Кульбіти леді Ю, або Якщо такі друзі, то навіщо тоді вороги

Юлія Тимошенко стала свідомою українкою, коли була вимушена відмежуватися від опального Лазаренка - швидко вивчила українську мову, організувала партію «Батьківщина», продемонструвавши свої здібності та енергію.

У 2000 р. Ю.В. стала віце-прем’єром в уряді Ющенка і почала активно виконувати програму Віктора Ющенка з дебартеризації та детінізації економіки. Вона з власного досвіду добре знала, що таке бартер і тінізація, тому швидко досягла успіху. Коли детінізація торкнулася Кучми та його оточення, він відправив Ю.В. у відставку. Як розумна людина, вона зуміла максимально використати цю ситуацію на свою користь - виявилося, що вона хотіла зробити для людей набагато більше, але їй не дали. Люди повірили в це, а Ю.В. зрозуміла, що успішність залежить не так від того, що ти зробив, як від того, що хотів зробити, але не зміг, бо тобі завадили. При цьому все вимірювалося не ділами, а словами. А Ю.В. уміла користуватися словами найкращим чином - хороша пам’ять, швидке й чітке мислення дозволяли майстерно пересмикувати факти і вміло притягувати докази до висновків. «Найнебезпечніша брехня - це трохи викривлена правда» (Ніцше). Ця метода часто веде до тимчасового або навіть тривалого успіху - все залежить від міри, але врешті-решт призводить до повного краху.

Ю.В. не завжди адекватно сприймає дійсність, її постійне пересмикування фактів свідчить про те, що вона більше покладається на слова, ніж на діла.

Ю.В. не має якоїсь програми політичної дії, але вона має виразну ідею-гасло: ми переможемо! Стара більшовицька ідея - партія Леніна завжди перемагає. Цією ідеєю користуються віруючі - ми переможемо, бо з нами Бог. Вольтер із цього приводу іронізував: «Господь завжди на боці сили». З віруючими не посперечаєшся, бо віра - це оаза серед пустелі раціоналізму, до якої ніколи не наближається караван мислення, а от комуністів така беззастережна віра в перемогу занесла на задвірки історії. Сліпа віра завжди приводить до краху, бо її адепти не знають міри й експлуатують її, поки вона не перетвориться на свою протилежність.

Людей такого штибу не можна допускати до керівництва державою, бо вони не мають ніякої позитивної програми і прагнуть тільки влади. Такі люди свій успіх будують не на своєму зростанні, а на приниженні своїх опонентів.

Ющенко став Президентом завдяки помаранчевій революції, а Ю.В. отримала крісло Прем’єра. Ця посада виявилася їй не до снаги, уряд під її керівництвом діяв некваліфіковано - засідали з ранку до ночі й усі разом пробували навалою вирішувати важливі й дрібні справи. Нагальні проблеми розв’язували методом партизанських наскоків - реприватизація, регуляція цін на пальне, цукор... і постійна демонстрація добрих намірів. Ю.В. щодня виходила на роботу, як на подіум, і демонструвала свою нову вдяганку - хай люди краще обговорюють її костюми, ніж роботу. Старий метод, ще в Древній Греції стратег Алківіад відволікав афінян від своїх справ за допомогою собаки з обрубаним хвостом.

Ющенко, видно, не відав, що справжні вороги виявляються лише після перемоги. Позаяк Ю.В. відносно легко дісталося крісло Прем’єра, вона вирішила, що здатна на більше, і почала готуватися до боротьби за президентську посаду. Для цього їй треба було відмежуватися від Ющенка. Вона не могла піднятися вище за нього і тому почала працювати на пониження його авторитету. Ховаючись за спиною програми Президента, Ю.В. при кожному успіху показувала пальцем у свій бік, а при невдачах - на Ющенка. На відміну від Ющенка, Ю.В. ніколи не буває щирою, це чітко проявляється в її усмішках - одна хижа з оскалом, інша фальшива. Вона вміло заганяла Ющенка на тонкий лід, а він не розумів, що «для досягнення політичної мети завжди потрібна сила» (Макіавеллі). Віктор Андрійович звик довіряти людям і діє згідно з українським звичаєм: краще терпіти зло, ніж чинити зло. Це моральний принцип, коли ти сам терпиш це зло, але він стає аморальним, коли це зло падає на людей, що довіряють тобі. Моральність народжується в момент вибору, тому що «мораль не феномен, а інтерпретація феномена» (Ніцше).

Ю.В. не могла обійтися без Ющенка, тому вона свій удар спрямувала на його оточення, звинувативши в корупції. При цьому вона не лінувалася говорити, що підтримує Ющенка і готова виконувати його програму. Подвійна гра Ю.В. розколола «помаранчеву» коаліцію, сильно вдарила по авторитету Ющенка - він не зміг передбачити кульбіт Ю.В. Президент повівся рішуче: відправив Ю.В. у відставку.

