„Кобзар” мого дитинства

Кожного разу, коли я беру до рук „Кобзаря”, згадую книжку мого дитинства – вже досить не новий, бо пройшов через руки моїх старших братів, „Кобзар” 1918 року видання, з тризубом на титульній сторінці м’якої обкладинки.

Це був подарунок моїй мамі, активній учасниці самодіяльного театру м.Межирічи від Народної просвіти, з відповідним написом.

Жили ми на хуторі с.Колоденка, і довгими зимовими вечорами мама вчила мене декламувати Шевченка, а глядачами були мої брати і бабуся.

Влітку я пасла корів, теж з книжкою, і там читала і співала вірші, як уміла.

Та одного літнього дня 1947 року забрів до нас з черговим обшуком офіцер НКВД. Він про щось розпитував маму, знехотя перегортав якісь папери і книжки – і раптом схопився, мов ужалений: очі вирячені, обличчя перекошене від злості - і трусить перед мамою якоюсь книжкою.

Виявилося, то був „Кобзар”, і саме тризуб викликав у нього таку лють.

Мама вказувала на рік видання та дарчий напис, але у відповідь почула брутальну лайку. Книга була пошматована, а обкладинка розірвана на дрібні клаптики.

Ледь вгамувавшись, енкаведист зрозумів, що в запалі знищив „речовий доказ”, та було пізно.

Ми з мамою потім заклеїли книжку, але обкладинку, якою так пишалася мама, відновити не змогли.

Той „Кобзар”, на жаль, не зберігся, а пам’ять лишилася. А ще зберігаю як дорогоцінність мамине свідоцтво про закінчення Межиріцької Народної школи, видане в 1918 році – гарно оформлене, з портретом Шевченка і його незабутнім:

„Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте...”

І гірко мені, що в такому складному 1918 році українська влада змогла не забути і про школу, і про мову, і про Великого Тараса. А ми?..

 Галина Ковальчук

Українці вшанували пам’ять головного командира УПА Романа Шухевича

57 років з дня смерті Романа Шухевича відзначили націонал-патріотичні організації, у тому числі представники Української Народної Партії. У Києві провідника українських націоналістів та одного з командирів УПА вшанували мітингом пам’яті на Софійській площі. На Львівщині люди поклали квіти до пам’ятника Шухевичу та відвідали дім-музей у хаті, де колись переховувався один з командирів Української Повстанчої Армії.

І рушник вишиваний...

1 березня 2007 року в Рівненському професійному ліцеї відбувся літературно-етнографічний вечір „Рушник – літопис життя”, на який були запрошені членкині Союзу Українок пані Лідія Якобчук, Тамара Рокитинець та Ніна Шевчук.

Український рушник... Давній наш звичай. Він пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Він щедро постелений близьким і далеким друзям, гостям.

Рушники, ці дивні перлини – наші корені, наче простелена доля наших прадідів з минулого і до наших днів, прикрасили затишну світлицю гуртожитку Рівненського професійного ліцею. Їх було не злічити! Старовинні, домоткані, сучасні поліські й галицькі, вишиті хрестиком і гладдю, різними узорами та кольорами. Та найбільше вразила присутніх розповідь п.Лідії Якобчук про рушники, про минувшину, а також задушевна лірична пісня „Два кольори”, виконана дуетом з п.Тамарою Рокитинець.

Звучали також на вечорі „Пісня про рушник”, „Чорнобривці”, „Вишиванка”. Учні читали вірші, уривки з повісті Нечуя-Левицького „Дві московки”.

„Тож хай цей символ український – рушник – ще довго живе у наших домівках як ознака великої любові та незрадливості, ніжної материнської пісні, яка кличе нас до рідного порога”, - з такими словами звернулася до присутніх організатор і ведуча вечора, провідний бібліотекар Галина Павлюк, завершуючи захід.

Нехай ніколи не переривається та безцінна нитка життя, якою вишивали наші бабусі свою і нашу долю на рушниках!

У РІВНОМУ ПРЕЗЕНТУВАЛИ КНИГУ «НАЦІОНАЛІЗМ» Д.ДОНЦОВА

Минулої п’ятниці в Рівненській обласній бібліотеці відбулася презентація перевиданої книги «Націоналізм» Дмитра Донцова (1883-1973 рр., український літературний критик, публіцист, політичний діяч, фундатор теорії інтегрального націоналізму).

Організатором же презентації була Рівненська обласна молодіжна громадська організація «Молодіжний Націоналістичний Конгрес», головою якої є Тарас Давидюк.

На відкритті перше слово взяв упорядник цього видання, член проводу ОУН та редактор тижневику «Шлях Перемоги» Віктор Рог.

На запитання журналістів про актуальність видання в наш час пан Рог відповів, що така книга залишатиметься для українців актуальною завжди, адже «Націоналізм» – це класика української філософської думки взагалі, це класика української політології і це, без сумніву, шедевр українського націоналізму як ідеологічної системи. Власне, з цієї книги й почалися організовані націоналістичні рухи нашого народу.

Приводом до перевидання цієї книги було 80-річчя з дня публікації її в 1926 році. Складається книжка з трьох частин: у першій Донцов критикує ті малоросійські рухи та світогляди, які привели нас до поразки на початку минулого століття, потім він показує, який рух має постати на заміну відмерлим і ненадійнім партіям, і остання частина присвячена українській нації, якою вона повинна бути повнокровною, самобутньою та чинною.

Ця книга є надзвичайно цінною також через те, що вона має ґрунтовну передмову доктора філологічних і філософських наук Сергія Квіта (декан факультету журналістики Києво-Могилянської Академії).

– Дуже добре, що відновлюється та книга, яка лягла в основу національно-визвольних змагань 1940-50 рр., книга, на якій виховувалось ціле покоління майбутніх вояків Української Повстанчої Армії. А в сучасних умовах нерозуміння ідеалів, за які повинна боротися кожна нація, призвело українське суспільство до того, що воно не має національного парламенту. Вдумайтеся: в українському парламенті лише 37% депутатів Верховної Ради задекларували себе українцями – такого немає в жодній європейській державі. Чи не тому в нас такі суспільні, економічні, політичні та інші проблеми?

Тож необхідно, щоб майбутні покоління українських виборців та політиків мали за настільну книгу працю Дмитра Донцова «Націоналізм», щоб українці нарешті зрозуміли, за що потрібно боротися і за що, якщо потрібно, жертвувати своїм життям. Це добре розуміли покоління наших батьків і дідів, і саме тому ми маємо українську державу. Тепер ми повинні наповнювати її українським змістом і привести до влади українців, – сказав запрошений на презентацію книги голова Рівненської обласної організації УНП Василь Червоній.

Олександр ДЖИГИРЕЙ