Підписання Указу Президента про розпуск Верховної ради спровокував Мороз

Розповідаючи «історію питання» про розпуск парламенту, Президент сказав, що після консультацій з керівництвом Верховної Ради і лідерами фракцій 2 квітня, які, за його словами, були безрезультативними, він мав кілька розмов зі спікером Олександром Морозом.

Він розповів, що попередив Мороза про три варіанти виходу з кризи: «знаходити порозуміння в стінах парламенту», саморозпуститися Верховній Раді або підписання Указу про її розпуск Президентом.

«Розуміючи, що бажаним для того моменту є варіант проведення пакетних змін, ми розпрощалися з Головою Верховної Ради. О пів на восьму вечора я дізнаюся про те, що головою Верховної Ради скликається позачергове засідання. Між восьмою і дев’ятою годинами у мене було 5-6 телефонних дзвінків по моїй ініціативі до Голови Верховної Ради», - сказав Ющенко.

За його словами, він переконував Мороза не проводити позачергового засідання, а провести засідання наступного ранку, на якому поінформувати про результати консультацій.

«Голова Верховної Ради мені сказав, що він проводить позачергове засідання з метою інформування. Через 15 хвилин я дізнаюся, що готуються проекти рішень. Я попередив голову Верховної Ради, що жодного рішення сьогодні не варто ухвалювати», - сказав Ющенко.

Водночас, за його словами, близько дев’ятої вечора він дізнався, що парламент готує проект постанови про відновлення старого складу ЦВК на чолі з Сергієм Ківаловим.

«Без п’яти дев’ять я останній раз телефоную Голові Верховної Ради з останньою пропозицію припинити такі ініціативи, на що він сказав, що не може йти на засідання без проекту рішень. Я тоді сказав останню фразу: «Олександре Олександровичу, тоді ви поступаєте, як велить ваша совість, я буду поступати так, як того вимагає від мене Конституція». О 9 вечора я підписав указ про розпуск парламенту», - розповів Ющенко.

«Українська правда».

БЮТ ПРОВІВ ЗАКРИТИЙ З’ЇЗД, А УНП ВІДКРИТИЙ

Днями у столиці України відбулися з’їзди політичних партій «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», тобто БЮТу та Української Народної Партії. На своєму з’їзді УНП у відкритому режимі затвердила партійний список кандидатів у депутати до Верховної Ради та провела консультації щодо формування «УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВИЦІ».

Щодо БЮТу, то їхній з’їзд відбувався в одному з готелів Києва за зачиненими дверима в атмосфері повної секретності, без жодного журналіста. Очевидно, така засекреченість зумовлена небажанням, щоб громадськість до виборів дізналася, що у списках БЮТу залишаться ті самі мішки з грошима неукраїнської національності, для яких потрапити до ВР – найвища мета.

Інформвідділ.

ЮЩЕНКО МОЖЕ ПЕРЕНЕСТИ ДАТУ ПЕРЕВИБОРІВ на жовтень і веде таємні переговори з Януковичем

Проведення дострокових парламентських виборів в Україні може бути перенесене з 27 травня на жовтень 2007 року.

Про це повідомляє «Інтерфакс-Україна» з посиланням на джерела в парламенті, які представляють як опозицію, так і коаліційну більшість.

За даними джерел, домовленість про перенесення дати виборів досягнута між Президентом Віктором Ющенком і представниками коаліції.

Крім того, за словами одного з джерел, уже підготовлений указ президента про перенесення проведення виборів на жовтень

США остаточно вирішили суперечку Януковича й Ющенка

Президент США Джордж Буш у вівторок підписав закон про підтримку вступу України до НАТО.

Про це повідомляє «РосБізнесКонсалтинг» з посиланням на прес-службу Білого дому.

Закон 2007 року про консолідацію свободи в НАТО підтверджує підтримку подальшого розширення альянсу, а також дає Албанії, Хорватії, Грузії, Македонії та Україні право на отримання сприяння в рамках закону про участь у НАТО 1994 р. і дозволяє одержати необхідну військову допомогу у 2008 фінансовому році.

