«ЗАХИСНИК» УСІХ КИЯН...

Мер Києва Леонід Черновецький подав до суду позов на лідера блоку «Наша Україна — Народна самооборона» Юрія Луценка. Причиною стала заява пана Луценка, у якій він назвав малозабезпечених жителів Києва, котрим надається матеріальна допомога, бомжами. Мер пообіцяв «відшкодовані через суд гроші» спрямувати на допомогу малозабезпеченим і додав: він категорично проти образ на адресу жителів столиці.

Напередодні Юрій Луценко в інтерв’ю «Газете по-киевски» назвав 400 тисяч малозабезпечених киян, яким надається матеріальна допомога, бомжами і закликав не підтримувати їх грошима.

При цьому дуже дивними здаються амбіції пана Луценка на крісло столичного градоначальника, адже підтримка не лише малозабезпечених, які, на думку лідера «нашистів», не мають постійного місця проживання, а й більшості киян. Навряд чи це стане чимось більшим, аніж юнацько-революційні фантазії. Про відсутність щонайменших шансів на обрання Юрія Луценка київським мером свідчать і останні результати соціологічного дослідження, проведеного з 26 липня до 8 серпня Центром соціальних і політичних досліджень «СОЦИС». Згідно з результатами, лише 4% киян віддали б свій голос Луценкові на виборах мера Києва.

В інтерв’ю «5 каналу» Юрій Луценко вкотре розповів про свої претензії на крісло столичного мера, користуючись досить сумнівними та непереконливими аргументами.

Швидше за все, серед цих 4% столичних прихильників Юрія Луценка значну частину становлять і малозабезпечені кияни. Як бачимо, ставлення екс-міністра МВС та палкого революціонера до своїх виборців не могло не стати причиною судового позову Київського міського голови Леоніда Черновецького, рейтинг якого, згідно з результатами того ж дослідження, у п’ять разів перевищує рейтинг пана Луценка. Окрім відверто образливих заяв на адресу пересічного киянина, усі добре пам’ятають і не доведене до кінця розслідування очолюваного ним МВС низки гучних кримінальних справ, які просто припадали пилом у далеких шухлядах революційного міністра.

Тут важко не згадати «списки Луценка», оприлюднені в 2006 році тодішнім главою МВС,— переліки громадян з кримінальним минулим, які потрапили до списків партій та блоків впокорювати ради всіх рівнів.

«Список Луценка» й сам пішов на вибори. Мабуть, пристрасний борець з корупцією, бандитизмом, казнокрадством та іншою організованою і неорганізованою злочинністю зібрав під свій прапор найчистіших, найкращих і нічим не заплямованих діячів. В усякому разі, в ту частину списку «НУ-НС», що складалася за його особистою квотою. Хоча найбільший інтерес викликає той член «команди Луценка», котрий сам до списку не увійшов, але якого вельми інформована «Українська правда» ставить нарівні з самим паном Луценком.

Аналізуючи кандидатів у депутати Верховної Ради від «НУ-НС», УП (Українська Правда. – ред.) так і називає один із центрів впливу: «Група Луценка – Бабакова». То все ж таки, хто він, цей загадковий Бабаков, на думку авторитетних журналістів, рівний героєві Майдану, екс-міністрові внутрішніх справ і першому номеру списку президентського блоку?

Довідка «Волині»: Олександр БАБАКОВ – депутат держдуми РФ від фракції «Родіна», представник так званої «лужниковської групи», яка володіє пакетами акцій українських обленерго. Свій стартовий капітал «зробив» на базарі, що розташований на території московського спорткомплексу «Лужники». Потім Бабаков і його команда взяли під контроль московський футбольний клуб ЦСКА, під вивіскою якого проводилося багато фінансових операцій, зокрема і вельми сумнівного характеру.

Проте, основні бізнес-інтереси «Лужників» зосереджені на території України. Вони поширюються на вітчизняну енергетику і нерухомість. За допомогою фірми із словацькою «пропискою» «VS Energy» Олександр Бабаков і пов’язана з ним група товаришів контролює «Севастопольенерго», «Житомир-», «Херсон-», «Кіровоград-» і «Одесаобленерго», ВАТ «Черкаське хімволокно», а також готелі «Прем’єр-Килим», «Ореанда» і «Дністер».

Принаймні двох осіб з квоти «Народної самооборони» у виборчих списках блоку «НУ-НС» експерти вважають прямими креатурами Бабакова: екс-голови наглядової ради компанії «Промсвязь» Ігоря Піковського (№ 97) і колишнього голову Національного бюро Інтерполу Кирила Куликова (№ 57).

Найцікавіший останній – Кирил КУЛИКОВ. Перш ніж очолити при Луценкові вітчизняний Інтерпол, пан Куликов був представником «лужниковської» групи у ряді бізнес-проектів на території України. За інформацією наших джерел, це була дуже відповідальна робота, щоб залишити її через таку дрібницю, як служба в МВС. Швидше можна припустити, що обидва види діяльності органічні, один одного доповнювали.

За матеріалами часопису «Хрещатик».