Обращение ко всем архипастырям, пастырям, клирикам,

монашествующим и всем верным чадам Святой Православной Церкви

Мы, клирики, монашествующие, миряне Анадырско-Чукотской епархии во главе с нашим архипастырем и отцом Преосвященнейшим епископом Диомидом, обращаемся ко всем верным во Христе чадам православной Церкви.

Наше обращение вызвано той болью и скорбью, которыми сейчас наполнены души всех искренно стремящихся ко спасению православных христиан. Данное обращение составлено во исполнение слов Христа Спасителя: «Если же согрешит против тебя брат твой, пойди и обличи его между тобою и им одним; если послушает тебя, то приобрел ты брата твоего; если же не послушает, возьми с собою еще одного или двух, дабы устами двух или трех свидетелей подтвердилось всякое слово; если же не послушает их, скажи церкви; а если и церкви не послушает, то да будет он тебе, как язычник и мытарь» (Матф. 18:15-17).

В настоящее время в Русской Православной Церкви Московской Патриархии, членами которой мы являемся, существует ряд отступлений от чистоты православного вероучения.

Первое. Постоянно набирает силу еретическое учение экуменизма, стремящееся вопреки словам Священного Писания, церковных канонов и правил, святоотеческого учения объединить все веры в одну религию или, по крайней мере, «духовно» их примирить.

В рамках этого движения совершаются совместные молитвы с еретиками, еретики присутствуют на православном богослужении, при этом нарушаются 45, 46 и 65 Апостольские правила и 32, 33 и 37 правила Лаодикийского собора. Учащаются приветственные «братские» послания православных инославным, противоречащие словам апостола Иоанна Богослова: «Кто приходит к вам и не приносит сего учения, того не принимайте в дом и не приветствуйте его. Ибо приветствующий его участвует в злых делах его» (2 Иоан.1:10,11). Проводятся совместные встречи и заседания, вопреки словам Божественного писания: «Блажен муж, иже не иде на совет нечестивых» (Псал. 1:1.). «Еретика, после первого и второго вразумления, отвращайся» (Тит.3:10).

Второе. Развитие духовного соглашательства (неосергианство), подчиняющего церковную власть мирской, зачастую богоборческой власти, в ущерб богодарованной свободе. Это противоречит учению апостола Павла: «Итак стойте в свободе, которую даровал нам Христос, и не подвергайтесь опять игу рабства» (Гал.5:1). «Если бы я и поныне угождал людям, то не был бы рабом Христовым» (Гал.1:10). Именно это является главной причиной участия церковных деятелей в экуменизме, одобрения ими глобализации, а в дальнейшем и к подчинению церковной организации единому мировому лидеру.

Третье. Молчаливое согласие вместо обличения антинародной политики существующей власти, приводящее к распаду государства, демографическому кризису, и другим негативным последствиям.

Четвертое. Оправдание и благословение персональной идентификации граждан при ошибочном утверждении, что принятие внешних знаков и символов, навязываемых новым временем, не может повредить душе без ее сознательного отречения от Бога. Четкая тенденция дискриминации верующих по принципу несогласия с процессами глобализации (наличие старого паспорта, отказ от ИНН на храмы, монастыри). Практика неканонических мер церковных наказаний к священникам и монашествующим: запрещение в священнослужении, удаление с места служения и т.д.

Пятое. Одобрение демократии. Призыв к голосованию за определенных политических лидеров, вопреки церковным канонам и в нарушение соборной клятвы 1613 года.

Шестое. Проведение межрелигиозного саммита, с обращением к лидерам «большой восьмерки», что является признанием их власти. «Большая восьмерка» является органом мирового масонского правительства, подготавливает приход единого мирового лидера, т.е. антихриста. Поэтому всякое сотрудничество с ними духовно опасно. По словам архиепископа Аверкия (Таушева): «Необходимо помнить и знать: не может истинная Церковь Христова провозглашать и утверждать какую бы то ни было ложь и вступать в содружество или сотрудничество с врагами Христовыми! А потому все те епископы, клирики и миряне, которые в этой лжи участвуют и с врагами нашего Господа и Спасителя так или иначе дружат и сотрудничают, - «православные» только по имени».