У середині березня поточного року США схвалив законопроект, що дозволяє включити до складу НАТО ще п’ять країн - Албанію, Хорватію, Македонію, Грузію та Україну.

Палата представників схвалила цей законопроект 6 березня. Для набуття чинності йому не вистачало тільки підпису Буша.

У США очікують, що законопроект дозволить сприяти названим країнам «у реалізації основних принципів демократії, вдосконаленні оборони і здійсненні реформ у галузі економіки».

УНІАН

Як вижити суспільству?

Кант говорив: «Я можу уявити політика, котрий керується тільки моральними принципами. Але не можу уявити моральної людини, яка керується тільки політичними міркуваннями».

На прикладі сучасної України добре видно, що геніальний німецький філософ мав рацію. Підтверджень існування кризи моральності в Україні — безліч. Рівень «чистоти влади» загальновідомий. Як ніколи актуально звучить давньоримська сентенція: «Всяка влада удержується лише тими засобами, за допомогою яких вона почалася».

Цю тезу якнайкраще ілюструє історія нашої незалежності, раз у раз підтверджуючи актуальність думки Фазіля Іскандера: «Ніщо так не потребує моральності, як політика. Особливо тоді, коли людство дичавіє».

Що ж таке мораль? Для усвідомлюючої системи (людина, суспільство) мораль є зведенням правил, які забезпечують внутрішню сумісність і виживання цієї системи.

Мораль закріплюється у звичаях, законах. Звичаї і закони змінюються разом із зміною моралі, але можуть і відставати і, як правило, відстають від неї. Іноді звичай існує тисячоліття після того, як моральні норми, що лежать в його основі, змінилися.

Толкотт Парсонс у започаткованій ним теорії соціальних систем до головних детермінант соціальної системи зараховує моральні пріоритети і норми законодавства.

Сьогодні сутністю нашого буття виступає не класова боротьба, а суспільна мораль, менталітет суспільства, недосконале, квазідемократичне законодавство.

Наївно думати, що пролетар, який піднявся на вершину влади, обов’ язково збереже пролетарську мораль.

А нинішня українська олігархія – Медведчук, Суркіс, Пінчук, Порошенко, Коломойський, Ахметов і Ко? Хіба вони з аристократичних родин ведуть свій родовід?

«Трагедія радянської охлократії полягала не в тому, що нагору піднялися низи, а в тому, що піднялися бездарні представники народу, бандити, покидьки і дурні. На жаль, це відчувається і тепер», – вважає Тарас Божко.

Чи є моральним суспільство, у якому «герої нашого часу виростають з брехливих комсомольців... Наші мільйонери виростають з хитреньких комуністів... Їхні капітали не шахрайство, а «законом» оформлені...» (Євген Сверстюк)

1921 року В’ ячеслав Липинський був змушений визнати: «Владу українську треба допіру сотворити. А творити владу можуть тільки люди моральні, то єсть люди, які глибоко всіми фібрами своєї душі вірять, що те, що вони творять, єсть правда, єсть добро.

Люди, які своє особисте життя зв’язують з перемогою тієї правди і того добра, і люди, які ні на хвилину не сумніваються, що, во ім’я тієї правди і того добра, вони мають право накинути свою волю іншим людям, тобто власне сотворити владу.

Коли у нас єсть віра в правоту свого діла, коли у нас єсть мораль, справи бюджетові вирішаються просто. Кожний з нас віддає для перемоги нашого правого діла все, що він може, і кожний з нас старається добути для цього діла так само все, що він може.

Коли ж у нас віри і моралі нема, ми перетворюємось знов-таки в аморальну сучасну політичну партію, тобто в політичне акційне товариство, оперте на надії виграти на одній спільній політичній спекуляції. (...)

Без жертв не можна збудувати ніякої влади, ніякої держави, а тим більше держави української. Але для жертви, крім моралі, необхідний порив діла, з цієї моралі випливаючи.

Коли не повстала досі Українська Держава, то це головним чином тому, що за рідкими винятками будувати її брались люди аморальні і внаслідок цього без пориву для жертв в ім’я своєї моралі.

