Юрій Костенко: В Україні буде безлад, поки не почнуть змагатися за владу ідеологічні партії, а не вожді...

Лідер УНП Юрій Костенко не був готовий до того, що всього за добу помре «помаранчева коаліція», з’явиться нова - з «регіоналами» й комуністами, а Мороз стане спікером. За цих умов УНП переходить в опозицію, а основний аспект її опозиційної діяльності - робота на вулиці. Правління партії вирішило повторити протестні акції з наметами на асфальті, а також провести опитування «За кого пропав твій голос?»

- Ми ставимо за мету відповістити на запитання: як так могло вийти, що ті, хто скомпрометував себе, - знову в тих же кріслах? Один диплом загубив, другий - совість, третій - державні гроші поклав у свою кишеню. Чому вони знову стали українською владою при народному Президенті?

- Припустимо, диплом «загубив» Зварич. А щодо совісті - кого маєте на увазі? Когось із «помаранчевих» - Тарасюка, Луценка?

- Відверто кажучи, я ніяк не ставлюся особисто до Луценка. Просто я ніколи не вірив у щирість соціалістів. А він все життя був соціалістом. Подивіться мої виступи в парламенті: я завжди говорив, що Мороз заважав становленню незалежності України. Згадайте його як лідера «групи 239». Як спікер у 94-му й пізніше він приклався до законів, які руйнували українську економіку. А через призму - ставлення до Мороза - це моє ставлення й до всіх у СПУ.

- А Тарасюк? Я розумію: болюче питання, розкол Руху і т.д.

- Чого ж болюче? Навпаки! Усе стало на свої місця: ніякого розколу не було. Рух, що персоніфікує УНП, був і буде, він на вулицях, з народом. А що якась частина того, що називалося Рухом, пішла обслуговувати інтереси спочатку одного капіталу, потім ще й відверто антиукраїнських сил - соціалістів, комуністів, тобто своїх ідейних опонентів, говорить про що?..

Тому не слухайте, що в Мін’юсті скількись партій зареєстровано: це все - містифікація. Немає ніякої багатопартійності! Є політичні проекти, читай «клани». І є зародки – правоцентризму у вигляді УНП і лівоцентризму у вигляді БЮТ.

- Ви кажете, що склад ВР не відбиває інтересів більшості громадян, тому ваша партія починає акції протесту. Але як же «не відбиває», якщо третина України голосувала за ПР, третина - за БЮТ і «НУ», інші - за лівих. Це я до того, що все легітимно. І з якого дива парламент розпускати?

- Саме тому, що він не відбиває інтереси більшості громадян. А не відбиває, тому що на виборах застосовувалися технології масового підкупу виборців. Зубожіле суспільство голосувало за того, хто найбільше обіцяє. А три мегаблоки - ПР, «НУ» і БЮТ - обіцяли більше за всіх. Так що Україна може повторити латиноамериканський шлях: після Другої світової війни режими, що сформувалися там, тримали владу більше 40 років. І щораз на виборах за допомогою технологій і ЗМІ народу обіцяли все, давали «шматок ковбаси» в обмін на голос. На жаль, наша країна вже вступила в цей період. Скільки він протриває - 5 років або 50? Не знаю.

- Юрію Івановичу, може, ви «за розпуск» до переможного кінця, тому що УНП в парламент не потрапила, ваших губернаторів - Жовтяка й Червонія - звільнили, і тому у вас говорить образа?

- Я в політиці 17 років. І якщо ображатися, то можу тільки за щось погано зроблене - у горах, і тільки на свого альпіністського побратима. А в політиці ображатися смішно. Це може робити тільки той, хто не розуміє, куди він потрапив. Тоді йому треба йти звідси... А Костенка завжди називали прагматиком.

Але зараз я нескінченно щасливий! Тому що не причетний до зради всього того, в ім’я чого я йшов в українську політику. А сьогодні втрачається, здається те, чого ми домагалися 15 років. І я радий, що не причетний. Я не натискував кнопки ні за Януковича, ні за антикризову коаліцію. І не буду тиснути за зміну статусу української мови й багато чого іншого.

Так, мені прикро від того, що відбувається в державі. Але з іншого боку - деяку впевненість мені як політику дає те, що УНП на вулицях працює, а не сидить у парламенті. Тому що нинішній склад ВР - самі побачите - усе більш рельєфно буде демонструвати: як депутати, так і уряд будуть робити все для власного бізнесу. І набагато менше - для країни.

Ми, переходячи в опозицію й починаючи свою боротьбу, розуміємо, що це - голос волаючого в пустелі, але... Просто мовчки спостерігати, що вони роблять із Україною, неможливо.

