Де «блукають» гроші збірної України?

Микита Малинський

Рівно місяць минув з того часу, коли національна збірна України чвертьфінальним матчем з командою Італії завершила свій виступ на чемпіонаті світу з футболу в Німеччині. Синьо-жовті вже отримали порцію похвали за гарно виконану роботу від ЗМІ та вболівальників, а ось преміальні за виступ на полях Німеччини футболісти збірної України, тренерський штаб так і не отримали. Більше трьох тижнів назад президент ФФУ Григорій Суркіс на прес-конференції повідомив, що футболістам за роботу незабаром заплатять преміальні.

За словами Суркіса, призовий фонд для команди склав 8 млн. доларів. Що стосується податку із суми преміальних, то він буде стягнений із суми, яка виділятиметься на кожного футболіста.

За підрахунками «Чемпіону», «заробіток» української команди на Мундіалі разом з преміальними ФІФА мав скласти суму більше, ніж 20 млн. доларів. Чому така різниця у цифрах між 20 млн. доларів та 8 млн. доларів від Суркіса, ми намагалися запитати у самого пана президента ФФУ. Втім, вийти на контакт з головним футболістом країни і поспілкуватися на тему преміальних збірної нам так і не вдалося...

У ФФУ нам також не вдалося з’ясувати, де ж гроші для національної команди?

Перший віце-президент ФФУ Олександр Бандурко після «радіаційного» повітря Німеччини захворів, а віце-президент ФФУ Володимир Лашкул, який міг щось прояснити у цій ситуації, відпочиває в теплих краях.

Мали намір ми запитати в Суркіса і про те, чи виконав свою обіцянку власник «Дніпра» Ігор Коломойський, який за вихід синьо-жовтих з групи та прохід у чвертьфінал ЧС-2006 мав викласти збірній України більше 10 млн. доларів...Таку обіцянку Коломойський дав у колі своїх друзів-мільярдерів на одному з матчів збірної України на ЧС-2006.

Але цього всього поки не вдалося дізнатися.

Тим часом більшість гравців національної збірної України, працівників тренерського штабу вже переймаються своїми чесно заробленими та обіцяними грошима, які їм проанонсували ще місяць назад, але чомусь забувають виплатити.

Та ж сама ситуація відбувається із футболістами молодіжної збірної України, які за срібло ЧЄ-2006 мали отримати премію у 20 тисяч доларів, але так і не побачили цих сум. До речі, суму, яку отримають гравці національної збірної України поки ніхто не називає. Очевидно, що Суркіс разом з Блохіним зберуться і як у фільмі «Весілля в Малинівці» будуть ділити: «Це мені. Це тобі, це знову тобі. Я нікого не образив? Все по-чесному. Без обману?»

Ось наша «відкритість»...

Нащадки козаків фестивалили на Хортиці

З 28 по 31 липня в Запоріжжі зібралися нащадки козаків з усієї України, і не лише – були також білоруси, росіяни, кубанці, донці і навіть забайкальські козаки. У ці дні там проходив Х Міжнародний фестиваль козацьких бойових та традиційних мистецтв «Спас на Хортиці». Рівненщину на ньому представляла команда козаків «Волинської Січі», які займаються українським бойовим мистецтвом Спас.

Віталій Пражмовський

Програма фестивалю була дуже різноманітною та насиченою. Традиційно свято розпочалося з абсолютної першості України з українського рукопашу Спас. Два дні козаки в тяжких і напружених змаганнях визначали кращих бійців. Найкращий результат серед рівненських спасівців показав наймолодший член команди мізочанин Олексій Бровчун – перше місце серед юнаків 1992-1993 років народження. А головний приз – кубок Анатолія Єрмака - цього року поїхав до махновської столиці Гуляй-Поле.

Слід зазначити, що вперше за досить довгий час у змаганнях взяли участь представники спорідненої зі Спасом системи – руської північно-західної воїнської традиції Бузи. Російська команда в кількості двадцяти шести осіб прибула на Хортицю задовго до початку фестивалю, де проводила свої заняття і знайомила всіх бажаючих з особливостями техніки Бузи. Цікавим також є факт, який виявився під час приватних розмов, – майже всі бузняки мають українські корені.

Увечері, після змагань, на Фестивальній площі Запоріжжя пройшов конкурс показових виступів шкіл національних бойових мистецтв і концерт фольклорних та естрадних колективів. Цього року найкращим виявився виступ Київської школи традиційного козацького бойового мистецтва Спас, члени якої показали сцену з життя козаків, застосовуючи свої знання з українських одноборств.

Та найцікавішим і найпопулярнішим серед запорожців є день, коли на Хортиці проводяться традиційні українські бої лава на лаву. Саме цей вид змагань збирає найбільше глядачів та учасників. Цьогоріч до лави стало майже дві сотні козаків, вік яких коливався від 15 до 50 років. Найколоритнішою була лава гостей, прикрасою якої став козак з Луцька Володимир Присяжнюк (вага – 160 кілограмів). Упертість та завзятість бійців була така, що в жодному зі сходжень не було визначено переможців. Тож за результатами цього змагання судді вимушені були оголосити нічию. Описати й передати всю гостроту вражень та емоцій від такого дійства практично неможливо. Тому тим, хто хоче це побачити, залишається лише одне – приїхати та подивитися чи взяти участь.

До Франкової криниці

В країні тривають урочистості на честь 150-річчя з дня народження Вічного революціонера

У Рівному відбувся концерт за участю столичних майстрів мистецтв – традиційний захід, у якому відбився хрестоматійний глянець, наведений протягом років на бунтівного філософа, публіциста, письменника, громадського діяча, ідеї якого були проривом для свого часу і, як це не прикро, є надзвичайно актуальними сьогодні.

Почати хоча б з того, що зараз країна, як і сотню років тому, знову стоїть перед прірвою дикої капіталізації, від якої її не змогли відвести новітні помаранчеві заколотники, котрі так і не спромоглися стати Прометеями для свого народу. І з Франковими роздумами про етику трудових відносин, закони побудови власної справи не зашкодило б ознайомитися теперішнім міністрам-капіталістам. Та й тема релігійного протистояння, на якій сьогодні спекулюють промосковські політики, теж у достатній мірі висвітлена в його публіцистиці, що треба було б узяти до уваги, аби ще раз не наступати на ті ж граблі.

Особливо ж актуальною видався ранком цього четверга термін «духовний вакуум», введений Франком для позначення стану суспільства, яке втратило свої ідеали, де на перший план вилізли неприховане прагнення безкарного збагачення за рахунок пограбування країни, продажність заради місця під сонцем і безхребетна неспроможність цьому пручатися.

І знову прикро за державу, у якій немає сили, котра зупинила б «бєспрєдєл» і, незважаючи на недоторканність цих ревних борців за добробут Батьківщини, тикнути їх носами, як паршивих котів, у те лайно, яким вони напаскудили довкола себе. А поки лишається тільки гірко всміхатися від того, що одне гасло Майдану – «Бандитам – тюрми!» - хоч частково, але виконане: спритніші з бандитів зараз у Росії, а вона, як відомо, завжди була тюрмою народів...

Отож, заглянувши у Франкову криницю, подумаймо, чи вистачить нам води, щоб відмитися перед світом від тої ганьби, яку переживаємо нині.