ДЕПУТАТСЬКИЙ ЗАПИТ ЧЕРВОНІЯ ДОСЯГ МЕТИ

ОШУКАНІ КЛІЄНТИ ТзОВ «ЄДИНА РОДИНА» НАРЕШТІ ПОЧАЛИ ОТРИМУВАТИ ЧЕКИ

На початку року ми розповідали про ТОВ «Єдина родина», діяльність якого була спрямована на ошукування наївних громадян нашого краю. Зокрема, «підприємці» пропонували людям вигідні позики (десятки тисяч гривень) за малі відсотки, натомість за оформлення документів просили кілька тисяч(!). На жаль, наївні громадяни повірили фірмочці, зареєстрованій у вінницькій однокімнатній квартирі.

Олександр ДЖИГИРЕЙ

Не достукавшись до керівництва фінансової піраміди, зі скаргою на діяльність товариства ошукані громадяни звернулися до депутата Рівненської облради від УНП Василя Червонія. Той у свою чергу через сесію обласної ради направив депутатський запит у прокуратуру та міліцію. Після проведеної перевірки правоохоронними та наглядовими органами частина ошуканих вкладників таки почала отримувати товарні чеки.

– Перевірки справді допомогли, – каже мешканець Здолбунова Сергій Фрідріх, адже він опинився серед числа «щасливчиків», хто отримав обіцяні товарні чеки. У вересні 2007 року пан Сергій підписав з «Єдиною родиною» договір на 50 тисяч гривень з терміном виплати кредиту протягом 20 років. За оформлення документів заплатив майже 4 тисячі гривень, щомісяця мав платити по 276 гривень на погашення суми кредиту. Умови договору передбачали, що вкладник отримає зазначену в договорі суму товарами, які самостійно вибере.

При підписанні договору консультант товариства пояснювала, що бажану суму він отримає готівкою до кінця місяця. Але, не отримавши обіцяного, чоловік почав діяти, познайомився з іншими вкладниками, звернувся за допомогою до депутата облради й розповів громадськості про справжні умови, які пропонує товариство. Тепер вкладник каже, що товарний чек отримав, але для цього написав заяву, у якій просив зменшити суму кредитування.

P.S. Нині матеріали справи та результати перевірки, проведеної раніше Рівненською міською прокуратурою та ВДСБЕЗ Рівненського МВ УМВСУ в Рівненській області, знаходяться на вивченні у ВДСБЕЗ УМВСУ у Вінницькій області. Вони направлені туди Рівненською обласною прокуратурою для подальшої перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Єдина Родина».

РЕЙДЕРСТВО АДВОКАТА ПЕЧОНЧИКА,

або

Ганьба на весь Володимирецький район

Усе почалося з того, що під час розпалу передвиборчої боротьби за депутатство в радах всіх рівнів до мене як до депутата звернулися двоє сиріт - Андрій і Марічка Андрусики. У їхньому письмовому зверненні йшлося про те, що лідер Володимирецького осередку блоку партій ПОРА-ПРП, районний депутат О.Печончик незаконно вселився в їхню квартиру по вул. Миру, 8/33.

Молоді люди просили посприяти в поверненні їхньої квартири і розповіли, що вже чотири роки підряд звертаються в різні установи (в прокуратуру, державні органи, СБУ, редакції газет тощо).

Під час виборів я написав статтю, де дав гідну оцінку партіям і їхнім лідерам, які брали участь у виборах до районної ради. Тоді ж, користуючись нагодою, через пресу я закликав пана адвоката виселитись із цієї спірної квартири і віддати її нещасним дітям.

Цікаво, що оточуючі знали пана депутата-адвоката як учасника подій на Майдані, котрий за активністю, зі слів очевидців, поступався хіба що легендарній бабі Парасці. Я думав, що моє делікатне нагадування підштовхне лідера партійного утворення до щирого і людяного кроку - звільнення квартири на користь дітей, обділених батьківським піклуванням і турботою. Але «не так сталося, як гадалося». Пан адвокат «образились» і «подали» позов до суду про образу честі і гідності.

Скажу, що ще до публікації статті я порадив дітям добиватися справедливості через суд, пізніше допоміг оформити судовий позов. Побувавши на декількох судових засіданнях і побачивши, як безпомічно борсаються бідні діти у хвилях місцевої «справедливої» Феміди, зрозумів, що без досвідченого, і головне, немісцевого юриста перемоги годі й чекати. І знайшов талановитого адвоката М.Лазарчука, котрий, крім юридичних знань, має ще й совість і співчуття...

Хоча ми й програли все, що тільки можна, у місцевому суді (у чому не було найменших сумнівів), зате виграли все в судах вищих інстанцій. Для захисту своїх інтересів у Верховному суді по цій справі було намагання пана адвоката підключити навіть депутатів Верховної Ради. Проте марно...

На руки діти Андрусики отримали виконавчий лист від 01.2007 р., у котрому йшлося: «Зобов’язати Печончика О.В. повернути Андрусику А.В. квартиру № 33, що знаходиться по вул. Миру 8 та виселити його з квартири». Здавалося б, усе – чиста перемога! Справу завершено!

Але, незважаючи на рішення суду та наявність виконавчого листа на виселення, непорядний адвокат і досі займає житло сиріт. Не справили враження на «героя Майдану» і декілька приїздів працівників обласної Державної виконавчої служби (районна ДВС взагалі нічого не вдіяла).

