Великий учитель словесників

11-12 квітня в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті ім.Г.Сковороди за сприяння Міністерства освіти і науки України, Інституту педагогіки, Інституту мови і літератури проходила Всеукраїнська науково-практична конференція «Діалогічні аспекти науково-педагогічної спадщини видатних українських дидактів-філологів Євгена Пасічника, Бориса Степанишина, Олександра Біляєва, Леоніда Скуратівського».

У роботі конференції взяли участь 83 науковці з різних куточків України. Рівненщину представляли учитель Рівненської української гімназії Оксана Гаврилюк, професор кафедри української філології Національного університету «Острозька академія» Іван Хом’як, доцент кафедри української літератури Рівненського державного гуманітарного університету Наталія Буркалець, доцент кафедри української мови та методики викладання Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. академіка С.Дем’янчука Лілія Овдійчук, професор кафедри української літератури РДГУ Мойсей Гон.

Практично в кожному виступі науковці відзначали надзвичайну важливість і актуальність праць видатних методистів української літератури та мови ХХ століття – Є. Пасічника, Б.Степанишина, О.Біляєва, Л.Скуратівського. Саме тому в резолюціях конференції визначено: продовжити вивчення теоретичної спадщини видатних вчених-методистів, перевидати підручники з методики викладання літератури в школі Б.Степанишина та Є.Пасічника та перевидати підручник для 9 класу «Українська література» Б.Степанишина.

Рівняни мають пишатися тим, що їх землякові, почесному голові Рівненської «Просвіти» Борису Степанишину науковці присвятили значну частину своїх доповідей. Адже Борис Степанишин – один з перших хотів «піднести українську школу до висот духовної опори українства». Для нього навчання учнів – не самоціль, а лише засіб їх виховання і розвитку. Науковою і методичною спадщиною Бориса Степанишина буде користуватися не одне покоління українських вчителів-філологів. І саме в цьому його безсмертя.

Виступаючи на конференції, професор, головний науковий співробітник лабораторії навчання української мови і літератури Інституту педагогіки, член-кореспондент АПН України Неоніла Волошина зазначила: «За десять днів до відходу за межу вічності Олесь Гончар записав у своєму щоденнику: «Дякую Богові, що дав мені народитися українцем». Ці слова з певністю можна віднести до Бориса Ільковича Степанишина. Це був Великий Українець. За Україну і постраждав. Згадую його ще тоді, коли він приходив до Інституту педагогіки (академік Мазуркевич О.Р. виступав у нього опонентом до дисертації). Ми, вчителі, вже вивчали творчість Т.Шевченка в школі за його книжкою. На вченій раді, де захищав дисертацію Б.Степанишин, була висловлена думка про те, що йому не ступінь кандидата педагогічних наук можна присвоїти, а доктора.

Від методистів старшого покоління я чула, що Степанишин Б.І. написав цікавий підручник для 9 класу, але за конкурсом він не пройшов. Це була правда. І вийшов цей підручник аж через 20 років. Зараз він є в школі. Не знаю, чи напише хтось кращий, а чи ні».

Але, мабуть, найемоційнішим був виступ Лідії Овдійчук з Рівного, яка цілком слушно назвала Бориса Степанишина Великим учителем словесників: «Коли я думаю про Бориса Степанишина, завжди згадуються його три параметри виміру особи словесника: учитель як фахівець, педагог і як особистість. Сам автор був взірцем у цьому плані. Його енциклопедична обізнаність вражала, бездоганна мова зачаровувала, вміння оволодівати увагою публіки і тримати в колі своїх ідей, думок, були рідкісними. Майже двадцятилітнє знайомство з цим Великим Учителем словесників, захоплення багатогранністю його особистості спонукає мене взятися за перо. Феноменальна працездатність і, як наслідок, - величезний список його статей, посібників, шкільних підручників, методичних цікавинок завжди вражала».