Переважно це бували політичні спекулянти, які спекулювали на допомогу московську, польську чи турецько-татарську, і, не маючи власної моралі, вірили в щасливу політичну спекуляцію, в те, що діло «само зробиться», а коли воно само не робилось, то зраджували і перебігали до інших таких же спекулянтів».

Кримінал загрожує існуванню України. «Зверху» він пре у вічі, «внизу» ховається в номенклатурному інтимі. Закликаю до гідності!»

Людина з почуттям власної гідності ніколи «не сяде на голову іншому», але й не дозволить сісти на голову собі. Тобто самоповага до себе — це одночасно повага до інших людей і повага до законів.

Свободи для хама не існує. Хам може принижувати інших і сам готовий принижуватися. Хами беруть хабарі, запускають руки в державну скарбницю, брешуть, не додержують слова.

Отож доки люди не зрозуміють, що гідність і порядність — це не просто абстрактні поняття, а головні умови виживання суспільства, доти хами братимуть гору над народом і рано чи пізно доведуть суспільство до краху.

 Олег Романчик,

шеф-редактор журналу «Універсам», кандидат філологічних наук, член Світової організації періодичної преси (Брюссель), для УП

Луценко забув свої обіцянки

Часопис «Волинь» вже звертав увагу читачів, як Луценко заявив про встановлення сцени на Майдані Незележності, після чого зайняли комуністи і «донецькі». А Луценко ганебно сховався, відключивши телефон.

Переховуючись від журналістів майже три доби, колишній комуніст Ю.Луценко з’явився на люди, щоб зробити «чергову заяву». Він «ощасливив» журналістів відмовою від маршу на Київ. «Що стосується походу на Київ, то його не буде. Ми направили похід на виборчі дільниці», - позичивши у Сірка очі, випалив польовий диск-жокей Майдану.

Така заява не могла не викликати низку цілком логічних запитань: чи не є відмова Луценка від масового походу на Київ, так гучно обіцяного на майданах обласних центрів України, ознакою страху перед донецькими? Чи не є це черговою зрадою Майдану як символу перемоги для багатьох українців?

Відповідь на ці та інші питання насправді криється у бізнесовій природі так званої «Народної самооборони». Закупивши дорогі сучасні сцени, залучивши до піар-акцій недешевих музикантів, заплативши прапороносцям по 50 гривень, Луценко зумів лише на кілька годин привабити до майданів кілька тисяч молодих людей, які не проти задурно і без 50 гривень послухати музикантів і потанцювати. Далі цього справа не пішла. Бо ніхто і не збирався вірити байкам лейтенанта КГБ СССР, а тим паче вступати до якоїсь примарної самооборони. І коли справа таки дійшла до маршу на Київ, виявилося, що долучатися до походу немає кому. Ось так луснув, ще й не набравши ваги, черговий бізнес-проект «любих друзів». А Луценко вкотре підтвердив свій статус пустомелі.

Але для чого, власне, Луценку дбати про дотримання слова, коли у нього зовсім інше завдання – будь-що пролізти до парламенту. Ухопившись, як за соломинку, за дострокові вибори, він розпочав торги за перше місце у списку «Нашої України», про що тут же повідомили ЗМІ.

А де ж його обіцянки йти на вибори 226-им, про що сам Луценко казав зовсім недавно на брифінгу «Народної самооборони» 5 квітня? Там само, де й похід на Київ, - серед локшини, навішаної на вуха наївних громадян.

Невже цього замало, щоб укотре не клюнути на гачок професійного демагога та політичного афериста, який встиг уже побувати і в комуністичній, і в соціалістичній, і в одній з помаранчевих партій, яку він купив – «Вперед, Україно!»

 Юрко Славутич

ЛИСТІВКА «ПРО БРЕХНЮ» ВІД НАШОЇ УКРАЇНИ

Минулого вівторка на Рівненщині вшановували пам’ять героїв УПА в урочищі Гурби Здолбунівського району. Проте, не усі приїхали сюди віддати шану патріотам, які загинули за ідею. Цього року (вперше!) задля того, щоб пропіаритись перед ймовірними виборами, свої прапори на Гурбах розгорнула партія зрадників майдану «Наша Україна».