Седьмое. На прошедшем саммите религиозных лидеров в итоговом документе, подписанном всеми собравшимися представителями религиозных конфессий, была засвидетельствована вера в одного «Всевышнего»: «Будем хранить мир, заповеданный Всевышним!». Мы не считаем, что у нас один «Всевышний» с иудеями, мусульманами, и прочими религиями и учениями. Об иудеях Господь сказал, что «Ваш отец диавол; и вы хотите исполнять похоти отца вашего» (Иоан.8:44). Мусульмане считают «всевышним» Аллаха, а Сына Божия простым пророком, Господь же говорит: «Я есмь путь и истина и жизнь; никто не приходит к Отцу, как только через Меня» (Иоан.14:6). Об этом же учили и Апостолы: «Кто лжец, если не тот, кто отвергает, что Иисус есть Христос? Это антихрист, отвергающий Отца и Сына. Всякий, отвергающий Сына, не имеет и Отца; а исповедующий Сына имеет и Отца» (1 Иоан. 2:22-23). «А всякий дух, который не исповедует Иисуса Христа, пришедшего во плоти, не есть от Бога, но это дух антихриста» (1 Иоан. 4:3). «Один Господь, одна вера, одно крещение» (Еф.4:5).

Призыв религиозных лидеров, в том числе и представителей РПЦ МП, подписавших этот документ гласит: «Уважать и принимать друг друга, не взирая на религиозные, национальные и другие различия». В этом мы видим противоречие Евангельскому учению: «Кто приходит к вам и не приносит сего учения, того не принимайте в дом и не приветствуйте его» (2 Иоан. 1:10).

Восьмое. Мы выражаем свое несогласие с официальным заявлением по центральному телевидению о единстве нравственных ценностей у православия, иудаизма, мусульманства и католицизма. Это ложное мнение. Мы не можем иметь единые нравственные ценности с современными иудаизмом и его моральным кодексом талмуда по которому все люди кроме евреев - «гои». Мы так же не можем иметь единые нравственные ценности с мусульманством, допускающим, например, многоженство. Мы не можем иметь единые нравственные ценности с католицизмом и его моралью ордена иезуитов.

Девятое. Мы озабочены и не согласны с попранием принципа соборности в связи с долгим отсутствием созыва Поместного Собора и передачи важнейших его функций собору архиерейскому. Так, по уставу 1988 года: «В Русской православной церкви высшая власть в области вероучения, церковного управления и церковного суда - законодательная, исполнительная и судебная - принадлежит Поместному Собору». А по уставу 2000 года: «Архиерейский Собор является высшим органом иерархического управления Русской Православной Церкви».

В заключение нашего послания мы просим и умоляем пред лицом всей Церкви Христовой архипастырей, пастырей, монашествующих и мирян, причастных тем или иным образом к перечисленным выше отступлениям от чистоты евангельского, догматического, канонического вероучения, обратиться от пути отступления и принести плоды достойные покаяния. Да пребудем все едины в чистоте православной веры. Обращаемся также ко всем чадам Русской Православной Церкви с призывом поддержать наше обращение.

Богоявление Господне, 2007 г.

 Преосвященнейший Диомид,

епископ Анадырский и Чукотский

Игумен Илия (Емпулев)

Иерей Сергий (Бахарев)

Иерей Евгений (Пилипенок)

Монах Гавриил (Ларионов)

ДУМИ МОЇ...

На Лисій горі останньої світової імперії знову крутить... На цей раз у гнітючих закутках морально-етичного шовінізму, а саме в Московській Патріархії.

