РЕПРЕСОВАНІ СТУДЕНТИ З БІЛОРУСІ ЗНАЙШЛИ ЗАХИСТ В УНП

У середу, 30 серпня, до редакції «Волині» завітав один з репресованих за активну суспільно-політичну діяльність білоруських студентів Венедикт Кляуззе. Метою його було розповісти громадськості Рівненщини про ті комуністичні методи лукашенківської політики, яка нині активно проводиться в його країні проти власного народу.

Парубок розповів, що всі гоніння проти його особи почалися тоді, коли під час президентських виборів керівництво його вузу довідалося, що він був у команді кандидата в президенти Білорусі Олександра Мілінкевича, який вирізнявся своїми антилукашенківськими поглядами. Венедикт навчався на 4 курсі Білоруського державного аграрного технічного університету, був старостою групи та відмінником навчання, коли в один прекрасний момент його викликали в кабінет до проректора з питань ідеології і повідомили, що є інформація, нібито він займається не тим, чим потрібно, а саме допомагає опозиційному кандидату на виборах. І оскільки вуз є державним, студенти в ньому повинні підтримувати тільки державну політику. Інакше – виключення з університету.

Тоді ж йому було запропоновано два варіанти виходу з ситуації: написати покаянного листа, у якому йтиметься, що він відмовляється від усіх поглядів, або визнати, що він працює на Мілінкевича виключно за гроші. Обидва варіанти Венедикт відкинув. Після чого на нього почали здійснювати моральний тиск, у державні кабінети різних установ запрошували його друзів, яких попереджали, що в разі продовження контактування з непокірним студентом у них будуть серйозні проблеми.

Нині Венедикт Кляуззе навчається в Польщі, адже Олександр Мілінкевич підписав договір з польським урядом, згідно з яким у вузах цієї держави було виділено місця для навчання репресованих студентів з Білорусі. Таких нині на навчанні налічується близько 230 (віком від 17 до 23 років), адже жоден приватний білоруський вуз не взяв на навчання виключених спудеїв.

Рівне ж стало в житті білоруса перевалочним пунктом, адже зустрічатися зі своїми рідними він тепер може лише тут. Крім того, за ініціативи Рівненської обласної організації Української Народної Партії і особисто її голови Василя Червонія 16 червня цього року в Рівному було створено Рівненську обласну організацію «Білоруський центр», метою діяльності якого є задоволення та захист законних громадянських, освітніх, соціальних, політичних, культурних, національних та інших інтересів репресованих громадян Білорусі та осіб, які зацікавлені в розвитку демократичних процесів у Білорусі та українсько-білоруського співробітництва.

 Олександр ДЖИГИРЕЙ

КІНО ПРО НЕПРАВДУ НА «РІВНЕ 1»

 30 серпня у вечірньому ефірі телекомпанії «Рівне 1» транслювався 50-хвилинний документальний фільм столичного журналіста Ігоря Чайки «Соло для медіа», який розповідає про ситуацією із свободою слова в Україні після помаранчевої революції. Стрічка поділена на чотири частини, які мають музичні назви й супровід джазової музики оркестру Глена Міллера.

Одна з тих частин під назвою «Рівенські імпровізації» присвячена подіям у нашій області – зокрема, судовим позовам Василя Червонія до колишнього редактора «Рівенської газети» Ольги Ільчук, а також справі екс-редактора газети «Сім днів» Василя Геруса, який насмілився на шпальтах своєї газети на замовлення Партії регіонів розмістити брехливу програму кандидата у Президенти України Віктора Ющенка. Інші частини розповідають про тиск судової гілки влади у Вінниці, криміналу – в Криму, а також про ситуацію з кількома столичними телеканалами.

Усе б нічого, адже тема свободи слова для преси є святою. Проте коли на цьому спекулюють і говорять відверту брехню, мовчати не можна. Зокрема, у своїх коментарях Ольга Ільчук та Василь Герус наголошували, що саме Василь Червоній лобіював звернення з позовом до суду проти публікації в газеті «Сім днів», а від Віктора Ющенка, який був постраждалою особою в цій справі, ніякої реакції не надходило. Крім того, підкреслювалося, що за час перебування на посаді голови ОДА Василя Червонія, рівненська преса зазнала неабияких гонінь та репресій. Мовляв, хто хоче переконатися у протилежному, просто продивіться архів газети «Рівне вечірнє» за цей період.

