ВОЯК УПА ВОЛОДИМИР ПОВСТАНСЬКИЙ ПРО НИНІШНЮ УКРАЇНУ

У переддень свята Водохреща голова Рівненської обласної організації Братства вояків УПА ім.Клима Савура п.Олексій Мануйлик разом з журналістом «Волині» завітали до помешкання вояка Української Повстанчої Армії, справжнього патріота України та «затятого бульбівця» Володимира Повстанського. Народився пан Володимир у 1918 році, бачив за життя чимало. Тож, зважаючи на його поважний вік, ми поцікавилися в нього, якою він бачить Україну сьогодні...

- Пане Володимире, що саме тривожить Вас в наш нелегкий для України час? Чим ви сьогодні живете, з ким спілкуєтесь?

– Дорогі мої, я залишився вже один. У такому віці людині з матеріального вже нічого не потрібно і не цікаво. Щодня слухаю короткохвильовий радіоприймач, сну вночі вже нема. Спілкуватися особливо також нема з ким. Єдиний мій щоденний співрозмовник – це Бог. Розмовляю з ним уночі, коли не можу заснути, та й у день частенько...

Особливо переймаюся сьогоденням. Мені дуже болить душа за те, що нині твориться в нашій державі. Особливо виводить з рівноваги байдужість сучасної молоді до своєї історії та інтерес до горілки. От, наприклад, я досить часто спостерігаю таку картину: йде молоденьке дівча, у вухах музика або мобілка, а в руках – пиво та цигарка, з писка ж лунають самі матюки... Та які ж у неї будуть потім діти? Це просто крик душі, котрий виводить мене з рівноваги, адже саме ЦЯ молодь колись будуватиме Україну. Та питання головне – яку ж Україну вони нам збудують? Без духовного та патріотичного підґрунтя навряд чи щось вийде... Ось такі речі мене надзвичайно тривожать... прямо до сліз. Посиджу, подумаю, і волею-неволею знову стаю до молитви, бо інакше не заспокоюсь.

- А щодо побуту... Де буваєте? З ким бачитесь?

– Я рідко з ким спілкуюся. Ось ви зайшли. Нещодавно заходили колядувати Василь Червоній та Микола Стельмах – голова Київської обласної організації УНП, принесли гостинці, матеріальну допомогу. Важко мені вже ходити, спина болить. Як не крути, 90 років – вік пристойний. Переважно сиджу дома. Хіба що в магазин за хлібом чи раз у місяць виберусь у місто, щоб заплатити за комунальні послуги та сходити на базар за продуктами харчування.

- Скажіть, будь ласка, а чи збільшили Вам пенсію, адже нещодавно усім зробили перерахунок?

– На жаль, про таких, як я (вояків УПА – авт.) влада забула. Це прикро. Але я відношусь до цього з певною іронією. Знаю, що відбувається в державі з розкраданням коштів. Повірте мені, чиновники-мільйонери насправді є надзвичайно нещасними людьми. Вони ніколи не будуть їсти найдорожчі ресторанські страви, які їм готують дієтологи, з такою насолодою, з якою простий сільський чоловік буде їсти запечену картоплину з шматочком сала та цибулинкою. Незважаючи на те, що вони володіють мільйонами, спати вночі ці пани все одно не можуть – здригаються навіть від того, що зі столу впаде ложка. Спокою душевного вони також не мають, бо добре знають про свої гріхи і знають, що «обдирають» простих смертних. То є нещасні люди...

- Пане Володимире, які настанови дасте сучасній молоді? На що сьогодні дітям орієнтуватись?

– Проходить моє покоління, а з ним і пам’ять про тих героїв, котрі загинули за Україну. Влада ж майже нічого не робить для того, щоб прищеплювати дітям любов до Батьківщини та пошану до старших людей. А робити це треба через школу, бо тільки там діти зібрані докупи.

Наприклад, молодь мого часу збиралася в «Просвіті», ми обмінювались думками, поглядами на те чи інше питання, читали книги. І справді жили Україною, молилися за неї. Сьогодні ж на кожній вулиці кошмар – цілодобово в корчмах наливають горілку. Навіть школярам. Ті ж органи, які можуть припинити це неподобство, мовчать, і за це в кишеню їм кладуть страшні гроші.

Любі мої українці – молоді й старі – станьте усі разом до повернення України на шлях духовності та любові Бога. Я звертаюся до громадських та політичних організацій України, а також до державних і неурядових установ з проханням всіляко сприяти і проводити заходи, котрі б розкривали справжню історію України, виховували б повагу до її святинь, а українцям прищеплювали б патріотизм та гордість за свою рідну землю.