На Далекому Сході під враженням свіжих променів чистого вранішнього Сонця раптом прозрів єпископ Діомид і жахнувся, у яку недобру компанію його занесла доля. Його розчулене серце облилося кров’ю від «священної діяльності» вищих ієрархів Московської Церкви, над вкотре розтерзаними тілом і душею «великого русского народа». Більше того, вище церковне начальство назване ним боговідступниками і єретиками. Ось воно, живе слово правди!!! І хочеться відразу впасти і вдарити грішним лобом в урбанізовану землю, але десь біля серця ширк-ширк, ширк-ширк... А далі сумнів і думки недобрі: «Як то слуга Божий такого високого сану і не помітив до цього часу, у якій організації служить?» Як раніше, упродовж багатьох років, проголошуючи з кафедри анафему будівнику християнських храмів Мазепі, йому жодного разу не прийшло в голову одночасно проклясти затятих руйнівників і грабіжників храмів - Леніна, Сталіна, Хрущова???

Чому самовідданий пастир, виходець, до речі, зі Сходу України (в миру Дзюбан), жодного разу не задався питанням: де була Московська Патріархія в 1932-33 роках, коли безневинно гинула найбільша паства цієї церкви???

Чому за десять років безглуздої і злочинної Афганської війни світ не почув голосу Московських ієрархів проти людиноненависницької ідеології комуно-більшовицької хунти???

На ці «чому» всієї газетної площі не вистачить.

Мені видається, що випускник Московської духовної академії мав би знати, що ця церква впродовж всього часу - від «святого» Андрія Боголюбського і до сьогодні - була і є прислужницею і знаряддям післяординського Московського імперіалізму на Євразійському континенті. І вже точно знає освічений пастир, що син Юрія Довгорукого і половецької княжни Андрій, названий Боголюбським, носив, крім християнського імені, ще й половецьке Катай і, очевидно, за знищення й пограбування Києва визнаний цією церквою святим.         

Невже забув благородний слуга Божий, що інший «святий» цієї церкви Олександр Невський примусив свого часу вільний і вже на той час християнський Новгород поклонитись хану, а противників підкоренню орді страчував і калічив, виколюючи очі, відрубуючи ті руки, які воювали за нього на Неві і Чудському озері? Брата свого Андрія і дітей його малолітніх навіть не помилував!!!

А в нинішні часи невже не читав блаженний пастир численних публікацій в пресі, якими керівництво РПЦ звинувачуване у зловживанні владою, у корупції, у протекціонізмі своїх інтересів в силових структурах, освіті, культурі і не лише в Росії, а і в інших незалежних державах? Про освячування ієреями РПЦ бандитських притонів я вже не казатиму.

Так, єпископ Діомид є справді правдивою і мужньою людиною. І за це, безперечно, він заслуговує на повагу й довіру, як, зрештою, і за те, що за всі роки пастирського служіння він жодного разу за справляння церковних треб, за вінчання, за хрещення, за поховання не брав з людей жодної копійки. І це незаперечний факт!

Але, Блаженнійший Владико, невже Ви не бачите, що хочете робити штучне дихання померлому? Причому померлому від заразної хвороби! Ви не допоможете мертвому, а себе наражаєте на небезпеку бути зараженим. Відкрийте ширше очі - і Ви побачите, що Московська Патріархія, не покладаючи рук, уже давно і з немалим зиском працює в руслі ідей всесвітнього сіоністського глобалізму. Ваше щире слово звернене до глухих і засліплених. І як результат, Ви будете оббріхані, а ім’я Ваше спаплюжене. Цілком можливо, не дай, Боже, звичайно, Вас чекає доля небіжчика Олександра Меня.

Страшно дивитись і бачити цей деградуючий світ... І ще страшніше дивитись і бачити, як ще одна чесна і благородна людина іде на Голгофу! Хочеться крикнути: «Допоки?!!»

 Сергій Степанишин

Про що мовчать українські політики

...Во дні фельдфебеля-царя

Капрал Гаврилович Безрукий

Та унтер п’яний Долгорукий

Украйну правили...

(Т.Шевченко. «Юродивий».)

