|
П’ятниця, 18 січня 2008 року №2 (861) |
|
Акт злуки – символ Незалежності 22 січня ми відзначаємо День Соборності України. Під час бездержавного існування, яке тривало століттями, український народ прагнув свого національного визволення. Андрій Ціпак, голова Рівненської районної організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів. Одним з етапів боротьби за незалежність була спроба об’єднати частини України, розколотої двома імперіями. У вогні Першої світової війни, після розвалу монархії в Росії Україна отримала шанс стати самостійною, але Центральна Рада, утворена 4 березня 1917 року, яка й керувала національно-визвольним рухом з 1917 по 1920 роки, очолювана М.Грушевським, В.Винниченком та С.Єфремовим, стояла на позиціях автономії, що не передбачало створення власної армії. Потужна українська армія була демобілізована, а російська «демократія» з Україною довго не панькалася. У грудні 1917 року Совнарком РСФСР визнає Українську Народну Республіку, але 5 грудня оголошує війну Україні, кинувши проти неї 30-тисячну зграю під командуванням Муравйова, який у своєму наказі писав: «Цю владу несемо далеко з півночі на вістрях своїх багнетів, і там, де її встановлюємо, за будь-яку ціну підтримуємо її силою цих багнетів». Лише 22 січня 1918 року Центральна Рада оголошує VI Універсал про незалежність і вихід зі складу Росії. Але час було втрачено. Однак прийняття цього Універсалу дало можливість вести війну УНР як незалежній державі з Німеччиною та її союзниками. І лише у квітні 1918 року вдається видворити російські війська з усієї території України. Наприкінці лютого 1918 року наші терени окупували австро-німецькі війська. У відповідь на підтримку ними польських поміщиків і насильницькі дії почалися збройні виступи селян. Особливої сили вони набрали в Рівненському, Дубенському, Острозькому повітах, але були жорстоко придушені. Найбільше потерпіли від каральних операцій Мізоч, Дермань, Малин і Майдан. 15 липня 1918 року розпочався страйк здолбунівської і сарненських залізничників, який розповсюдився на всю Україну. Було паралізовано роботу залізниць, зірвано ввезення німецьких військ в Україну та вивіз продовольства та награбованого майна. 21 листопада 1918 р. в Рівному вибухнуло збройне повстання. Поразка Німеччини призвела до падіння уряду Скоропадського 14 грудня 1918 року. На заміну німецько-австрійським окупантам в Україну посунули денікінські і більшовицькі полчища. У цій ситуації важливим було єднання українського народу. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада, уперше зібравшись у Станіславі (нині Івано-Франківськ), урочисто проголосила з’єднання ЗУНР, яка утворилася ще 1 листопада, та УНР в одну суверенну Українську Народну Республіку. 16 січня галицька делегація у складі 36 осіб на чолі з Левком Бачинським та Степаном Витвицьким відбула зі Станіслава до Києва. Святкування акта злуки розпочалося 22 січня 1919 року о 12 годині на Софіївському майдані в Києві. Державний Секретар Л.Цегельський зачитав і передав голові Директорії В.Винниченку грамоту-ухвалу Української Національної Ради від 3 січня 1919 року. У відповідь представник Директорії Ф.Швець виголосив Універсал: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – ЗУНР (Галичина, Буковина і Закарпаття) і Наддніпрянська Велика Україна. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український нарід могутнім поривом своїх власних сил має тепер змогу з’єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної незалежної Української держави на добро і щастя робочого люду». На жаль, молода держава не змогла довго протистояти зовнішній агресії. Ворожі навали зі сходу й заходу розірвали єдність соборної України. Та Акт Злуки став символом боротьби за незалежну Україну, яку продовжила УПА в 1941-1955 роках. У1989 році знамено боротьби за незалежність України підхопив Народний Рух України. Вшановуючи Акт Злуки, 21 січня 1990 року було організовано живий ланцюг від Івано-Франківська до Києва, який продемонстрував усьому світові монолітну єдність українців у прагненні до незалежності. Акт Злуки став правово-політичним підґрунтям возз’єднання українських земель, ним було скріплено та підтверджено віковічну мрію українського народу бути єдиним і незалежним. День Соборності України, який ми відзначаємо з 1999 року на державному рівні, - це символ нової доби в історії України, коли вона піднялася з колін для волі, правди і добра. Слава Україні! |