З думками про майбутнє

VIІІ (позачерговий) всеукраїнський з’їзд Української Народної Партії обрав нове керівництво партії і створив робочу групу для переговорів про об’єднання правих сил. Українські патріоти відкинули варіант перетворення партії на офіціанта олігархічних сил і обрали важкий тернистий шлях до величного українського храму.

24 червня в Києві в Центрі культури та мистецтв КПІ (місці створення Народного Руху України за перебудову) пройшов позачерговий з’їзд Української Народної Партії - політичної сили, яка по праву вважається найбільшою правоцентристською партією в Україні. Участь у ньому взяли 860 делегатів, які представляли всі регіони нашої держави.

Природно, що цього разу на з’їзді не було занадто романтичного настрою, притаманного для зібрань усіх без винятку національно-демократичних сил. І це добре. Нарешті з’явилися ознаки здорового прагматизму, а члени партії спромоглися на добрячу порцію самокритики.

Хороший приклад того, як це потрібно робити, продемонстрував Юрій Костенко, який у зв’язку з поразкою партії на минулих виборах склав повноваження на час проведення з’їзду. Зачитана ним доповідь вартує того, аби зупинитися на її тезах детальніше.

Костенко торкнувся причин поразки:

- Лише 10 відсотків виборців визначалися під час голосування з ідеологічних міркувань, решта проголосувала за олігархічні блоки. У цьому криється основний секрет поразки національно-демократичних сил.

Костенко також зізнався, що впродовж всієї минулої осені партія замість того, щоб розпочинати активну фазу виборчої кампанії, займалася дискусіями на теми «з ким іти». Він визнав, що нині політичний потенціал партії недостатній та що старі рухівські технології кінця 80 років необхідно модернізувати.

- Утім, я не вважаю, що рішення йти самостійно було невірним. Ми зазнали поразки у битві, але виграли стратегічно. Не пішовши на змову з бандитами, ми залишили наші лави чистими, а відтак отримали хороші перспективи і не втратили авторитет в народу, який швидко розчаровується у псевдопомаранчевих силах.

- Не жалкую, що не сиджу в парламенті поряд з тими, хто б мав сидіти на тюремних нарах! – підсумував Юрій Іванович.

Вітання з’їздові УНП надіслав Президент України Віктор ЮЩЕНКО. Назвавши УНП «однією з потужних демократичних сил на полі нашої держави», він зазначив, що «протягом усіх років незалежності ваша команда віддано служить державним інтересам». «Ви виборювали, плекали та розбудовували Україну, ви зберегли автентичність української ідеї та реально втілюєте її в життя... Сьогодні всіх нас єднають спільні погляди на майбутнє України. Ми разом прагнемо побудувати економічно та соціально сильну і стабільну державу, утвердити її в кордонах верховенства права і громадянського суспільства. Це благородна мета. Переконаний, спільно ми зуміємо її досягти», - зазначається у привітанні Президента.

У частині з’їзду, присвяченій виступам делегатів, найбільшу увагу привернули делегати від Рівненщини, які нині очолюють районні адміністрації області. Голова Здолбунівської РДА Світлана Ніколіна повідомила про тиск, який чиниться на них з боку нового голови Рівненської ОДА Віктора Матчука. Пані Ніколіна, зокрема, розповіла, що той погрожував «накопати» на кожного голову РДА в разі, якщо вони добровільно не напишуть заяви на звільнення». «І вже місяць копають», - повідомила вона про головну турботу нового голови ОДА.

Під впливом цього виступу Юрій Костенеко під час прес-конференції вдався до різкої критики кадрової політики Кабінету Міністрів у цілому по Україні і, зокрема, у Рівненській області.

Переобрання керівництва Української Народної Партії відбулося ближче до завершення з’їзду. Головою партії на новий термін обрано Юрія Костенка, який обіймає цю посаду з 1999 р. Переобрано заступників голови партії: пост першого заступника зберіг за собою Іван Заєць (він куруватиме питання ідеології), заступниками – президента ЗАТ «Оболонь» Олександра Слободяна (з питань економіки), Антона Бутейка (з питань міжнародної політики) та голову Тернопільської обласної організації УНП, яка на виборах-2006 досягла найкращого результату, Ярослава Джоджика (з питань організаційної та методичної роботи).

Делегати запропонували дві кандидатури на посаду голови партії: Юрія Костенка та Василя Червонія. Василь Червоній заявив, що зніме свою кандидатуру, якщо Юрій Костенко оприлюднить пропозиції щодо кандидатур на своїх заступників та склад Центрального Проводу. Після оприлюднення названих прізвищ Василь Червоній зняв свою кандидатуру. Обрання голови партії відбувалося таємним голосуванням, як це і передбачає Статут.

Обрано також новий склад Центрального Проводу партії. Критерієм для його формування, як і вимагали делегати від Рівненщини, стали в першу чергу результати, досягнуті на останніх парламентських та місцевих виборах.