Пізніше адвокат пішов ще далі – добився піврічного відкладення примусового виселення, термін якого закінчився в середині січня 2008 року. 17 січня головним державним виконавцем обласної ДВС Січкаруком Л.М. написана ще одна постанова про відкладення виселення у зв’язку з поданням до Львівського апеляційного суду скарги Печончиком О.В. та призначенням нового терміну виселення до 27 січня. Новий термін теж порушено, адже на дворі вже місяць квітень.

Коментарі тут зайві. Як бачимо, Печончик – справжній рейдер, причому не пересічний, а такий, що замахнувся не на собі подібних пройдисвітів, а на вразливих і незахищених дітей-сиріт, відібрав у них останнє – власну оселю. Тим самим покрив себе тяжкою ганьбою і зневагою людей.

Петро Кладюк, член фракції УНП у Володимирецькій районній раді, депутат трьох скликань, с. Довговоля.

«У НАС ЗАБИРАЮТЬ ДВІР! ЦЕ ПРОСТО ЗНУЩАННЯ!» -

скаржаться мешканці внутрішніх дворів вулиці Короленка, 2, 2-а та Соборної, 57

На початку тижня до «Волині» завітала група обурених мешканців будинків по вулиці Короленка 2 та 2-а. Рівняни нарікали на керівників міської влади, котрі одним своїм рішенням спромоглися «відібрати» у них внутрішній двір та повирізувати дерева задля будівництва на цьому місці автостоянки.

Олександр ДЖИГИРЕЙ

У зв’язку з цим мешканці вищевказаних будинків направили звернення до депутатів Рівнеради від фракції Української Народної Партії, прокурору обласного центру та головному лікарю  санепідемстанції м.Рівне.

Зокрема, у зверненні йдеться: «Ми, мешканці буд. № 2, 2-а по вул. Короленка та буд. № 57 по вул. Соборній,  глибоко обурені рішенням Рівненського міськвиконкому щодо антигромадських дій у внутрішньому дворі наших будинків. Без згоди мешканців тут були зрізані дерева, які росли в нашому дворі. А нещодавно у дворі розпочалося будівництво автостоянки для суддів міського та обласного апеляційного суду.

Ми протестуємо проти незаконного рішення п.Собчука, який всупереч бажанню мешканців вказаних будинків, на догоду голові міського суду п.П.Денисюку прийняв самовільне рішення про будівництво в нашому дворі автостоянки. Адже це суперечить усім санітарним нормам і може завдати шкоди здоров’ю наших дітей. Також постійно спрацьовує сигналізація, як удень, так і вночі. Для стоянки ж автомобілів суддів можна використовувати територію з тильної сторони будинків суду.

Просимо депутатів, прокурора м.Рівне і головного лікаря санепідемстанції посприяти у вирішенні цього питання і припинити знущання над людьми, котрі за вас голосували».

Будемо чекати на сесію міськради, третє пленарне засідання котрої відбудеться 11 квітня 2008 року.

Амбіції – не найкращий порадник

Ні для кого не секрет, що будь-яка реорганізація управлінських структур закінчується не підвищенням якості роботи, а збільшенням кількості чиновників.

Ігор Гринів

Принаймні, в Україні за урядування «помаранчевих» чомусь відбувається саме так. От захотілося рівненській обласній адміністрації створити в районах відділи охорони здоров’я - і процес пішов. Особливо затятим лобістом такого рішення є заступник голови обласної державної адміністрації О.Торкунов. Так, звичайно, є постанова Кабінету Міністрів, яка дозволяє створення таких відділів, але є й Закон України «Про місцеві державні адміністрації», який право визначати штат і структуру залишає за головою районної державної адміністрації,

Та, власне, не в цьому справа. Головне, навіщо такі відділи створювати? Так, з’явиться ще кілька державних службовців (начальник відділу і зо двоє спеціалістів), але чим і ким вони керуватимуть? На прикладі Радивилівського району, де відповідний відділ створено, видно, що керувати ніким. Якби через відділ охорони здоров’я фінансувалися ФАПи й амбулаторії, а не лише районна лікарня, це справді могло б дати певний управлінський ефект. Проте, згідно з чинним законодавством, відділ може фінансувати лише районну лікарню, а фінансування сільської медицини йде через сільські ради. Тобто реальними наслідками реорганізації стала поява надбудови над районною медициною у вигляді кількох чиновників; пониження статусу районної лікарні (яка до реорганізації була центральною районною); бунтівні настрої в середовищі медиків, які до нового статуту свого закладу подали близько вісімдесяти поправок!

Щоб можна було хоч якось виправдати створення відділу, до нього хотіли долучити бухгалтерію, господарський відділ, інформаційно-аналітичний відділ районної лікарні. Але якщо досі головний лікар сам приймав фінансово-господарські рішення, то в разі прийняття змін йому б через кожну дрібницю довелося бігати до районного чиновника. На щастя, здоровий глузд переміг, і відділу підпорядкували лише інформаційно-аналітичну структуру.

На сесії Радивилівської районної ради, що відбулася 3 квітня, фракція УНП (голова – П.Присяжнюк) пропонувала з усіх питань, що стосуються медицини, провести окрему сесію. Щоправда, ця пропозиція не пройшла, але обговорення непродуманого рішення районної адміністрації було доволі тривалим. Хоча й безрезультатним, бо головним висновком стала репліка одного з депутатів: «Відділ охорони здоров’я не має чим керувати». Було б непогано, щоб про це задумались п. Матчук і п.Торкунов, і зрозуміли, що амбіції - не найкращий порадник там, де мова має йти про державний інтерес.