А завершила свій виступ Лідія Овдійчук такими словами: «Повертаюся до прощання з Борисом Ільковичем. У Народному Домі звучала українська музика і пісня, ішли люди, щоб віддати останню шану великому Учителю, педагогу, патріоту. Не було гнітючого враження, було просвітлення. Ця людина гідно прожила свій земний шлях, а далі – дорога у вічність. На могилі за його заповітом викарбувано такі слова: «Тут спить вічним сном учитель-філолог Борис Степанишин, котрий любив рідний край і пристрасно жадав щастя неньці-Україні та був заангажований нею».

Юрко Славутич

Пишаємося тим, що ми – українці!

До редакції «Волині» надходять листи, у яких наші читачі обурюються тим ганебним фактом, що з українських паспортів та свідоцтв про народження вилучили відомості про національність, і називають це приниженням гідності українців, намаганням у такий спосіб відірвати їх від національного коріння.

Одним з таких патріотів є Іван Семинога, який запропонував свій шлях відновлення справедливості і надіслав до редакції бланк заяви, використовуючи який кожен свідомий громадянин України може висловити бажання офіційно зазначити свою приналежність до нації, якою пишається. Цілком підтримуємо його патріотичне починання і закликаємо долучитися до нього наших читачів «Волині» і всіх справжніх українців.

Зразок

Президентові України, Верховній Раді України

Звернення

Я, ... року народження, громадянин України, ... за національністю, звертаюся з вимогою скасувати положення закону Верховної Ради України першого скликання за № 25-03-ХІІ від 26 червня 1992 року щодо затвердження паспорта громадянина України та свідоцтва про народження, де немає графи «національність».

У такий спосіб комуністичний режим в Україні позбавив мене мого національного коріння. Я вимагаю повернути в паспорт і свідоцтво про народження графу «національність»!

Порядна людина завжди пишається своїми батьками і своєю національністю!

Негідна людина – приховує або цурається!

Дата, підпис, адреса.

Віддати шану кожному герою

6 квітня вперше в селі Лисин Демидівського району відбулося вшанування пам’яті вояків УПА, що поховані на місцевому цвинтарі.

План проведення таких заходів узгоджений з районною радою ще на початку року і надрукований в районній газеті «Вісник Демидівщини».

У 10 том «Книги Пам’яті і Слави Волині» занесено 75 прізвищ учасників визвольних змагань з Лисина, з них 35 загиблих. Станичний Вакулик Олександр, який загинув у боротьбі з московськими окупантами в селі Свищів (тепер Вишневе) Демидівського району, похований на цвинтарі. Поруч знаходиться могила повстанця на псевдо «Туз», а недалеко від неї – могила невідомого повстанця. Усі вони доглянуті односельцями, відновлено таблички на хрестах.

Панахиду за загиблими відправив настоятель Свято-Івано-Богословського храму о.Богдан (Нарусевич). Після панахиди відбувся мітинг-реквієм. З великою увагою слухали присутні хвилюючі виступи очевидців трагічних подій – односельчан Івана Джеджери і Надії Поліщук, пам’ять яких закарбувала хронологію цих років. Вояк УПА Анатолій Загоруйко теж поділився спогадами про наболіле. На мітингу виступили голова Демидівської РОО УНП, депутат районної ради Михайло Марчук, директор Хрінницької ЗОШ І-ІІІ ступенів, депутат районної ради Валерій Горайчук, завідуючий оргвідділом районної ради Любов Грицаюк. У заході взяли участь сільській голова Віктор Майдан і голова районної організації Куну Антон Завірюха.

Учасники заходу прийняли рішення спорудити пам’ятник з викарбуваними на плиті прізвищами героїв – вояків УПА.

Вірні справі повстанців

23 березня в с.Русино Берестечко Демидівського району відбулося вшанування пам’яті вояків УПА, полеглих за волю України. Саме 23 березня 1945 року загинули чотири повстанці, імена яких викарбувані на пам’ятнику, що споруджено на братській могилі біля церкви.

