|
П’ятниця, 15 вересня 2006 року №36 (793) |
|
ЧОГО
ПРАГНЕ КАБМІН ЯНУКОВИЧА? Новий
уряд ще не встиг принести нам, його
наймачам, ніякої значної користі, а вже
думає про заслужений відпочинок і
підстилає собі пенсійну «капусту». У
середу мінпраці виніс на розгляд колег
законопроект «Про Кабінет Міністрів
України». Якби законам передували
епіграфи, то до цього ідеально підійшла б
фраза з мультику «Бобик у гостях у
Барбоса»: «Мені всього побільше: побільше
ковбаси, і сиру побільше». Чого
просять міністри? 2.
Міністр, що йде у відставку, буде
одержувати «одноразову грошову допомогу»
у розмірі 12 своїх зарплат. «Країна від
нього відкупилася!» - зможемо ми невесело
жартувати при кожній відставці. Але якщо
згадати, як часто наші міністри від нас
ідуть - то поодинці, то всім косяком -
виникають серйозні побоювання за бюджет
України.... 3.
А от вам на солодке: чинність закону
повинна поширюватися на ВСІХ членів
колишніх українських урядів. Звичайно,
для затвердження цьому закону ще треба
буде пройти через парламент. Але
практично всі нинішні міністри побували
депутатами, а багато нинішніх депутатів
не проти один раз потрапити в
міністерське крісло - хоча б на тиждень.
Тому не варто чекати, що Рада цей
законопроект зарубає. Ну, якщо тільки
вирішить, що «малувато буде». «Соціальний
самозахист» міністрів включає тільки
один пункт, не пов’язаний з
матеріальними благами. Члени уряду
хочуть, щоб міністерське звання
залишалося за ними довічно, навіть після
відставки. І той марнолюбний задум - у
світлі всіх інших - мабуть, варто
підтримати, «розширити й поглибити».
Наприклад, зобов’язавши всіх «вічних
міністрів» носити особливі знаки
відмінності і їздити на авто з особливими
номерами. Щоб співгромадяни завжди могли
помітити цих сміливих державних діячів, і
особисто виразити захоплення їхніми
досягненнями. Український
сектор інтернету вже затоплений оцінками
нової міністерської витівки. Серед
відвертого мата, пересипаного знаками
оклику, зустрічаються репліки на кшталт:
«Настав час братися за вила» і «Розумники!
Побільше таких ініціатив: може, у країні
відбудеться справжня революція...» Так
народ не реагував навіть на «феномен
Білоконя» - гучну історію перших місяців
2005 року. Тоді відставний керівник МВС
одержав 14 336 гривень пенсії по вислузі
років плюс 258 409 гривень одноразової
допомоги. «За що?» - питав депутат Василь
Червоній, котрий ініціював прокурорську
перевірку. Після її Генпрокуратура
просила Юрія Луценка розслідувати, чи
адекватним було «щомісячне грошове
забезпечення» його попередника, якщо
пенсія вийшла настільки значною.
Прохання залишилося непоміченим. «Оптимізація
витрат на управлінський апарат» «Газета...»
перевірила, наскільки збігається бажання
«вічних міністрів» забезпечити собі
шикарну старість із передвиборними
обіцянками партій-учасниць коаліції. «Партія
виступає за принципове й змістовне
відновлення соціальної політики,
основними пріоритетами якого є введення
спеціального податку на розкіш, засоби
від якого повинні йти на потреби
малозабезпечених верств населення, а не
на потреби уряду й апарату чиновників...» Партія
регіонів. «Після
зміни влади в Україні СПУ вважає за
необхідне одночасно провести ряд
першочергових дій по стабілізації
ситуації. Серед них забезпечення
конституційного порядку формування
бюджету з низу до верху, оптимізація
витрат на управлінський апарат». Соціалістична
партія України. «Компартія
буде домагатися в політичній сфері
усунення бюрократизму з апарата
керування, викорінювання корумпованості,
а також спрощення й істотного
здешевлення управлінських структур». Комуністична
партія України. «Ми
гарантуємо чесну народну владу. Вона буде
ефективно працювати й звітувати перед
народом. Політичні передумови корупції
будуть ліквідовані. Чиновники будуть
звітувати не тільки про свої доходи, але й
про витрати. Голос кожного буде почутий.
Кожне принципове рішення буде прийнято
при участі громадян». Блок
«Наша Україна». *** У
світі «довічних» міністрів немає! У
світі немає прецедентів, коли міністри
назавжди залишають за собою статус.
Хрестоматійний приклад - збереження
звертання «містер президент» до вищої
посадової особи США. Як правило, довічна
посада - синонім того, що чиновникові
залишається з недоторканністю. Приміром,
чилійський Аугусто Піночет користувався
довічним статусом сенатора, щоправда, це
його не вберегло від суду. В особливому
статусі залишаються й судді через
особливу специфіку їхньої роботи.
Найчастіше «посада назавжди» дістається
за особливі заслуги. Наприклад,
олімпійські чемпіони або переможці
престижних музичних конкурсів. «газета по-київськи». |