В Україні генералів стало більше, ніж в усьому СРСР

Нині в суспільстві все частіше чуються розмови про відновлення феномену кучмізму в українському політикумі.

Кучмізм – це коли одні потерпають без засобів для прожиття, а інші купаються в розкоші; це коли про державницьку політику забувають, а інтереси конкретно взятих бізнес-груп підмінюють собою інтереси держави; це коли непрофесіонали та злочинці не несуть законної кари за свої дії, а навпаки – отримують від держави відзнаки й нагороди. Згадайте, приміром, скільки за Кучми стало в Україні генералів, «народних» та «заслужених» артистів. Лише одиниці з тих імен могли щось сказати пересічному громадянинові, натомість переважна більшість відзнак роздавалася абсолютно «лівим» людям, переважно за гроші.

На згадку про назване явище автора цих рядків наштовхнув перегляд списку з 12 осіб, яким за поданням Луценка згідно з Указом Президента України №722 від 22 серпня 2006 року присвоїли спеціальне звання генерал-майора міліції. Насамперед здивувала наявність у вказаному реєстрі прізвища начальника управління МВС у Рівненській області Сергія Піддубного – людини, котра за неповний рік роботи на своїй посаді встигла повернути на ключові пости в Рівненському МВС вірних прислужників Кучми, використовувала відверто незаконні силові методи проти колишнього голови ОДА Василя Червонія, незаконно затримувала журналістів у Всесвітній день свободи слова, вилучаючи в них газети, застосовувала спецзагон «Беркут» для охорони своїх дружбанів - голови Рівненської облдержадміністрації Віктора Матчука та голови Рівненської облради Олександра Данильчука. Якщо людям на кшталт Піддубного напередодні Дня Незалежності присвоюють звання генерала, то чи варто дивуватися будь-яким «сенсаціям» у стінах Верховної Ради. Події у країні йдуть за чітким сценарієм олігархів, які зручненько вмостилися в політичних списках трьох найбільших політичних мега-блоків – Партії регіонів, БЮТ та «Нашої України». А в середовищі цих людей діє неписане, але досить чітке правило: хто мастить, той їде.

Для порівняння: за часів СРСР в українській міліції було лише 5 генералів і 200 тис. міліціонерів. На сьогоднішній день кількість міліціонерів збільшилася до 700 тисяч, а остання ініціатива Луценка додала до 77 (!) вже існуючих генералів ще 12. І це не кінець: міністр запевнив, що до наступного Дня Незалежності всі начальники облуправлінь будуть генералами, обґрунтовуючи своє тішення тим, що це „красиво і достойно”. Може, воно й так. Але за чий рахунок? Що ж, тепер країна як не за валовим продуктом, то хоч за кількістю генералів на душу населення передує у світі... Але ж у рядових громадян пенсії, в середньому, становлять 500 грн., а в луценківських генералів зарплати, а згодом і пенсії сягатимуть десятків тисяч гривень. Яку ж соціальну справедливість обстоює «полум’яний революціонер» Луценко?

 Микола СТРІХОВСЬКИЙ

 Що спільного у Тимошенко і Кучми

Жадоба до влади, притаманна відставному прем’єр-міністру Юлії Тимошенко, стала вже майже легендарною. Ця жінка з німбовидною косою є справжнім політичним феноменом, якій вдалося під лівацькими гаслами збити блок з представників великого капіталу і при всьому цьому зорієнтувати на підтримку цієї політичної сили насамперед простого виборця. Такі реалії, що існують всупереч будь-якій логіці, можна пояснити, в першу чергу, тим, що влада цією жінкою ставиться як самоціль і для її досягнення вона не гребує жодними засобами.

Відсутність чіткої політичної ідеології пані Юлії вдалося навіть перетворити на власний плюс, адже успіху легше досягти, якщо говорити людям те, що вони хочуть чути. Так, у Донецьку можна представити вояків УПА ледве не як бандформування, а вже у Львові, де ідеологічна кон’юнктура інша, назвати їх героями і запевняти людей у своєму щирому прагненні визнати їх учасниками національно-визвольних змагань. Найкрасномовнішим прикладом такої політичної неперебірливості в період передвиборчої кампанії стали біг-борди із зображенням Тимошенко на фоні російського та українського прапорів, підписані «Не просто соседство, а тесная дружба», встановлені в Криму. Пам’ятається, як БЮТівець Микола Томенко після цього ніяково розшаркувався перед рівненською пресою, визнаючи, що, мовляв, «і в нашій партії ідіотів вистачає».

І хоча у висловлюваннях Юлії Тимошенко таки й справді досить непросто відділити зерно від популістської полови, дещо про неї таки можна сказати цілком обґрунтовано й конкретно. Так, читаючи її біографію, не можна не помітити того факту, що у 1998 році «за видатні заслуги перед Українською Православною Церквою (МП) Юлія Володимирівна нагороджена орденом Святої Великомучениці Варвари». Такі ордени Українська Православна Церква Московського патріархату постійно роздає найбільш активним своїм поборникам. Після усвідомлення цієї віхи біографії людини, яка позиціонує себе як одного з найпослідовніших борців за «українську Церкву», мимоволі закрадається сумнів у щирості задекларованих нею принципів. До слова сказати, в українському політикумі лауреатів ордена Святої Великомучениці Варвари таки чимало. Разом з Ю.Тимошенко орден одержала Людмила Кучма.

