Про ідеали Майдану і демократії можемо поволі забувати…

Остання сесія Рівненської облради яскраво продемонструвала, що представники «нової» місцевої влади вже остаточно акліматизувалися до складної політичної ситуації у країні і готові спокійно працювати у нових умовах, які за багатьма критеріями є для них навіть більш сприятливими від колишніх.

Сесія розпочалася із зняття із порядку денного питання про ліквідацію посади заступника голови облради з питань комунальної власності, яке обходиться обласному бюджету у 500 тис. грн. щорічно. Леонтій Самчук, який обіймає цю посаду, виглядав дуже задоволеним: ще б пак фракція «Нашої України» у Рівненській облраді, вловивши нову політичну кон’юктуру, відмовилася голосувати за його звільнення, так само вчинили і БЮТ. Тож думати про власне працевлаштування йому, вочевидь, поки що не доведеться.

З не меншим цинізмом було «зарубано» і питання внесення змін до регламенту ради щодо впровадження тут практики поіменного голосування. Після гучних запевнень лідерів «Нашої України», БЮТ та блоку Литвина у готовності підтримати це питання табло показало, що рішення все-таки не пройшло. З огляду на те, що фракції цих політичних сил за підтримки депутатів від Української Народної Партії (яка проголосувала «за» одноголосно) становлять у облраді абсолютну більшість, доводиться підозрювати панів Матчука, Прокопчука і Благодира як мінімум у подвійних стандартах. Адже саме «вільне» волевиявлення їхніх депутатів не дозволило провести через сесію облради цю абсолютно демократичну ініціативу, яку, між іншим, людям неодноразово обіцяли впровадити в життя зі сцени помаранчевого Майдану.

Після тривалих дебатів було відправлено на довивчення питання передачі ОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» з обласного балансу у власність територіальної громади міста Рівне. Особливо ревно його лобіював присутній на сесії рівненський мер Віктор Чайка. Кінець-кінцем він навіть відкрито пригрозив депутатам: «Не віддасте «Рівнеоблводоканал» - не візьму «Теплотранссервіс» і «Комуненергію»!». Втім, нашвидкуруч вирішувати це питання депутати усе одно відмовилися. Депутат від УНП Василь Червоній прокоментував проблему наступним чином: «Міська влада демонструє досить цікаву тенденцію забирати у своє підпорядкування тільки ті підприємства, які добре працюють. А саме: Рівненський та Запорізький водоканали, як відомо, нині є найкращими у державі. Зараз в Україні тенденція тримати такі підприємства в обласній комунальній власності не падає, а навпаки – зростає. Тим більше у регіонах, де вони обслуговують не лише місто, а й райони. На Рівненщині ситуація саме така – «Рівнеоблводоканал» забезпечує подачу води мешканцям Рівненського, Гощанського та Здолбунівського районів. Передача його місту є нічим іншим, як ігноруванням прав мешканців провінції».

 P.S. Ще одним питанням, яке не вдалося «протягнути» через сесію, стало переведення «Народного Дому», де розташовані офіси партій та громадських організацій націонал-демократичного спрямування, із комунальної власності територіальних громад м. Рівне на баланс області. Докладніше про це читайте у матеріалі «Народний Дім» залишився народним».

 Віктор ПЛАНОВИЙ

 Рівненський райздороввідділ і далі очолюватиме неук-соціаліст?

Про начальника відділу охорони здоров’я Рівненської райдержадміністрації Олександра Анненкова наш часопис писав уже неодноразово.

Медики районних лікарень, а також представники районної ради профспілок неодноразово піднімали питання наявності у нього диплому про вищу освіту, а також про недостовірність, а точніше - у відсутності записів у його трудовій книжці. Абсолютно природно, що керувати таким відділом не може випадкова людина. Згідно з чинним законодавством претендент на цю посаду мусить мати не менше 8 років стажу медика і вищу лікарську категорію з охорони здоров’я. Представники районної медицини в один голос заявляють, що таких характеристик у Анненкова немає, більш того навіть наявний документ про вищу освіту у нього не справжній. Так у записі про навчання у Санкт-Петербурзькій військово-медичній академії допущена дивна помилка у слові «Петербурзькій», яке написано через «и», а записи у трудовій книжці, за свідченням графологічної експертизи, і взагалі зроблені рукою батька горе-керівника.

Всі ці нюанси дали достатні підстави для звільнення пана Анненкова з роботи і 30 березня цього року голова Рівненської райдержадміністрації Петро Поліщук зробив відповідне подання. Вже наступного дня на медичній раді усіх головних лікарів районних лікарень та амбулаторій було поставлено до відома про дане рішення. Анненков, як і варто було сподіватися, одразу ж кинувся оскаржувати своє звільнення у суді, а підставою для визнання його незаконним обрав традиційне у таких випадках перебування на лікарняному. Оскільки за місцем роботи лікарняний листок видавати відмовилися, мотивуючи це тим, що вказаний пан тут більше не працює, документ було взято в іншому місці. Принаймні про це говорять факти. Те, що на момент медради Анненков на лікарняному не перебував, в один голос засвідчують майже усі, хто був на ній присутній.

