Упосліджена Конституція

 Так уже ведеться в історії України, що будь-які серйозні державотворчі документи, починаючи з Конституції Пилипа Орлика і завершуючи Конституцією УРСР, або не виконувалися зовсім або зневажалися окупантом наших споконвічних земель чи власним манкуртом-пристосуванцем.

На жаль, не оминула лиха доля і Конституції незалежної України, прийнятої 28 червня 1996 року. Бо її основні положення, як, приміром, державний статус української мови, свобода слова і мирних протестних заходів, безкоштовна медицина чи освіта ніколи не реалізовувалися на практиці в повному обсязі.

І все ж при багатьох негативах та з огляду на кучмівський авторитаризм олігархічного розливу, Основний Закон держави був величезним кроком вперед і гарантував Україні територіальну цілісність, недоторканність кордонів і суверенітет. А його положення практично нічим не відрізнялися від конституції будь-якої держави Євросоюзу. Якби ж то вони ще й виконувалися...

Все полетіло шкереберть після впровадження ідеї так званої конституційної реформи і перетворення України з президентсько-парламентської в парламентсько-президентську республіку. Різниця нібито й невелика, а для пересічного українця і зовсім незрозуміла. Але ось тут якраз і крилася основна небезпека для незалежності держави. Хитрий Медведчук, відчуваючи кінець ери Кучми, підготував для опори його системи – олігархічних кланів – тихе і спокійне життя в парламентсько-президентському болоті.

Але найстрашніше те, що небезпеки не відчули тріумфатори на чолі з Ющенком, які легко проголосували за антиукраїнські конституційні зміни. А могли ж не голосувати взагалі, бо не було в цьому потреби – Майдан не давав поверненню кучмізму жодного шансу.

Потрапивши таким чином у вміло розставлену олігархами пастку, Ющенко вирішив за рік часу, коли він ще мав величезні повноваження, зробити ставку на «любих друзів» і втримати необмежену владу. Що було потім, знають усі – хлібна, бензинова, кадрова кризи, відставка уряду Тимошенко, компроматні скандали, звільнення з керівних посад українських патріотів і врешті-решт програні проектом Банкової – НСНУ – вибори до парламенту...

У результаті дерибану портфелів та неможливості домовитися всередині помаранчевого табору й виник Універсал зради, на якому до влади вповзли антиукраїнці-бандюковичі, а в парламенті українців лишилося 37 відсотків.

Щоб якось врятувати владу, яка катастрофічно висковзала крізь пальці Ющенка, він залучив кризових менеджерів з колишніх «крутих», і вони почали діяти за законами Америки 30-х років. Тобто, за великим рахунком, зневажати верховенство права, закони, Конституцію. У хід пішли антиконституційні укази. Протилежна сторона відповіла тим же – антиконституційними постановами. Як наслідок – паралізований Конституційний суд, недіюча ЦВК, корумповані суди всіх інстанцій і правова вакханалія в країні, яка ледве не призвела до громадянської війни.

Наразі нібито все затихло і держава готується до позачергових парламентських виборів. Дай Бог! Але політичні домовленості раз-по-раз порушуються, і немає ніякої гарантії, що не з’явиться черговий указ про чергову дату виборів.

А все тому, що був потоптаний і упосліджений Основний Закон – Конституція України - святая святих, норма нашого з вами життя.

Найгірше у всій цій катавасії те, що для касти обраних Конституція взагалі непотрібна. Їм і так дуже добре живеться. А ми животітимемо доти, доки не зрозуміємо, що до влади треба привести лише українців, які не дозволять іншим порушувати Конституцію України.

Сергій Степанишин.

Василь ЧЕРВОНІЙ пропонує прокуратурі зреагувати

на дозвіл Сімферопольської міськради встановити пам’ятник жертвам ОУН-УПА

«Рішення Сімферопольської міської ради встановити пам’ятник жертвам, загиблим від рук членів ОУН-УПА, напряму сприяє розпалюванню міжнаціональної ворожнечі», - заявив представник Блоку «Рух-Українська правиця» від Української Народної Партії Василь ЧЕРВОНІЙ, коментуючи вчорашнє рішення Сімферопольської міської ради. Цим рішенням, на його думку, «мала б зайнятися прокуратура». Ініціаторами встановлення пам’ятника виступили Кримська організація КПУ і громадська організація «Родіна», представники якої виступають проти примирення з вояками УПА.

Василь ЧЕРВОНІЙ вважає, що цей акт Сімферопольської міської ради є «наругою над мільйонами жертв українського народу». «По суті, у Сімферополі хочуть вшанувати каральні загони фашистів і НКВС, бо саме з ними найбільше воювала УПА», - зазначив він.

Щодо звинувачень УПА в причетності до жертв серед мирного населення, Василь ЧЕРВОНІЙ наголошує на відомому факті існування архівних документів, які свідчать про «жорстокі каральні операції переодягнених у форму УПА спецзагонів НКВС». Водночас він наголосив, що «документів, які свідчать про злочини комуністичної ідеології, більш ніж достатньо – вони наводили жах на самих представників радянського партапарату, і з цього приводу є письмові підтвердження».

«Тому будь-які спекуляції на тему начебто «гуманного комуністичного режиму» і начебто «нелюдських» дій членів ОУН-УПА є злочинними. Якщо ми живемо в Українській державі, вона має досить переконливо дати це зрозуміти», – заявив Василь ЧЕРВОНІЙ.

Зірка Давида (Жванії)

Із джерел, близьких до Юрія Луценка, стало відомо, що в політика з’явилося нове прізвисько – «Зірка Давида», що натякає на його соратника по «Народній самообороні» Давида Жванію.

Пікантності цій грі слів додає недавній скандал, пов’язаний з ізраїльським громадянством лідера «Народної самооборони». Автором каламбуру, за словами джерела, є один з поетів єврейського походження – повідомляє vіp-ua.com.