби.

 СТАТТЯ 6. Учасники національно-визвольного руху.

 Учасниками національно-визвольного руху українців визнаються члени українських військових формувань, культурно-просвітніх і військово-спортивних товариств, підпільних революційних організацій, спілок і груп, світських і церковних братств, самостійницьких політичних партій, які боролися за права і свободу Української Нації, за побудову Української Самостійної Соборної Держави.

 СТАТТЯ 7. Статус учасників національно-визвольного руху.

 Учасники національно-визвольного руху українців є ветеранами Другої світової війни.

 Держава гарантує належний соціальний захист учасникам національно-визвольного руху.

 Держава визнає заслуги учасників національно-визвольного руху українців – ветеранів війни, які проживають за межами України і також гарантує їм соціальний захист.

СТАТТЯ 8. Ушанування пам’яті загиблих за Україну.

 Держава забезпечує достойне вшанування пам’яті загиблих учасників національно-визвольного руху за свободу України.

 Вивчення й популяризація національно-визвольного руху українців за самостійну Українську Державу є основою патріотичного виховання громадян України.

 СТАТТЯ 9. Образа честі та гідності учасників національно-визвольного руху.

 Забороняються в державі фальсифікація історії Національно-визвольного руху українців, прояви в суспільстві українофобії та чужоземного шовінізму й расизму.

 Особи, винні у вказаних діяннях, притягуються до кримінальної відповідальності.

 СТАТТЯ 10. Приведення чинних нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

 Кабінету Міністрів України у тримісячний термін забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади відповідно до норм цього Закону.

 СТАТТЯ 11. Дія Закону в часі.

 Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

 ГОЛОВА  ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

 Від редакції: текст проекту закону та пояснююча записка до нього направлена на адресу фракцій БЮТ, «НУ», народному депутату України Левку Лук’яненку та іншим народним депутатам України.

 То ж чекаємо реакції від тих, хто зобов’язаний, тепер вже маючи більшість у Верховній Раді України, маючи свій уряд і Президента, визнати права тих, на чиїх спинах і кістках вони отримали керівні крісла, посади і мандати.