Ющенко і його «помаранчеві» союзники - різні люди. Він намагається якнайбільше зробити для України, вони - більше взяти для себе. Спроба створити дієву коаліцію, мабуть, безперспективна, бо в такій коаліції підозри будуть сильніші за довіру. Намагання начепити шори Прем’єру шляхом регламентації правил поведінки мало що дадуть, бо «праведна людина зробить праведним будь-який неправедний закон, а неправедна людина зробить неправедним будь-який праведний закон» (Конфуцій).

Ю.В. розуміє, що подальше поглиблення розколу може розвалити і її блок, бо в ньому, крім агресивної космополітичної більшості, яка думає тільки про владу, є й люди, які дбають про Україну, тому вона крутиться, як воша на гребінці, - запевняє, що виступає за програму Ющенка і одночасно копає під ним яму.

Незважаючи ні на що, Ю.В. знову прагне бути Прем’єром, хоча всі прогнозують і сама вона знає, що прем’єрство буде недовговічним, бо прийшов час реформ. Їх треба було провести раніше, тоді, коли вона була Прем’єром. Вона розуміє, що відставка буде неминучою і швидкою, це приведе до влади регіоналів. Мабуть, вона цього й прагне, бо її ціль - президентство, а з Януковичем боротись буде легше, ніж з Ющенком.

Ю.В. почала боротися за справедливість після того, як Кучма зруйнував її бізнес. Свого часу вона була газовою принцесою - хазяйкою газової труби, яка перекачувала газ Росії на Захід, заробила на цьому 9 мільярдів гривень. Ставши Прем’єром, хотіла знову сісти на цю трубу, але їй не дали цього зробити. Якщо вона вдруге стане Прем’єром, її руки знов потягнуться до труби, а умови для цього зараз набагато кращі: з одного боку, Прем’єр тепер матиме більше повноважень, а з іншого - Ю.В. знайшла спільну мову з Москвою, і та пообіцяла, що газ їй відпускатимуть за безцінь. Цікаво, чим вона за це віддячить Путіну?

У розбитому горщику каші не звариш, особливо в «помаранчевому», який складається з трьох погано припасованих черепків. Видно, без перевиборів не обійтись. Врахування попередніх помилок повинно привести до успіху. Відкладати ці вибори в довгий ящик немає сенсу - треба йти по живому сліду, коли ще свіже бажання зробити інакше, пам’ятаючи при тому, що «маса не знає, що вона хоче, їй треба сказати, чого вона хоче» (Карл Ясперс). Сподіватись на швидку зміну якості електорату не можна, бо в Україні протягом 350 років проходив негативний інтелектуальний відбір. Особливо інтенсивно це робилося в останні 70 років, коли пробували сколотити шляхом дебілізації «новую советскую общность». Ця «общность» у нас формувалася з перевертнів, яничарів, малоросів, хохлів, заброд..., вона ще довго буде відгикуватись у нашому політикумі.

Віктор Ющенко - лідер нового формату, він українець, який постійно виявляє свою українськість. На нього нападають, з одного боку, за те, що він несе багато новацій - «велика зміна речей турбує людей» (Овідій), з іншого - за те, що він опирається на український звичай, не російський, не єврейський, не польський, не європейський, а український. Він усе робить по-своєму - не бреше, не краде, не матюкається, не лукавить і діє незлобиво й відкрито. Він робить дрібні помилки - «хто йде вперед, той завжди блудить» (Гете). Самозакохані українські інтелектуали люблять копирсатися в цих дрібницях, наповнюючи неправедну критику конкретним змістом. Замість плеча вони підставляють йому ногу.

Ю.В. мало робить дрібних помилок, хоч і рухається в бік краху. Вона йде услід за Ющенком і старанно показує своїм пальчиком: ось тут не так, а там - не туди... При цьому ніколи не забуває про свою вигоду. Не дочекавшись створення «помаранчевої» коаліції, вона заявила, що виграла вибори і що влада повинна належати їй - ще не піймала, а вже скубе...

Не здатен недобрий створити добро. Об’єднання праведного начала В.Ющенка і активної дії Ю.Тимошенко було б найкраще для України, але вони дивляться в різні боки, у них різні світогляди, про які Д.Кеннеді писав так: «Не питай у країни, що вона зробила для тебе, а запитай у себе, що ти можеш зробити для неї».

 Генріх ДВОРКО,

доктор наук, Київ.  

Незважаючи на партійність і відданість Порошенку

Київ забракував кандидатури А.Жуковського і В.Новака на посади першого заступника і заступника голови Рівненської облдержадміністрації.

Минуло вже досить часу для того, щоб остаточно пересвідчитися, що так звана помаранчева команда повністю себе дискредитувала. Гасло «Не зрадь Майдан!» набуло знущального й абсолютно протилежного змісту: бандити не сидять у тюрмах, бізнес і влада повністю злилися, замість люстрації маємо повну реабілітацію прокучмівських кадрів, а стосовно справжніх патріотів, завдяки яким і була здобута перемога на президентських виборах, розпочалися звільнення та політичні переслідування.