Апеляційний суд визнав звільнення Анненкова незаконним, втім нікого з присутніх на медраді як свідків не опитали. А вже 31 липня, після звільнення Петра Поліщука його справу закрив виконуючий обов’язки голови Рівненської РДА, представник Блоку Юрія Кармазіна Сергій Подолін, за дивним збігом обставин, колега пана Анненкова (члена Соцпартії) по Рівненській райраді (вони обоє є членами депутатської фракції «Єдність», складеної із депутатів від Партії регіонів, СПУ та блоку Юрія Кармазіна).

Тож сьогодні Олександр Анненков, займаючи в одночас крісло начальника райздороввідділу і посаду депутата райради, почувається як ніколи комфортно. Від відповідальності за підробку документів його ефективно захищає депутатська кругова порука, притаманна для наших райрад. А у світлі останніх подій, коли в обласній раді фракція СПУ увійшла до більшості разом з «Нашою Україною», БЮТ, блоком Литвина та Партією регіонів, а у стінах Верховної Ради поповнила ряди правлячої «антикризової» коаліції, і взагалі можна спати спокійно. Висновок один: для підробників документів і владців-авантюристів знову повернулися старі добрі часи, коли зв’язки і кумівство дозволяють без проблем «зам’яти» навіть найцинічніше лицемірство.

 Віктор Плановий

Від Магістрату до Рівнеради

Інтереси української громади для влади Рівного завжди були останніми в черзі.

Історія Рівного засвідчує, що з часу надання місцевій громаді права на самоврядування жодного разу сформувати владу, яка б діяла в українських інтересах, не вдавалося. Як це не дивно, але рівненський магістрат XVІ століття і Рівнерада століття XXІ мають багато спільного. В обох випадках тон задають магнати, які сприймають Україну та українців здебільшого як спосіб наживи.

У 1492 році зусиллями княгині Марії Рівненської (Несвицької) польський король Зігмунт Перший та великий князь Казимир Ягайло надав Рівному Магдебурзьке право, тобто право на самоврядування. Попри загальну прогресивність цього кроку, українцям користі було мало. Владу над Рівним у своїх руках зосередили представники німецької та польської національних громад, а згодом – єврейської. Саме у їхніх руках було зосереджено і основні важелі впливу на прийняття рішень – гроші, власність та те, що нині називається великим бізнесом.

У часи відновлення Незалежності України представників національних меншин у Рівнераді поменшало, але світогляд депутатів суттєво не змінився. Поваги до історичних здобутків українців та до православних традицій годі й чекати.

Яскравим прикладом слушності таких міркувань стало ініційоване міським головою Вікторм Чайкою (знову ж таки - росіянином) перенесення Дня міста з Свята Покрови на ЯКИЙСЬ інший день. При цьому Чайка зі шкури ліз, аби цим днем підмінити найсвятіше, що є в українців – День Незалежності. Зрештою такому абсурду втілитися у життя суджено не було, але й рішення про святкування Дня міста в останню неділю серпня (цього року 27 серпня) особливої радості не додає.

Передусім, тому що дата ця вигадана на пустому місці, не має жодних історичних підстав. Але для Чайки головне – вчинити всупереч українській громаді. Саме тому у Програмі святкування Дня Незалежності, складеного міськвиконкомом, молитви у Храмах і Хресного ходу до пам’ятника Т.Шевченку і молебен за Україну за участю керівників міста та області не заплановано. Вони збираються після молитви о 13.15 біля міськвиконкому і планують прийти на майдан, коли молебен закінчиться. Ну чим не 1 травня або 7 листопада?..

 Ігор Максимів

 Луценка призначив Ахметов?

Сенсаційну заяву в інтерв’ю газеті «Комерсант-Україна» зробив Ринат Ахметов: «Якби знову довелося голосувати стосовно призначення Луценка Міністром МВС – я б проголосував «за» ще раз». Причина такого альтруїзму проста: Ахметов вважає, що Луценко вже перевиховався і морально готовий обслуговувати донецький клан.

На початку кар’єри Луценко робив багато емоційних заяв, а потім пройшов місяць, два, три, і вже через рік він став відноситися до слів більш акуратно, - продовжує Ахметов.

Одкровення від донедавно хазяїна Донбасу, а відтепер й всієї України (за версією журналу «Кореспондент») – Ахметова - дозволяє припустити, що вирішальним чинником потрапляння Луценка до уряду Януковича була не воля Ющенка, а лоббі Ахметова. Можливо, їхня дружба зародилася ще тоді, коли Луценко керував Донецьким обкомом СПУ, а, можливо, на спільних «чаях» впродовж минулого року. Ось так палкого червоного «революціонера» Луценка висока посада перетворила на донецьку шістку, яка до того ж не тримає даного слова.