Від Рівненської області до складу Центрального Проводу увійшли В.Червоній, Ю.Ширко, С.Олексіюк.

Серед результатів з’їзду варто також виокремити внесення змін до Статуту, які сприятимуть поліпшенню роботи партії, а також прийняття низки заяв, у яких висловлено оцінку сучасної політичної ситуації в Україні, ставлення УНП до питань регіоналізації країни, вступу до НАТО, визнання воїнів УПА учасниками національно-визвольної боротьби.

На з’їзді також було утворено робочу групу з проведення переговорів з представниками правих партій щодо можливих шляхів об’єднання. До складу групи увійшли: І.Заєць, І.Драч, В.Червоній, С.Хмара, Г.Манчуленко.

У спеціальному зверненні з’їзду до Президента, Уряду та Верховної Ради України зазначено, що «складні суспільно-політичні процеси в державі пов‘язані з провокаційними спробами окремих політичних сил та владних структур Сходу й Півдня України дестабілізувати політичне життя країни шляхом нагнітання суспільної напруженості, поширення антидержавних настроїв у Криму». У документі підкреслюється, що такі дії вимагають «солідарних, скоординованих дій правоцентристських партій, громадських організацій та широкого загалу суспільності, спрямованих на захист національних інтересів, на збереження територіальної цілісності і соборності Української держави».

На переконання УНП, «основою інтеграції, об’єднання правоцентристських сил та громадських організацій може стати угода між ними про пріоритетність таких базових для України цінностей, як територіальна цілісність країни; верховенство права; демократичні засади розбудови держави; обстоювання загальнонаціональних інтересів; європейський зовнішньополітичний курс; належний розвиток національної мови та культури; детінізація економіки; підтримка середнього бізнесу та захист національного товаровиробника».

 Ігор Гошовський.

 Помаранчева влада на Рівненщині також є бандитською?

Саме таке запитання здавалося цілком логічним після почутого на прес-конференції, організованій Рівненською обласною організацією Української Народної Партії, щодо резонансних подій під час святкування 355 річниці битви під Берестечком 25 червня 2006 року. Ствердна відповідь на нього напрошувалася вже відразу після показу фрагментів відеозйомок, на яких чітко зафіксовано, як бійці «Беркута» відштовхують людей, а голова облради, друг Бакая Данильчук простягає кулаки до В.Червонія.

Заступник голови РОО УНП Степан Жданюк підтвердив факти брутальної поведінки беркутівців і повідомив, що коли він підійшов до Данильчука, від нього віяло добрячим перегаром. Цим, очевидно, зумовлена його фраза з бандитсько-москальського лексикону: «Я тебя, б....., урою».

Заступник голови РОО УНП Олег Ковальчук підкреслив, що дії Матчука й Данильчука були антизаконними, оскільки заявка на проведення святкових заходів керівництвом обласної УНП була подана завчасно до сільської ради. Окрім того, Василь Червоній за кілька днів до того звертався до оргкомітету (П.Давидюка) з проханням надати слово. Те ж він повторив, звертаючись до режисера свята С.Мельничука, ведучої та до міліції.

Таким чином, сутичка була заздалегідь спровокованою теперішньою помаранчевою владою Рівненщини, яка боїться почути правду про свої антизаконні дії. Інакше як бандитською таку поведінку Матчука, і особливо Данильчука, назвати не можна.

Коментар голови Рівненської обласної організації Української Народної Партії, депутата обласної ради Василя Червонія:

- Усі виправдання друзів Порошенка й Бакая є фарисейством і відвертою брехнею. Бо хто ж заважав Матчуку наказати командиру «Беркута», щоб той дав команду розступитися і пропустити на сцену для виступу тих, хто бажає?

У тому-то й річ, що ні Матчук, ні Данильчук не були зацікавлені в тому, щоб до мікрофона підійшли чи то Олег Тягнибок, чи то Юрій Ширко, чи то Василь Червоній, чи то Богдан Бенюк. Вони боялися, що 10 тисяч людей почують правду про них і про їхні антиукраїнські дії. І саме тому хотіли сховатися від правдивого слова і власного народу за стіною беркутівців.

Та про яку порядність нинішніх керівників області можна було говорити, коли Матчук у своїх брудних інтригах використовує навіть ім’я Святішого Патріарха, розповсюджуючи брехливу інформацію про те, що буцімто Василь Червоній вибачався перед ним за «безчинства». Я у вівторок розмовляв з Патріархом і поінформував його про те, як без відома Святішого Патріарха Матчук використовує його ім’я. Патріарх обурений. Бо й справді, жодних докорів від Філарета за свою поведінку я не чув, окрім слів про те, що Патріарх радий мене бачити. А щодо вибачень, за так звані «безчинства», то їх якраз годилося б просити у громади й у Патріарха саме Матчуку, бо саме з його вказівки чинилося це беззаконня і наруга над конституційними правами і почуттями справжніх українських патріотів напередодні Дня Конституції.

Сергій СТЕПАНИШИН