Тим хто виходив з автобусів, оперативно роздавалися листівки, на яких красувався Віктор Матчук зі свічкою у руках та написані такі слова (скорочено): «З 2006 року, завдяки проробленій роботі голови Рівненської облдержадміністрації Віктора Марчука та районної організації партії «Наша Україна»... було розпочато будівництво першої черги збірного пантеону Героїв Гурбенського бою...». І підпис під текстом: заступник голови Рівненської ОДА, голова фракції «Наша Україна» в облраді Анатолій Жуковський.

А далі найцікавіше: як стало відомо, текст тої листівки було розміщено в одній з газет Рівненщини як рекламний матеріал, а у платіжному дорученні в ролі платника виступила Рівненська ОДА. А це означає, що наші з вами податки йдуть на політичну розкрутку вже давно дискредитованої партії зрадників Майдану - Народний Союз «Наша Україна».

Тяжко було дивитися, як літні люди, що тримали прапори УНП, обурювалися і робили зауваження прапороносцям з «Нашої України»: мовляв, ваша політична сила не має жодного відношення до цього святого місця. Більше того, коли Василь Червоній, ще голова облдержадміністрації, організував тут будівництво монастиря, сім кілометрів електропередач та асфальт до с.Мости, НСНУ поливала його брудом і розповідала, що це він собі будує котеджі. А зараз вона ж приписує собі усі здобутки Червонія та УНП.

Даючи інтерв’ю Рівненській обласній телерадіокомпанії (РТБ), голова обласного Братства вояків УПА Олексій Мануйлик наголосив, що приписувати здобутки Червонія нинішньому голові ОДА Матчуку це просто смішно, адже його тут ніколи не бачили. І якби Червоній і понині був головою ОДА, пантеон Героїв Гурбенського бою було б давно побудовано. Нині ж будівництво практично заморожене.

– Тільки по Рівненській обласні УНП і Братством вояків УПА було зведено 177 пам’ятників полеглим воякам УПА та поставлено 295 хрестів, побудовано чотири каплиці. А стосовно Віктора Матчука, то хай скаже, чи він хоча б одну дошку пошани встановив полеглим воякам УПА.

 Костянтин Вільний

На друга Н.Вітренко і П.Сулковського В.Каурова в Одесі вилили цебро лайна  за пропаганду російської мови

Незвичайним приколом завершилося пікетування Одеської міської ради, що проходило в рамках кампанії «Ми говоримо російською мовою». Кампанія проводиться в Україні силами т.зв. «Союзу православних громадян». 5 квітня в Одесі повинна була відбутися найбільш масштабна акція, приурочена до сесії міськради.

Відразу після початку пікетування група активістів Братства (гагаузів за національністю) прорвалася до виступаючого лідера «Союзу» В.Каурова і вилила на голову останньому близько 10 літрів фекалій, після чого пікетування довелося завершити. За словами нападаючих, такі жорстокі міри були прийняті в знак протесту проти розпалення міжнаціональної ворожнечі, що провадиться сьогодні в Україні на російські кошти серед українського народу.

Нагадаємо читачам «Волині», що це той самий Кауров, який не один раз здійснював вояжі до Рівного й Острога, щоб разом з Вітренко та зрадником Сулковським збурювати церковні громади і захоплювати храми УПЦ Київського Патріархату. Нарешті його антиукраїнську діяльність оцінили належно. У народі кажуть, що наступним має бути Сулковський.

ЗІ «СКАЖЕНИМ МАКСОМ» ПОЛІТИКИ НОСИЛИСЯ ЯК КУРКА З ЯЙЦЕМ

27 березня о 16 годині 30 хвилин у Києві пролунав постріл, якому можна радіти або не звертати увагу. На подвір’ї Святошинського районного суду був поранений в серце підсудний злодюга - громадянин Росії Максим Курочкін.