- А КУН? А Рух Тарасюка, як би ви до нього не ставилися? А БЮТівці?

- Жменька націоналістів у БЮТ числом 3 - Лук’яненко, Яворівський, Шкіль - не визначають політику Блоку Юлії Тимошенко. І 5 або навіть 15 націоналістів в «Нашій Україні» - «Собор» Матвієнка з 2-4 колегами та КУН в особі Івченка, а також кілька осіб у Русі - не впливають на рішення «НУ» як фракції. І їхня думка не відбивається на Романові Безсмертному, котрий національні інтереси не бачив і до того, як «НУ» переформатувалася в «Народний союз «Наша Україна».

Отож, за таких обставин - коли немає противаги у ВР антиукраїнським прагненням, навіть правоцентрист Ющенко, державник і проєвропейский політик, нічого не зможе зробити. А тим часом «Регіони» можуть поступово сформувати більшість і в 300 голосів. Тому що «капітал» БЮТу - це мінімум 50-70 депутатів, в «НУ» - десь більше половини. Але «капітал» - це не ідеологія, а інтереси, які цілком збігаються з інтересами ПР.

І коли відбудеться злиття цих інтересів, можна дуже швидко змінити політику країни на діаметрально протилежну, незважаючи на «універсали», гарні підписи й солодкі дифірамби про те, що нарешті досягнута національна єдність.

- Щораз, коли мова заходила про Віктора Андрійовича, ви обов’язково говорили: «Я завжди буду підтримувати Ющенка». А зараз? Ви ж - опозиція. Але - до кого? До Президента? До Кабміну? Або просто «до ситуації»?

- Ні, не до ситуації. Ми в опозиції до Верховної Ради й уряду.

- А до Ющенка?

- Президент переміг із правоцентристською програмою «10 кроків назустріч людям». І ми не можемо бути в опозиції до того, що президент хоче зробити. Інша справа - чи буде здатний цю програму виконати?

Я й раніше опонував Віктору Андрійовичу як лідерові «Нашої України». У 2002 році в парламентській фракції я був заступником Ющенка і під тюкання дармоїдів Ющенка привселюдно заявляв, що «НУ» повинна формувати більшість. Тоді і без помаранчевих революцій за 2 роки до президентських виборів ми б будували нормальне життя в європейській Україні, а не штовхалися б чолами так, що ледве не привели до кровопролиття.

У 2002 році «Регіони» мали у Верховній Раді 30 або 40 чоловік. І вони б ніколи не стали владою, якщо б тоді мене послухали... І не треба було б на Майдані розповідати, що «бандити будуть сидіти у в’язницях», а вони сидять зовсім в інших місцях.

От про що я говорив привселюдно, наживаючи собі ворогів. І я ніколи з Віктором Андрійовичем не сюсюкався. І сюсюкатися не буду.

- БЮТ заявив про «монополії» на опозицію. Тепер ви можете виявитися з ними під одними прапорами?

- Ні.

- Категорично?

- БЮТ уміє говорити солодкі слова й розсипати гарні обіцянки. Як і деякі інші, хто привів країну до такого стану. Ви тільки що про Віктора Андрійовича запитували, але в Україні є інший вождь.

- Юлія Володимирівна?

- Так... Отож, я завжди був проти вождізму. Що ж стосується Тимошенко - це саме вона привела до помаранчевої кризи. Це ж вона задля того, щоб бути прем’єр-міністром, не сказала своїм колегам: давайте віддамо посади «НУ» і Морозові, аби тільки зберегти демократичну коаліцію. Навпаки!

Яку ідеологію відбиває блок Тимошенко? У Криму під час виборів ми чули, що «Україна й Росія - брати-сестри навіки», у Луганську - «російська мова - друга офіційна», у Донецьку - що донецький клан - не такі вже й погані хлопці, а УПА - бандерівці й бандити. Але у Львові - навпаки: УПА - це честь і слава, і що «я - за УПА».

А Костенко на виборах - що в Донецьку, що в Криму, що в Луганську, що у Львові - говорив однією мовою. І це чесна політика.

Отож, доти в Україні буде безлад, поки не почнуть змагатися за владу ідеологічні партії, а не вожді. Тому що вождів дуже швидко оточують «любі друзі». На цьому закінчується політика вождя й починається політика «любих друзів». А щоб не були «друзі» на чолі з Юлією Володимирівною, УНП й буде формувати праву опозицію. Тимошенко ж нехай формує ліву.

За матеріалами тижневика «2000».