Вам ще не остогидло дивитися щовечора на різноманітних українських каналах політичні шоу, розіграні все тими ж акторами з різних таборів, але з однаковими цілями? Мені особисто ця неначе записана на магнітофонну плівку одноманітна політична тріскотня давно вже набридла. І не лише тому, що ця перепалка між «Нашою Україною» та БЮТом з одного боку, і «антикризовою» коаліцією з іншого ніякого конструктивну в собі не має і лише поглиблює розкол зневіреного українського суспільства. А через те, що всі без винятку українські політики мовчать про головне – про повернення фактично повної залежності України від Росії. Мовчать, бо ні партії влади, ні «запеклим» опозиціонерам, які нажили свій величезний капітал чи то на російській газовій чи нафтовій трубах, не вигідно про це говорити. Ні пари з вуст чомусь і Президент, який лише на словах проголошує курс на Європу, а на ділі так і не зміг, як і його попередники, позбутися синдрому меншовартості та молодшого брата.

Виявилось, що наші політики вкрай непатріотичні і навіть не наближаються за цим критерієм до своїх колег з прибалтійських держав. Ці міні-країни довели всьому світові, що їх представники в парламентах, їх президенти, в першу чергу, сильні духом любові до рідної землі і ніякими економічними санкціями їх вже не повернути в лоно єдиної імперії.

А в нас, як і раніше, все навпаки. Наказала Москва отруїти Ющенка – отруїли, задумала вбити Гонгадзе – вбили. Дали вказівку з Кремля зрадити помаранчевих - і Мороз тут же зрадив. Не хочуть росіяни, щоб Україна була в НАТО – Янукович дозволяє собі йти всупереч Закону про засади зовнішньої політики. Підняли галас навколо розміщення в Польщі та Чехії систем протиракетної самооборони – українські політики тут же закричали про якусь вигадану небезпеку.

Ось так і живемо. Як у казці: чим далі, тим страшніше. Тому і споживаемо з задоволенням російські серіали типу «Кадетів», які виховують аж ніяк не український патріотизм. Тому і пускаємо дурнувату Сердючку ганьбити Україну на Євробаченні. Тому і регочемо, коли на всіх каналах «дражнять хохла». Тому і досі СБУ залишається філіалом КГБ СССР. Тому і роз’їжджають Україною агенти Кремля – шовіністи Лужков, Затулін, Жириновський, які дозволяють собі такі випади проти України та українців, що за це в цивілізованих країнах за ґрати саджають, а справжні мужики пику б’ють. А в нас... Роблять глибокодумні заяви, аби якимось чином не образити старшого брата. Точнісінько як у геніального Шевченка:

А ми дивились і мовчали

Та мовчки чухали чуби.

Німії, подлії раби,

Підніжки царськії, лакеї

Капрала п’яного!

З цього приводу не дивуєшся представникам «регіонів», соціалістам чи комуністам. Але чому мовчать «нашоукраїнці» та БЮТівці, які так гарно співали на різні голоси на майданах України у 2004 році? Невже все забули? Навряд чи. Швидше за все, у всі ці гасла про свій шлях розвитку, про Європу ніхто з них не вірив, а лише використовував з метою приходу до влади, щоб дограбувати недограбоване.

Хіба для таких безбатченків українська Церква, українська історія, українська мова, українська пісня, українське кіно, українська книжка щось значать? Їм ніколи не зрозуміти, за яку ідею боролися українські повстанці, за що загинули як герої юнаки під Базаром. Їм не збагнути трагедії понищеного в 1932-33 роках українського селянства.

На жаль, справжні патріотичні сили, такі, як УНП, ВО «Свобода», через узурпацію олігархами телеефіру не можуть пробитися до українця з правдивим словом. Але вихід є – це об’єднавчий процес усіх націонал-патріотичних партій в єдиний блок, який уже має свій початок, і об’єднання навколо національної ідеї мільйонів українців. В іншому випадку - погибель української нації, коли на Україну чекає доля безликої інтернаціональної держави – васала Росії. А так звана українська політична еліта, яка не відображає настроїв українського суспільства, не має права керувати Україною.

Тут не те що говорити – у дзвони бити треба. Поки ще не пізно. Поки ще живе в серцях українців повстанський дух, поки Шевченкове слово кличе на боротьбу, поки не скам’яніло ще остаточно українське серце!

Сергій Степанишин.