Але найцікавіше в цій історії те, що на смерть звичайного бандита звернули увагу практично всі столичні політики, що виглядає ганебним. У пресі з’явилися абсурдні заголовки на кшталт «Стретович звинувачує Цушка у смерті Курочкіна», «Партія регіонів: вбивство Курочкіна - це план до розпуску парламенту», «Тимошенко думає, що у смерті Курочкіна винен уряд», «Затулін приплів Вітренко до справи Курочкіна» і т. д. Висловився й Балога. Дивно, що після коментарів Януковича стримався лише Ющенко.

Усі знають, що Курочкін на попередніх виборах спонсорував Вітренко та Януковича, але ж вдаватися до поєднання його кримінальної особи і розпуску парламенту – просто смішно. Ми ж повинні розуміти, що Курочкін був звичайним бандитом і ставлеником Москви на українській території, плоть і кров найбільшого в Росії ринку «Лужники». Був оголошений українською владою у розшук. «Макс» не тільки вкрав із подачі Ігоря Бакая готель «Дніпро» й заповідні землі в Криму (про це вже відомо) - його також підозрюють в отруєнні Віктора Ющенка та «конфіскації» чотирьох українських обленерго у Костянтина Григоришина (цей факт маловідомий). Григоришин нічого не пробачив, і нова влада його в цьому підтримувала. Курочкін активно працював з Бакаєм, донецькими і СДПУ(о).

У нормальній державі нормальний народ про вбивство такої істоти сказав би так: «Собаці – собача смерть». А міністру внутрішніх справ таємно виплатили б премію, - потиснули б руку і сказали: «Так тримати! Нехай швидше відстріляють усіх кримінальних авторитетів!». Проте, за часів Луценка жодного авторитета не вбили. Вбивали українців...

P.S. Своє прізвисько «Скажений» Курочкін заробив через свій вибуховий характер, хоча у Білокам’яній він був відомий і як Макс «Лужніковський». У Росії нажив собі стільки ворогів, що був змушений на початку 2004 року перенести свою діяльність в Україну. Київський бомонд зрозумів, чому Курочкіна називають скаженим, після його дня народження. «Шістки» «Скаженого» тоді найняли розважати шефа близько сотні найдорожчих елітних дівчат, кожну з яких примусили пройти медогляд. Дівиць завантажили на пароплавчик, яким, святкуючи день народження, подорожував Дніпром Макс. Під вечір він та його друзі повикидали половину дівчат за борт судна.

 Юрко СЛАВУТИЧ

ХТО ТАКИЙ ЖИРИНОВСЬКИЙ І ХТО ЙОГО РОДИЧІ?

Останнім часом у пресі мусолиться ім’я скандально відомого віце-спікера Держдуми Росії Володимира Жириновського, а все через те, що 4 квітня Служба безпеки України дозволила йому в’їзд на територію України. А сталося це після того. як Вольфович схвалив розпуск Віктором Ющенком Верховної Ради України. Чи є між цими двома подіями зв’язок – невідомо.

Але фактом залишається те, що лідер Ліберально-демократичної партії Росії планує приїхати в місто Костопіль Рівненської області та побувати на меблевій фабриці, яку буцімто заснував його дід – єврей Іцхак Едельштейн, керівник єврейської громади Костополя. Наприкінці червня 2006 року Жириновський навіть заявляв, що збирається судитися з урядом України, аби повернути підприємство дідуся, яким вважає успішне українське підприємство з шведськими інвестиціями ТзОВ «Свіспан Лімітед».

А найцікавіше те, що ще кілька місяців тому Володимир Жириновський відмовився встати тоді, коли в російському парламенті було оголошено хвилину мовчання у пам’ять про жертв Голокосту. Трохи раніше в Парижі він навіть кидав горщики з квітами у єврейських протестантів і викрикував промови про «сіоністів». Навіть вимагав, щоб євреїв поселили в резерваціях і оплакував майбутнє Росії, стверджуючи, що зграя жидів «захопила владу» в країні з населенням 145 мільйонів.

P.S. Чи готовий Жириновський розділити долю Каурова на костопільській, а не на одеській сцені - покаже час...