 Дмитро МУСІЯКА

Патріарх УПЦ КП Філарет розкритикував дії Генпрокуратури

Патріарх Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарет звинуватив Генеральну прокуратуру на чолі з Олександром Медведьком у бездіяльності. На критичні зауваження Патріарха наштовхнула відмова Генпрокуратури дати належну оцінку пікетам, що заважають богослужінням у храмах УПЦ КП, і притягнути винних у порушеннях до кримінальної відповідальності. Про це Патріарх Київський заявив 3 вересня на прес-конференції в Полтаві.

"На наше звернення було отримано відповідь цілком у «радянському» стилі, а в результаті ми отримали відмову. Прокуратура нічого не робить задля того, щоб навести порядок в Україні». Патріарх вважає, що дії Прогресивної соціалістичної партії, «Союзу православних громадян України», громадської організації «Прорив», а також місцевих єпархій УПЦ Московського патріархату в Криму, в Одеській, Харківській, Рівненській, Донецькій та Чернігівській областях містять ознаки злочину, передбаченого статтями 161 («Порушення рівноправності громадян в залежності від їхньої расової, національної приналежності чи відношення до релігії»), 180 («Перешкоджання здійсненню релігійного обряду»), 181 («Зазіхання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних учень чи здійсненні релігійних обрядів») кримінального кодексу.

Філарет заявив, що вищеназвані організації, створені у 1989 році незалежно від Церкви, свідомо розпалюють релігійну ворожнечу і чинять перепони в передачі храмів УПЦ КП. Раніше такі перепони свідомо чинили представники старої влади, які заважали реєстрації таких церков.

- Сьогодні в Україні функціонує 29 єпархій УПЦ КП і 4,2 тис. парафій , - каже Патріарх, - у цей же час УПЦ Московського патріархату має близько 10 тис. парафій, що приблизно у 2,5 рази більше, ніж у нас. Це при тому, що ми маємо значно більшу кількість віруючих.

Нагадаємо, що згідно з даними офіційних соціологічних досліджень, нині УПЦ Київського Патріархату у своїй вірі підтримують понад 28% дорослого населення України, тоді як УПЦ Московського патріархату – лише 18% респондентів.

 Янукович не пише листа, бо боїться наробити помилок?

Прем’єр-міністр Віктор Янукович після обрання на посаду мав направити листа до Брюсселя про незмінність зовнішньополітичного курсу України, але не зробив цього.

Про це журналістам заявив голова комітету ВР з питань національної безпеки та оборони Анатолій Кінах, повідомляє УНІАН.

«Цей лист не підписано. Це доказ, що партнери поки не вийшли на той рівень політичної культури і загальної відповідальності», - зазначив Кінах.

Він також наголосив, що угода про підписання такого листа була досягнута під час переговорів про підписання Універсалу національної єдності.

Водночас Кінах висловив стурбованість порушенням балансу при формуванні виконавчої влади, зазначивши, що 70% осіб, що призначені на високі посади, представляють Партію регіонів.

Азаров переплачує «донецьким» за рахунок решти України?

Протягом серпня підприємства Донецької області отримали від уряду відшкодування ПДВ у подвійному розмірі.

Про це пише «Україна молода» з посиланням на документ, «отриманий з достовірних джерел». За інформацією видання, замість 313 мільйонів 934 тисяч гривень відшкодування ПДВ зазначені підприємства отримали від уряду 696 мільйонів 235 тисяч. Причому з них 153 801 000 - в останній банківський день.

«Не образили «донецькі» урядовці й сусідську Луганщину: замість 66 818 тис. грн., передбачених бюджетним розписом на серпень, сюди було спрямовано 87 395 тис. грн. відшкодування», - зазначається у статті.

«Тоді як, для прикладу, на Київ, де також розташовано чимало підприємств-експортерів, уряд «пожертвував» «аж» 60 млн. 243 тис. грн. із запланованих 376 млн. 20 тис. грн.», - додає автор. Водночас Полтавській області із 57 824 000 дісталося 6 887 000 відшкодування, а Волинській - з 16 мільйонів 836 тисяч - 459 тисяч гривень.

Експерти припускають, що «такі дивні співвідношення можуть, зокрема, свідчити про невпевненість «донецького» уряду Віктора Януковича в завтрашньому дні». «Скидається на те, що «регіональний» уряд, ущерть напханий донецькими кадрами, можливість швидкого відступу справді тримає «про запас», - зазначається у статті.

Народний рух України об’єднається з ПР, комуністами та соціалістами

Народний рух України всупереч своїм ідеологічним принципам підтримує рішення про вступ «Нашої України» до широкої коаліції за участю Партії регіонів, комуністів та соціалістів. Про це заявив лідер НРУ, міністр закордонних справ Борис Тарасюк.

За його словами, провід Руху вже обговорював це питання, однак остаточне формальне рішення по ньому буде прийняте наступного тижня.

«Переважна більшість «рухівців» виступає за коаліцію, бо вони думають не лише про ідеали Руху, а й про майбутнє держави та його цілісність, - сказав Тарасюк. - Цього можна досягти лише сконсолідувавши зусилля всіх політичних сил, у тому числі й колишніх опонентів. Саме тому я вважаю, що здоровий глузд та відповідальність перед державою таки візьмуть гору і «рухівці» приймуть вірне й виважене рішення», - додав пан Тарасюк.

Невідомо, чи то й справді пана Тарасюка раптово почала переймати якась міфічна загроза розколу держави, чи то просто портфель міністра зовнішніх зв’язків йому надто вже не хочеться втратити, однак нині він всюди висловлює саме таку думку. Чи то й справді вірить, що йому розчистять дорогу до Європи представники п’ятої колони Москви в Україні.