Уся Україна 100 днів з обуренням споглядає за тим, як не можуть домовитися між собою й поділити портфелі олігархи і мільйонери з «НСНУ», БЮТу та партії соціалістів – Порошенки, Фельдмани, Деркачі. Про національні та державні інтереси навіть і не йдеться. 

Те саме, якщо не гірше, коїться і на Рівненщині. Змова Порошенка, Єханурова, Безсмертного та Тимошенко проти Української Народної Партії і кількаразові відправки на Банкову та Грушевського валіз з валютою зробили свою чорну справу: у відставку були відправлені ті, хто не на словах, а на ділі відстоювали ідеали Майдану і послідовно виконували Програму Віктора Ющенка «Десять кроків назустріч людям». На місце патріотів Василя Червонія, Олега Ковальчука, Івана Турка, Степана Жданюка до керівництва обласною адміністрацією прийшли бізнесмени, які нажили свій капітал завдяки сумнівним оборудкам за режиму Кучми, а обласну раду за наполяганням Юлії Тимошенко очолив друг українського казнокрада, а тепер «громадянина» Росії Бакая О.Данильчук .

Але, очевидно, п.Матчук добором своїх заступників сильно не переймався. Як стало відомо редакції «Волині», кандидати на крісло заступників голови РОДА А.Жуковський та В.Новак не пройшли спецперевірки правоохоронними органами.

Чому стався такий прокол з командою власника «Реноме», прес-служба облдержадміністрації наразі мовчить і навряд чи коли відкриє справжні причини кадрового провалу. Варіантів відповіді на це питання є лише два: або не завезли в Київ того, що мали, або ці особи настільки дискредитовані своєю минулою діяльністю, що посада голови виконкому Політради Рівненської обласної організації «НСНУ» А.Жуковському не допомогла, і він пролетів, як фанера над Парижем.

На нашу думку, більш вірогідною є друга версія. Бо, по-перше, сумнівно, що вони пошкодували грошви заради майбутнього свого збагачення, а по-друге...

Потрібно пригадати, як у не дуже далекі часи Анатолій Жуковський, працюючи слідчим у міліції, розслідував справу щодо економічних зловживань голови колгоспу Новодіда з села Великі Цепцевичі Володимирецького району. І так нарозслідувався, що був спочатку відсторонений від справи, а потім звільнений з міліцейських лав (подейкують, за те, що взяв хабара у 5 тисяч доларів). А в часи вже більш сприятливі для практично безперешкодного накопичення сумнівного капіталу п.Жуковський створив і очолив у м.Кузнецовськ фірму «Імбекс», оборудки якої базувалися, як відзначають обласні ЗМІ, на торгівлі лівою горілкою та зіпсованою рибою.

Що стосується В.Новака, то він, безумовно, заслужив більшого, бо, обіймаючи відразу дві посади – заступника і начальника управління промисловості, транспорту і зв’язку, влаштовував тодішнього губернатора Сороку якнайкраще. А от під час виборчої кампанії трохи лоханувся, бо, відповідаючи за Кузнецовськ, робив усе, щоб привести до президентства двічі судимого Януковича.

Ну, як вам кадри, що підготував собі Матчук? Патріотичні, чесні, професійні!!!??? Круто, чи не так? А є ж ще у його заступниках російськомовний соціаліст Торкунов, який навіть у стінах облдержадміністрації спілкується іноземною. Є і відданий кучміст Благодир, який вірою і правдою служив Сороці. Пригадуєте слова Матчука: «Ми ніколи не зрадимо Майдан! Ми – партія Ющенка!»

Інформвідділ.

 Одне запитання до Олександра Данильчука

Виборці Рівненщини, які сподівалися на чесну й порядну владу, голосуючи за блок Юлії Тимошенко, яку представляє Олександр Данильчук, хотіли б дізнатися, чи правда, що голова Рівненської обласної ради, друг Бакая О.Данильчук так «відзначив» нараду в Кузнецовську, що алкогольне отруєння довелося три дні виводити з допомогою капельниці в Рівненському обласному діагностичному центрі по вул.16 липня?..

Перші «помаранчеві» квіточки

Позавчора було поширено офіційну інформацію в обласних ЗМІ, що через поважні причини гаряча вода у квартирах рівнян не з’явиться до Покрови.

Навіть мешканці мікрорайону «Північний» тепер змушені гріти воду на газових плитах. Ось так почали хазяйнувати в області й місті так звані «помаранчеві». Це, зрештою, не дивно, бо в оточенні Матчука і Чайки більшість тих, хто ще за губернаторства Сороки обіцяв безперебійне водопостачання, та так обіцянок і не виконав.

Тепер доводиться мешканцям Рівного лише добрим словом згадувати синьо-жовту владу на чолі з Василем Червонієм, яка, на відміну від кучмівської і нинішньої помаранчевої, забезпечила цілодобове постачання впродовж цілого року холодної води і відновила подачу води гарячої.

Юрко Славутич