- Дякую, пане Володимире, і дай Вам, Боже, ще довго жити.

Спілкувався Олександр ДЖИГИРЕЙ.

 ВІДПОВІДЬ Рівненської обласної та міської рад Всеукраїнського об’єднання ветеранів

на «Звернення президії обласної ради ветеранів війни, праці, військової служби і органів ветеранських справ, дітей війни, інших пенсіонерів до обласної державної адміністрації, обласної ради, ЗМІ», надрукованого в газеті «Вільне слово» 03.01.2008 р.

Ознайомившись з названим зверненням, вирішили дати відповідь.

На теперішній час в Україні і в області діють дві ветеранські організації: одна з них названа у зверненні, очолювана комуністом І.Герасимовим, та Всеукраїнське об’єднання ветеранів, очолюване І.Юхновським.

У ВОВ, створеному після проголошення незалежності України, на обліку знаходяться освітяни, робітники, селяни, учасники Другої світової війни, вояки УПА, політв’язні і репресовані, ветерани військової служби та інші.

Якщо у ВОВ зараховуються ветерани на підставі письмової заяви та колективних заяв односельців, то герасимівці формують свої ветеранські організації на підставі так званої «усної» заяви.

Користуючись тим, вони, в основному, записують до своїх лав ветеранів зі списків пенсійних фондів або всіх односельців пенсійного віку. Останні про це навіть не здогадуються. Тим самим порушуються вимоги статті 6 Закону України «Про об’єднання громадян» - принципи добровільності, законності та гласності. Таким чином, герасимівці нарахували у своїх лавах понад 246 тис. ветеранів, що далеко не відповідає дійсності.

В їх лавах є певна частина ветеранів, яка складається з колишнього партійно-радянського активу КДБ та інших репресивних органів. Якщо ветерани ВОВ на виборах Президента України підтримували В.Ющенка, а на виборах до ВР та місцевих рад - демократичні сили НСНУ, «Свободу» та БЮТ, то Герасимові підтримували В.Януковича, комуністів, соціалістів, вітренківців та інші деструктивні сили. Ветерани Герасимова не беруть участі в заходах державного значення (крім Дня Перемоги), виступають проти нинішньої влади як у центрі, так і на місцях, але вимагають уваги до себе й великого фінансування на свою «діяльність». У якій країні влада, до якої ставиться вороже якась партія чи група людей, ще й фінансує ці ворожі сили?

У герасимівців і понині ностальгія за колишнім СРСР. У своєму зверненні вони відверто закликають до відновлення прокомуністичних назв вулиць та символів. Не визнають мільйони жертв штучно створеного комуністичною владою голодомору в 1932 - 33 роках, масових репресій проти українського народу, зокрема знищення інтелігенції, просвітян, свідомих верств населення, священнослужителів. Виступають проти визнання вояків УПА воюючою стороною.

Старше покоління нашої області та всієї України пам’ятає, як після так званого «визволення» Західної України в 1939 році, а пізніше з 1944 року потяглися потяги товарняків з патріотами України до Сибіру, Казахстану, Колими й інших північних районів Росії. Пам’ятає знищення селянина-господаря, насильницьку колективізацію.

Герасимівці особисто собі, а не всьому українському народу приписують перемогу над фашизмом, післявоєнну відбудову народного господарства. Хочемо відповісти делегату конференції М.Сінько, що наших дітей ми не отруюємо брехнею, як ви вважаєте, а говоримо їм історичну правду. Це Ви і Вам подібні отруювали брехнею весь український народ понад 70 років, але Вам не вдасться цього зробити. Свою конференцію ви чомусь провели 6 грудня, на день ЗСУ. Разом із тим хотіли, щоб місцева влада, усі ЗМІ нехтували святом військових, громадськості, а вшановували та висвітлювали ваше зібрання.

3 метою об’єднання ветеранських організацій ми неодноразово зверталися до герасимівців про проведення спільних засідань і вирішення питань більшістю голосів. Такі зібрання були проведені в Клевані, Квасилові, Острозі та в інших регіонах. Герасимівці зрозуміли, що вони в явній меншості і відмовилися від проведення таких заходів. Тільки в Острозькому районі ветерани об’єднані в одну ветеранську організацію Всеукраїнського об’єднання.

Звертаємось до керівництва обласної та міської рад ветеранів Герасимова до відкритого діалогу в радіоефірі та телебаченні.

Голова обласної ради ВОВ Є.Здирко

Голова міської ради ВОВ В.Мазурець