15 РІЧНИЦЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ...без української України

Як завжди у цей день, з ініціативи справжніх патріотів з нагоди 15 річниці Незалежності відбулася ціла низка заходів. Традиційно, як і в попередні роки, у храмах Рівного було проведено Божественну літургію та подячний молебень за Україну, добробут і процвітання українського народу.

Представники Української Народної Партії, підрозділу Українського козацтва «Волинська Січ», Рівненської обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Тараса Шевченка та Народного Руху України разом з ветеранами Української Повстанчої Армії пройшли хресною ходою від Свято-Покровського собору та Свято-Воскресенського собору до пам’ятника Тарасові Шевченку на майдані Незалежності. По дорозі патріоти також поклали квіти до підніжжя пам’ятника Климу Савуру та тисячам патріотів, замордованих у колишній обласній в’язниці НКВД.

А на майдані Незалежності біля підніжжя пам’ятника Тарасові Шевченку відбувся молебень за кращу долю матері-України, який очолив митрополит Рівненський і Острозький Євсевій. Після закінчення відбувся мітинг за участю керівників політичних партій та громадських організацій, депутатів місцевих рад.

І хоча день цей був святковий, у промові кожного з виступаючих відчувався смуток та глибока тривога за майбутнє України, адже центральна та місцева влада все зробила для того, щоб перетворити День Незалежності в реквієм по цій же незалежності...

- Викликає занепокоєння вже той факт, що разом з народом помолитися за кращу долю України не вийшов жоден представник ані обласної, ані міської влади, – сказав депутат Рівненської обласної ради (фракція Української Народної Партії) Мирослав Семанів, – хоча на Софіївській Площі в Києві разом з Президентом Віктором Ющенком були навіть Леонід Кучма, В.Янукович та О.Мороз. Зважаючи на те, хто нині сидить в кабінетах Верховної Ради, обласної ради та обласної адміністрації, можна впевнено стверджувати, що відбувся реванш кучмістів. З усіх кабінетів виглядають знайомі обличчя, які, власне, й довели нашу область до зубожілого становища. Усе робиться для того, щоб викинути з посад українських патріотів. І роблять це ті, хто, заплативши за місця у списках «Нашої України» та БЮТ, прийшов до керма управління державою.

Не менш критичними виявилися виступи депутата Рівненської обласної ради Олега Ковальчука та депутата Рівненської міської ради Юрія Ширка.

До присутніх звернувся також голова Рівненської обласної організації Української Народної Партії, депутат обласної ради Василь Червоній - людина, яка ще в 1989 році вперше підняла український національний прапор на щоглі біля Свято-Воскресенського собору м.Рівне. Зокрема, пан Василь зауважив, що в 1991 році, у страшні дні ГКЧП, незважаючи на те, що на майданах України людей було небагато, усе-таки вони мали надію, що їм все ж удасться побороти «червоного диявола», який засів у Москві. І результат не забарився: 24 серпня 1991 року Верховна Рада України в Києві проголосила АКТ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ. У ньому, зокрема, йшлося, що територія України є неподільною й недоторканною, і віднині на території України чинність мають виключно Конституція і закони України.

- Думалося, що всі наші земляки-патріоти, які були замордовані загонами НКВД, яких вішали, катували та напівживими кидали в криниці, нарешті на тому світі отримали довгоочікуваний спокій за свою державу. А на ділі ми бачимо, що на 15 році Незалежності  ображають національні почуття українців, – продовжує Василь Червоній. – Адже як можна в День Незалежності України проголошувати траур або чільникам місцевої влади не з’явитися на майдан, щоб з митрополитом Євсевієм помолитися за кращу долю держави. Так і хочеться сказати: «Ганьба!» Ми всі християни і, звичайно, співчуваємо сусідньому російському народу, що їх спіткало горе: в авіакатастрофі під Донецьком загинуло близько 170 осіб. Проте в цей же день зіштовхнулося два пасажирські потяги в Єгипті (загинуло близько 80 пасажирів), а ще раніше ізраїльська агресія проти Лівану спричинила загибель тисяч ліванців, серед яких більшість - християни. То чому ж, коли гинуть єгиптяни чи ліванці, не проголошують день жалоби в Україні? Можна ж було оголосити день жалоби, скажімо, 25 серпня.

