БЛАГОСЛОВЕННА ПРАЦЯ ТВОЯ, УЧИТЕЛЮ!

Ще древні казали:  «Кого полюбив Господь,   того зробив учителем». Це про них, вибраних, у яких очі світяться, як зірки, сказано: «Труд твій, учителю, буде важкий. За нього не матимеш великої платні, мало буде похвали. Але твою незрівнянну любов до юних сердець оцінять твої учні, коли стануть вищими від тебе, служитимуть тільки Добру і Правді. І слово Учитель писатимуть з великої літери».

 Дійсно, бути вчителем – велика відповідальність перед людьми та державою. Виховати гідну людину може той педагог, який наділений почуттям любові до чужої дитини, жагою запалити в ній вогник чистої любові до всього світу і відразу до зла.

Мені, вчителю з 45-річним стажем, пощастило ще в школі. Через роки згадую свою вчительку Лідію Пилипівну Владичик, високу, струнку, розумну, яка, здавалося, знає всю українську літературу на пам’ять. Уже в 9 класі знала: буду таким учителем, як вона. А ще запам’ятала Зінаїду Федорівну, племінницю дисидента Євгена Сверстюка, яка часто по секрету розповідала про дядька і про те, як переслідують її: з учителя її зробили вихователем у дитячому садочку.

У 1962 році я стала студенткою Рівненського педінституту. Прекрасні 5 років, проведені у вузі, залишили найкращі спогади про Учителів.

М.П.Івченко – людина, яка володіла 12 мовами. Він любив українську мову до самозабуття. Його книгу «Сучасна українська мова» придбав майже кожен студент.

Про М.О.Кузьменка можна сказати так: тільки така прекрасна людина може викладати такий прекрасний предмет – народознавство.

Усі пам’ятають Б.І.Боднар – прекрасного спеціаліста й мужню жінку, яка ніколи не кривила душею, нікому не догоджала, навіть тоді, коли парторганізація вузу вигнала її «за націоналізм» з роботи.

Б.І.Степанишин. Він був до глибини душі порядною людиною. Його книги – то кращий помічник у щоденній копіткій праці вчителя-словесника. У часи жорстокого утиску він не зрікся своїх поглядів, до кінця життя був великим Учителем, великим Українцем.

Мені випала щаслива доля працювати з Н.І.Вознюк. Як коректно, вміло давала вона поради мені, молодому вчителю, як натхненно працювала з дітьми! Усе її педагогічне життя можна оцінити тільки на «відмінно».

Шкода, що не дожила до проголошення Незалежності велика патріотка, завуч ЗОШ №6 Н.М.Куцевич. Як керівник методоб’єднання вчителів-словесників, вона створила всі умови для розвитку педагогічної науки.

Багато гарних слів можна сказати про Л.М.Уманець, Г.О.Фурманюк, Л.М.Наконечну, Л.В.Сосюк, Г.С.Козяр, Г.Пиляй, Г.Серган, відкриті уроки яких – високі зразки педагогічної майстерності.

Велику любов і повагу не тільки в дітей, а й у колег викликала прекрасний словесник, талановита поетеса І.Л.Мізюк, для якої вчительська праця стала долею.

Перед очима проходить моя майже півстолітня праця на нелегкій учительській ниві. І хоч не нажила за ці довгі роки якихось статків, та жодного разу не засумнівалася у виборі професії, яка подарувала мені радість спілкування з чистими дитячими душами та з прекрасними педагогами-колегами, яких з вдячністю згадую напередодні їхнього свята.

Тетяна Піяр,

учитель ЗОШ № 4, м.Рівне.