Розібратися в ситуації допоміг Євген Вовк, який під час І та ІІ турів президентських виборів був членом окружної виборчої комісії (153 виборчий округ). Пан Вовк розповідає, що коли всі члени територіальної виборчої комісії ознайомилися зі спотвореною програмою Віктора Ющенка в газеті «Сім днів», ця публікація відразу ж стала предметом прискіпливого розгляду та обговорення всіма учасниками засідання, адже це безпосередньо стосувалося президентських виборів у Рівненській області. А говорити про те, що саме Василь Червоній (який на той момент навіть не був присутній у приміщенні) підштовхнув людей до цього, просто некоректно.

Керувати розглядом цієї справи було доручено одній з 48 членів комісії Любові Варенич, яка у свій час працювала в одному з відділів Рівненського райкому комуністичної партії і була представником від кандидата в Президенти самовисуванця Андрія Чорновола. Пані Варенич доповіла, що в публікації немає нічого особливого і запропонувала при бажанні звернутися до суду. Проте заступник голови комісії Наталія Гуменюк зачитала зміст публікації, після чого всі просто жахнулися від почутого. Навіть представники комуністичної та соціалістичної партій наполягли звернутись з цього приводу до міської прокуратури з позовом проти головного редактора газети «Сім Днів» Василя Геруса.

 Федір ПОГРЕБНЯК

Руслан Постоловський: усі студенти для мене однакові

Уже кілька днів на шпальтах деяких рівненських видань роздувається штучно створений конфлікт між ректором Рівненського інституту слов’янознавства та студентами цього вузу.

Зокрема, 30 серпня в гуртожитку №2 РДГУ відбулася акція протесту проти виселення студентів РІС КСУ з гуртожитків гуманітарного університету. У холі цього гуртожитку «пікетувальники» поклали спальні мішки та порозкладали навколо себе їжу, демонструючи серйозність своїх намірів не покидати стіни обжитого гуртожитку. На таке театралізоване дійство студентів cпровокував депутат міської ради від фракції «Наша Україна» Віталій Шабунін (студент цього ж вузу, який півроку був відсутній на навчанні, бо тинявся десь по Канаді, але його ніхто за це, на жаль, не виключив) – причетність цього молодика (як твердять знаючі люди, онука офіцера НКВД) до помаранчевої партії «Наша Україна» повинна насторожити будь-яку нормальну людину.

 Коментуючи висмоктаний з пальця конфлікт, ректор РДГУ Руслан Постоловський наголосив, що ніхто виганяти на вулицю цих дітей не планує. Їх просто переселять в інші гуртожитки нашого міста. Про це вже є домовленість з музичним училищем і підприємством «Промбуд»; певна кількість студентів переїде в район льонокомбінату. Ніхто без житла не залишиться. А збурених дітей можна зрозуміти з тієї позиції, що вони обжили свої кімнати, звикли один до одного та не хочуть полишати насиджені місця, але забувають про те, що головною метою для них є навчання, а не місце проживання. Головне, щоб місце було, а його локалізація на мапі Рівного великої ролі не грає.

Руслан Михайлович додає, що ніхто не хоче зрозуміти, що в цій ситуації виконується наказ міністерства, де йдеться, що студентів РІС КСУ необхідно забезпечити іншими гуртожитками для того, щоб поселити студентів державного вузу - РДГУ, які теж студенти і також десь повинні проживати і вчитися. І різниці між студентами приватного і державного вузу ніхто робити не повинен. Крім того, ніхто навіть не згадує, що більша частина студентів, яких переселяють, мають фінансову заборгованість. А за статистикою, жоден навчальний заклад не забезпечує своїх студентів житлом на 100 відсотків.

Зрештою, ректор повинен виконувати вимоги міністерства щодо заселення гуртожитків державного вузу студентами цього навчального закладу. Що ж стосовно житла для студентів РІС КСУ, то зараз, крім усього іншого, ведуться переговори про купівлю невеликого гуртожитку, щоб зробити там ремонт і мати його в інфраструктурі РІС КСУ.

Олександр ДЖИГИРЕЙ