1 ВЕРЕСНЯ У РІВНОМУ ВІДКРИТО ШКОЛУ КОБЗАРСТВА

«Взяв би я бандуру — та й заграв, що знав...» А може, кобзу? Доречне уточнення, позаяк український струнно-щипковий інструмент має досить багату історію. Із тюркським іменем «кобза» він прижився ще за часів Київської Русі, що засвідчує хоча б зображення музиканта з цим інструментом на фресках Софіївського собору. Пік кобзарського мистецтва припадає на ХVI - ХVII сторіччя, коли народні музиканти власними піснями і думами оспівували походи козаків Запорозької Січі, закликали українців боронити свою волю. З’явившись у ХV сторіччі, цю ж патріотичну місію на той час ефектно й ефективно виконувала також молодша «сестра» кобзи з грецьким іменем «бандура».

Віднині в Рівному ніхто не переплутає кобзу з бандурою, адже 1 вересня на базі Рівненського обласного ліцею-інтернату за сприяння голови РОО УНП, депутата обласної ради Василя Червонія відкрито другу в Україні дитячу кобзарську школу.

Передусім, це подія є неординарною вже через те, що відкрився навчальний заклад такого типу, з появою якого вже можна говорити про пришвидшення процесу духовного відродження на Рівненщині. Це, звичайно, могли б ще робити регіональні й міські телерадіокомпанії, однак вони ніяк не виборсаються з багнюки русифікації: транслюють зазвичай «попсу» низького ґатунку, тим самим опікуючись запитами невибагливого слухача. Місцеві філії тієї ж Спілки кобзарів України (у Рівному такої нема) чи товариства «Просвіта», низки інших патріотично налаштованих громадських організацій зазвичай бідні, як церковні миші, а відтак нездатні викупити бодай декілька хвилин ефіру для пропаганди справжнього мистецтва, щоб назавжди не втратити кращі традиції нашої минувшини.

Відкриття ж дитячої школи кобзарства саме на базі ліцею-інтернату вже говорить про ті позитивні зрушення, які почалися з приходом у його стіни нового директора, справжнього педагога від Бога, заслуженого вчителя України Наталії Сосюк, яка спільно з істинними патріотами Рівненщини втілює в життя давні мрії. Як сказала на святі Першого дзвоника пані директор, «усе це робиться для того, щоб не виполювати, а культивувати найдорожче, що було з правіку в серцях наших батьків – це українська доброта, це людська гідність, це милосердя та щирість».

Нині ж у ліцеї навчається 530 учнів з Рівного та районів області, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС. Профілі навчання: 8-9 класи – доліцейні, 10-11 класи - профільні: фізико-математичний, хіміко-біологічний, філологічний (іноземні мови), гуманітарний (історія, українська мова та література). У ліцеї працює 58 вчителів, серед яких, крім директора, ще три заслужені вчителі України - Ніна Якимчук, Раїса Янів та Віктор Мисан; 14 вчителів-методистів, 9 старших вчителів, 32 вчителя вищої категорії, 19 відмінників освіти України.

Керувати дитячою школою кобзарства буде заслужений діяч мистецтв України та заступник директора ліцею Володимир Горбатюк, який чимало зробив для розвитку української музики. Він регулярно видає авторські компакт-диски із записами своїх пісень та гри на бандурі. Великою популярністю в його доробку користується диск під назвою «Пісні з Чернечої Гори»: це народні пісні на вірші Шевченка та народні пісні, які Шевченко і сам любив співати.

Можна бути впевненим, що про Рівненську дитячу школу кобзарства будуть знати не тільки в нашому регіоні, а й в Україні, адже гістьми на святі були також народний артист України та голова Національної спілки кобзарів України Володимир Єсипок, заслужений діяч мистецтв України та провідний викладач Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва, кобзар Володимир Кушнет, вихованець цієї ж школи Віталій Мороз, соліст Національної капели бандуристів імені Платона Майбороди Сергій Захарець (також вихованець Стрітівської школи).

Говорячи про відкриття закладу, Володимир Горбатюк зазначив, що рушійною силою та співавтором того, що ця школа відбулася як навчальний заклад став його давній друг Василь Червоній, який, ще будучи головою обласної державної адміністрації, чимало зробив для втілення давньої мрії. Тепер учні 5-9 класів будуть мати змогу стати справжніми кобзарями, носіями споконвічної української справи.

Сам пан Василь, привітавши від імені УНП всіх учнів ліцею зі святом 1 вересня, нагадав, що ідеологом створення навчальних закладів нового типу на кшталт гуманітарних гімназій та ліцеїв був наш видатний земляк Борис Степанишин, який, на жаль, уже відійшов у вічність. Видатний український учений-методист, багаторічний голова Рівненської обласної «Просвіти», лауреат Державної премії в галузі науки, яку присуджено за підручник «Українська література» для 9 класу, Борис Степанишин ще в радянські часи відстоював ідею створення гуманітарної гімназії, де б плекався в українських школярів український дух.

Саме за обстоювання такої шкільної концепції і розпочалося у 1982 році його політичне переслідування, а, як бачимо, у незалежній Україні його ідеї знайшли практичне втілення і зараз українські діти мають змогу вдосконалювати свої знання в престижних навчальних закладах – таких, яким зараз є Гуманітарний ліцей-інтернат міста Рівне.

І було б доречним, якби колектив ліцею звернувся до Рівненської обласної ради з клопотанням про присвоєння ліцею-інтернату імені Бориса Степанишина. І немає сумніву, що такий благородний почин підняв би статус цього навчального закладу.

Після завершення свого виступу Василь Червоній подарував бібліотеці добірку книг, виданих за кошти УНП за 15 років незалежності, серед яких і книга Бориса Степанишина «Дума про школу». Від імені Української Народної Партії з його рук ліцей-інтернат отримав ікону Божої Матері (на фото), щоб вона завжди оберігала всіх тих, хто прагне здобути визнання на учнівській ниві. Окремо для кобзарської школи пан Червоній подарував кілька книг про кобзарів та кобзарське мистецтво, а ексклюзивним подарунком стала пневматична рушниця для тиру, де здобуватимуть навички стрілецької справи майбутні захисники України. А цьогорічні першачки-ліцеїсти невдовзі дізнаються, що правду в народ завжди несли кобзарі, великі мрійники та носії віковічної мудрості...

Олександр ДЖИГИРЕЙ.