Панахиду за загиблими відслужив о.Володимир (Нищий), настоятель Свято-Різдво-Богородичного храму. Після панахиди відбувся мітинг-реквієм.

Зі спогадами про свого 20-річного брата Євстафія Пилип’юка виступила сестра Ольга Німчук. Вояки УПА Юстин Казван та Анатолій Загоруйко розповіли про події тих буремних років, очевидцями яких їм довелося бути. Твердим переконанням героїв та закликом до дії були слова, які вигукнув перед смертю Євстафій Пилип’юк: «Бандерівці не здаються!»

У мітингу-реквіємі взяли участь голова Малійської сільської ради Віктор Корінь та заступник голови Демидівської райдержадміністрації Анатолій Бондаренко.

Учениці Малійської ЗОШ І-ІІІ ступенів прочитали вірші, присвячені незламності односельців, які віддали своє життя за Україну.

Патріотичний захід було проведено за підтримки районної організації Української Народної Партії, якою керує Михайло Марчук, та за сприяння місцевої влади, до яких долучилися члени ВО «Свобода» з Млинова, Радивилова та Луцька. Поруч майоріли прапори УНП і «Свободи», спільність ідей яких засвідчує сьогодення.

Олена Рашко.

Сила мистецтва

Сучасна наука володіє надзвичайно великими можливостями. Але найрозвинутіша наука не в змозі хоч на краплину зробити людину добрішою. Це під силу лише мистецтву.

 Йдеться про те високохудожнє, духовне, правдиве, пречисте мистецтво, яке виховує в людях дух патріотизму, об’єднує і надихає їх на великі, добрі, святі справи. У цьому ще раз переконуєшся на концерті-звіті музично-педагогічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету, одного з найстаріших музичних навчальних закладів України.

 Розпочався концерт виступом хорового колективу. Особливо вразило виконання твору великого сина українського народу Андрія Кушніренка «Молюсь за тебе, Україно», де кожна інтонація була вивірена обдарованим маестро Леонідом Вітовським, а враження підсилював голос соліста, заслуженого артиста України Ярослава Кульчинського.

 Настрій підтримали мелодичні ритми фортепіанного твору М.Скорика «Бурлеска» у натхненному виконанні здібної студентки ІІ курсу Дарини Кудасової. Зі складною для виконання арією Маргарити з опери «Фауст» Шарля Гуно з величезним успіхом виступила лауреат Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів магістрант факультету Оксана Мирончук-Рокитинець.

 Щирий захват викликало інтонаційно чисте й тембрально багате виконання ансамблем скрипалів «Бравурного вальсу» Д.Ріда (керівник - старший викладач Алла Катеринчик). Після божественних акордів «Молитви» Ц.Денєва чітко, злагоджено, на високому піднесенні прозвучала «Італійська полька» у виконанні жіночого хору, яким керує досвідчений майстер, старший викладач Людмила Ульяновська, в супроводі професійного концертмейстера Ірини Кудасової.

 А коли виступила капела бандуристок, навчених талановитим педагогом Наталією Турко, стало зрозумілим, що тільки ради цього вже варто побувати на концерті.

Багато вдячних слів можна сказати всім учасникам концерту – оркестру, хору, солістам, народному інструментальному ансамблю «Медіатор» з його незмінним керівником, заслуженим працівником культури України, професором, деканом музично-педагогічного факультету РДГУ Миколою Корейчуком, режисеру-постановнику, заступнику декана факультету, доценту Миколі Матвєєву, котрий з допомогою викладачів-музикантів, завідуючих кафедр доцентів Ігоря Григорчука та Івана Самалюка підготував мистецьке свято, яке подарувало нам незабутні враження і розбудило в душі найкращі почуття, співзвучні весняному відродженню до життя, віри і надії.

Заслужений діяч мистецтв України, професор РДГУ Микола Дацик.