Нагадаємо, що 28 липня Юрій Луценко заявив, що працюватиме на посаді Міністра МВС у тому випадку, якщо Премєр-міністром буде будь-який представник від Партії регіонів, окрім Віктора Януковича (Кореспондент.net). Тоді ж Луценко проговорився, що мав розмову з одним з «найбільш серйозних гравців Партії регіонів» (очевидно – з Ахметовим. – авт.), який погоджувався на присутність Луценка в уряді, але при цьому висловлював побажання «підкоректувати» керівників ключових управлінь міліції.

Перли від Луценка:

- Когда возникла эта антикризисная коалиция, я поехал на Ровенщину, у моего брата был день рождения, говорю честно, выпил прилично водки… (Кореспондент.net, 28.07.06).

- Вступ СПУ в антикризову коаліцію – «зрада верхівки партії, яка зрадила свої принципи боротьби з олігархічними кланами і встала на сторону одного з цих кланів (1+1, 13.07.06)

- Працюватиму на посаді Міністра МВС у тому випадку, якщо Прем’єр-міністром буде будь-який представник від Партії регіонів, окрім Віктора Януковича (Кореспондент.net).

- Ніколи у моїй трудовій книжці не буде записано «працював в уряді Януковича».

- Якщо соцпартія підтримає кандидатуру Януковича, то мені не місце у такій партії і в такому уряді! (у день зради фракцією соціалістів)

Виховуватимемо Павликів Морозових

До редакції народного часопису потрапив цікавий документ – підписане заступником голови Рівненської облдержадміністрації соціалістом О.Торкуновим розпорядження. У ньому, зокрема, нова влада наказує Управлінню освіти і науки ОДА зобов’язати директорів шкіл сприяти працівникам центрів зайнятості у проведенні анкетування учнів 5-11 класів щодо працевлаштування їх батьків за межами України та області.

Тобто керівники школи фактично працюватимуть над тим, щоб змусити дітей розповісти, до якої країни батько поїхав на заробітки. Оскільки у розпорядженні не вказано навіщо Торкунову знати у Москві чи Венеції конкретний заробітчанин працює, можна припустити найгірше – чи не потраплять анкетні дані у податкову та інші силові структури, щоб із заробітчан три шкури здерти.

Безумовно трудову міграцію, тим паче за кордон, контролювати необхідно. Але привчати дітей комуністичними методами «здавати» своїх батьків – це не метод. Дійдемо до того, що нове покоління українців (на яке у всіх одна надія) виросте Павликами Морозовими. Та чи не цього соціаліст Торкунов і добивається?

Чайці не вистачає 60 гривень на прожиття?

Журналісти, які були акредитовані на позачергову сесію Рівнеради, були вкрай здивовані її порядком денним. Особливо дивним виглядав пункт перший, в якому мало розглядатися питання про присвоєння звання «Почесний громадянин Рівного». «Чи не про Чайку, бувало, йдеться і чи не саме задля цього і скликалася ця сесія?», - запитували ми один в одного. А коли, врешті, було роздано проект рішення з цього питання, переконалися – єдиним кандидатом на почесну нагороду і справді є рівненський мер.

Після цього усі сподівалися почути логічні аргументи на користь такого рішення, але натомість отримали лише чергову несподіванку: питання, виявляється, розглядатимуть у закритому режимі. Оце так демократія і відкритість перед суспільством! Як пізніше вдалося дізнатися від депутатів, секретар Рівнеради Юрій Торгун завзято переконував їх у нагальності прийняття такого рішення і навіть запевнив, що сам Чайка про це не знає і під час розгляду разом із журналістами покине зал. Насправді слова Торгуна виявилися черговою брехнею: мер про свою почесність був поінформований заздалегідь і, звичайно ж, залу не покинув.

Та, зрештою, Бог з ним: хоче мати чергову цяцьку – хай має. Але ж таким чином нівелюється саме звання «почесний громадянин», бо ж насправді заслужених претендентів на нього більш, ніж достатньо.

Чи може Чайці просто не вистачає тих 60 грн., які, згідно з положенням, будуть виплачувати «почесному громадянину»?

Юрко СЛАВУТИЧ.

Навчатимемо по-донецьки

Радянський соціалізм в українській освіті після приходу до влади Януковича став утверджуватися не на словах, а на ділі. Заступник Матчука соціаліст Торкунов вже поширює рівненськими школами положення про Всеукраїнський Конкурс школярів «Я славлю Отечество, которое есть, и трижды, которое будет!».

Положення про Конкурс, розроблене в Донецьку, складено російською мовою, а необхідність його проведення обґрунтовується «жизненной необходимостью, связанной с политическими событиями у нас в стране...»

Юрко Славутич.