Постає питання: навіщо перекреслювати чи применшувати та розмивати статус державного свята - Дня Незалежності. А тому, напевне, що й досі не може влада вичавити з себе залишки малоросійства. Хочемо догодити та прогнутися перед тією державою, з боку якої в 1991 році виходила смертельна небезпека. І виходить зараз.

Як записано в Акті про Незалежність, ми створили державу, і здавалося б, у цій державі маємо відповідні атрибути: свою армію, свою Церкву та економіку. Але чи стала ця армія національною, чи заснована вона на козацьких традиціях? Чи готова вона протистояти (не дай, Господь) російській агресії? Маємо православну Церкву, але чи сприяла наша влада, щоб Церква була єдиною, як зробила це Естонія після розвалу СРСР? Ні. Маємо економіку, але чи побудована ця економіка на замкнутих виробничих циклах, незалежних від Росії? Ні. Нам говорять, що валовий національний продукт збільшився на 7 замість 3 відсотків, але чи відчувають це пересічні українці? Ні. Тому що ці відсотки осідають в кишенях десяти сімей олігархів, на які фактично працює вся економіка України. Чи є серед цих олігархів хоч один української національності?

Чи створили ми за 15 років національну буржуазію, яка обстоювала б українську Церкву, українське слово, українську історію? І зрештою, чи визнали тих, хто за цю незалежність умирав, гинув в болотах та лісах, виживав у фашистських казематах та радянських концтаборах? Чи віддали шану цим людям? Ні... Натомість маємо абсолютне нерозуміння владою своїх прямих завдань, і вшановування пільгами та немаленькими пенсіями тих катів НКВДистів, які вбивали українських патріотів та й зараз не мають їх за людей. А хіба ті хлопці, яких нині залишилось дуже мало, думали в 40 та 50 роках про долари, активи, акції та цінні папери? Ні. Вони вмирали за українську Україну!

Найприкріше, що нинішня влада використовує День Незалежності з єдиною метою: показати, що вона буцімто за Україну! Але за яку Україну? Без патріотів, без національної ідеї, без національної помісної Церкви та національних традицій. Багато про що говорить навіть той кричущий факт, що нині в Рівненській області залишилося лише три голови районних адміністрацій від УНП. Патріотів, які є носіями української ідеї, просто вибивають та вихолощують з органів влади. То за таку Україну ми боролися?

– Подивіться, що зробили зі святом Покрови, – продовжує Василь Червоній. - Саме на престольні свята з часів запровадження християнства відзначали день села та день міста. Не встигли прийти до влади «помаранчеві демократи», а насправді перефарбовані «червоні», які змінили по 5 партій та 10 фракцій, як одразу ж зламали У Рівному споконвічну українську традицію. В ім’я чого? Щоб догодити донецьким?

Якби в будь-якій європейській країні громадяни почули, що 46 депутатів перебігли з фракції у фракцію, то вони б ніколи в це не повірили. Бо, згідно з їх уявленнями про народних обранців, це неможливо! За них просто ніколи ніхто більше не проголосує. Якби в Польщі чи Чехії хтось сказав, що депутатські місця можна купити за 4 чи 7 мільйонів доларів, то це сприймали б як фантазію. Адже в Європі, якщо люди прийшли у владу через партійні списки, то вони на тій партійній ідеології і стоять. Натомість в Україні всі опинилися під Януковичем і активно його обслуговують, незалежно від партійних переконань.

І тому Українська Народна Партія у весь голос заявляє: «Люди! Уперше в історії України в державі відбулося небачене паскудство. Добровільно, у конституційно-законний спосіб наш Президент, Уряд та Верховна Рада передали владу в руки криміналітету та бандитам. І замість того, щоб посадити бандитів у тюрми, посадили їх в крісла Прем’єр-міністра, міністрів та голів комітетів. Як же про це можна мовчати!»

– І тому єдиним виходом з ситуації, що склалася, є створення до наступних виборів єдиної української партії, яка зможе змінити не тільки якість життя пересічного українця, а й його спосіб мислення, головним вектором якої буде національна УКРАЇНСЬКА ІДЕОЛОГІЯ, яка й буде будувати УКРАЇНУ, у якій правитимуть українці!

Тож будемо вірити, що нам все-таки вдасться пережити тих кучерявих олігархів та панків, які 15 років «прихватизовували» металургійні комбінати та шоколадні фабрики. Будемо жити і виховувати молоде українське покоління, створювати українську буржуазію та інтелігенцію, яка обстоюватиме українську справу.

Слава Україні!

 Олександр ДЖИГИРЕЙ.